• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Глосарій

ПЛАН

Дидактична мета та завдання

Ключові поняття

Тема 5. Методологія та методика вивчення закордонного досвіду соціальної роботи

Соціальна робота, соціальний захист, соціальна допомога, соціальне забезпечення, пільга, соціальне страхування.

1. визначити особливості моделей соціального захисту та особливості реалізації державної політики в сфері соціального захисту.

Виховна мета:

Виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно.

1. Методи вивчення закордонного досвіду.

2. Модель держави загального добробуту. Соціальний захист в Швеції.

3. Соціальний захист в Німеччині.

4. Система соціального захисту в США.

Список використаної літератури:

1. Алексеева Л.С., Бобкова П.В., Бурлака Г.Ю. / Под ред. А.М. Панова, Е.И.Холостовой // Справочное пособие по социальной работе. – М.: Юристъ, 1997. – 168 с.

2. Введення у соціальну роботу: Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2001. – 288 с.

3. Мигович І.І. Соціальна робота. Вступ до спеціальності. – Ужгород, 1997.

4. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. д.и.н. проф. Е.И. Холостова, д.и.н. проф. А.С. Сорвина – М.: ИНФРА. – М., 2001. – 427 с.

5. Соціальна робота в Україні: перші кроки / Під ред. В. Полтавця. – К.: Видавничий дім “КМ Аcademia”, 2000. – 236 с.

6. Социальная работа / Под общей редакцией проф. В.И. Курбатова. Серия “Учебники, учебные пособия”. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 576 с.

7. Ковалинський В.В, Кір’ян Т.М. Праця та соціальна політика. Історія Міністерства. – К.: Поліграф-Колегіум, 2002. – 280 с.

8. Спікер Поль. Соціальна політика: теми та підходи. – К.: Фенікс, 2000. – 400 с.

9. Соціальна політика і соціальна робота: Український науковий і громадсько-політичний часопис. – К.: Міжнародний благодійний фонд “Дослідницький центр соціальної політики”.

10. Хадениус Стиг. Шведская политика в ХХ веке: конфликт и согласие. – Шведский институт, 1997. – 174 с.

11. Теренс М. Ганслі. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Пер. з англ. – К.: Основи, 1996. – 238 с.

12. Лоренс Уолтер. Социальная работа в изменяющейся Европе. – Серия “Социальная работа”. – К., 1997.

13. Фирсов М.В. История социальной работы в России: Учебное пособие для вузов. – М.: Владос, 1999.

1. Методи вивчення закордонного досвіду.

Методи вивчення закордонного досвіду:

· Загальні методи: історичний, порывняльний та системний.

· Конкретні методи:рпитування, спостереження, аналіз документів.

Історичний метод дозволяє порівняти те, як протікав процесс становлення та розвитку соціальної роботи та благодійності, як фундаменту соціальної роботи в тих чи інших країнах.

Порівняльний метод дозволяє порівняти об’єкта дослідження. Вивчення досвіду соціальної роботи за кордоном пеередбачає також типологію країн по системах соціальної роботи.

Системний метод дозволяє вивчати зарубіжний досвід як цілісну систему, яка включає такі елементи:

• Суб’єкти;
• об’єкти;
• зміст;
• функції, мета, управління.

2. Модель держави загального добробуту.

Класичним зразком соціально-демократичної моделі є Шведська модель соціалізму, яка запроваджується з 1932 року. Основою Шведської моделі є економіка змішаного типу, у якій приватна ініціатива поєднується з високим ступенем втручання в ринкові відносини з боку держави.

До кінця 1990-х років в Швеції дві взаємопов’язані схеми пенсійного обслуговування. Перша, яка вступила в силу 1913 року, гарантує кожному жителю так названу базову пенсію.

Пенсійний вік становить 65 років, але можна виходити на відпочинок від 60 до 70 років , отримуючи при цьому менший ( якщо до 65 років) чи більший ( після 65 років) розмір пенсії.

