• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття та структура конституційно-правового механіз­му реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ, СВОБОД ТА ОБОВ'ЯЗКІВ

ТЕМА 8. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ

Право в своїх нормах закріплює різні моделі обов'язкової, забороненої чи дозволеної поведінки учасників правовідносин, регулює і охороняє суспільні відносини, що піддаються правовому регулюванню чи об'єктивно потребують такому регулювання. Це виражається у наданні одним учасникам суспільних відносин суб'єктивних прав і в покладенні на інших суб'єктів юридичних обов'язків, пов'язуючи їх тим самим взаємними правами і обов'язками, спрямовуючи їх поведінку в певних напрямах.

Одним із джерел права є закони та інші нормативно-правові акти. їх прийняття - не самоціль, адже їх сутністю є закріплення норм та принципів права. Останні тільки тоді «живуть» і «працю­ють», коли вони реалізуються. Ефективна реалізація норм та принципів права - одна з важливих проблем, що стоїть сьогодні в умовах формування правової, соціальної, демократичної Українсь­кої держави. Норми та принципи права є початковими та осново­положними елементами механізму правового регулювання. Окрім них, елементами останнього є юридичні факти, правові відносини, реалізація норм та принципів, правозастосування, як особлива форма реалізації і т.д. Враховуючи це стверджують, що механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина відрізняється від механізму правового регулювання. Насамперед тим, що механізм правового регулювання одержав у загальній теорії держави та права всебічну розробку, чого не скажеш про механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадя­нина. До того ж реалізація прав, свобод та обов'язків особистості є самостійною проблемою, яка не може бути зведена до її характерис­тики, як основної частини правового регулювання. Тому і механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина не зводиться до механізму правового регулювання. Відмінність зазначених механізмів пов'язана з їх різним функціональним призначенням. Механізм правового регулювання призначений для нормативного регулювання і ефективного забезпечення різних форм реалізації правових норм, більше всього - правозастосування. Механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і грома­дянина - це єдність правових та інших засобів, прийомів та способів, за допомогою яких матеріалізуються (фактично втілю­ються) права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і грома­дянина, насамперед, притаманні такі елементи, як юридично значуща діяльність суб'єктів, а також стадії реалізації суб'єктив­ного права. Все це обумовлює самостійне існування механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Отже, так само, як реалізація норми права не тотожня реалізації суб'єктивних прав, механізм правового регулювання не тотожній механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і грома­дянина.

Кожний механізм - це високоорганізована система, а будь-яка система має свою структуру. Система характеризується єдністю елементів, що знаходяться в певних зв'язках і відносинах між собою, характеризують сутність об'єкта як ціле і відносно незалежне зовні явище. А структуру розглядають як визначений склад компонентів (елементів) об'єкта.

Механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина повинен містити: а) гарантії їх здійснення; б) юридич­ні елементи механізму реалізації (норми, факти, відносини, документи, форми і методи організації здійснення прав, свобод та обов'язків); в) процес практичного втілення можливості та необхідності у дійсність; г) умови і фактори такого процесу. Звідси реалізація прав, свобод та обов'язків людини і громадянина - це форма буття цих прав та обов'язків, що зводиться до переводу соціальних благ, які закріплені нормами права в стан їх можливого і дійсного використання конкретною особою (особами) з метою задоволення своїх різноманітних потреб та інтересів.

Якщо проаналізувати, ці елементи механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина у динаміці то стає очевидним, що реалізація прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, як і всяка інша діяльність, характеризується певним процесом. Елементами цього процесу є три основні стадії: а) правового статусу; б) правових відносин; в) користування конкретними благами.

Кожна з цих стадій може бути проаналізована. Правовий статус визначають як юридично закріплене положення людини і громадянина в суспільстві. Як вже зазначалося виокремлюють загальний (конституційний), спеціальний (видовий, родовий, професійний) і індивідуальний (персоніфікований) правовий статус. Загальний, порівняно із спеціальним та індивідуальним правовим статусом є стабільним, постійним і не так часто змінюється, як вони. Основою загального правового статусу є конституційні права, свободи, законні інтереси та обов'язки людини і громадянина. Вони мають важливе значення для людини, але не вичерпують всього багатоманіття регулювання правових відносин, які характерні для галузевого, відомчого та індивідуаль­ного регулювання, що є спеціальним і індивідуальним правовим статусом людини. Саме на цьому рівні правового положення людини і громадянина виникає ситуація готовності суб'єктивних прав і юридичних обов'язків до їх здійснення, але і ця стадія не забезпечує індивіду реалізації його прав, свобод та обов'язків. Для цього дуже важливою є третя стадія безпосереднього користування суб'єктивним правом. Якраз на цій стадії людині забезпечується фактичний перевід закріплених в моделі правової норми соціаль­них благ у повсякденну практичну діяльність і життя особистості. Такий динамічний процес переводу нормативної моделі у фактичну поведінку (здійснення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків) називають механізмом реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Інакше кажучи це сукупність факторів, які рухають сам процес, тобто виступають необхідними умовами переводу соціальних благ, що закріплені нормою права, в практичну життєдіяльність конкретної людини. Цей процес завжди передбачає діяльність двох сторін: а) можливу діяльність самого індивіда, що є носієм суб'єктивного права; б) необхідну діяльність зобов'язаного суб'єкта, що повинен виконати обов'язок, або забезпечувати його виконання.

