• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Діяльність судових органів України з реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і грома­дянина

Конституції України (ст. 55) закріплює, що захист прав і свобод людини та громадянина здійснюється судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяль­ності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

З огляду на це можна стверджувати, що судова гілка влади є одним із найефективніших засобів реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина від правопорушень, а також має своїм завданням їх відновлення у разі порушення.

Конституційний Суд України є єдиним органом консти­туційної юрисдикції в Україні і вирішує всі питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України. Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не менше десяти років, проживає в Україні протягом останніх двадцяти років та володіє державною мовою. Призначаються судді Конституційного Суду України терміном на дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

До повноважень Конституційного Суду України належать прийняття рішень та дача висновків у справах щодо:

- конституційності законів та інших правових актів Верхов­ної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, зокрема і тих, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

- відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість, зокрема і тих, що стосуються прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

- додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту;

- офіційного тлумачення Конституції та законів України.
Повноваження Конституційного Суду України мають певні

межі. До його компетенції не належать питання щодо законності актів органів державної виконавчої влади (крім актів Кабінету Міністрів України), органів влади Автономної Республіки Крим (крім Верховної Ради Автономної Республіки Крим) та органів місцевого самоврядування, деякі інші питання, що віднесені законодавством до компетенції судів загальної юрисдикції.

Забезпечення прав, свобод та обов'язків людини і громадя­нина багато в чому залежить від правильної організації роботи Конституційного Суду України. Конституцією України, законами та актами Конституційного Суду України, встановлюється порядок організації і функціонування його внутрішньої діяльності. Зазначені нормативно-правові акти передбачають правові норми, що визначають порядок: а) утворення і діяльності посадових осіб і органів; б) провадження у справах; в) фінансування Консти­туційного Суду України і Секретаріату Конституційного Суду України; в) діловодства; г) внутрішнього розпорядку.

Утворення і діяльність посадових осіб та органів Консти­туційного Суду України має на меті внутрішню організацію його діяльності, зокрема і питання реалізації та захисту прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Серед посадових осіб Консти­туційного Суду України, що обираються (призначаються) можна виокремити: а) голову Конституційного Суду України; б) його заступників; в) голів постійних комісій; г) секретарів колегій; д) керівника Секретаріату. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу його суддів шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк не пізніше двомісячного строку з дня, коли посада Голови стала вакантною. Голова має повно­важення, що передбачені Законом та доповнюються Регламентом. Він очолює Конституційний Суд України та організовує його діяльність.

Голова має двох заступників Голови Конституційного Суду України. Вони виконують за дорученням Голови окремі його повноваження. У разі відсутності Голови або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов'язки виконує заступник, який є старшим за віком, а за відсутності обох заступників обов'язки Голови виконує найстарший за віком суддя Конституційного Суду. Заступники Голови обираються за пропо­зицією Голови на один трирічний строк таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів.

Для попереднього розгляду конституційних подань і консти­туційних звернень у складі Конституційного Суду України утворюються дві колегії суддів, що вирішують питання щодо відкриття провадження у справах за: а) конституційними подан­нями; б) конституційними зверненнями. Рішення про утворення колегій суддів Конституційного Суду України, затвердження їх складу та призначення секретарів колегій приймається на засіданні Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. Секретар Колегії суддів призначається із числа суддів, які входять до складу Колегії, та очолює її. Він призна­чається на строк повноважень Колегій відкритим голосуванням із кандидатур, запропонованих суддями відповідної Колегії.

Для здійснення допоміжної роботи з питань організації внутрішньої діяльності, Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює із суддів постійні комісії, що є його допоміжними робочими органами. Положення про постійні комісії Консти­туційного Суду затверджується ним на пленарному засіданні. Роботою постійної комісії керує її голова, який призначається Головою Конституційного Суду України на трьохрічний строк.

