• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Центр теплоутворення

Якщо в системі цінностей людини є цінність праці, то вона (праця) із примусової перетворюється на вільну. Відповідно змінюється і ставлення до неї – з негативного на позитивне. Формується супернормативний тип ставлення до праці.

Цінності — це значущість певних об’єктів (духовних явищ, предметів і речей реальної дійсності) стосовно їх відповідності чи невідповідності потребам суспільства, соціальної групи, особистості за моральними і естетичними вимогами, що вироблені людською культурою і є продуктами суспільної свідомості. Можна сказати, що цінності – це «опорні точки» людської культури.

Як ви вважаєте, чому це відбувається?

Вплив цінностей та ціннісних орієнтацій на ставлення до праці. Проблема неадекватності ціннісної орієнтації та дій суб’єкта праці.

Останніми часами соціологи відмічають, що позитивне ставлення до праці зменшується і, відповідно, збільшується частка працівників з індеферентним та негативним ставленням до праці.

Спробуємо розібратися, чим же дійсно це викликано.

Визнані особистістю соціальні цінності перетворюються на її ціннісні орієнтації. Ціннісні орієнтації — сприйняття особистістю певних цінностей і визнання їх за цілі життя чи основні засоби досягнення таких цілей. Ціннісні орієнтації детермінують мотивацію особистості і її поведінку.Завдяки ціннісній орієнтації людина ніби виривається з полону мотивів і прямує до цінностей.

І, навпаки, якщо в системі цінностей не сформована цінність праці, то будь-яка праця буде сприйматися як примусова, а ставлення до неї – негативного типу.

На закінчення лекції звернемо увагу на те, що розуміння соціальної сутності праці і ставлення до неї дає можливість уникнути методичних помилок, властивих деяким напрямам сучасного менеджменту на Заході. Вони виявляються, зокрема, в антропологічно-натуралістичному розумінні праці, ототожненні її з проявами нервово-фізіологічних структур мозку чи діяльності м'язів. Подібний підхід, основи якого були закладені американським інженером і дослідником Ф. У. Тейлором, виявляється, скажімо, у вузькоутилітарному розумінні змісту праці як сукупності виконуваних трудових операцій і запропонованих завдань. На такому розумінні будується практика професійного добору, заснована на методі "аналізу роботи". Метод містить опис кола обов'язків, функціональні характеристики робочого місця, умови праці, форми заробітку й вимоги до працівника. Звичайно, необхідність використання подібних критеріїв і характеристик під час прийому на роботу не викликає сумніву. Однак обмеження тільки такою методикою уподібнює роботу працівника з набором необхідних функцій і характеристик. За межами такого набору залишається особистість працівника з його внутрішнім духовним світом, із системою цінностей, творчим потенціалом, тобто найбільш значуща і цінна для сучасного виробництва сукупність якостей.

Таким чином, праця, беручи участь у якій люди вступають у соціальні відносини, є загальною базою, джерелом усіх соціальних явищ. У процесі та в результаті праці змінюються становище різних груп працівників/ їхні соціальні якості, зміст їхніх соціальних ролей, у чому й полягає сутність праці як базового соціального процесу.

центр тепловіддачі.

Ці центри здійснюють терморегуляцію через вегетативні нерви та залози внутрішньої секреції.

З температурою повітря тісно пов'язана його вологість, яка змінює тепловіддачу організму у сторону збільшення або зменшення. Висока вологість повітря, холодного чи теплого, шкідлива для організму через те, що порушується тепловіддача тепла та сприяє процесам гниття і розмноження мікроорганізмів.

4. Зона теплової байдужості.

Критичні температури та їх роль у теплообміні тварин

Між температурою зовнішнього середовища та інтенсивністю обміну речовин в організмі існує зворотна залежність. При низькій температурі повітря теплоутворення підвищується, а при високих – теплоутворення знижується, а тепловіддача посилюється.

Для кожного виду і віку тварин існує визначена температурна зона. – зона комфорту або зона теплової байдужості.Вона залежить від:

- адаптації;

- акліматизації;

- закалювання;

- рівня годівлі;

- віку;

- вгодованості;

- продуктивності

Розрізняють 4 зони

I зона - зона теплового комфорту або теплової байдужості –

зона у якій організм втрачає найменшу кількість енергії для збереження температури тіла і всі фізіологічні процеси протікають нормально.

