Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Квітки — Flores

Квітками у фармацевтичній практиці називають як окремі висушені квітки або їх частини, так і цілі суцвіття (наприклад, кошики хамоміли, пижма) або їх частини (крайові лійкоподібні квітки волошки).

Квітка — це орган рослин, за допомогою якого відбувається їхнє статеве розмноження. Вона складається із квітконіжки, квітколожа, оцвітини, тичинок і маточки.

Квітки можуть бути верхівковими (розміщені на верхівці стебла або пагонів) і пазушними (розвиваються у пазухах листків), одиночними або зібраними у суцвіття.

Квітконіжкою квітка прикріплюється до стебла. Деякі рослини мають квітки без розвинених квітконіжок, їх називають сидячими. Розширена верхня частина квітконіжки називається квітколожем

Це вкорочена вісь, до якої прикріплюються всі частини квітки.

Деякі рослини мають гіпантій — дуже розширене квітколоже, з яким зростаються основи листочків оцвітини і тичинок. Гіпантій бере участь в утворенні плода (яблуко) або утворює несправжній плід (шипшина).

Квітка буває правильна, або актиноморфна, якщо квітколистки однакові за формою, розмірами і через центр її можна провести не менш як дві площини симетрії (квітки родин капустяних, розових та ін.);неправильна, або зигоморфна квітка, у якої квітколистки розрізняються між собою і через неї можна провести лише одну площину симетрії (родини ясноткових і більшості бобових); асиметрична, якщо ні в одному напрямку через квітку не можна провести площину симетрії.

Оцвітина — сукупність видозмінених листочків, що оточують репродуктивні частини квітки (тичинки, маточки). Вона буває простою або подвійною. Проста оцвітина (Perigonium. P) має подібні вільні або зрослі листочки, не розділена на чашечку і віночок. У простої оцвітини всі листочки забарвлені в один колір. Непоказну просту оцвітину зеленого кольору називають чашечкоподібною (кропива); іншого кольору — віночкоподібною (конвалія), а квітки без оцвітини — голі, або безпокривні (верба, вільха).

Подвійну оцвітину диференційовано на чашечку і віночок.

Чашечка (Calyx.Са) — сукупність чашолистків, забарвлених переважно в зелений колір, різної форми (шилоподібні, конусні, ланцетні, трикутні тощо). Вони складають зовнішнє або кілька зовнішніх кіл оцвітини. Кількість чашолистків у квітці варіює від двох (макові) до невизначеної кількості (чайні), але у більшості двосім’ядольних їх 4 – 5.

Чашечка буває роздільнолистою (чашолистки вільні) і зрослолистою (чашолистки зростаються між собою). Кількість зубчиків по краю зрослолистої чашечки відповідає кількості чашолистків у ній. Чашечка може видозмінюватися на чубчики, луски, зубці тощо.

Віночок (Corolla.Со) — внутрішня частина подвійної оцвітини. Він складається із яскраво забарвлених квітколистків — пелюсток, вільних (роздільнопелюстковий), або зрослих (зрослопелюстковий). Кількість пелюсток у зрослопелюстковому віночку можна визначити за кількістю зубчиків по його краю. Різновидність віночків велика. Вони відрізняються забарвленням, кількістю пелюсток, їх формою і розмірами. Нижню звужену частину пелюсток називають нігтик, верхню розширену і відігнуту — відгин, а місце переходу нігтика у відгин — зів. Зрослі нігтики утворюють трубку. В зіві можуть знаходитись різні вирости, які у сукупності утворюють придатковий віночок — привіночок (пасифлора). У деяких рослин пелюстки утворюють видовжені здуття - шпорки (зозулинці).

Роздільнопелюсткові актиноморфні віночки за формою розподіляються на: хрестовидні, що складаються із 4 пелюсток; це характерна ознака для видів родини капустяні (грицики, гірчиця); зірчасті — із 5 пелюсток з короткими нігтиками; вони притаманні видам родини розових (аронія, глід); гвоздевидні - із 5 пелюсток з видовженими нігтиками; така форма віночка притаманна видам родини гвоздичні (мильнянка тощо).

Роздільнопелюсткові зигоморфні віночки мають лише одну метеликову форму. Віночок складається із п’яти пелюсток: найбільша з них — парус, або прапор, дві бічні — весла і дві, що зрослися верхівками, — човник. Метеликова форма віночка характерна для рослин родини бобові (буркун, солодка, термопсис, вовчуг).

За формою зрослопелюсткові актиноморфні віночки різноманітні: колесоподібні - із п’яти пелюсток з короткими нігтиками і широким відгином, як у картоплі; трубчасті - із п’яти пелюсток з видовженими нігтиками, невеликим відгином або він відсутній; така форма характерна для видів айстрових; лійкоподібні - із п’яти пелюсток, що з видовженими нігтиками, широким відгином, як у дурману; дзвоникуваті - із п’яти або більше пелюсток, що зрослися майже до верхівки, нагадують дзвінок, наприклад, як у беладони, скополії, конвалії.