Право на базову пенсію має кожен громадянин у віці від 16 до 65 років. Кожен рік постійного проживання в країні приносить йому 2,5% від повної базової пенсії . Якщо прожить менше 3 років то права на неї не виникає. Число врахованих років не перевищує 40. повна базова пенсія для осіб, які не є одруженими, становить 96 % від базової суми.

В 1960 році був введений новий вид пенсії додаткова. Додаткову пенсію мають право отримувати всі громадяни країни у віці від 16 до 65 років. Для її отримання необхідно пропрацювати 30 років(для неповної мінімум 3 роки). При цьому враховується лише прибуток, розмір якого знаходиться в межах від 1 до 7,5 обсягу базової суми .Розмір пенсії встановлюється на основі максимальних доходів за 15 років і виплачується з розрахунку 2 % від середнього заробітку за найбільш прибуткові роки, помножені на число років, за які ця сума була зароблена, при умові, що вона не перевищує 30 років. Для осіб,що пропрацювали 30 і більше років така пенсія становить 60 % від середнього доходу.

Особам, не маючим права на додаткову пенсію і отримуючим лише пенсію по старості, чи через втрату годувальника, чи по інвалідності, на додаток до базової пенсії виплачується надбавка, що забезпечує гарантовану мінімальну пенсію . В 1998 році особи які не перебувають в шлюбі і досягли 65 річного віку отримувал як мінімум 54043 крон в рік.

Обидва види пенсій – базова і додаткова – розглядаються як прибуток і підлягають стягненню податків.

Страхування від нещасних випадків на виробництві здійснюється із спеціального фонду , що створюється за рахунок відрахувань, які складають 1,38% від прибутків всіх працюючих. При захворюванні чи інвалідності, що спричинені виробничою травмою, працівнику спочатку виплачується загальна допомога, а потім в якості додатка може виплачуватись і спеціальна страховка. Вона розповсюджується на всіх осіб, працюючих по найму. Якщо отримана травма призводить до втрати працездатності , працівнику виплачується допомога до досягнення ним пенсійного віку, і містить 100% втраченого прибутку. Оплачуються також витрати потерпілого на лікування, якщо вони не покриваються із фонду медичного страхування.

Допомога по безробіттю реалізується через дві системи виплат. Перша, добровільна яка діє давно, називається страхуванням на випадок втрати роботи і фінансується спеціальними страховими фондами, які зв’язані з профспілками, в яких на обліку майже 90% працівників. Ця система відкрита і для тих, хто не входить в профспілку. З 1 січня 1998 року почав діяти новий державний страховий фонд при втраті роботи, де кожна людина незалежно від своєї професії може отримати допомогу, яка складає 240 крон в день. Друга система називається матеріальною підтримкою ринка праці і включає тих, кого не охоплює діяльність страхового фонду при втраті роботи. Це вказує на велику жорсткість вимог в цій сфері, ніж в інших областях соціального страхування.

Умови які дозволяють отримувати допомогу, - членство в страховому фонді мінімум на протязі року для працюючих по найму і на протязі двох років для тих, хто працює не по найму, і 6 місяців роботи за 12 місяців, що минули. Перепідготовка на ринку праці для безробітних вважається зайнятістю.

Фінансування обох систем допомог по безробіттю виконується шляхом стягнення податку з осіб які працюють по найму і не по найму .

В країні з соціал-демократичною моделлю розвинута всеосяжна система перерозподілу доходів, яка пом’якшує розшарування суспільства за рівнем доходу, хоча повністю не усуває його. Заходи щодо регулювання ринку праці більшою мірою ніж соціальні виплати, впливають на стан безробітних і тих, кому загрожує безробіття. Швецію справедливо називають «державою загального добробуту», оскільки вся її політика спрямована на забезпечення населення всіми благами.

3. Соціальний захист в Німеччині.

