Іонійські натурфілософи

Одночасно з найстаршими пітагорейцями з'явились в Греції філософи іншого типу, — "натурфілософи", що з спостережень над природою робили певні філософічні висновки. З'явилась ця течія теж у грецьких колоніях, але на протилежному кінці грецького світу, в Малій Азії, в багатому торговельному місті Мілеті.

В 585 р. Талес з Мілету мав наперед передбачити сонячне затемнення... Можливо, що Талес довідався про закономірне повторення сонячних та місячних зтемнень від вавилонців, яким ця періодичність (т. зв. "сарос" — цикл в 19 приблизно років) була відома вже раніше. Але не це запозичення дозволяє нам вважати Талеса — поруч з Пітагором — найстаршим грецьким філософом, а його твердження про єство світу. Талес мав твердити, що "єством" є вода. Може, Талес прийшов до своєї думки і під впливом релігійної традиції релігійного почитання води, річок та "океану". Талес, одначе, зібрав і докази, що субстанція є вода, усе живе потребує вогкости (тварини і рослини живляться вогкими речовинами), сім'я тварин та рослин вогке тощо. Але вже сама думка, що речі, які ми бачимо, в дійсности складаються з якоїсь іншої матерії, аніж та, яку ми бачимо нашими очима та сприймаємо іншими органами змислів робить його твердження першим кроком до серйозної постави одної з основних філософічних проблем, проблеми "субстанції", себто "первісної матерії", з якої складеться все. Що Талес твердив, що "все повне богів" та спирався на цьому ніби на спостереженні над загадковими якостями магнату, що притягає залізо, показує, що він ще дуже глибоко стояв у релігійних традиціях, але і в цій релігійній сфері прагнув подавати докази, аргументи. Твердження, що "все" (всесвіт) "повне богів" показує, що Талес розрізняв світ від божественного буття, отже, не був "пантеїстом".

Небагато знаємо і про третього з мілетських філософів Анаксимена (жив десь між 590-520 роками перед Христом), який на місце води Талеса хотів поставити повітря. Можна в цьому твердженні бачити дальший крок наперед, бо замість "масивної" води Анаксимен бере за основу всього майже непомітний, малоприступний змислам елемент, який нагадує "дихання", віяння життя, з умовлення про яке повстала думка про душу. За дальшими відомостями Анаксимен хотів пояснити також спосіб, яким один елемент перетворюється в другий, — це відбувається шляхом "згущення" та "відрідження". Повітря згущується в воду, вода в землю...

Але найглибшим мисленником, здається, був другий з іонійських "мілетських" філософів, — Анаксимандр (тому говоримо про нього після Анаксимена, хоч жив він раніше: коло 610-545 років). Принаймні про це свідчать його думки, відомі нам з переказів, і невеликий уривок з його філософічного твору. За первоосно-ву, субстанцію Анаксимандр вважав взагалі не якусь речовину, відому нам з повсякденного життя, а "необмежене" (по-грецьки "апейрон"): вже в старинному не знали, чи розумів Анаксимандр "необмежене" як просторово "безмежне" або як "необмежене" ніякими певними якостями — "непевне", "безякісне". В цьому "необмеженому" Анаксимандр бачив якесь вище, панівне, божественне буття; тут ніби початок думки про "захованого", "невідомого" Бога, думки, з якою зв'язана і пізніша "негативна теологія" християнського платонізму. В кожнім разі "обмеження" (просторове або "квалітативне") утворює з первісної субстанції окремі речі. Але всі ці речі лише "тимчасові" й гинуть одна за однією. Власні слова Анаксимандра: "З чого повстають усі речі, в тому самому вони й зникають з необхідністю, віддаючи одна одній кару по черзі часу. Отже, повстання окремих речей є ніби якимось їх "гріхом" проти "необмеженого" — повставши, вони нищать одна одну й зникають, гинуть, впливаючи знову в ту первісну субстанцію, з якої повстали. Погляд Анаксимандра можемо з повним правом назвати "трагічним". Як бачимо, цей світогляд релігійно закрашений ("гріх усякого окремого буття супроти абсолютного"). Анаксимандр мав уже певне уявлення про будову всесвіту — з землею в центрі. Він також дозволив собі висловити сміливі думки про повстання людей — з подібних до риб тварин, що жили в воді, але "пристосувались" до життя на суходолі, — якийсь перший натяк на ідею "еволюції" живих істот. Ця ідея мусить нас тим менше дивувати, що Анаксимандр вважав рух у світі вічним, а "рух" було словом, що означало не лише зміну положення в просторі, але також повстання та зникання речей... На жаль, про цілісне уявлення про життя світу, яке мав Анаксимандр, маємо лише скупі натяки у тих письменників, що ще мали змогу читати його філософічний твір.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пітагорейці	\|	Геракліт

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.