• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Походження і суть грошей

Література до лекції №3

1. Александрова М.М., Маслова М.М. Гроші. Фінанси. Кредит.: Навчально-методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене. – К.: ЦУП, 2002.– С. 7–108, 196–330.

2. Вісник НБУ, 1997, № 5. - С. 53.

3. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. – К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.– 411с.

4. Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пудовкіна та ін. – К.: Либідь, 1992. – 331с.

5. Долан Е. Дж. Макроэкономика. – СПб., 1994. – С. 197.

6. Дон Патинкин. Деньги, процент и цены. Соединение теории денег и теории стоимости / Дон Патинкин, пер. с англ. под ред. Н. Я. Петракова. – М.: ЗАО “Издательство Экономика”, 2004. – 375с.

7. Кейнс Дж. М. Общая теория зайнятости, процента и денег. – М.: Гелиос АРВ, 2002.

8. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: Навч. посібник. – К.: НІОС, 2001. – 221с.

9. Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс. В 2-х томах. - М.: Республика, 1992. - T. 1, С. 265.

10. Маньків, Григорі Н. Макроекономіка / Пер. з анг., наук. Ред.пер. С. Панчишина. – К.: Основи, 2000. – С. 183–220.

11. Михайлівська І.М., Ларіонова К.Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – Львів: Новий Світ, 2006. – 432с.

12. Мэнькю H. Г. Макроэкономика. – M.: Изд-во МГУ, 1994. – С. 238–239.

13. РикардоД. Собрание сочинений. В 5 томах. – М., 1995. – Т. 1, С. 62.

14. Самуельсон П. Экономика. – M.: Прогресе, 1964. – С. 222.

15. Смит А. Исследование о природе и причине богатства народов. – M., 1962. – С. 144.

16. Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руш енський М.М., Уткін О.Ф. Політична економія: Підручник / за науковою ред. д.е.н., проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – С. 74–90.

17. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит. Навчальний посібник / Л.О. Дробозіна, Л. П. Окунєва, Л.Л. Андронова та інші; Під ред. проф. Л. О. Дробозіної. Видавнича агенція “Вертекс”, 2001 – 352 с.

18. Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - M.: Дело, 1997. – С. 475.

19. Харрис Л. Денежная теория. - M.: Прогресе, 1990. – С. 32.

20. Шетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник. Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 432 с.

21. Экономическая теория. Микроэкономика – 1,2. Учебник / Под общ. Ред. заслуженного деятеля науки РФ, проф., д. э. н.,Г.П. Журавлевой. – 3-е изд. испр. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К^о”, 2007. – С. 275–298.

1 Історично чеки – найперша форма кредитних грошей. Чеки відомі ще з часів держави шумерів (III тисячоліття до н. е.), де вони існували у формі глиняних кли­нописних табличок.

1 Клірингсистема безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов’язань.

1 В економічній літературі ліквідністьвизначається як можливість викорис­тання певного майна у ролі засобу платежу і водночас як його здатність зберігати незмінною свою вартість. Ступінь ліквідності визначається легкістю, з якою майно перетворюється у готівку.

3 Агрегат – поєднання у єдине ціле однорідних чи різнорідних елементів, у даному випадку – видів грошей.

Гроші – одне із найдавніших економічних явищ, яке виявляє найсуттєвіший вплив на усі сторони людського життя. Ще стародавні римляни образно говорили, що “гроші рухають світом”. Тому теоретичний аналіз цієї економічної категорії завжди посідав чільне місце у системі наукових досліджень практично всіх економістів різних шкіл і течій економічної науки.

Незважаючи на широку палітру поглядів на виникнення і суть грошей, майже усі економісти сходяться на тому, що їх поява пов’язана із розвитком поділу праці і обміну.

Змінились тисячі поко­лінь, перш ніж примітивні знаряддя праці – палиця і камінь – змінились більш досконалими. На цій основі з’явилась можливість стійкого поділу праці всередині общини: одні її члени могли зосередитись, скажімо, на виготовленні знарядь праці і полюванні, інші – на самому полюванні, треті – на вичинці шкір убитих тварин, четверті – на виробництві одягу і взуття із них тощо. Такий поділ праці і спеціалізація всередині общини підвищували продуктивність сукупної праці її членів.