Класичним зразком неоконсервативної моделі є модель соціальної політики в Німеччині

В Німеччині триває реформа соціальної допомоги, яка більше не обмежується соціальними послугами людям, що потребують допомоги. Державна політика має на меті подолання клієнами залежності від соціальної допомоги, включаючи колишніх безробітніх в процеси, що проходять на ринку праці. Реалізуються також й інші принципи розвитку соціальної держави, такі як самоуправління сферою соціального забезпечення, забезпечення по старості, розвиток системи незалежної благодійної допомоги.

Система соціального страхування у Німеччині характеризується сукупністю мір, покликаних забезпечити економічне і соціальне існування різних груп населення перед такими загальними небезпеками, як нещасний випадок, хвороба, інвалідність і старість, безробіття і смерть годувальника.

Страхування від нещасних випадків надає захист і допомогу при нещасних випадках на виробництві або профзахворюваннях.

Послідовність заходів для страхування виглядає в такий спосіб: попередження нещасних випадків максимально можлива реабілітація з метою відновлення вихідного стану - виплата компенсацій.

У цілому страховка поширюється на всіх працюючим по найманню, крім державних службовців, із включенням сюди надомників, представників шоу-бізнесу, артистів цирку, естради і вар'єте, а також художників. Крім того, правом на страхування володіють виробники сільськогосподарської продукції і підприємці малих промислів і морського рибальства. Послугами страхування користуються також рятувальники, донори й особи, що допомогають при аваріях, небезпеках і катастрофах, ризикують своїм життям.

У 1971 р. система страхування від нещасних випадків стала доступної також для дітей при відвідуванні ними дитячих садів, учнів під час занять у загальноосвітніх шкіл, що учаться в процесі професійного навчання і підвищення кваліфікації, а також студентів вищих навчальних закладів.

Виплати по страхуванню поширюються на заходи щодо запобігання нещасних випадків на виробництві і забезпечення швидкої допомоги; лікування і компенсаційні виплати особам, які частково втратила працездатність внаслідок нещасного випадку; допомоги на поховання і пенсії у разі втрати годувальника родини.

При цьому лікування припускає послуги лікарів, забезпечення ліками, лікарняний догляд і допомога по непрацездатності. Професійний допомоги містять у собі засоби по відновленню або підвищенню працездатності.

Страховий захист поширюється на нещасні випадки не тільки на виробництві, але й у межах заводської території, а також на нещасні випадки, що відбуваються на шляху додому або на роботу. До нещасних випадків на виробництві прирівнюються також професійні захворювання.

У страхуванні від нещасних випадків, як і в пенсійному страхуванні, затвердився принцип залежності грошових виплат від динаміки зарплати. Однак тут установлені мінімальні і максимальні межі страхових допомог. Нижня границя річного заробітку, покладеного в основу страхових виплат для осіб, що досягли вісімнадцятирічного віку, складає 60% від середнього заробітку робітників та службовців за минулий календарний рік.

При втраті працездатності повна пенсія складає 2/3 річного заробітку. Фінансування здійснюється в основному шляхом внесків роботодавців, обчислювальних у залежності від оплати праці застрахованих і від класифікації небезпеки нещасних випадків.

Пенсійне страхування має своєю метою:

• надання пенсій у зв'язку з професійною або загальною непрацездатністю, а також виплату пенсій по старості;

• надання пенсій з нагоди втрати застрахованого годувальника родини;

• заходу щодо поліпшення санітарних умов життя застрахованого населення.

