ОУН — УПА.

В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 40-х — 50-і РОКИ

РУХ ОПОРУ НА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

ОПЕРАЦІЯ «ВІСЛА” ТА ЇЇ НАСЛІДКИ.

Звільнення України від нацистських окупантів не принесли довгожданого умиротворення її народу. Це тільки здавалося, що війна вийшла за межі України. Насправді ж вона не полишала цю багатостраждальну землю. Наступаюча армія зіткнулася з Українською Повстанською Армією. І хоча радянські війська несли на своїх прапорах гасла свободи й соціалізму, справедливості й інтернаціоналізму, проте в уяві широких версти населення західноукраїнського регіону при наближенні «совітів» виникали набагато реалістичніші картини його «радянізації» в недалекому передвоєнному минулому: насильницька колективізація, масові репресії, депортації, розпалювання «класової боротьби». Все це стало соціальною основою руху опору. Головну роль в ньому, як і раніше, відігравала ОУН-УПА.

Курс ОУН-УПА на масовий опір населення радянській владі.Українська повстанська армія, виконуючи настанови центрального проводу ОУН(Б), цілковито зосередилася на збройній протидії Червоній Армії та радянським партизанам. Очолював повстанців Роман Шухевич. Великі формування УПА розпадалися з тактичних міркувань на велику кількість дрібних, які проводили десятки тисяч бойових операцій. На цих землях розгорнулася справжня партизанська війна. Структури ОУН (станичні, кущові, районні, окружні, обласні й крайові проводи) нелегально діяли в багатьох селах й містах, тобто фактично існувало двовладдя (ради й підпілля оунівське). В ході диверсій і теракцій, які проводили загони ОУН-УПА, крім радянських партизанів гинули місцеві жителі і працівники правоохоронних органів.

Потрібно відзначити, що після закінчення війни в Європі ситуація в Західній Україні змінилася не на користь ОУН-УПА. Опираючись на мережу гарнізонів При- карпатського воєнного округу, потужна і злагоджена машина беріївських каральних органів перекинула сюди додаткові підрозділи МВС-МДБ і почала широкомасштабні акції, спрямовані на знищення УПА. Дії проти ОУН-УПА безпідставно поширювалися на значну частину західноукраїнського населення. На репресії НКВС, намагаючись не допустити відновлення Радянської влади. СБ бандерівців відповіло терором проти партійного й державного апарату, проти всіх «зрадників» України. В умовах воєнної переваги каральних радянських військ та зростаючої недовіри населення в можливість добитися незалежної України повстанський рух поступово йшов на спад.

Операція «Вісла». УПА вела воєнні дії не лише на радянській території, а й в українських землях, що знаходилися в складі Польщі. В ході безуспішних спроб витіснити повстанців польські війська несли великі втрати. В березні 1947 р. один із загонів УПА вбив заступника міністра оборони генерала Сверчевського. Розлючений цією подією, польський уряд вирішив «ліквідувати українську проблему».

В квітні 1947 р. була проведена операція «Вісла». 30 тис. польських солдат при підтримці радянських та чеських військових частин в жорстоких боях розгромили загони УПА. Небагатьом вдалося перейти на радянський бік чи через Чехословаччину добратися до західних зон окупації Німеччини.

«Вирішення української проблеми» супроводжувалося масовим переселенням поляків з України та українців з Польщі. В 1944—1946 рр. з Галичини й Волині виїхало майже мільйон поляків, а в Радянську Україну переселилося біля 520 тис. чоловік.

23 квітня 1947 р. політбюро ПОРП ухвалило рішення про створення спеціального концтабору для «підозрілих українців» у Явожно поблизу Кракова. З 1947 по 1949 р. в ньому побувало близько 4 тис. в'язнів-українців (в тому числі жінок, дітей, людей похилого віку}, близько 200 чоловік загинуло. Акція, яка теж носила назву «Вісла» (квітень—серпень 1947 р.) допомогла польським комуністам завоювати симпатії шовіністичних сил, стала заключною фазою політики етнічної антиукраїнської «чистки» південно-східної Польщі від автохтонного українського населення.

Довготривала й виснажлива боротьба Радянської влади проти ОУН-УПА. Криваве протистояння продовжувалося п'ять років (1947—1952). Повстанська армія перейшла практично на підпільне існування. Дрібні, добре згуртовані і озброєні підпільні «боївки» (по 10— 15 чол.) контролювали територію площею до 150 тис. км. Вони вчинили 14,5 тис. диверсій і теракцій, в яких загинуло не менше як ЗО тис. представників комуністичного режиму, військовослужбовців та місцевих жителів.

Ліквідація опору ОУН-УПА з боку радянської влади була теж жорстокою: блокада й прочісування величезних територій, арешти і депортації, що весь час зростали, розстріли й провокації, коли спецзагони держбезпеки, замасковані під УПА, чинили свавілля — все пускалося в хід. У 1944—1953 рр. тут було заарештовано майже 104 тис. «бандитів, учасників ОУН, а також бандпосібного елемента», виселено 66 тис. сімей (203662 чол.).

Фінал цієї історичної драми був визначений. Надії керівництва ОУН і УПА на радянсько-американський конфлікт, який дозволив би відродити державність України, не справдилися. Не допомогли і встановленні контакти із спецслужбами США і Великобританії. Все більше відчувалася нестача зброї та харчів, бракувало ско-ординованості дій. Зменшувалася можливість впливу на місцеві мережі ОУН після їх чергового розгрому. Дехто з учасників руху піддався закликам уряду УРСР з'явитися з повинною. Вже починаючи з 1947 р. національно-визвольний рух йде на спад, розпускаються деякі загони. А після того, як в березні 1950 року оточений з невеликою групою соратників загоном МВС-МДБ загинув головнокомандуючий УПА Роман Шухевич (псевдонім Тарас Чупринка), повстанська армія остаточно втрачає боєздатність, хоча окремі боївки протрималися ще до сер. 50-х років.

Головною причиною поразки національного антирадянського Опору була втрата населенням, що підтримувало його, віри в можливість реалізації ідеї «самостійної України», змореність від кровопролитної братовбивчої війни. Все це підірвало соціальну базу та опору націоналістів. Чималу роль в цьому відіграв й той факт, що комуністичний режим проводив перманентну антинаціональну агітацію та ефективно здійснював соціально-економічні зміни за випробуваною в Східній Україні моделлю.

З а п и т а н н я:

1. Що було соціальною основою руху Опору?

2. Яким чином органи НКВС намагалися позбавити УПА підтримки населення західноукраїнського регіону?

3. Що Ви знаєте про «операцію Вісла»?

4. Чому курс ОУН-УПА на масовий опір населення радянській владі дорого обійшовся західноукраїнській людності?

5. Яким був фінал руху Опору на західноукраїнських землях і в чому полягають причини його поразки?

ПЕРІОД ХРУЩОВСЬКОЇ «ВІДЛИГИ»

(1953—1964 рр.)

СПРОБИ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬНО-

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття	\|	Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.