Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Ключові терміни та поняття

ЛЬВІВСЬКОГО СОБОРУ

ТРАГЕДІЯ УГКЦ В КОНТЕКСТІ ОЦІНОК

РАДЯНІЗАЦІЯ ЗАХІДНИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ В 40-х—50-х РОКАХ


· радянізація

· індустріалізація

· колективізація

· ОУН-УПА

· Репресії

· НКВД

· ГУЛАГ

· УГКЦ

· єпархія

· РПЦ


Причини, що ускладнювали процес відбудови у захід­ноукраїнському регіоні. Процес відбудови у возз'єдна­них районах УРСР проходив за умов інтенсивної радянізації всіх сторін суспільного життя. Внутрішня обста­новка в регіоні була набагато складнішою, ніж свого ча­су на сході республіки. Це було зумовлено рядом при­чин:

— значними руйнаціями, завданими фашистською агресією;

— слабкістю економічного потенціалу регіону;

— особливостями менталітету західних українців, які досить неоднозначне сприймали соціалістичні пере­творення, що йшли паралельно процесу відбудови;

— пасивним та активним опором нововведенням з боку значної частини місцевого населення тощо.

Суть перетворень в західних областях УРСР. 7 трав­ня 1945 р. ЦК КП(б)У і уряд УРСР прийняли ухвалу «Про заходи по відбудові і дальшому розвитку госпо­дарства Львівської, Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської, Волинської, Чернівецької областей на 1945 р.». Вже цим документом було взято курс на апро­бовану в попередні роки тріаду «індустріалізація-колек­тивізація-культурна революція», щоб уніфікувати жит­тя західноукраїнського регіону з іншими. Ця «тріада» разом з швидким утвердженням органів диктатури пролетаріату в своїй сукупності покликані були створити умови для остаточної інкорпорації західноукраїнського регіону в СРСР.

Для забезпечення радянізації цього регіону актив по залучалися кадри з інших районів Радянського Сою­зу, переважно зі Східної України: партійно-комсомоль­ські, держапарату, держбезпеки, правоохоронні органи, культури й освіти тощо. Вони направлялися сюди на постійну роботу. Питаннями «допомоги» західним об­ластям займався спеціальний відділ ЦК КП(б)У, ство­рений в 1945 р.

Суперечливий характер змін, що відбувалися в про­цесі радянізації на території Західної України. Ці про­цеси були далеко неоднозначними, вони були по суті поглиненням Західної України.

Зразу було взято курс на реконструкцію і розвиток традиційних для Західної України галузей (нафтовидо­бувна, газова та ін.), а також створення нових (маши­нобудівна, приладобудівна, металообробна та ін.).

Процес індустріалізації на цих землях мав свої осо­бливості:

— централізована система управління дозволяла перекачувати в Західну Україну значні матеріальні й людські ресурси: за 1946—1950 рр. тільки підприємства Львова отримали від тодішніх республік СРСР 9 тис. комплектів різного устаткування; за перші 5 повоєн­них років чисельність робітників у промисловості цього регіону зросла із 138 тис. до 284 тис.;

— темпи промислового розвитку тут були значно ви­щі, ніж у східних регіонах;

— відбулися суттєві зміни в традиційних галузях західноукраїнських областей: лісова сировина, що виво­зилася раніше за кордон, тепер стала базою для розвитку місцевих — деревообробної, паперової, хімічної промисловості; з'явилися нові галузі: крім названих вище — взуттєва й трикотажна — у Прикарпатті, рибоперероб­на — в Ізмаїльській обл.;

— в цьому регіоні були відкриті значні родовища ко­рисних копалин: нафтове родовище на Станіславщині (м. Долина); газові родовища в Дрогобицькій області; в 1948 р. завершено будівництво найпотужнішого в ті часи в СРСР та Європі магістрального газопроводу Дашава— Київ, а в 1951 р. західноукраїнський газ почала от­римувати Москва; відкритий Львівсько-Волинський ка­м'яновугільний басейн з промисловими запасами вугіл­ля більш як на 1,6 млрд. тон; Роздольське родовище сір­ки на Дрогобиччині.

Однак, ця форсована індустріалізація супроводжувалася рядом негативних факторів: диспропорційним розвитком індустрії, відставанням легкої та харчової промисловості, що відбивалося на соціальному станови­щі населення; домінуванням кількісних показників перед якісними; ключові пости в цих сферах промисловості наймали приїзжі кадри, місцеві мешканці обіймали лише ІЗ % посад.

З приходом на західноукраїнські землі радянських військ відновилася розпочата ще в 1939—1941 рр. ко­лективізація сільського господарства. Цей процес здійс­нювався знайомими вже по Східній Україні форсовано-примусовими методами. Так, якщо в 1945 р. тут було десь 150 колгоспів, то в 1950 р.— понад 7 тис., що об'єд­нували 95 % селянських господарств. На поч. 50-х ро­ків колективізація завершилася, її супроводжували ряд негативних факторів:

— вона була здійснена без враху­вання місцевої специфіки, політичної ситуації в регіоні, менталітету західних українців;

— значними методами її здійснення стали не пе­реконання, а порушення законності, тиск, терор;

— ситуація ускладнювалася тим, що процесу колек­тивізації криваво протидіяли УПА і підпілля ОУН. У свою чергу, це стимулювало ще більшу каральну ак­тивність комуністичної системи, зокрема масове виселен­ня т. зв. «куркулів» та їх сімей. В період з 1945 по 1950 рр. за приналежність до куркульства, невизнання офіційної політики радянської влади, за підтримку ОУН—УПА та ін. до Сибіру було вислано понад 300 тис. українців.