II зона – зона пониженого обміну речовин – знижується температура повітря та температура тіла, обмін речовин знижується нижче норми.

III зона – зона підвищеного обміну – коли температура повітря перевищує температуру тіла.

VI зона – нижня зона – зона підвищеного обміну і теплопродукції.

Температура навколишнього середовища, при якій обмін речовин і теплопродукція мінімальні, а фізіологічні функції органів систем організму тварини не напружені, називається зоною теплової байдужості(термонейтральна зона) або температура комфорту. Нижня і верхня точки термонейтральності називають критичними температурами. При зниженні температури повітря нижче критичної, терморегуляція шляхом тепловіддачі стає недостатньою і зростає теплопродукція. При цьому тварини не дають бажаної продукції, оскільки споживання корму витрачається на підтримання температури тіла.

Зона комфорту для різних видів тварин.

ВРХ – +6 – +8°С

Вівці – +2 – +20°С

Свині – +20 – +23°С

Поросята та ягнята – +30 – +35°С

Курчата – 10днів – +28 – +37°С

-30 днів – +22 – 35°С

більше З0 днів – +5-28°С

5. Дія низьких температур

Дія низької температури на організм тварини може призвести до зниження температури тіла та до розвитку патологічного процесу – гіпотермії.

Фактори, що сприяють виникненню гіпотермії:

1. сильний вітер

2. висока вологість повітря.

Постійне перебування тварин у приміщенні з підвищеною вологістю і низькою температурою призводить до зниження опору організму до різного роду хвороб, як інфекційного так і неінфекційного походження (внаслідок збільшення віддачі організмом тепла у навколишнє середовище).

У розвитку гіпотермії розрізняють дві стадії:

I ст. Компенсація– підтримання температури тіла на рівні норми, завдяки включенню компенсаторних механізмів та перебудові терморегуляції, що направлено на збереження температури. Це відбувається за рахунок:

1. зменшення потовиділення (спазм судин шкіри);

2. сповільнення дихання;

3. піднімання шерстинок та утворення теплоізоляційного шару;

4. прискорення скорочення м^’язів – дрижання;

5. посилення обміну речовин;

6. збільшення розпаду глікогену у печінці та м'язах, підвищення вмісту глюкози у крові;

7. збільшення поглинання кисню.

При незначному охолодженні адаптація наступає доволі швидко (протягом 2 діб). Однак, при цьому витрати корму на одиницю продукції зростають.

II ст. Декомпенсація– поступове зниження температури тіла, зумовлене пригніченням функції ЦНС. Ця стадія виникає при умові тривалої та інтенсивної дії холоду:

1. зниження обмінних процесів;

2. зменшення кількості поглинання кисню – гіпоксія;

3. смерть – внаслідок паралічу центру дихання.

Терморецептори шкіри сприймають холодове подразнення і по чутливим шляхам посилають імпульси до гіпоталамуса, де розміщений центр терморегуляції та у вищі відділи ЦНС. Звідси у зворотному напрямку поступають сигнали до різних органів і систем, що приймають участь у підтриманні температури тіла. По рухливим нервам імпульси поступають до м'язів – викликають дрижання; по симпатичним нервам – до мозкової речовини наднирників, посилюється секреція адреналіну. Адреналін у свою чергу звужує периферійні судини та стимулює розпад глікогену у печінці та м'язах.

Також у процес терморегуляції включається гіпофіз, а через тропні гормони – щитоподібна залоза та кора наднирників.

Гормон щитоподібної залози підвищує обмін речовин, збільшує теплопродукцію та активізує біогенез мітохондрій. Глікокортикоїди стимулюють утворення вуглеводів із білків.

Закалювання

Незначне зниження температури тіла, при високому рівні годівлі, доброму догляді за тваринами, достатній підстилці, усуненні сирості та протягів підвищує обмін речовин та продуктивність тварин. Цей процес називають закалюванням, метою якого є понизити чутливість організму до холодових подразників при місцевому та загальному охолодженні.