Конституційний Суд України може утворювати на своїх пленарних засіданнях тимчасові комісії для додаткового дослід­ження питань, пов'язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців у відповідних галузях права. Пропозицію подає суддя-доповідач Конституційного Суду України. Тимчасова комісія створюється з фахівців відповідних галузей права для додаткового дослідження матеріалів справи. Ухвалу про утворення тимчасової комісії приймають судді Конституційного Суду України на пленарному засіданні. В ній встановлюється строк для підго­товки висновку. Конституційний Суд України передає тимчасовій комісії матеріали справи для ознайомлення та надає на її запит додаткові матеріали, необхідні для формулювання нею висновку. Такий висновок повинен містити відомості про її членів, фах, місце роботи, вчений ступінь та наукове звання, а також про справу, з якої дається висновок, зміст висновку, дату подання висновку, підписи членів комісії. Якщо член тимчасової комісії не погод­жується з висновком у цілому або з окремими його положеннями, він подає окремий висновок або викладає свою думку з окремих питань. Якщо Конституційний Суд вважає положення, викладені у висновку тимчасової комісії, недостатніми для повного з'ясування обставин справи або за наявності суперечностей у висновку, він може постановити ухвалу про проведення додаткових досліджень тим самим складом тимчасової комісії або утворити тимчасову комісію в іншому складі. Висновки тимчасових комісій за будь-яких обставин додаються до матеріалів справи і оцінюються на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Важливим для організації роботи є порядок провадження у справі. Процесуальний порядок провадження у справах має певні стадії: а) порядок звернення до Конституційного Суду України; б) порядок попереднього розгляду звернень; в) порядок розгляду звернень на пленарних засіданнях; г) прийняття і введения в дію актів Конституційного Суду України.

Формами звернення до Конституційного Суду є консти­туційне подання та конституційне звернення. Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнарод­ного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України, а також клопотання Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом у випадках перевірки конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим є: а) Президент України; б) не менш сорока п'яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Верховний Суд України; г) Уповноважений Верховною Ради України з прав людини; д) Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Суб'єктами права на конституційне подання з питань дачі висновків Конституційним Судом у випадках відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість є: а) Президент України; б) Кабінет Міністрів України. Щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту є Верховна Рада України. Суб'єктами щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України є: а) Президент України; б) не менше сорока п'яти народних депутатів України (підпис депутата не відкликається); в) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; г) Верховний Суд України; д) Кабінет Міністрів України; є) інші органи державної влади; є) Верховна Рада Автономної Республіки Крим; ж) органи місцевого самовряду­вання.

У конституційному поданні повинно бути зазначено: повне найменування органу, посадової особи, які направляють консти­туційне подання згідно з правом, наданим Конституцією України та законом; відомості про представника за законом або уповно­важеного за дорученням; повне найменування, номер, дата прийняття, джерело опублікування (у разі публікації) правового акта, конституційність якого (окремих його положень) оскар­жується чи який потребує офіційного тлумачення; правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта (його окремих положень) або необхідності в офіційному тлумаченні; дані щодо інших документів і матеріалів, на які посилаються суб'єкти конституційного подання; перелік матеріалів та докумен­тів, що додаються. Саме подання та документи і матеріали до нього подаються у трьох примірниках.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Суб'єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом є: а) громадяни України; б) іноземці; в) особи без громадянства; г) юридичні особи.

У конституційному зверненні повинні бути зазначені: прізвище, ім'я, по батькові громадянина України, іноземця чи особи без громадянства, адреса, за якою особа проживає, або повна назва та місцезнаходження юридичної особи; відомості про представника особи за законом або уповноваженого за дорученням; статті (окремі положення) Конституції України або Закону України, тлумачення яких має бути дано Конституційним Судом; обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України; дані щодо інших документів та матеріалів, на які посилаються суб'єкти консти­туційного звернення; перелік документів та матеріалів, щододаються. Звернення та документи і матеріали подаються у трьох примірниках.

Треба зазначити, що у положеннях п. 1 ст. 150 Конституції України вичерпно зазначені суб'єкти безпосереднього звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів України та актів Президента України, Кабінету Міністрів України і правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Громадянам право на таке звернення не надане. Крім того, громадяни не можуть звертатися до Конституційного Суду України із скаргами на будь-яке рішення виконавчих органів або судів загальної юрисдикції.

