Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Призначення, класифікація ПТКРС

Лекція № 20

Практичне заняття № 4

Тема: « Будова снарядів РСЗВ і дія систем «Град» і «Ураган».

Навчальна ціль:закріпити та поглибити знання з реактивних систем залпового вогню і улаштування боєприпасів.

Питання:

1.Будова снарядів

4. Дія РСЗВ Град та і її снаряди

5. Дія РСЗВ Ураганта і її снаряди

Навчально-матеріальне забезпечення:

демонстраційні схеми та слайди щодо до РСЗВ , стенди аудиторії № 1-151, навчальна література.

Навчальна література :

1 . ГОСТ В 20132-84 Зброя артилерійська (терміни і визначення).

2. ГОСТ В 20134-84. Зброя артилерійська. Група ствольно-затворної артилерійської зброї. Терміни і визначення

3. Остапенко Ю.И. Артиллерийские установки и боеприпасы.

4. Корольков Н.Н. Основания устройства и конструкция орудий и боеприпасов наземной артиллерии. Войн. Издат. М.,-1976г. стр.146-161, 235-241.

5. Савєльєв К.К.Посібник РСЗВ. стр.62-75..2007-214 с

6. Савєльєв К.К.Основи побудови РСЗВ і іх конструкції. СВМІ, 2006-124 с.

7. Савельєв К.К. , Ткаченко Г.О. Будова боєприпасів .Академія ВМСУ, 2010-189с.

8. Савельєв К.К. , Ткаченко Г.О. Альбом рисунків для посібника Будова боєприпасів. Академія ВМСУ, 2010-124 с.

Завдання на самостійну підготовку, вивчити:

питання , яки були розглянути.

Тема: «Загальні відомості про протитанкові керовані реактивні снаряди»

П и т а н н я:

1. Призначення, класифікація ПТКРС.

2. Склад і дія ПТКРС.

3. Траєкторія польоту ПТКРС.

Навчально-матеріальне забезпечення:

демонстраційні схеми та слайди щодо до ПТКР , стенди аудиторії № 1-151,

1-145 , навчальна література.

Навчальна література :

1. ГОСТ В 20132-84 Зброя артилерійська (терміни і визначення).

2. ГОСТ В 20134-84. Зброя артилерійська. Група ствольно-затворної артилерійської зброї. Терміни і визначення

3. Остапенко Ю.И. Артиллерийские установки и боеприпасы. (основы устройства) ст. 36-39, 43-47.

5. Савєльєв К.К.Посібник РСЗВ. стр.62-75..2007-214 с

6. Савєльєв К.К.Основи побудови РСЗВ і іх конструкції. СВМІ, 2006-124 с.

7. К.К. Савельєв, Г.О.Ткаченко.Будова боєприпасів СВМІ, 2008-224 с.

8. Савельєв К.К. , Ткаченко Г.О. Будова боєприпасів .Академія ВМСУ, 2010-189с.

9. Савельєв К.К. , Ткаченко Г.О. Альбом рисунків для посібника Будова боєприпасів. Академія ВМСУ, 2010-124 с.

Протитанкові керовані реактивні снаряди призначені для боротьби з рухомою і нерухомою броньованою ціллю, і вогневими точками противника. Протитанкові керовані ракети є найбільш ефективним засобом боротьби , що володіє в порівнянні з іншими великою дальністю стрілянини, високою імовірністю поразки броньованих цілей і мають невеликі габарити і масу. В даний час протитанкова ракета в сукупності з пусковою установкою і спеціальною апаратурою представляє складний технічний конгломерат, що одержав назву — протитанковий ракетний комплекс (ПТРК). Вітчизняні протитанкові ракетні комплекси — один з найбільше технічно складних і наукомістких зразків озброєння, пройшли у своєму розвитку значний шлях.

Основою для успішного розвитку робіт зі створення вітчизняних ПТУР послужив досягнутий на той час рівень науки і техніки в області систем керування, аеродинаміки, газодинаміки, фізики вибуху (теорія кумуляції), а також високий потенціал вітчизняної оборонної промисловості. Створення ПТРК дозволило різко підвищити імовірність улучення, дальність стрілянини й ефективність вражаючого дії. У залежності від типу використовуваної системи керування ПТУР прийнято підрозділяти на три покоління. Помітимо, що система керування ракетою являє собою складний технічний комплекс, що складається з великої кількості взаємозалежних елементів наземної і бортової апаратури. Сюди входять оптико-електронні блоки визначення положення цілі і ПТУР, блоки формування і передачі команд, блоки прийому і розкладки команд, силові приводи, рули й ін.

ПТРК першого покоління мали ручну систему керування, при якій навідник за допомогою прицілу повинний стежити одночасно за ракетою і ціллю, вручну виробляючи команди керування, які передавались ракеті по дротах. Головний недолік цієї системи - вимога великого досвіду і натренированності навідників і неможливість збільшення швидкості ракети. До першого покоління вітчизняних ПТРК відносяться «Шмель», «Малютка» з ручними системами керування У ракетах «Шмель» і «Малютка» передача команд на борт ракети здійснювалася по дротам. Основними труднощами при створенні першого покоління ПТРК було забезпечення стійкого керованого польоту ракети і точності її влучення в ціль в бойових умовах, що вимагало проведення спеціального добору операторів і їхнього тривалого навчання за допомогою тренажерів. Що собою представляв такий тренажер? Отож, тренажер для навідників ПТРК першого покоління являв собою своєрідний комп’ютер, на якому удавалося виграти тільки лише деяким. «Граючий» повинний був за допомогою спеціальної рукоятки сполучати прицільну марку з ціллю, що рухається, передавати команди ракеті, корегуючи тим самим траєкторію її польоту. Приймаючи до уваги динаміку цього швидкоплинного процесу, особливо небезпечно було передати неточну команду ракеті, що змінює її відхилення убік поверхні ґрунту, що негайно приводило до удару її об землю. У реальних умовах (навіть після тренування) тільки деякі були здатні забезпечити влучення ракети в ціль.