Пенсійне страхування містить у собі: заходи для страхування, поліпшення і відновлення працездатності. До них відносяться лікування, заходи для підвищення кваліфікації, освоєнню нової спеціальності і пошуку підходящої роботи; виплату пенсій по професійній і загальній непрацездатності, а також по досягненні пенсійного віку -не менш 60 років - жінками і 65 років – чоловіками;виплату пенсій з нагоди втрати годувальника - удівцям, вдовам і сиротам. Пенсії, виплачувані вдовам, складають 60% від суми, що приєднувалася б застрахованій особі, якби до моменту смерті вона виявилася професійно непрацездатною. Якщо ж вдівець або вдова досягли 45-річного віку і виявилися професійно непрацездатними і їм необхідно виховувати осиротілу дитину, пенсія складає 60% від суми, що належала б застрахованій особі, якби до моменту смерті вона виявилася непрацездатною. Зазначена "велика" пенсія, що виплачується вдовам застрахованих осіб на 50% вище, ніж розглянута вище "мала" пенсія.

Розмір пенсії залежить від рівня трудових доходів усіх застрахованих осіб до настання пенсійного віку, від рівня трудових доходів застрахованої особи протягом його виробничого стажу, від тривалості робочого стажу. Пенсія тим вище, чим більше заробляв страхувальник і чим довше він працював.

Страхові платежі по пенсійному страхуванню (у даний час 17,5% загальної суми заробітку) обчислюються до розрахункового розміру внеску, що зараз складає 7200 марок, і вносяться відповідно навпіл працівником і роботодавцем. По пенсійному страхуванню виробляються виплати пенсій по старості і по професійній непрацездатності. Після смерті застрахованої особи його утриманці одержують визначену частину його пенсії. Визначальної в одержанні, пенсії є страховий стаж, тобто до виплати повинні бути сплачені внески протягом установленого мінімального терміну.

Виплата пенсій - не єдина задача пенсійного страхування. Воно повинне забезпечувати також збереження, поліпшення і відновлення працездатності застрахованих (реабілітація). Так їм надається курортне лікування і виявляється допомога в придбанні нової кваліфікації, якщо це потрібно по стану здоров'я.

Ціль страхування по безробіттю полягає в тім, щоб забезпечити безробітних необхідними засобами до життя, а також звести до мінімуму економічні і соціальні наслідки безробіття.

Нинішнє регулювання страхування по безробіттю ґрунтується на Законі по забезпеченню зайнятості. Страхування і виплати по безробіттю здійснюються Федеральним відомством зайнятості. Страхові відрахування обов'язкові для робітників та службовців незалежно від їхніх доходів. Безробітні одержують допомогу по безробіттю. Її розміри залежать від загального виробничого стажу до настання безробіття, від розмірів одержуваної до втрати роботи заробітної плати, від віку, а також від наявності дітей. Допомога виплачується протягом не менш ніж 156 днів, якщо до втрати роботи безробітний проробив як мінімум 360 днів, і не більше, ніж 312 днів, якщо протягом трьох років до настання безробіття він проробив як мінімум 720 днів. Більш тривалі терміни передбачаються для працюючих по найманню у віці більш 42 років.

Умовами одержання допомоги служить здатність і бажання працювати. Тому якщо працівник добровільно відмовляється від своєї роботи, або якщо безробітний у запропонований термін регулярно не звертається до біржи праці, або якщо він не погоджується з наданим йому реальним працевлаштуванням, виплата допомоги припиняється.

Оскільки з фондів страхування або соціальних виплат по безробіттю кожному безробітному виплачується допомога, він, по-перше повинен негайно погоджуватися з будь-якою запропонованої йому роботою. У такий спосіб страхування по безробіттю зм'якшує напруженість на ринку праці. Тому страхування від безробіття, крім всього іншого, допомагає безробітному підшукати нову роботу згідно його здібностям, на якій його продуктивність виявиться порівняно більш високою. По-друге, у результаті забезпечення визначеного відсотка від свого доходу безробітний звільняється від необхідності погоджуватися з такими варіантами працевлаштування, при яких його заробітна плата виявляється нижче розмірів допомоги з безробіття. Щоб зберегти пропозицію робочої сили як елемент ринкових відносин, заробітна плата не може опускатися нижче розмірів допомоги і виплат по безробіттю. Таким чином, соціальне страхування відіграє роль стабілізатора рівня заробітної плати.

