Слайд13

Слайд 12

Слайд 11

Слайд 10

Слайд 9

Ел Гор, провідний спеціаліст в галузі державного управління, в своїй книзі “Земля на чаше весов”, проаналізував сучасний економічний спад і в якості причин він називає такі: нехтування людськими ресурсами, падіння рівня грамотності, зниження математичних та географічних знань, а також нехтування основами логіки.

2. Природні умови як чинник розвитку.

Поняття про природні умови.

Природні чинники як і раніше відіграють найважливішу роль в житті людства та розвитку людського суспільства.

В 1992 році в Ріо-де-Жанейро проводилась Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Основні висновки та рекомендації цієї конференції зводяться до того, що “першочерговою умовою сталого (постійного, стабільного) розвитку як окремих країн так і всього людства є вся сукупність природних чинників”. І гасло “розвиток для боротьби з природою” є нині хибним та негативним. Нині нагальною умовою виживання людства є принцип раціонального природокористування та максимального пристосування (адаптації) економіки кожної країни (регіону) до її природних умов.

Облік та адекватне розуміння ролі та місця природних чинників розвитку мають в сучасних умовах життєво важливе значення у сфері управління практично на всіх територіальних рівнях.

В поняття “природні чинники” як правило включають наступні категорії

· природні умови,

· природні ресурси,

· стійкість ландшафтів,

· екологічну ситуацію.

Їх розглянемо нижче з позиції науки про управління.

Під природними умовами розуміють сукупність найважливіших природних характеристик території які відображають основні особливості компонентів природи або місцевих феноменів природи.

Природні умови безпосередньо впливають на життя і господарську діяльність населення. Саме від них залежать розселення населення, розвиток та розміщення продуктивних сил, їх спеціалізація. Природні умови визначають собівартість, а відповідно й конкурентно-спроможність продукції що виробляється в даній країні чи регіоні. А цей момент особливо важливий для країн з великим поширенням екстремальних природних умов.

До компонентів природного середовища які виступають у ролі природних умов розглядають як правило:

· клімат,

· геологічне середовище,

· поверхневі та підземні води,

· ґрунти,

· біоту.

Синтезом покомпонентного розгляду природних умов є оцінка ландшафтів або ландшафтних умов загалом. Додатковою і досить вагомою характеристикою природних умов є поширеність місцевих природних явищ – несприятливих та небезпечних явищ природи.

Специфіка природних умов місцевості залежить в першу чергу від її розташування в тій чи іншій природній зоні, наявності на цій території певного набору природних ландшафтів.

Природні зони– це крупні підрозділи географічної оболонки виражені у вигляді широких поясів земної поверхні, об’єднаних подібністю таких характеристик як кількість сонячної радіації, зволоженням території, типом ґрунтового покриву, рослинності та тваринного світу. Основним тут є співвідношення тепла і вологи.

Природні ландшафти - це категорії нижчого територіального рангу ніж природні зони, але вони також є відносно однорідними частинами географічної оболонки, які відрізняються закономірним поєднанням її компонентів і явищ, характером їх взаємозв’язків. Поряд із природними виокремлюють також антропогенні (культурні) ландшафти. Ці ландшафти характеризуються певною мірою цілеспрямованої або ж стихійної трансформації початкових природних ландшафтів.

Ландшафт - це основна категорія територіального поділу природного середовища. Структуру їх визначають процеси обміну речовини та енергії між компонентами ландшафту (гірські породи, ґрунти, рослинність, тощо).

Як в природних так і в антропогенних ландшафтах в певній мірі відбуваються ритмічні та необоротні зміни. ТОМУ і перші і другі є об’єктами регулювання в людській діяльності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слайд 8	\|	Слайд 17

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.