З іншого боку, наші громадяни мають право як ініціювати розгляд окремих питань у Конституційному Суді України, так і бути безпосередніми учасниками судового провадження при розгляді цих питань. Йдеться про напрями діяльності Консти­туційного Суду України, що випливають із повноважень, зазна­чених уп.2ч.1ст.150 Конституції України і п. 4 ст. 13 Закону про Конституційний Суд України. Мова про офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Це найбільш широкі повноваження, оскільки важко визначитися з їхніми межами та відокремити не за формою, а за змістом конституційне подання щодо конституційності законів від конституційного звернення з питань дачі висновків щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Зазначені повноваження стосуються всього масиву законів, що діють і відповідають Конституції України. Тобто, важко передбачити кількість звернень до Консти­туційного Суду України за умови, що відповідно до ст. 43 Закону про Конституційний Суд коло суб'єктів, які мають право на таке звернення, майже не обмежене. Це і громадяни України, й іноземці, особи без громадянства та юридичні особи (вітчизняні та з-за кордону), що мають будь-який інтерес з приводу застосування законів України і потребують роз'яснення щодо нюансів його застосування до відповідних правовідносин.

Отже, громадяни України мають право на особисте звернення до Конституційного Суду України, але не зі скаргою, а зі зверненням дати офіційне тлумачення норм Конституції України або законів України. Тобто ні Конституція України, ні закон не позбавили громадянина права на звернення до Конституційного Суду України, але встановлено межі, в яких фізична приватна особа повинна діяти, не доводячи до абсурду своє конституційне право на скаргу, коли неприборканий потік звернень фактично дезорганізував би діяльність цієї інституції та вихолостив її головне завдання -забезпечення конституційності у діяльності органів державної влади, перетворивши цю інституцію у чергове бюро з питань розгляду скарг. Такий механізм, особливо в умовах своєрідного розуміння своїх прав з боку окремих категорій громадян, звичайно необхідний.

Закон України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 2006 р. у ст. 94 встановлює, що підставою для консти­туційного звернення щодо офіційної інтерпретації положень Конституції та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції або законів України судами України, іншими органами державної влади чи місцевого само­врядування за умови, якщо суб'єкт права на конституційне звернення вважає, що це може призвести або призвело до порушен­ня його конституційних прав і свобод. З огляду на зміст положень цієї норми, можна стверджувати, що визначальним моментом в ній є суб'єктивна оцінка людиною ситуації, яка трапилася з нею під час застосування органами виконавчої влади або судами загальної юрисдикції норми чи кількох норм законів або Конституції України. Перевага віддається не об'єктивному праву, а суб'єктив­ній оцінці людини щодо правозастосовної діяльності державних органів. У цьому якраз і полягає методологія правової держави щодо переваги інтересів людини над інтересами держави, однак лише в тих ситуаціях, коли владні структури протиправно діяли щодо громадянина.

Реалізуючи своє повноваження щодо офіційного тлумачення, Конституційний Суд України повинен орієнтуватись на ту норму, яка вказує, що таке звернення до нього можливе лише за неодно­значного застосування положень Конституції або законів України вказує, якими саме органами це здійснювалось. Тобто до повно­важень Конституційного Суду України належить попереднє з'ясування підстав для формального звернення - чи мало місце неоднозначне застосування норм законів. Крім цього, предметом попередньої оцінки Конституційного Суду України може бути твердження про те, чи призвело, чи може призвести таке неодно­значне застосування норм законів до порушення конституційних прав і свобод суб'єкта звернення.

Отже, звернення, які громадяни можуть подавати до Конституційного Суду України, принципово відрізняються від звичайних скарг як за змістом, так і за формою. Якщо до звернень у державні установи за типом скарг законодавство України не передбачає якихось чітко визначених формальних вимог, крім апеляційних та касаційних скарг у судах загальної юрисдикції, то зовнішні вимоги до конституційного звернення формалізовані і зазначені у законі (ст. 42). Викладені формальні вимоги до звернення особливо чітко відрізняють зміст конституційного звернення від звичайного звернення і тим паче від скарги. Ці норми орієнтують на обґрунтування необхідності в офіційному тлумаченні положень Конституції України або законів України. Звернення іншого змісту, що надійшли від громадян до Конституційного Суду України, просто не можуть бути прийнятими за мотивами непідвідомчості. Про це слід знати всім, хто бажає звернутися до цього органу.