В результаті цього з’являється обмін продуктів: спочатку лише все­редині общини, а потім і між різними общинами. У той далекий час обмін відбувався надлишками продукту, вироб­леного для власного споживання. Цей акт обміну можна виразити так:

Х товару А = Y товару В.

При цьому у споживній вартості товару (В) відображається вартість товару (А), адже, якщо власник останнього призначив його для обміну, він не є для нього корисністю (споживною вартістю), такою для нього є товар (В). Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість через співставлення з другим товаром тобто знаходиться у відносній формі вартості. Товар В, відіграючи пасивну роль, виступає вимірювачем вартості першого товару. Своєю споживною вартістю він визначає вартість товару А і виступає як еквівалент (знаходиться у еквівалентній формі вартості). Будучи еквівалентом, він в цій ще випадковій формі обміну вже функціонує як гроші, Обмін товарами сприяв поділу праці і на цій основі – зростанню продуктивності праці. Але такий обмін означає: обмінюватись повинні рівні вартості, ті кількості товарів, на виробництво яких витрачена однакова кількість суспільної праці.

Спочатку це оцінювалось “на око”, на цьому етапі могло йтись лише про спів вимірність індивідуальних витрат праці. Поки обмін відбувався між сусідніми общинами і світ товарів був досить бідним, це нескладно було зробити на основі власного досвіду. Але географія і предмети обміну розширювались, охоплюючи все віддалені племена і народності.

Особливо суттєвий вплив на подальший розвиток обміну мав перший великий суспільний поділ праці (відокремлення скотарства від землеробства), у результаті чого частина продукції скотарства постійно призначалася для обміну, склалася ситуація коли при обміні одному товару протистоїть безліч інших, серед яких можна обрати найбільш потрібні. Дану форму обміну схематично можна відобразити у вигляді прикладу:

1 вівця =

Предметами обміну стають значно більше продуктів суспільної праці і відбувається якісний та кількісний розвиток товару еквівалента. Кількісний розвиток еквівалента виявляється в тому, що цю роль виконують не один, а вже декілька товарів, які спеціально призначені для продажу, а не випадково вироблений надлишок продукції. Якісна зміна реалізується в тому, що товару, який знаходиться у відносній формі вартості протистоїть велика кількість еквівалентів.

Зміни, що відбулися у подальшому розвитку товарного виробництва і обміну, особливо після другого великого суспільного поділу праці (відокремлення ремесла), привели до появи нової, більш розвинутої форми вартості, яку можна представити у вигляді прикладу:

= 1 вівця.

З боку кількості це знаходить своє відображення в тому, що уся маса товарів (знаходяться тільки у відносній формі вартості) протистоїть лише одному еквіваленту. Якісна зміна проявляється в тому, що відбувається розвиток товару еквівалента, який виступає єдиним еквівалентом, що протистоїть усім іншим товарам. Тепер всі товари виражають свої вартості в одному-єдиному товарі і виражають їх однаково.

Із всього товарного світу стали стихійно виділятися окремі товари, які на даний період часу на певному місцевому ринку відігравали роль головних предметів обміну.

Спочатку ця роль швидкоплинно і випадково відводилась то одному, то іншому товару. Але із розвитком обміну вона закріплюється за якимось певним товаром, що має найважливіше значення у вжитку даного регіону, і він виступає в ролі товарних грошей.

Товарні гроші мають ту ж вартість (цінність) при обміні його як звичайного товару або при будь-якому іншому способі його використання як загального товарного еквіваленту. Якщо сіль використовується і як товар­ні гроші, і як харчовий продукт, то у обох випадках вона матиме однакову вартість. Роль загального еквівалента в певний час і окремих народів відігравали різні товари. Об’єктивною основою цього явища є те, що ринок спочатку формувався як регіональний, а отже, і відносно замкнутий. Тому реальне, тілесне втілення загального еквівалента на такому окремому ринку відображало не тільки його функціональну роль і значимість у товарному виробництві, але і історичні умови, традиції та особливості розвитку конкретного регіону.