До зрослопелюсткових зигоморфних відносять такі форми віночків: язичкові – із п’яти пелюсток зрослих і видовжених у вигляді язичка (квітки кошика кульбаби); несправжньоязичкові - з трьох зрослих пелюсток і дворедукованих (крайові квітки кошика хамоміли, деревію тощо); лійкоподібні - п’ять - сім пелюсток, видовжені нігтики, зрослі у вигляді вузької трубки і нерівномірно розширені віночки в зіві (крайові квітки суцвіття волошки); двогубі - п’ять пелюсток, дві з них утворюють верхню губу, а три - нижню, середня пелюстка більш розвинена, ніж дві бічні (характерні ознаки видів родини ясноткові); одногубі - різновидність двогубих (верхня губа редукована); двогубий зі шпоркою - пелюстки утворюють порожній виріст, який називається шпоркою (орлики); наперсткоподібні - злегка двогубі,розширені у зіві (наперстянки).

Андроцей (Androceum.A) - сукупність тичинок у квітці. Тичинка складається з тичинкової нитки і пиляка.

Тичинкові нитки мають різні розміри, вкриті волосками або без них. У деяких рослин тичинкові нитки відсутні, такі тичинки називаються сидячими.

Розрізняють андроцей: чотирисильний - дві тичинки з короткими тичинковими нитками і чотири - з довгими (у квіток рослин родини капустяні); двосильний - дві тичинки з довгими і дві з короткими тичинковими нитками (у квіток рослин родини ясноткові); однобратній - всі тичинки зростаються (у деяких рослин родин бобові та мальвові); двобратній - дев’ять тичинок зростаються тичинковими нитками, а одна вільна (у деяких видів родини бобові); багатобратній - багато тичинок, і вони зростаються тичинковими нитками в кілька пучків (як у звіробою).

Пиляки складаються з двох пилякових мішків, що формують по два пилякових гнізда з пилком, і в’язальця, яке з’єднує їх із тичинковою ниткою.

Недорозвинені тичинки у квітці називаються стамінодіями (шавлія лікарська, авран лікарський). Тичинки зумовлюють чоловічу стать квіток.

Гінецей (Gynoeceum.G) - плодолистик або їх сукупність у квітці, що утворюють одну чи кілька маточок, які складаються з приймочки, стовпчика і зав’язі. Якщо стовпчик відсутній, така маточка називається сидячою. Залежно від кількості плодолистків, що утворюють маточку, на зав’язі може бути один, два або багато стовпчиків. Довжина їх неоднакова у різних рослин одного виду, причому тичинки також мають різну довжину. Різностовпчастість (гетеростилія) притаманна гречці, первоцвітові тощо. Це пристосування рослин до перехресного запилення.

Зав’язь - найважливіша частина маточки покритонасінних рослин. У порожнині зав’язі містяться насінні зачатки (від одного до кількох). Після запліднення із насінних зачатків утворюється насіння, а зав’язь перетворюється на плід.

Розрізняють чотири типи гінецеїв: монокарпний, або простий - має одну маточку, утворену одним плодолистком; апокарпний - дві і більше вільних маточок, кожна з яких утворена одним плодолистком; ценокарпний - з однієї складної маточки, утвореної двома або кількома плодолистками, зрослими між собою; псевдомонокарпний - із складної маточки з одногніздою зав’яззю і одним насіннєвим зачатком.

Будова маточки, її наявність чи відсутність у квітці є діагностичною систематичною ознакою рослин. Маточки зумовлюють жіночу стать квітки.

Квітки двостатеві мають тичинки і маточки; одностатеві (роздільностатеві) - чоловічі або жіночі; безстатеві, або стерильні, не мають ні тичинок, ні маточок (крайові квітки родини айстрових).

Якщо різностатеві квітки знаходяться на одній рослині, вона називається однодомною (кукурудза, гарбузи та ін.); якщо чоловічі квітки знаходяться на одній, а жіночі - на іншій рослині, то рослини називаються дводомними (кропива, обліпиха, секуринега, коноплі).

Суцвіття. Квітки бувають крупні й дрібні. Крупні квітки розміщуються звичайно поодиноко на верхівках головного і бічних пагонів або у пазухах листків, а дрібні зібрані у суцвіття того чи іншого типу. Суцвіттям називається пагін, на якому розміщені квітки, приквітники і приквітнички. За характером галуження суцвіття розділяються на бічноквітники (моноподіальні, ботриоїдні, невизначені) та верхоквітники (симподіальні, цимоїдні, визначені).

У моноподіальному суцвітті чітко виражений головний стрижень - вісь першого порядку, а також розвиваються бічні осі. Квітки в них розкриваються акропетально (від основи до вершини) або доцентрово, якщо вони розміщені в одній площині (щиток, зонтик, кошик). Залежно від кількості осей суцвіть моноподіальні суцвіття поділяються на прості й складні.