Розвиток освіти. Економічна модернізація вимагала значної кількості кваліфікованих робітників, тому ве­лика увага приділялася розвиткові освіти. В регіоні про­водилася величезна робота по боротьбі з неписьменністю. В 1939 р. тут працювало лише 135 українських шкіл, 70 % населення було неписьменним, а серед студентів вузів українці становили лише 3 %. В період «радянізації» була розширена мережа початкової, середньої та вищої освіти. Лише в сільські школи західних областей в 1944—1950 рр. було направлено з інших регіонів Со­юзу 44 тис. вчителів. На поч. 50-х років тут працювало 60 тис. вчителів, що майже в 6 разів більше, ніж до війни. В регіоні працювало 25 вузів, що в 1,5 рази більше, ніж в 1940 р. Однак зростання освітнього рівня суп­роводжувався посиленою русифікацією—в 1953 р. нав­чання у всіх вузах Західної України проводилося росій­ською мовою. Так, у Львівському університеті з 295 ви­кладачів українською мовою читали лише 49.

Ліквідація греко-католицької церкви. Щоб остаточ­но зламати опір нововведенням з боку західноукраїнсь­кого населення, Радянська влада повела активну бо­ротьбу проти греко-католицької церкви, яка була одним з ключових чинників суспільно-політичного життя в цьо­му регіоні. Щоб уявити масштаби цієї репресивної ак­ції з боку радянської влади, слід наголосити, що до встановлення влади більшовиків в. Західній Україні УГКЦ складалася з 3040 парафій, 4440 церков, Духов­ної академії, 5 духовних семінарій, 2 шкіл, 127 монасти­рів, видавала 3 тижневі часописи і 6 місячних. Церкву очолював митрополит А. Шептицький (з 1901 до 1944р.), якому підлягали 10 єпископів, 2950 священників, сотні ієромонахів, ченців, семінаристів тощо. УГКЦ була на­ціональною церквою. Після смерті А. Шептицького УГКЦ очолив митрополит Й. Сліпий. Невдовзі розгор­нулася велика пропагандистська робота щодо дискре­дитації УГКЦ, як «слуги Ватикану», «ворога народу», знаряддя «українського буржуазного націоналізму». Не­вдовзі почалися арешти: у короткий термін було ув'яз­нено митрополита Й. Сліпого, майже усіх єпископів, лік­відовано церковні освітні установи, розгромлено митро­полію та єпархіальні управління, проведено арешти се­ред монахів і монашок та духовенства — всього понад 2 тис. чол.

При сприянні НКВС була створена «ініціативна гру­па», до складу якої увійшли відомі релігійні діячі Г. Костельник, М. Мельник та ін., і яка агітувала за розрив унії з Римом і виправдовувала репресивні акції проти УГКЦ. 8—10 березня 1946 р. відбувся контрольований НКДБ Львівський собор — з'їзд представників УГКЦ, на якому було винесено вердикт про ліквідацію Брест­ської унії 1596 р. і повний розрив з Ватиканом, про воз­з'єднання галицької церкви з руською православною.

Г. Костельник, який виконав «головну роль» у цьому спектаклі, перестав цікавити комуністичних можновлад­ців, а коли його почало гризти сумління, він став небез­печним. 20 вересня 1948 р. при нез'ясованих обставинах його було вбито.

Майже за таким же сценарієм розгорталися події в Закарпатті. До липня 1947 р. від української єпархії тут відібрали 73 церкви, до Сибіру було вислано 15 священ­ників, 3-х убили, а 36 втекло. Було закрито всі греко-католицькі церкви у Мукачівській єпархії, засуджено 50 священників на 25 років каторги. В серпні 1949 р. Мос­ковський патріархат урочисто проголосив про «добровільне возз'єднання» мукачівської єпархії з російською православною церквою.

Ці акти не мали нічого спільного з настроями вірую­чих і були проведені всупереч волі переважної більшості західняків. Це посилювало незадоволення населення но­вою владою.

Таким чином, на тлі сталінських деформацій меркло все те добре, що дійсно робилося радянською владою для західноукраїнського регіону.

 

З а п и т а н н я:

1. Коли було заключено Чехословацький договір у Москві, за яким Радянській Україні поверталася Закарпатська Україна?

2. Що Ви знаєте про договір між СРСР і Польщею про кор­дон уздовж Бугу і на схід від Сяну?

3. Які перетворення на терені Західної України відбувалися в другій половині 40-х років?

4. Коли Собор Греко-католицької церкви у Львові скасував унію 1596 року, повністю розірвав стосунки з Ватиканом і підпорядкував УГКЦ Російській православній церкві?

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 593

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | ОУН — УПА.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.