У скотарів товарними грошима ставала худоба (голова корови чи вівці), у хліборобів – певна міра зерна ячменю, пшениці чи рису, у ремісників – вироби із металу, посуд чи тканини (зокрема, у Китаї – шовк), у ми­сливців Півночі – шкурка хутрового звірка тощо. Це стало визначним соціально-економічним відкриттям, виявило гігантський вплив на все наступне гос­подарське життя людства. Воно дозволило вести обмін на багатосторон­ній основі: продавши власний виріб одному із учасників обміну, тепер можна було придбати потрібну річ у другого, третього, десятого або навіть у кількох учасників обміну одразу. Тим самим, на багатосторонню основу переводився і поділ праці, значно підвищуючи її ефективність. Так виникає грошова форма вартості.

Активізація процесу обміну і, в першу чергу, за рахунок розвитку міжрегіональної і міжнародної торгівлі в результаті третього великого суспільного поділу праці (виникнення класу купців), з товарної маси виокремлюється такий товар, який найбільш підходить для ролі загального еквівалента. Поступово (через такі товари, як мідь, бронза, залізо) роль загального еквівалента закріплюється за дорогоцінними металами – золотом і сріблом. Виникає грошова форма, яку можна виразити формулою:

= 1к г золота.

Золото виявилось найбільш вдалим претендентом на роль грошей серед маси інших товарів: його є достатньо бага­то, щоб забезпечити потреби обміну, воно зустрічається не лише на усіх континентах, а й практично в усіх регіонах Землі, за своїми фізико-хіміч­ними властивостями воно повсюди однакове, зберігається вічно, легко ділиться на менші частини, портативне (невелика кількість має значну вартість). Золото поступово витіснило усі інші товарні еквіваленти, маючи такі неза­перечні переваги.

Коли з’явились гроші, єдиний і нерозривний акт обміну товарів розпався на два – продажу і купівлі. Спочатку товар обмінюється на гроші, тобто відбувається його продаж, але гроші не обов’язково потрібно одночасно обмі­няти на інший товар, тобто здійснити купівлю. Продаж і купівля відділи­лись один від одного і у просторі, і у часі. Тому обмін товарами пере­творився у обіг товарів, поряд із яким здійснюється і обіг грошей.

.Проведений аналіз дозволив прихильникам теорії грошей розкрити не тільки історичне походження грошей, але і їх соціально-економічну сутність. Вони доказали, що гроші: а) мають товарну природу; б) є не звичайним, а специфічним товаром. Гроші є товаром, перш за все, за своїм походженням: вони стихійно виділилися із всієї маси товарів у результаті розвитку обміну. І навіть після такого виділення, вони зберігають свою товарну форму.

Поява грошей відкрила далі шлях до виробництва тих або інших товарів спеціально заради продажу, щоб нагромадити багатство у грошовій формі, що сприяло появі, в свою чергу, товарного виробництва. Інакше кажучи, з’явилось виробництво на ринок, для задоволення чужих потреб.

З появою грошей і ринку обмін перетворюється в обіг товарів через купівлю-продаж. Між продавцем і покупцем з часом вклинюється, з одного боку, перекупник, пізніше купець, а сьогодні ціла галузь економіки – торгівля, а з іншого боку – лихвар, пізніше банкір, а у наш час – надзвичайно складна кредитно-фінансова сфера.

Водночас, із розвитком обміну і ринку відбувалась подальша еволю­ція грошей. Гроші почали втрачати товарну природу, коли на зміну товар­ним грошам у вигляді золотих монет прийшли паперові гроші.

Паперові гроші є символічними грошима.

Символічними грошима є паперова готівка, розмінна монета, безготівкові гроші. Такі гроші є декретним, або законним засобом обігу і платежу, адже вони впроваджуються державою.

Отже, гроші сьогодні виступають безтілесним символом, що має купівельну спроможність. Тому можна дати більш сучасне визначення грошей.

Читайте також:

1. IV. ТИМЧАСОВА ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ
2. Аналіз міжринкової взаємодії товарів і грошей
3. Вартість грошей
4. Вартість грошей
5. ВАРТІСТЬ ГРОШЕЙ В ЧАСІ І ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ
6. Вартість грошей Число обертів грошової одиниці
7. Вартість грошей.
8. Види грошей
9. Види грошей
10. Види грошей та їх походження
11. Види грошей.
12. Види грошей.

Переглядів: 809