Конституційне подання або конституційне звернення в будь-який час до дня його розгляду на пленарному засіданні може бути відкликане за письмовою заявою суб'єкта, який його направив до Конституційного Суду України. Для припинення провадження у справі за конституційним поданням, конституційним зверненням, що приймається на засіданні Конституційного Суду України процесуальна ухвала.

У відкритті конституційного провадження може бути відмовлено у випадках:

- відсутності встановленого Конституцією та законами України права на конституційне подання, конституційне звернен­ня;

- невідповідності конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією та законами України;

- непідвідомчості Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні, конституційному звернен­ні.

Порядок відкриття провадження у Конституційному Суді України за конституційним поданням чи конституційним звернен­ням закріплюється в законі. Ухвалу про початок провадження приймає Колегія або Конституційний Суд України на їх засіданні. Колегія у справах за конституційними поданнями більшістю голосів суддів, які входять до її складу, приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України або про відмову у такому провадженні. У випадку прийняття такої процесуальної ухвали ця справа вноситься на розгляд пленарного засідання Головою Конституційного Суду України. У такому ж порядку Колегія суддів Конституційного Суду України у справах за конституційними зверненнями приймає процесуальну ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у такому провадженні.

Будь-яка з Колегій під час підготовки справи, Консти­туційний Суд України в процесі провадження у справі мають право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів загальних судів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об'єднань громадян і окремих громадян необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються розгляду справи. Як Колегії, так і Конституційний Суд України під час підготовки справи та в процесі провадження у справі можуть призначати експертизу і вирішувати питання щодо залучення до участі в конституційному провадженні експертів. Вони також мають право викликати посадових осіб, експертів, свідків, представників за законом та уповноважених за дорученням, громадян, участь яких повинна забезпечити об'єктив­ний і повний розгляд справи. За ухилення без поважних причин від явки у Колегію чи в Конституційний Суд України та відмову надати необхідні документи, матеріали чи інші відомості або їх умисне приховування винні несуть юридичну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Після відкриття проваджен­ня справа розглядається Конституційним Судом України на пленарному засіданні. Строк розгляду у справах за конституційним поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а у випадках, визнаних Конституційним Судом невідкладними, не більше одного місяця. Строк провадження у справах за конституційним звернен­ням не повинен перевищувати шести місяців. Обчислення строків провадження розпочинається з дня прийняття процесуальної ухвали щодо відкриття конституційного провадження у справі. Дата розгляду справи Конституційним Судом України визначається його Головою.

Організаційно-правовими формами роботи Конституційного Суду України є засідання та пленарні засідання. Засідання скликається з ініціативи Голови, його заступників, Колегії, постійних комісій чи не менше трьох суддів Конституційного Суду України не пізніше як у двотижневий строк з дня ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний засідання керівник Секретаріату доводить до відома суддів та учасників засідання не пізніше як за п'ять днів до дня скликання засідання. Порядок денний засідання визначається Головою та затверд­жується на засіданні Конституційного Суду України. На засіданнях розглядаються всі питання, що потребують вирішення Консти­туційним Судом України, крім тих, що вирішуються на його пленарних засіданнях відповідно до закону. Засідання є повно­важним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України на своїх засіданнях:

- затверджує Регламент, Положення про Секретаріат, Архів, Бібліотеку та інші самостійні структурні підрозділи Консти­туційного Суду України, вносить зміни та доповнення до них;

- призначає за поданням Голови керівника Секретаріату та приймає рішення про звільнення його з посади;

- приймає рішення про утворення постійних комісій, затверджує їх персональній склад;

- розглядає пропозиції щодо обсягу фінансування Консти­туційного Суду України та затверджує проект кошторису на кожний фінансовий рік;

- затверджує структуру і штатний розпис Конституційного Суду України;

