• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Аудит основних та інших необоротних активів

Реформування системи бухгалтерського облік та зміни у системі оподаткування супроводжуються появою нових термінів та зміною значень багатьох термінів, уживаних раніше. Визначення багатьох термінів у бухгалтерському обліку згідно з національними стандартами не збігається з їх визначенням у податковому законодавстві. Особливо це стосується категорії основних фондів (основних засобів). Тому, вживаючи спеціальний термін, аудитор має уточнити, яке його значення мається на увазі - бухгалтерське чи податкове. У цьому параграфі основні фонди будуть розглядатися у значенні "основні засоби", як визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку (ПБО) 7. Деякі особливості основних фондів та нарахування амортизації з метою визначення прибутку підприємства, що підлягає оподаткуванню, будуть розглянуті у наступному розділі.

Аудит основних засобів включає перевірку таких питань:

правильність визначення основних засобі та інших матеріальних активів;

перевірка оцінки основних засобів;

аудит витрат, пов'язаних з експлуатацією основних засобів;

точність нарахування амортизації основних засобів;

правомірність проведення переоцінки та індексації основних засобів;

перевірка вибуття основних засобів;

розкриття інформації про основні засоби у примітках до фінансової звітності.

Джерелами аудиту операцій з основними засобами є:

o акти прийому-передачі та акти про ліквідацію основних засобів;

o накладні на внутрішнє переміщення окремих об'єктів та картки переміщення основних засобів за місцем їхнього розташування;

o інвентарні картки обліку, описи інвентарних карток з обліку основних засобів, інвентарні списки основних засобів за місцем їхнього розташування та експлуатації;

o матеріали інвентаризацій основних засобів;

o таблиці для розрахунків амортизації (зносу) основних засобів;

o дефектні акти, кошториси та плани капітального ремонту основних засобів;

o баланс підприємства.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам чи для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкти основних засобів у бухгалтерському обліку класифікуються в групи, однакові за технічними характеристиками, призначенням і способом використання. З метою обліку основні засоби та інші необоротні матеріальні активи поділяються на такі групи:

Основні засоби - це:

o земельні ділянки;

o капітальні вкладення на поліпшення земель;

o будинки, споруди та передавальні пристрої;

o машини та обладнання;

o транспортні засоби;

o інструменти, прилади, інвентар (меблі);

o робоча і продуктивна худоба;

o багаторічні насадження;

o інші основні засоби.

Інші необоротні матеріальні активи:

§ бібліотечні фонди;

§ малоцінні необоротні матеріальні активи;

§ тимчасові (нетитульні) споруди;

§ природні ресурси;

§ інвентарна тара;

§ предмети прокату;

§ інші необоротні матеріальні активи.

На першому етапі аудитор має перевірити правильність визначення основних засобів. Критерії визначення основних засобів аналогічні критеріям, які застосовуються для всіх активів, а саме:

об'єкт основних засобів визнається активом, коли:

а) існує ймовірність того, що підприємство отримує в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта;

б) його вартість може бути достовірно визначена.

Крім того, для визначення основних засобів існують такі критерії:

o призначення основних засобів (утримуються з метою використання у процесі виробництва, здавання в оренду або для здійснення адміністративних функцій);

o термін корисного використання (більше року або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Додатковий критерій визнання - критерій вартості (межа капіталізації) встановлюється підприємством самостійно в наказі про облікову політику під час розподілу основних засобів по групах. Для цього у складі інших необоротних матеріальних активів виділяється група малоцінних необоротних активів, до якої відносяться основні засоби, вартість яких менша від встановленої межі.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно об'єднаних предметів однакового або різного призначення, які мають для обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Аудитору слід пам'ятати: якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в обліку як