З огляду на загальні положення щодо механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина можна розпочати аналіз конституційного механізму реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. До того ж варто врахувати, що згідно зі ст. 8 Конституції України гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі конституційних норм. Звідси слід зробити висновок про можливість реалізації саме конституційних норм, без деталізації їх на рівні спеціальних та індивідуальних. Враховуючи викладене, слід визначити механізм реалізації конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина так. Механізм реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина розуміється вся сукупність конституційних елементів, за допомо­гою яких в умовах додержання законності, з позиції гуманізму і соціальної справедливості кожною людиною і громадянином України здійснюються його конституційні права, свободи та обов'язки, знешкоджуються ті негативні умови, які можуть завдати шкоди їх практичній реалізації.

До елементів механізму реалізації конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина належать: а) консти­туційні норми, які закріплюють права, свободи та обов'язки; б) самі конституційні права та свободи, їх зміст та структура; в) консти­туційні обов'язки; г) гарантії їх реалізації; д) юридична діяльність, є складає самою суттю реалізації; є) законність і правосвідомість людини і громадянина, яка забезпечує правильне розуміння ними своїх конституційних прав, свобод та обов'язків і кожного права окремо, шляхів їх реалізації; є) стадії реалізації кожного конкрет­ного конституційного права.

Проаналізуємо кожен із цих елементів. Отже, конституційні норми, що закріплюють права, свободи та обов'язки людини і громадянина викладаються в розділі 2 Конституції України. Ці норми мають вищу юридичну силу, можуть бути деталізовані в поточному законодавстві, ними встановлюються не тільки певні соціальні блага, а й гарантії їх реалізації.

Самі конституційні права і свободи були розглянуті у розділі 6 підручника і класифіковані так: а) громадянські (особисті або фізичні) (статті 27-35); б) політичні (ст. 36-40); в) економічні (ст. 41-45); г) соціальні (ст. 46-52); д) культурні (ст. 53-54).

Конституційні обов'язки як вид і міра необхідної (обов'яз­кової) поведінки людини і громадянина також розглянуті. їх можна класифікувати за багатьма критеріями. Л. Летнянчин виокремлює такі критерії класифікації конституційних обов'язків: 1) залежно від того належать ці обов'язки людині чи громадянину, на обов'язки людини і обов'язки громадянина; 2) за сферами суспільного життя (особисті, політичні, соціальні, економічні, екологічні, сімейні, культурні); 3) за способом закріплення (прямо закріплені у конституції чи витікають з тлумачення її норм); 4) за функціональною спрямованістю дії (які діють прямо та опосеред­ковано); 5) за адресатами (суб'єктами) дії (державні, суспільні, інших людей, власні); 6) за характером здійснення (в конкретних чи у загальних правовідносинах); 7) за формами здійснення (індивідуальні чи колективні); 8) за часом реалізації (постійні чи тимчасові); 9) за характером забезпечення (у право реалізаційній чи правозастосовчій діяльності) та ін¹. Саме завдяки реалізації конституційних обов'язків уповноважений суб'єкт здатний в повному обсязі здійснити свої конституційні права.

Юридична діяльність суб'єктів права характеризується необхідністю створення певних умов та використання певних засобів для реалізації кожного конституційного права. Конституція закріплює загальні і спеціальні умови і засоби (гарантії) юридичної діяльності (статті 55-64).

Законність і правосвідомість у процесі юридичної діяльності передбачає певний режим здійснення конституційних норм, їх знання та переконаність людини і громадянина у їх справедливості.

Стадії реалізації кожного конкретного конституційного права не одинакові. їх можна класифікувати на такі, що потребують: а) активної діяльності зобов'язаного суб'єкта консти­туційного права; б) створення умов для реалізації конституційної можливості.

Отже, Конституція України закріплює систему елементів, що становлять механізм реалізації конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, серед яких одне із найбільш важливих місць належить гарантіям їх реалізації.

Переглядів: 3278