Причини невдачі перевороту

З моєї точки зору, основною причиною невдачі перевороту є неузгодженість дій ГКЧП і тих органів, які повинні були б беззаперечно виконувати їх розпорядження. Вищі воєначальники не були заздалегідь проінформовані про майбутні дії і психологічно не були підготовлені до жорстких рішень і до необхідності застосовувати зброю на території РРФСР, Москви і Ленінграда. Керівники оперативних та територіальних підрозділів КДБ і МВС, судячи за деякими повідомленнями, не мали інформації про те, що належало їм робити починаючи з ночі 19 серпня. Була відсутня система узгодження дій не тільки між армією, КДБ і МВС, але і між частинами різних родів військ армії. Спеціальні підрозділи військ КДБ не змогли виконати поставлені перед ними завдання з нейтралізації противників перевороту. Жорстка керованість армією, КДБ і МВС з боку відділу адміністративних органів ЦК КПРС виявилася міфом.

Особливо я хочу відзначити, що в ході перевороту протиріччя між родами військ, судячи з окремих повідомленнями, переросли в збройне протистояння. Зокрема військово-повітряні сили відмовилися виконувати накази ГКЧП і, судячи з усього, наміри в разі вогневого контакту біля «Білого дому», почати штурмові операції проти військ МВС і КДБ. Можна припустити, саме відсутність авіаційної підтримки і загроза нападу з повітря змусила членів ГКЧП тягнути час і, в кінцевому рахунку, капітулювати.

Особливою обставиною, затруднившие управління військами КДБ і МВС, було те, що ці частини були передані репресивним відомством і тому ні солдати, ні офіцери не були морально готові до дій проти власного народу. Більш того, в ГКЧП не було жодної людини, яка психологічно би відповідав ролі керівника перевороту. Всі учасники ГКЧП мали стійкий негативний імідж у більшого населення країни.

Реальний керівник перевороту Олег Бакланов не міг виступати, як офіційний лідер, з-за свого становища колишнього секретаря ЦК КПРС і відповідного негативного ставлення населення до вищих функціонерам КПРС.

Реакція світової спільноти виявилася такою швидкою і жорсткою, що не залишила його керівникам простору для маневру. Крім того, звернення Янаєва до Ясиру Арафату цілком однозначно визначило ставлення ГКЧП до терористичних організацій і режимам, зробивши неможливим будь-які позитивні контакти між ГКЧП і керівниками провідних держав світового співтовариства.

Розбіжності серед членів ГКЧП щодо нейтралізації Президента РРФСР Б. Єльцина і російського парламенту дали Єльцину можливість загострити ситуацію до рівня збройного конфлікту, до якого керівники ГКЧП були, очевидно не готові. Горизонтальні зв'язки між керівниками місцевих регіональних органів влади, з одного боку, і командуючими дислокованих на їх територіях військ, керівниками територіальних органів КДБ і МВС, з іншого, виявилися дещо сильніше, ніж вертикальні зв'язки військової підпорядкованості. Тому вичікувальна позиція керівників союзних республік і областей РРФСР і ГКЧП різко обмежила можливість маневрування та застосування силових методів керівниками перевороту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Хто переміг?	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.