окремий об'єкт основних засобів. Наприклад, літак і його двигуни необхідно враховувати як самостійні об'єкти, оскільки вони мають різні терміни корисного використання. Аудитор повинен встановити, наскільки діючий на підприємстві порядок обліку забезпечує їх збереження. З цією метою потрібно з'ясувати, чи присвоюється на підприємстві кожному об'єкту основних засобів відповідний інвентарний номер, незалежно від того, перебуває він в експлуатації чи в запасі. Цей номер має наноситися фарбою або прикріплятися до об'єкта у вигляді металевого жетона і зберігатися за об'єктом протягом усього терміну експлуатації. На кожний об'єкт основних засобів повинна бути також відкрита інвентарна картка (для будинків і споруд за формою № ОЗ-6, для машин, обладнання та транспортних засобів за формою № ОЗ-7), до якої мають бути внесені основні дані про об'єкт з акта прийому-передачі (форма № ОЗ-1), технічних паспортів та інших первинних документів.

Основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання, створення необоротних активів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів включає:

o суми, які сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

o реєстраційні збори, державний збір й аналогічні платежі, що здійснюють у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

o суми ввізного мита;

o суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

o витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

o витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Визначення первісної вартості кожного об'єкта основних засобів залежить від способу їх надходження на підприємство:

o придбання чи створення;

o безоплатне отримання;

o внески до статутного капіталу;

o обмін на подібні або неподібні активи.

Тому аудитор повинен перевірити формування первісної вартості об'єктів основних засобів та випадки її зміни. Первісна вартість основних засобів може змінюватися:

внаслідок переоцінки;

у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів;

в результаті додаткових витрат, яких зазнало підприємство після надходження об'єкта основних засобів.

Аудитору слід пам'ятати, що відображення подальших витрат у зв'язку з експлуатацією та обслуговуванням основних засобів у бухгалтерському обліку залежить тільки від того, як вони впливають на майбутні економічні вигоди, очікувані від використання об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються з метою підтримання об'єкта основних засобів у робочому стані та одержання первісне очікуваних майбутніх економічних вигод від його використання, мають включатися до складу витрат того періоду, в який вони сталися. До таких витрат належать витрати на ремонт і обслуговування основних засобів.

А витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від їхнього використання, повинні включатися до первісної вартості об'єкта.

Під час аудиту основних засобів необхідно перевірити і порядок їхньої переоцінки.

Підприємство зобов'язано переоцінити об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 %) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється

переоцінка всіх об’єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первинна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості й суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки, який отримують в результаті ділення справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів повинні заноситися до регістрів їх аналітичного обліку. Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включаються, як правило, до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

У процесі використання об'єктів основних засобів економічні вигоди, втілені в них, споживаються підприємством. Внаслідок цього зменшується залишкова вартість основних засобів, що відображається через нарахування амортизації. Об'єктом амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Нарахування амортизації здійснюється протягом терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс), і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація визначається в бухгалтерському обліку як систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість основних засобів, яка амортизується, - це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості. Строком корисного використання об'єкта вважається очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або у зв'язку з їх використанням буде виготовлено очікуваний підприємством обсяг продукції.

Термін корисного використання самостійно встановлює підприємство, враховуючи такі фактори:

 очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

 очікуваний фізичний і моральний знос;

 правові чи інші подібні обмеження на використання активу, наприклад, закінчення терміну оренди цього активу.

Найважливішим моментом контролю правильності нарахування амортизації є перевірка точності застосування обраних підприємством методів нарахування амортизації об'єктів основних засобів.

У ПБО 7 наведені такі методи амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів):

o прямолінійний;

o зменшення залишкової вартості;

o прискореного зменшення залишкової вартості (подвійного залишку, що зменшується);

o кумулятивний;

o виробничий.

Обрані підприємством методи амортизації основних засобів повинні бути зафіксовані у наказі про облікову політику.

Аудитор також має перевірити наявність у балансі сум зменшення корисної вартості основних засобів, тобто втрати економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у випадках його вибуття внаслідок: продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом. Якщо об'єкти не відповідають критеріям визнання активом вони ліквідуються.