- заслуховує щоквартально інформацію Голови про вико­ристання бюджетних асигнувань;

- приймає рішення про дострокове звільнення з посади Голови та його заступників;

- приймає рішення про звільнення з посади судді Консти­туційного Суду України у випадках, передбачених законом;

- заслуховує щоквартально звіти керівника Секретаріату та керуючого справами Конституційного Суду України;

- приймає у разі необхідності рішення про невідкладність відкриття конституційного провадження за конституційним поданням у конкретній справі;

- приймає рішення щодо персонального складу делегацій Конституційного Суду України та їх керівників;

- дає згоду на призначення заступників керівника Секрета­ріату, керівників самостійних структурних підрозділів та їх заступників, керівників інших структурних підрозділів;

- вирішує інші питання, що не є предметом розгляду пленарного засідання.

При здійсненні своїх повноважень на засіданнях Консти­туційний Суд приймає рішення. Такі рішення приймаються, якщо за нього проголосувало більше половини суддів Конституційного Суду, які брали участь у засіданні.

Крім засідань, Конституційний Суд України проводить і пленарні засідання. На своїх пленарних засіданнях Консти­туційний Суд України розглядає справи, провадження, в яких відкрито за конституційними поданнями та конституційними зверненнями, а також інші питання, віднесені до розгляду Конституційним Судом України на його пленарних засіданнях чинним законодавством. Пленарне засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше дванадцяти суддів Конституційного Суду України. Порядок проведення пленарних засідань Конституційного Суду України встановлюється законами та Регламентом і іншими актами Конституційного Суду, що регламентують організацію його внутрішньої роботи. На пленарних засіданнях Конституційний Суд:

- приймає рішення та робить висновки у справах за консти­туційними поданнями та конституційними зверненнями;

- затверджує положення про постійні комісії;

- приймає рішення про утворення тимчасових комісій, затверджує їх персональний склад та призначає голів цих комісій.

Рішення (висновок) Конституційного Суду України вва­жаються прийнятими, якщо за них проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду України.

Пленарне засідання Конституційного Суду України скли­кається з ініціативи Голови, його заступників, Колегії суддів та постійних комісій або не менше трьох суддів Конституційного Суду України. Його скликає Голова не пізніше як у двотижневий строк з дня надходження ініціативи про його скликання. Про дату скликання та порядок денний пленарного засідання Конституцій­ного Суду України керівник Секретаріату повідомляє суддів та його учасників не пізніше як за десять днів до дня скликання засідання. Порядок денний пленарного засідання визначається Головою і затверджується на засіданні. На пленарному засіданні головує Голова Конституційного Суду України, а за його відсутності-старший за віком заступник Голови. За відсутності заступників -головує старший за віком суддя. Головуючий забезпечує додержан­ня порядку при проведенні пленарних засідань. Учасники та присутні у Залі засідань попереджаються про необхідність додержання встановленого порядку. При виявленні неповаги до Конституційного Суду України або перешкоджання проведенню його пленарного засідання (чи засідання) порушник може бути притягнутий до встановленої законом відповідальності. За пропозицією головуючого Конституційний Суд України виносить про це ухвалу. Порушник випроваджується із Залу засідань.

Засідання та пленарні засідання Конституційного Суду протоколюються. Пленарні засідання фіксуються технічними засобами. Протоколи засідання, пленарного засідання підпи­суються головуючим та суддями Конституційного Суду України, які брали в них участь і передаються протягом десяти днів, з дня прийняття рішення (давання висновку) чи прийняття ухвали для ознайомлення суддям Конституційного Суду України, які не брали в них участі. Забезпечує ведення протоколів засідань та пленарних засідань Секретаріат.

На пленарних засіданнях Конституційним Судом України приймаються рішення та висновки. Так, Конституційний Суд України за результатами розгляду справ щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та тлумачення Конституції і Законів України приймає рішення. Він може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. У разі, якщо в процесі розгляду справи за конституційним поданням чи конституційним зверненням виявлено невідповідність Конституції України інших правових актів (їх окремих положень), крім тих, щодо яких відкрито провадження у справі, і які впливають на прийняття рішення чи давання висновку у справі, Конституційний Суд України визнає такі правові акти (їх окремі положення) неконституційними.