До простих моноподіальних суцвіть відносять суцвіття з однією віссю, на якій квітки знаходяться на квітконіжках або сидячі. До них належать такі су цвіття: колос - сидячі квітки, розміщені на головній осі (подорожник); сережка - поникле суцвіття, що складається з дрібних, переважно одностатевих квіток. Вони, як правило, опадають після цвітіння (чоловічі суцвіття горіха, ліщини, верби, дуба); початок - колос із дуже потовщеною м’ясистою віссю (кукурудза); китиця - на головній осі сидять квітки на квітконіжках, приблизно однаково ї довжини (черемха). У деяких рослин квітки розміщені з одного боку осі, тобто утворюється однобічна китиця (конвалія, наперстянка пурпурова, наперстянкавеликоквіткова); щиток китицеподібне суцвіття, у якого нижні квіткон іжки довші за верхні, завдяки чому всі квітки розміщені майже в одній площин і (глід, терен); зонтик - вісь дуже вкорочена, квітки на квітконіжках май-же однакової довжини і виходять нібито з верхівки вкороченої головної осі; часто біля основи квітконіжок знаходяться приквітки, що утворюють обгортку(первоцвіт, цибуля); головка - вісь вкорочена, булавовидно розширена,квітки майже сидячі (конюшина); кошик -суцвіття з розширеним спільним квітколожем, на якому розміщені численні сидячі квітки, які бувають чотирьох типів - язичкові, несправжньоязичкові, трубчасті, лійкоподібні. По краю квітколожа є обгортка з приквіток, що надає кошику подоби великої квітки (нагідки, соняшник тощо).

Моноподіальні суцвіття називаються складними, якщо осі другого порядку несуть не окремі квітки, а прості суцвіття.

До складних моноподіальних (ботриоїдних) відносять такі суцвіття: складний колос - на головній осі його сидять прості колоски (пшениця, жито та ін.); складний зонтик - на дуже вкороченій головній осі сидять прості зонтики, які звичайно мають свої приквітки (обгортки), приквітки біля основи зонтика утворюють загальну обгортку (амі, морква); складна китиця (волоть) - на головній осі є бічні осі, які можуть галузитися, а на них почергово розміщені суцвіття - прості китиці (виноград, бузок); складний щиток - на дещо вкороченій головній осі розміщені суцвіття - прості щитки, а квітки знаходяться майже на одному рівні (калина, горобина).

Спостерігаються мішані (агрегатні) суцвіття, наприклад, у рослин роду полин квітки зібрані у суцвіття кошик, які, в свою чергу, утворюють волоть; у вівса квітки зібрані у суцвіття колос, а колоски утворюють волоть.

Симподіальні суцвіття характеризуються тим, що після утворення першої квітки ріст верхівки головної осі припиняється, а ріст суцвіття продовжують бічні пагони, які також закінчуються квіткою. Суцвіття називається визначеним, бо кількість пагонів у них постійна в рамках виду, а іноді й роду. Розкриття квіток у суцвітті відбувається базипетально (від верхівки суцвіття до бічних пагонів) або відцентрово (від центру до периферії), якщо квітки розміщені в одній площині. Визначені суцвіття у природі зустрічаються значно рідше, ніж невизначені. Найчастіше зустрічаються такі форми визначених суцвіть: завиток (монохазій) - вісь суцвіття розгалужується симподіально в один бік, кожен пагін закінчується квіткою (блекота); звивина (монохазій) - вісь суцвіття галузиться симподіально в обидва боки, кожен пагін закінчується квіткою (півники); дихазій (двопроменевий верхоквітник) - бічні пагони розташовані супротивно під квіткою або брунькою головної вісі й закінчуються квітками (марена красильна); плейохазій, або несправжній зонтик — на численних бічних пагонах, розташованих під квіткою головної вісі, квітки розміщені кільчасто, і кожен пагін закінчується квіткою; різновиди плейохазію - несправжня кільчастість (квітки розміщені навколо пагона в одній площині, у вигляді замкненого кільця) і напівкільчастість (кільце розірване на два півкільця, що знаходяться в одній площині), характерні для родини ясноткових.

Тирси - змішаний тип суцвіття - головна вісь росте моноподіально, а бічні утворюють цимоїдні суцвіття (гіркокаштан звичайний).

Оцвітина: проста Р; подвійна - чашечка Са, віночок Со; тичинки (андроцей) А. Сукупність плодолистків (гінецей) G.

Якщо однойменні частини квітки розміщені кільцево, то вказують кількість частин у кожному кільці, а між ними ставлять знак “+”. Зрослі частини позначають цифрою в дужках. Велику кількість частин квітки (більше 12) – знаком “∞”. Верхню зав’язь показують, підкреслюючи цифру, що означає кількість плодолистків, знизу; нижню - відповідно рискою над цифрою.

Макроаналіз квіток. На сухому зразку визначають опушеність, колір, запах і розміри, тобто діаметр квітки або кошика айстрових. Потім квітки розмочують у гарячій воді для визначення їх будови. Розмочену квітку кладуть на предметне скло, а потім під лупою або стереомікроскопом розчленовують її двома голками, послідовно розривають і розглядають чашечку, віночок, тичинки і маточку.


Читайте також:

  1. ТЕМА 7. МОРФОЛОГІЯ КВІТКИ




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Трави — Herbae | Насіння — Semina

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.