Консервативна модель надає соціальному страхувнню перевагу над адресною соціальною допомогою в такий спосіб, що повністю відтворює розшарування населення за соціальним статусом і рівнем доходу. Отже, вертикальний перерозподіл доходів тут дуже незначний. Для консервативної країни характерним є консервативні традиції і високий ступілнь державного впливу.

4. Система соціального захисту в США.

Класичним зразком соціально-ліберальної моделі соціальної політики є соціальна політика США.

У США держава має сильний вплив на регулювання процесів, що забезпечують соціальний захист населення. Початок державного регулювання соціального захисту населення в США було покладено в 1935 році законом про соціальний захист. Сьогодні програма захисту населення (OASDHI – Old Age, Survivors, Disability and Health Insurance ) забезпечує видачу допомоги в трьох напрямках : виплату пенсій особам віком від 62 років та особам, які вийшли на пенсію через хворобу; виплату допомогу хворим непрацездатним особам віком від 62 років; відшкодування витрат на лікування особам віком старше 62 років.

Загальнафедеральна програма має солідарний характер і вважається програмою соціального страхування, оскільки учасники сплачують в її фонди податок на соціальне страхування протягом всього періоду своєї трудової діяльності. Але пенсіонери отримують не свої гроші, які були ними заощаджені, а гроші нині працюючих громадян, які сплачують податки. В програму вбудовані певні елементи соціального регулювання та державного патерналізму. Пенсії працівникам, які мали низький заробіток складають більш високу частку їх заробітку, ніж пенсії тих , хто отримував високий заробіток. Крім того розмір пенсійних виплат змінюється в залежності від сімейного стану.

Основна пенсійна виплата відповідає дійсним розмірам пенсії за умови наявності у пенсіонера статусу « повністю застрахованого». Цей статус здобувають особи у віці 65 років та старше, які працювали хоча б четверту частину року протягом 35 років. При цьому заробітна платня працівника повинна бути не менше встановленої суми в кожному з цих кварталів. Якщо трудовий стаж менше то пенсія відповідно має менший розмір. На пенсію можна вийти у віці 62 - 64роки, але при цьому розмір пенсії буде зменшуватись на п’ять дев’ятих процента за кожен місяць, що не вистачає до 65 років.Тобто, особа, яка вийшла на пенсію в 62 роки отримує її в розмірі 80% від повної.

Якщо у пенсіонера є непрацююча дружина у віці 65 років та старше, йому виплачують 50 % надбавку до пенсії, на чоловіка у віці 62 роки – 37,5 %. Така ж надюавка виплачується і на дітей до 18 років. Розмір додаткових надбавок згідно з Загальною Федеральною Програмою виходять із розмірів ппенсії за віком.

В державній системі страхування в цілому додержуюься принципу : розміри виплат залежать від вартості страховки, однак в сильно зміненому вигляді. Формула нарахування пенсій та надбавок передбачає більш високий рівень допомоги для пенсіонерів, які мали низький заробіток, надбавки на непрацюючих членів сім’ї , що являють собою відокремлюючі елементи державного пенсійного страхування від приватного.

Поряд із державними програмами соціального захисту в країні створено умови, які дають можливість населенню самостійно підвищувати свій захист. Цьому сприяє робота недержавних пенсійних фондів, фондів взаємодопомоги, страхових компаній, довірчих товариств, кредитних спілок та інших фінансових посередників. Держава стимулює вкладення громадянами вільних коштів у ці установи через пільгове оподаткування. Особливо стимулюється вкладення коштів у недержавні пенсійні фонди на індивідуальні пенсійні рахунки чи плани.