Суть закалювання полягає у перебудові регулюючої діяльності ЦНС та зміні механізму терморегуляції. При тривалій дії низьких температур відбувається:

1. удосконалення шкірних нервово-судинних апаратів;

2. підвищення бар'єрної функції шкіри;

3. потовщення шкіри;

4. наростає підшкірний жировий шар;

5. змінюється тонус шкіряних судин;

6. підвищується ріст підшорстку і волосяного покриву.

Найраціональнішим методом закалювання ВРХ є безприв'язне утримання, кошарно-базове утримання овець, вільно-вигульне утримання свиней, раннє привчання тварин до прогулянок, влітку – пасовищне та літньо-табірне утримання.

При тривалій дії холоду на організм тварин при їх недостатній годівлі наслідки можуть бути негативними, а саме:

1. зхуднення, втрата живої маси;

2. місцеві захворювання;

3. обморожування частин тіла;

4. замерзання та відмирання тканин.

При низьких температурах повітря у приміщеннях проходить сильне охолодження сосків вимені корови холодним повітрям, який засмоктується у камеру доїльного стакану, що гальмує процес молоковіддачі.

Дія високих температур

Негативний вплив високих температур на організм та продуктивність тварин:

1. порушення статевої циклічності;

2. зниження запліднюваності;

3. зменшення кількості новонароджених (у свиноматок), внаслідок розсмоктування ембріонів;

4. зростає число мертвонароджених;

5. порушення сперматогенезу у самців;

6. збільшується захворюваність органів дихання та розлади ШКТ (до70-85% у поросят);

7. зниження яйценосності та маси яєць у птиці при температурі вище 45°С;

8. зниження молочної продуктивності.

При дії на організм тварини високої температури, може виникнути порушення рівноваги між процесами теплоутворення та тепловіддачі, що призводить до накопичення тепла в організмі. Цей патологічний стан називають– гіпертермією.

Фактори, що сприяють виникненню гіпертермії:

1. висока температура повітря;

2. висока вологість.

Перебування тварин у приміщенні з підвищеною вологістю і високою температурою повітря призводить до затримки тепла в організмі, що спричинює порушення обміну речовин. Чим вища вологість повітря, тим менше випаровується поту з поверхні шкіри в умовах високих температур і швидше наступає перегрівання організму.

Гіпертермія протікає у 2 стадії.

І ст. Компенсація– збереження нормальної температури тіла, яке відбувається за рахунок

1. посилення процесів тепловіддачі:

- розширення периферійних судин;

- посилення потовиділення;

- прискорення дихання.

1. пригнічення процесів теплоутворення:

- послаблення м'язової активності;

- пригнічення обміну речовин.

II ст. Декомпенсації– перенапруження та виснаження механізмів теплорегуляції, збільшення температури тіла: різке збудження ЦНС; посилення обміну речовин; прискорення дихання та кровообігу.

При підвищенні температури тіла парасимпатична НС гальмує теплоутворення та посилює тепловіддачу, інактивує діяльність щитоподібної залози, зменшується виділення тироксину, що веде до зниження окислювально-відновних процесів в організмі, зменшується утворення тепла у тканинах. Через наднирники послаблюється виділення гормону норадреналіну, який розширює кровоносні судини.

Тварини менше пристосовані до дії високих температур ніж до холоду, так як культурне тваринництво зародилось в помірному і холодному кліматі. Крім того велика маса тіла і відносно мала його поверхня зумовлюють малу віддачу тепла, а також холодових рецепторів (250 тис на см³) у шкірі більше ніж теплових (30 тис у см³) 3 рази.

Читайте також:

1. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
2. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
3. А. Центрогенна ДН
4. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
5. Аналіз відхилень – основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
6. Аналіз відхилень — основний інструмент оцінки діяльності центрів відповідальності
7. Аналіз результатів практичної діяльності Київського освітньо-методичного центру соціальної роботи
8. АНАТОМІЯ І ФІЗІОЛОГІЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА ПЕРИФЕРИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ, ЇЇ ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ
9. Антиукраїнська політика російського царизму. Посилення централізаторсько-шовіністичних тенденцій
10. Арматура та вимірювальні прилади, якими обладнуються відцентрові насоси
11. Архіви центральних установ Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Литовська та Коронна метрики. Волинська метрика
12. Асортиментний процес включає три основних етапи: концентрацію, кастомізацію і розсіювання.

Переглядів: 1463