Під час перевірки операцій відносно вибуття основних засобів аудитору слід встановити наявність на підприємстві затвердженої керівником постійно діючої комісії, яка визначає неможливість використання окремих об'єктів основних засобів та неефективність їх подальшого ремонту. Ця комісія повинна оформляти всі документи на ліквідацію, продаж та безплатну передачу окремих об'єктів основних засобів.

Особливу увагу аудитор має приділити продажу окремих об'єктів основних засобів приватним підприємцям та пов'язаним сторонам (особам) та встановити, чи не були незаконно занижені ціни при цьому. Він також повинен перевірити правильність розрахунку фінансового результату від вибуття основних засобів, що визначається як різниця між доходом від продажу об'єкта (крім непрямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їх залишковою вартістю.

У разі часткової ліквідації об'єкта первісна (переоцінена) вартість та знос основних його засобів зменшуються відповідно на суму первісної вартості та зносу ліквідованої частини об'єкту.

Аудитор повинен вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, звертаючи особливу увагу на правильність відображення їхніх результатів у бухгалтерському обліку. Він має особисто оглянути окремі об'єкти основних засобів, умови їхнього зберігання та експлуатації, міру використання і закріплення за відповідними структурами, підрозділами та матеріально відповідальними особами. Для цього вартість закріплених за матеріально відповідальними особами основних засобів за даними інвентаризаційних списків зіставляють із залишком за балансовим рахунком "Основні засоби".

Дуже важливо також перевірити правилність оформлення документації про відповідальність підзвітних осіб за збереження основних засобів, наявність списків основних засобів у місцях їхньої експлуатації. Аудитору необхідно пересвідчитися, що на всі основні засоби є технічні паспорти і що до них своєчасно заносяться передбачені показники.

Перевіряючи якість інвентаризації основних засобів, особливу увагу приділяють основним засобам, що перебувають за межами підприємства, стали непридатними для використання і підлягають списанню, є зайвими або непотрібними підприємству і підлягають продажу.

Регулювання інвентаризаційних різниць здійснюється згідно з порядком, установленим Положенням про інвентаризацію майна, що приватизується, та майна державних підприємств і організацій, яке передається в оренду. Оцінка зайвих об'єктів основних фондів, виявлених під час інвентаризації, повинна проводитися згідно з реальною вартістю їх відтворення у сучасних умовах, а їхній знос визначається залежно від дійсного технічного стану. Відомості про їхню експертну оцінку оформляються відповідним актом. Виявлена нестача основних засобів повинна бути віднесена на матеріально відповідальних осіб.

За наявності незаконних надходжень основних засобів, їх переміщення за неправильно оформленими документами, а також фактів несвоєчасно оприбуткованих основних засобів у регістрах бухгалтерського обліку аудитор повинен з'ясувати причину порушень і визначити винних у цьому осіб.

Особливу увагу слід приділити перевірці операцій з орендованими основними засобами.

Аудитор має перевірити наявність угод на оренду, правильність та обґрунтованість ставок орендної плати, порядок проведення ремонту і повернення основних засобів орендодавцю. При цьому з'ясовується, чи не віддані в оренду основні засоби, які вкрай необхідні підприємству, яке перевіряється, чи не перевищує сума амортизаційних відрахувань з відданих в оренду основних засобів орендної плати, чи своєчасно та повною мірою вноситься орендна плата.

У робочому документі аудитора вказуються випадки безгосподарного ставлення до основних засобів. Зазначаються, зокрема, назва та вартість розукомплектованих основних засобів, які стали непридатними до експлуатації через фізичний та моральний знос, недіючих, зайвих об'єктів основних фондів, та заходів, що вживаються для їхнього збуту. Повністю зношені об'єкти, нездатні для подальшої експлуатації, включаються до окремого інвентаризаційного опису та списуються відповідно до встановленого порядку з обов'язковим оприбуткуванням цінностей, отриманих внаслідок ліквідації таких об'єктів.

Особливу увагу аудитор має приділити аналізу Приміток до річної фінансової звітності, в яких розкривається облікова політика підприємства та інформація щодо окремих елементів фінансових звітів. Вимоги до розкриття інформації про основні засоби в Примітках до фінансової звітності визначено у ПБО 7. Примітки не мають уніфікованої форми, і кожний може творчо підійти до їх складання.