Висновки Конституційний Суд дає у справах з питань щодо:

а) відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість;

б) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; в) відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України законопроектів про внесення змін до неї.

Рішення та висновки вважаються прийнятими, якщо за це на пленарному засіданні, проголосувало не менше десяти суддів Конституційного Суду України. Зазначені акти приймаються чи даються після поіменного голосування шляхом опитування суддів Конституційного Суду України. Пропозиції суддів до проекту рішення чи висновку голосуються у порядку надходження. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за їх прийняття і які голосували проти їх прийняття, та оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскаржен­ню. Підписання суддею рішення та висновку є обов'язковим. Суддя, який підписав рішення чи висновок може викласти у письмовій формі свою окрему думку і додати її до рішення чи висновку Конституційного Суду.

Рішення і висновки видаються державною мовою, повинні бути підписані не пізніше семи днів після прийняття чи дачі. Вони офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання і разом з окремою думкою суддів публікуються у «Віснику Конституційного Суду України» та в інших офіційних виданнях України і рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Копії рішень і висновків надсилаються наступного робочого дня після їх офіційного оприлюднення суб'єкту права на консти­туційне подання чи конституційне звернення, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду в Конституційному Суді України.

У разі необхідності Конституційний Суд може визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов'язки щодо забезпечен­ня виконання рішення, додержання висновку. Він має право зажадати від органів, на які покладається обов'язок забезпечити виконання актів, письмового підтвердження виконання рішення, додержання його висновку. Невиконання рішень та недодержання висновків Конституційного Суду України мають наслідком відповідальність згідно з законами України.

У разі виявлення нових обставин у справі, що не були предметом його розгляду, але які існували на час розгляду і прийняття рішення або дачі висновку в справі Конституційний Суд України може відкрити нове провадження у справі.

Реалізацію та захист прав, свобод та обов'язків людини і громадянина здійснюють і суди загальної юрисдикції. До того ж Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 p., із змінами станом на 16 травня 2007 p., передбачає, що суди загальної юрисдикції владу реалізують шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримі­нального судочинства.

Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Консти­туцією та законами України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у здійсненні правосуддя є їхнім грома­дянським обов'язком. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для цього діє адвокатура.

Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України будується за принципами територіальності і спеціалізації. Систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди, Апеляційний суд України; 3) вищі спеціалізо­вані суди; 4) Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженим з Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві загальні суди розглядають цивільні, адміністративні та кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністра­тивні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління (справи адміністративної юрисдикції). У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України. Апеляційний суд України діє у складі: 1) судової палати у кримінальних справах; 2) військової судової палати.

Апеляційні суди: 1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону; 2) розглядають у першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів); 3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику; 4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам; 5) здійсню­ють інші повноваження, передбачені законодавством.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України.

Вищий спеціалізований суд: 1) розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; 3) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекоменда­ційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції; 4) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України здійснює правосуддя, забезпечує однакове застосування законо­давства усіма судами загальної юрисдикції.

Верховний Суд України: 1) переглядає справи у зв'язку з винятковими обставинами у порядку, встановленому процесуаль­ним законом; переглядає справи у касаційному порядку у випадках, встановлених законом; у випадках, передбачених законом, розглядає інші справи, пов'язані з виключними обставинами; 2) дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у разі необхідності визнає не чинними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду; 3) дає висновок щодо наявності чи відсут­ності в діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я; 4) звертається до Конституційного Суду України у випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України; 5) веде та аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику, ознайомлюється в судах з практикою застосування законодавства; 6) у межах своїх повно­важень вирішує питання, що випливають з міжнародних договорів України; представляє суди загальної юрисдикції у відносинах з судами інших держав; 7) здійснює інші повноваження, передбачені законом.