Існує два види недержавних пенсійних планів : з встановленими виплатами та встановленими взносами. Перший вид гарантує учасникам фіксований розмір пенсії, який для кожного працівника визначаєтьсяз урахуванням розмірів заробітної плати та стажу роботи . Такі плани формують фонди за рахунок відрахуваньз підприємців, а самі працівники відрахування у ці фонди не здійснюють. Другий вид – плани з встановленими взносами. Ці пенсійні програми фінансуються підприємцями та працівниками у рівномірних частках. При цьому кожен учасник такого плану має свій власний рахунок в пенсійному фонді та право вибору між різними пенсійними програмами.Таким чином він сам несе відповідальність за результати і сам визначає розмір наступних взносів. Кошти на ці рахунки перераховують роботодавці та громадяни, які працюють на індивідуальній основі. Сума, що перераховується на ці рахунки не може перевищувати 15% сукупного доходу за рік. Заощаджені на пенсійних рахунках цього типу кошти використовуються фінансовими установами для інвестицій, а їхні власники одержують дохід у вигляді відсотків чи дивідендів, який звільняється від оподаткування в складі сукупного доходу.

Страхування від нещасних випадків одна з перших форм державного соціального страхування. Програми страхування від нещасних випадків на виробництві фінансуються самими роботодавцями по принципу відповідальності за завдану шкоду на виробництві.

Програми страхування травматизму на виробництві передбачають конкретну по сумі компенсацію шкоди потерпілому. Передбачаються два види:

· Виплата державної допомоги, в тому числі потерпілому від травми на виробництві; членам сім’ї, якщо травма призвела до смерті потерпілого.

· Медична допомога особам, що отримали виробничу травму.

Із загальної суми виплат потерпілим в результаті виробничого травматизму 60% відводиться на грошову компенсацію, останні на медичну допомогу.

Програми страхування передбачають і фізичну реабілітацію. Вона відбувається в формі перепідготовки, освітніх програмах, зміна робочого місця з метою допомогти працівникам, які отримали травму, знайти належну роботу. Надаються послуги в межах федеральної чи штатної програми префесійної реабілітації, яка включає медичне обстеження та діагностика, ваідповідність професійним вимогам, допомога у виборі місця роботита професійної підготовки.

В США страхування на випадок безробіття в загальнонаціональному маштабі був встановлений законом про соціальне суспільство в 1935 році.

Виплата допомоги по безробіттю особам, які втратили роботу розглядається не в якості довгострокової заміни їх доходів, а як засіб підтримки на період пошуку роботи. Встановлений порядок фінансування та нарахування допомог відрізняється високим ступенем гнучкості як в плані відрахування налогів, так і в розрахунку розміру допомоги.

Втративший роботу американець може звернутися за допомогою вдразу після звільнення. Якщо він відповідає всім вимогам, то йому нараховується допомога, але не раніше ніж тиждень з дня звільнення. Щоб мати право отримувати допомогу по безробіттю необхідно пропрацювати на одному підприємстві протягом певного строку та надати відомості про причини звільнення. Безробітній особисто повинен подати документи в бюро видачі допомог по безробіттю. Отримувачі допомог по безробіттю зобов’єязані регулярно з’єявлятися в бюро та підтверджувати своєбажання працювати. Якщо отримувач відмовляється без об’єктивних причин від роботи, яка пропонується, що відповідає відповідним умовам, він може бути позбавлений права допомоги. Максимальний період виплати допомоги по безробіттю становить 26 тижнів.

Виокремлюючою рисою ліберальної моделі соціальної політики є провідна адресної соціальної допомоги в соціальній сфері, тоді як обо’язковому соціальному страхуванню відводиться скромніше місце. Натомість держава сприяє всім формам приватного страхування.