Зокрема, у Примітках до фінансової звітності по кожній групі основних засобів наводиться така інформація:

o вартість (первісна або переоцінена), за якою основні засоби відображені в балансі;

o методи амортизації, що застосовуються підприємством, і терміни корисного використання (експлуатації);

o наявність та рух основних засобів у звітному році:

o первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на початок звітного року;

o первісна вартість основних засобів, які визнані активом, з визначенням вартості основних засобів, отриманих в результаті об'єднання підприємств;

o сума зміни первісної (переоціненої) вартості та зносу основних засобів у результаті переоцінки;

o первісна (переоцінена) вартість та сума зносу основних засобів, які вибули;

o сума нарахованої амортизації;

o сума втрат від зменшення корисності, відображена в Звіті про фінансові результати в звітному періоді;

o інші зміни первісної (переоціненої) вартості та сума зносу основних засобів;

o первісна (переоцінена) вартість та сума зносу на кінець звітного року.

У Примітках до річної фінансової звітності наводяться також такі дані:

вартість основних засобів, щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження у володінні, користуванні та розпорядженні;

вартість переданих у заставу основних засобів;

сума капітальних вкладень на придбання і будівництво основних засобів за звітний рік;

сума укладених угод на придбання у майбутньому основних засобів;

залишкова вартість основних засобів, які тимчасово не використовуються (консервація, реконструкція тощо);

первісна (переоцінена) вартість повністю амортизованих основних засобів, які продовжують використовуватись;

залишкова вартість основних засобів, вилучених з експлуатації для продажу;

первісна вартість, залишкова вартість та метод оцінки основних засобів, отриманих за рахунок цільового фінансування.

У разі переоцінки основних засобів у звітному періоді, необхідно розкривати в Примітках зміну розміру додаткового капіталу в результаті переоцінки таких засобів та обмеження щодо його розподілу між власниками (учасниками).

Крім того, бажано розкривати в Примітках таку інформацію відносно переоцінки основних засобів:

o базу, застосовану для переоцінки активів;

o дати чинності переоцінки;

o залучення незалежного оцінювача;

o сутність будь-яких показників, що застосовувалися з метою визначення відновлюваної вартості.

У примітках до консолідованої фінансової звітності щодо кожної групи основних засобів дається сума різниць курсів у зв'язку з перерахунком вартості основних засобів, наведеній у фінансовій звітності дочірніх підприємств.

4.3. Аудит готової продукції та продажу товарів (робіт, послуг)

Збільшення обсягів виробництва та насичення ринку товарами з платоспроможним попитом є одним з найважливіших завдань усіх галузей господарства України на етапі реформування економіки. Тому основним завданням контролю у сучасних умовах є активний вплив на процеси виробництва з метою забезпечення споживачів високоякісними товарами (роботами, послугами).

Основні завдання аудиту готової продукції та операцій з продажу товарів (робіт, послуг) є:

o перевірка правильності та своєчасності оформлення документів про рух готової продукції і товарів у матеріально відповідальних осіб;

o контроль за відвантаженням продукції та розрахунками з покупцями відповідно до укладених контрактів;

o контроль за операціями з продажу товарів;

o перевірка правильності оформлення операцій у бухгалтерському і податковому обліку та точності визначення результату з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Основними джерелами інформації аудиту готової продукції та операцій з продажу товарів є:

акти здавання-приймання, здавальні накладні, накладні;

вантажні декларації, рахунки-фактури, митні декларації;

матеріали інвентаризацій;

картки складського обліку, сортові оборотні відомості;

картки кількісно-сумового обліку, матеріальні звіти;

оборотні відомості (у розрізі матеріально відповідальних

осіб і номенклатурних номерів);

журнали реєстрації доручень;

відомості аналітичного обліку з покупцями та замовниками;

журнал-ордер № 5;

головні книги;

баланси підприємства та форми звітності.

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена і яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками та відповідає технічним умовам і стандартам.