У складі Верховного Суду України діють: 1) Судова палата у цивільних справах; 2) Судова палата у кримінальних справах; 3) Судова палата у господарських справах; 4) Судова палата в адміністративних справах. У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія. Для вирішення внутрішніх організа­ційних питань діяльності Верховного Суду України діє Президія Верховного Суду. У Верховному Суді України діє Пленум Верхов­ного Суду. При Верховному Суді України утворюється Науково-консультативна рада.

З метою однакового застосування законодавства в процесі забезпечення реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина Пленум Верховного Суду України прийняв дві постанови, де роз'яснив судам порядок застосування норм Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів щодо звернень фізичних осіб щодо захисту їхніх прав і свобод. У постанові «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 р. № 9 роз'ясняються такі положення: а) діяльність судів повинна бути спрямована на захист прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ; б) при застосуванні законів суди повинні оцінювати стосовно відповідності їх нормам Конституції України і в разі розбіжності застосовувати норми конституції, що згідно зі ст. 8 є нормами прямої дії. Суди можуть визнати такими, що не відповідають Конституції та законам України рішення органів місцевого самоврядування та актів центральних і місцевих органів державної виконавчої влади. У всіх інших випадках суди звертаються до Верховного Суду України, який має право звернення до Конституційного Суду України; в) суд не може застосовувати норми закону, які регулюють правовідносини, що розглядаються інакше як міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, якщо його норми не суперечать Конституції України; г) при застосуванні усіх інших нормативно-правових актів суд повинен оцінювати ці акти на відповідність їх Конституції та законам України та застосовувати закон, якщо підзаконний акт суперечить. Не роз'яснена Пленумом з цього приводу позиція пріоритетності законів і декретів, декретів і указів Президента України; д) при застосуванні нормативно-правових актів Союзу РСР і Української РСР, якщо відсутні нормативно-правові акти України з цих питань, суд може застосовувати зазначені акти, якщо вони не суперечать Конституції та законам України; є) судові рішення не можуть ґрунтуватися на нормах законів і підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють права людини, якщо вони не оприлюднені та не вступили в дію у порядку, передбаченому Конституцією і законодавством України; є) судам підвідомчі всі справи про захист прав та обов'язків людини, зокрема і щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб і не повинні відмовляти особі в прийнятті чи розгляді заяви; ж) суд має суворо додержуватися вимог щодо державної мови, особам, які не володіють українською мовою надається перекладач; з) суд зобов'язаний забезпечити усім учасникам процесів рівних умов при наданні та дослідженні доказів, а розглядаючи цивільні справи, при необхідності за клопотанням сторін самому витребу­вати такі докази; і) суди забезпечують недопущення примусової праці, гарантують проведення законних страйків, не допускають примусового позбавлення житла, вирішують питання про від­шкодування збитків; к) суди не повинні будувати свої звинувачення на доказах, добутих незаконним шляхом; л) вирішуючи цивільно-правові спори, суди зобов'язані дотримуватися конституційного права щодо недоторканності приватної власності. Конфіскація майна може застосовуватися виключно за рішенням суду при здійсненні будь-якого виду правопорушення; м) при розгляді кримінальних справ суди повинні неухильно дотримуватися вимог презумпції невинуватості. Не допускається покладання на обвинуваченого (підсудного) обов'язку доводити свою невину­ватість. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої; н) реалізуючи принцип дотримання змагаль­ності сторін суди зобов'язані при віддані особи до суду у всіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні прокурора; о) визнаючи право кожного на захист від обвинувачення суд зобов'язаний забезпечити право кожного обвинуваченого мати адвоката чи захищати себе іншим законним способом; п) пропо­нуючи підсудному та його родичам дати пояснення по суті справи, суд зобов'язаний пояснювати, що зазначені особи мають право відмовитися давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів; р) суд не має права передавати матеріали приватного обвинувачення на розгляд товариських судів; с) суди, враховуючи конституційні положення про обов'язковість судових рішень на усій території України, у разі невиконання таких рішень зобов'язаний піддавати винних встановленій законом відповідаль­ності; т) всі керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, дані до введення в дію Конституції України, суди можуть застосо­вувати при розгляді справ у частині, що не суперечить Конституції.