ДОПОМОГА СОЦІАЛЬНА- система соціальних заходів у вигляді сприяння, підтримки і послуг, які надаються соціальною службою окремим особам або групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу і повноцінної життєдіяльності, адаптації в суспільстві. Основні види і форми Д.с. встановлюються на регіональному рівні із врахуванням майнового стану і фактору потреб. Вони включають: грошову допомогу, натуральне забезпечення, гуманітарну допомогу, послуги і пільги

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНЕ - державна система допомоги громадянам, які через соціально значимі причини не мають самостійних засобів до існування у вигляді винагороди за працю, або отримують їх в обсязі, недостатньому для задоволення життєвих потреб. Категорії громадян, яких необхідно охопити соціальним забезпеченням, визначаються чинним законодавством.

ЗАХИСТ СОЦІАЛЬНИЙ - система принципів, методів, законодавчо встановлених державою соціальних гарантій, міроприємств і заходів, які забезпечують оптимальні умови життя, задоволення потреб населення. З.с. багатофункціональний, відповідає основним ризикам, яким може бути підданий будь-який громадянин на протязі свого життя: захворювання, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, міграція та ін. Включає соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальну допомогу (підтримку)

ЗАХИЩЕНІСТЬ СОЦІАЛЬНА - цілісна система законодавчо закріплених економічних, юридичних і соціальних прав і свобод, соціальних гарантій громадян, які протидіють дестабілізуючим факторам життя, в першу чергу таким, як безробіття, інфляція, бідність та ін.

ОБСЛУГОВУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ- діяльність соціальних служб по соціальній підтримці, наданню соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг і матеріальної допомоги, проведенню соціальної адаптації і реабілітації громадян, які знаходяться у важкій життєвій ситуації.

ОБСЛУГОВУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ ІНДИВІДУАЛЬНЕ - вид соціального обслуговування і система відповідних структур місцевих органів влади, діяльність яких направлена на допомогу кожній конкретній людині, шляхом надання адресної матеріальної, психологічної і соціальної підтримки.

ПЕНСІЯ - регулярні грошові виплати як форма матеріального забезпечення. Виплачуються із Пенсійних фондів у зв'язку зі старістю, при втраті працездатності, у випадку втрати годувальника.

ПІДТРИМКА СОЦІАЛЬНА - система заходів по наданню допомоги окремим категоріям громадян, які тимчасово опинилися у важкому економічному становищі (частково або повністю безробітні, молодь, яка вчиться та ін.), шляхом надання їм необхідної інформації, фінансових засобів, кредитів, навчання, правозахист і введення певних пільг.

ПІЛЬГИ СОЦІАЛЬНІ - повне або часткове вивільнення окремої категорії громадян від виконання встановлених законом норм або полегшення умов їх виконання. Встановлюються законом і діють у сфері оподатковування, охорони здоров'я, забезпечення житлом та ін.

ПОСЛУГИ СОЦІАЛЬНІ - дії по наданню клієнту соціальної служби допомоги у задоволенні його потреб у відповідності з видами соціального обслуговування .

ПРАЦІВНИК СОЦІАЛЬНИЙ - посередник у різних сферах соціальної допомоги сім'ї, окремим її членам, групам людей, в тому числі дітям, молоді, людям похилого віку, інвалідам і хворим, а також в усіх видах загальної соціальної підтримки населення.

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА— це комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, місцевих органів управління, направлених на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання трудових заощаджень та інше.

СТРАХУВАННЯ СОЦІАЛЬНЕ - одна із основних форм соціального захисту громадян, що являє собою систему грошового забезпечення громадян при досягненні ними пенсійного віку, у випадку тимчасової чи постійної втрати працездатності, втраті годувальника та інших встановлених законом випадках.

Читайте також:

1. ISO 14050 «Глосарій».
2. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 1 страница
3. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 2 страница
4. Б. Англо-український глосарій типових конструкцій з військового перекладу 3 страница
5. Глосарій
6. ГЛОСАРІЙ
7. ГЛОСАРІЙ
8. ГЛОСАРІЙ
9. ГЛОСАРІЙ
10. Глосарій
11. Глосарій

Переглядів: 1107