До однієї з особливостей першого покоління вітчизняних ПТРК варто віднести широке застосування полімерних матеріалів у конструкції ракети, що було відображенням проведеного в той час у країні курсу на хімізацію народного господарства. Виконаний із пластмаси корпус цієї ракети робив її «радіопрозорою» і через відсутність електронного захисту вибухових пристроїв вона піддавалась впливу електромагнітних сигналів.

У цьому поколінні була почата спроба розміщення пускової установки з ракетою ЗМ6 у кормовій частині танка Т-55 (ПТРК - ПУР-61 «Шмель»).

Накопичений досвід проектування й експлуатації першого покоління вітчизняних ПТРК дозволив більш раціонально використовувати наявні технічні можливості для створення ПТРК другого покоління

ПТРК другого покоління мають напівавтоматичну систему наведення, за допомогою якої навідник через оптичний приціл стежить тільки за ціллю, а спостереження за ракетою і вироблення команд керування здійснюється автоматично наземною апаратурою. Однак швидкість розмотування дротів, призначених для передачі команд керування на борт ракети, обмежує швидкість її польоту. У випадку ж використання в системі керування радіозв'язку і лазера (замість дротів) з'являється можливість керувати польотом ракети при надзвукових швидкостях, що дозволяє встановлювати ПТУР на вертольоти і літаки. У цих умовах навідник стежить за ціллю за допомогою оптичного прицілу, наземна апаратура визначає відхилення ракети від лінії візування цілі і виробляє відповідні команди керування, які передаються на борт ПТУР по радіо чи лазерному променю. До другого покоління вітчизняних ПТРК відносяться «Фагот», «Конкурс», «Метис», «Штурм» і ін.. У цей період шляхом модернізації систем керування (доведені до напівавтоматичної) ПТРК «Малютка» і «Фаланга» («Малютка-П» і «Фаланга-П») переведені в друге покоління.

Застосування напівавтоматичних систем керування дозволило різко знизити навантаження на оператора, що зводиться до утримання марки прицілу на цілі; всі інші функції виконувалися наземною апаратурою комплексів.

Позитивною особливістю ПТРК другого покоління є розміщення ракет у транспортно-пусковому контейнері (ТПК). ТПК, готовий до бойового застосування зберігається, транспортується і встановлюється на носій. Технічний стан ракети контролюється без витягу її з контейнера. Використання ТПК спрощує конструктивне оформлення розміщення ракети на різних носіях, підвищує її схоронність і боєздатність.

Важливою особливістю більшої частини зразків ПТУР другого покоління є наявність одного каналу керування, а щоб використовувати функціонування цього каналу в двох площинах, ракеті надавався обертальний рух. Цим прийомом удавалося трохи скоротити масу апаратури керування на борті ракети і займаний нею обсяг.

До третього покоління по прийнятій за рубежем і в нас класифікації відносяться ПТРК, що реалізують принцип «вистрілив-забув». Реалізація цього принципу припускає використання голівок самонаведення (ГСН), розташовуваних на борті ПТУР. При пуску ПТУР цього покоління оператор прицілюється по меті і, переконавши, що голівка самонаведення захопила мету, здійснює пуск. Подальший керований політ ПТУР до цілі відбувається автономно, без зв'язку з пусковою установкою, по командах, формованим ГСН. Достоїнствами такого принципу є зниження уразливості комплексу і його розрахунку (через менший час перебування під вогнем супротивника) особливо у випадку використання вертольота як носія зброї, підвищення перешкодозахищеності (наявність тільки одного каналу «ГСН - ціль»). Однак цей принцип має ряд істотних недоліків, головним з який є висока вартість голівки самонаведення (і комплексів у цілому) через високу технічну складність виробництва (спеціальна оптика, мікромініатюрні обчислювальні пристрої й ін.). Крім того, голівка самонаведення обмежує бойові можливості ракет через погіршення компоновочних умов функціонування бойової чи частини ж через збільшення мінімальної дальності стрілянини (у варіантах, що реалізують поразку цілей при великих кутах пікірування ПТУР) і ін. Разом з тим використання в ПТУР третього покоління створює можливості атаки по більш уразливих частинах танка (наприклад, по даху) і дозволить знизити масу ракети (за рахунок бойової частини) і її габаритні розміри, а здатність системи наведення здійснювати автономне наведення ракети на мету забезпечить підвищення імовірності її поразки.

Існуючі ПТКРС класифікуються за такими ознаками (рис.17.1 альбому рисунків снарядів) :

А) По типу носія ПТКРС бувають:

– піхотні, які, у свою чергу, бувають такі, що переносяться або перевозяться;

– танкові – це "Бастіон", "Кобра", "Шексна", "Рефлекс", "Свірь";

– гелікоптерні – це "Штурм"-М, "Корнет";

– самохідні – "Хризантема", "Атака", "Вихор".

Б) По швидкості польоту ПТКРС підрозділяються на:

– дозвукові – легкокеровані, що мають великий час польоту і мертву зону, малу швидкострільність і тому–уразливість;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Семінарське заняття СМ-3	\|	Способи керування , методи наведення і управління ПТКР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.