Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Пітагорейці

На самому початку грецької філософії стоїть загадкова постать напівмітичного Пітагора. Про особу його нічого невідомо певного. Один з наших найліпших свідків, Арістотель, говорить про його прибічників, як про т. зв. "пітагорійців", ніби натякаючи, що ця назва не досить виправдана, і що основоположник цієї течії в дійсності може й не існував. В кожнім разі, майже нічого не знаючи про Пітагора (що мав жити десь коло 600 року перед Христом, походив, як запевняє легенда, з острова Самосу та виселився до грецьких колоній в південній Італії, де й зустрічаємо пізніше його послідовників), ми знаємо в пізніші часи численних "пітагорейців", що утворювали напіврелігійний орден або секту, що її члени були зв'язані вузлами особистої приязни та певним регуляміном напіваскетичного життя.

До історії філософії віднесено "Пітагора" та пітагорейців через те, що їх об'єднання повстало на грунті певних філософічних поглядів. Як здається, перше привели греків до філософічного думання ті явища природи, в яких помітні були певні закономірності математичного характеру. Здається, першою з таких закономірностей були математичні відносини між довжиною струн на музичних інструментах: як відомо, ці відносини точно відповідають певному гармонійному відношенню звуків, що їх такі струни видають (струна, вдвоє коротша, дає тон на октаву вищий, у відношенні 2 до 3 стоять струни, що дають звуки, які на квінту відрізняються один від одного, у відношенні 4 до 3 — на кварту і т. д.). Виходячи з цього дійсно подиву гідного факту та з роздумування про відношення чисел між собою, спостерігши різні закономірності в геометричних фігурах (відома "пітагорова" теорема), пітагорейці прийшли — може занадто вже скоро — до висновку, що "єство всього у світі є число", — думка, висловлена майже наївно, але надзвичайно плідна, як передбачення пізнішого "математичного природознавства", себто — наукового пізнання дійсности за числом та мірою.

З математичними заняттями, що приділяють їм визначне місце в історії математики, пітагорейці сполучували також інтерес до природи взагалі (і в цій галузі видатні відкриття: встановлення того, що мозок є органом думання тощо). Математичні спекуляції про природу були часто фантастичною грою занадто сміливих та недоведених припущень. Кожне число мало для них якесь символічне значення. З цією символікою чисел зв'язане і твердження, що весь світ утворюють пари протилежних принципів (обмежене та необмежене, єдине та множне, світло та тьма, чоловіче та жіноче, просте й криве і т. д.).

До сфери релігійних вірувань належало твердження пітагорейців, що душі людей по смерті переселюються в тіла Інших тварин. Аскетична практика життя в пітагорійській громаді мала привести до того, що людина, досягнувши шляхом аскези певного удосконалення, тим самим звільнилась би від вічного неспокою — переселення з тіла в тіло ("мандрівка душ"), звільнившись від тіла взагалі, та залишивши таким чином "коловорот існування", "коло народжень" та досягнувши ідеального стану — вічного спокою. Ці уявлення пов'язані з релігійними традиціями, можливо східніми, але також з грецькою релігійністю "містерій" (т. зв. "орфіків"). Щоправда, нам переказують, що пітагорейці і для цієї в єстві релігійної віри шукали доказів, отже, були філософами і в сфері віри, може, першими "релігійними філософами" в Європі, вважаючи, що й віра мусить спиратись на знаття.

І не дивно, — бо пітагорейці, як здається, все ж вважали головною цінністю життя не свою віру, а своє пізнання: про це свідчить гарне оповідання, що його пізніше приписувано Пітагореві, — до олімпійських ігор збираються люди з дуже різною метою, — одні приходять, щоб полагодити свої ділові справи, другі як атлети та борці — учасники в іграх, нарешті треті, щоб подивитись на те, що робиться, — ці останні є "найліпші", — так висловили пітагорейці свою високу оцінку пізнання, "теорії" ("теорія" по грецьки — "споглядання", так що остання категорія учасників ігор і є "теоретики"...).




Переглядів: 710

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Джерела до історії старої філософії. | Іонійські натурфілософи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.021 сек.