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 р. № 7 «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» з метою удосконалення судової діяльності у сфері захисту прав та свобод людини і громадянина передбачає необхід­ність: а) звернути увагу загальних судів на те, що вся їхня діяльність повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина; б) суди не мають права з часу введення в дію Конституції України 1996 року відмовляти фізичним чи юридич­ним особам у прийнятті до судового розгляду заяв і звернень. Вони не вправі відмовляти у судовому захисті прав та свобод людини і громадянина, у прийнятті скарг на рішення, дії чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав не передбачених Конституцією чи законами, маючи на увазі той факт, що коло прав і свобод людини та громадянина, закріплених Конституцією України, не є вичерп­ним; в) з огляду на той факт, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вина не буде доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним вироком, на суди покладається обов'язок посилити вимогливість до якості дізнання та поперед­нього слідства в кримінальних справах. При віддані до суду та на стадії судового розгляду слід з'ясовувати чи було виконано вимоги процесуального закону, чи не були порушені права підозрюваного та обвинуваченого при затриманні, арешті, проведенні обшуку та чи не були обмежені права потерпілого й інших учасників кримінального процесу. У випадках встановлення істотних порушень процесуального закону, повертати справи на додаткове розслідування; г) враховуючи конституційні вимоги щодо немож­ливості обвинувачення, що ґрунтується на доказах одержаних незаконним шляхом, суд, виявивши такі факти, повинен визнавати їх недопустимими і не враховувати при обґрунтуванні обвинува­чення у вироку. Встановивши такі факти на стадії віддання до суду, за умови, якщо за допомогою інших законних доказів не можна об'єктивно встановити всі обставини та об'єктивну істину, суд повертає справу на додаткове розслідування; д) суд зобов'язаний гостро реагувати на факти порушення термінів попереднього слідства слідчими та прокурорами, на недоліки в роботі конвойних підрозділів та на несвоєчасне виконання ухвал (постанов) про привід підсудних, свідків і потерпілих тощо; є) суддя несе особисту відповідальність за своєчасний і якісний розгляд справ. За навмисне порушення закону чи несумлінне його виконання, якщо це призвело до тяганини та істотно обмежило права громадян, слід розглядати як неналежне виконання суддею професійних обов'яз­ків, що спричиняє передбачену законом відповідальність; є) кримі­нальні покарання повинні призначатися судами засудженим у суворій відповідності до вимог закону; і) при призначенні адміністративного стягнення у вигляді арешту суд зобов'язаний з'ясовувати усі обставини справи і призначати такий вид стягнення з наведенням відповідних мотивів лише тоді, коли інші стягнення будуть неефективними; к) враховуючи, що Конституція України не допускає будь-якого втручання у вирішення конкретних справ, суди повинні за наявності підстав вирішувати питання притягнення до відповідальності винних у такому втручанні; л) з'ясувавши причини порушення прав та свобод людини і громадянина, суд повинен досягати їх усунення шляхом постанов і ухвал та контролювати здійснення цих актів; м) особливу увагу суд повинен приділяти контролю за виконанням судових рішень, оскільки це має важливе значення для реального поновлення прав та свобод людини і громадянина; н) судам апеляційної і касаційної інстанцій необхідно підвищити якість роботи з тим, щоб допущені місцевими судами та іншими судами першої інстанції помилки були виправ­лені та вжиті заходи для недопущення таких помилок в майбут­ньому.

Отже, враховуючи викладене, можна дійти висновку, що, виконуючи обов'язки з забезпечення реалізації прав, свобод та обов'язків, суди здійснюють їх захист шляхом об'єктивного розгляду звернень громадян у разі їх порушення. Нормативне регулювання звернень громадян на судовий захист своїх прав, свобод та обов'язків базується на закріпленні в законодавстві України норм, що безпосередньо надають можливість людині звертатися за захистом в суд. Законодавством встановлюється порядок подачі звернень до суду, порядок розгляду його та винесення і виконання рішень щодо звернення. Нормативну базу цього процесу складають три рівні: а) Конституція України; б) закони України; в) інші нормативно-правові акти.

Переглядів: 1343