У зв'язку з цим першим етапом аудиту готової продукції є перевірка достовірності даних первинних документів, які підтверджують здання готових виробів на склад. Тут слід установити, чи не були зараховані до складу готової продукції вироби, обробка яких не була закінчена в звітному періоді. Це можна виявити, переглядаючи документи з обліку виробничих витрат, і встановити, чи не списувалися матеріали і чи не нараховувалася заробітна плата на доводку виробів, які були відображені у минулому періоді як готова продукція.

Готова продукція в синтетичному обліку оцінюється за фактичною виробничою її собівартістю. Однак ця фактична собівартість визначається тільки в кінці місяця, а надходить готова продукція на склад щоденно. Тому на підприємствах зі значною номенклатурою поточний облік її руху ведеться за твердими обліковими цінами - оптовими, роздрібними, договірними, плановими. При цьому окремо визначаються відхилення фактичної виробничої собівартості від її вартості за обліковими цінами. Ці відхилення відображаються в облікових регістрах не за кожною позицією, а за окремими групами готової продукції. Залежно від цього аудитору слід перевірити точність оцінки окремих видів готової продукції.

Облік готової продукції на складах здійснюється в кількісному виразі в картках складського обліку, сортових оборотних відомостях чи матеріальних звітах. Відповідальність за наявність, збереження та рух готової продукції покладається на матеріально відповідальних осіб (завідувач складу, комірник тощо). Аудитор повинен перевірити, чи укладені з цими особами договори про повну матеріальну відповідальність, бо саме вони підписують прибуткові та видаткові документи про рух готової продукції на складі.

У деяких випадках підприємства можуть приховувати вироблені чи придбані для продажу товари. Тому під час аудиту необхідно провести повну чи часткову інвентаризацію товарів і готової продукції. Методика проведення такої інвентаризації аналогічна методиці інвентаризації виробничих засобів.

Фактичний обсяг відвантаженої покупцям продукції перевіряється за даними відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками. На основі аналітичних даних аудитор має не тільки визначити загальний обсяг поставок продукції підприємства в цілому, але й перевірити розрахунки з окремими покупцями і встановити, чи не відвантажувалася продукція підприємствам, які мають велику дебіторську заборгованість. Також слід перевірити, чи всі документи про відвантаження готової продукції включені до цієї відомості. У разі встановлення невідповідності даних аналітичного обліку про обсяги відвантаженої продукції даним первинних документів аудитор повинен встановити та зазначити це у акті.

Аудитору також слід перевірити дотримання на підприємстві контрольно-пропускного режиму, вибірково зіставляючи за даними пропусків найменування і кількість продукції та тари, що були вивезені з підприємства з відповідними показниками рахунків-фактур та іншими вантажними документами. За необхідності аудитор повинен особисто провести раптову перевірку вантажів, що відправляються з підприємства, зокрема установити відповідність (невідповідність) показників супровідних товарно-транспортних документів фактичної кількості та асортименту вантажу в транспортному засобі, а також перевірити комплектність продукції, її упаковку, тару тощо. Організація такого контролю дозволяє попередити випадки розкрадання готової продукції засобом надлишкового вкладення її в тару. Ефективним засобом виявлення приписок в обсягах продукції, яка була відвантажена, є зіставлення даних рахунків фактур з даними про завантаженість транспортних засобів, якими відправлено цю продукцію.

Під час аудиту слід перевірити й матеріали інвентаризації дебіторської заборгованості з відвантаженої продукції. При цьому особливу увагу приділяють перевірці товарів, які не оплачені покупцями у визначені договорами строки, і товарів, які перебувають на відповідальному зберіганні.

Відвантажена продукція з простроченими платежами має бути занесена в інвентарні списки із графами: найменування покупця; перелік продукції; дата відвантаження, номер рахунка-фактури; сума заборгованості за кожним документом. Підставою для включення таких сум в інвентаризаційний опис є копії рахунків, які були пред'явлені покупцям.

Відповідальне зберігання - господарська операція, що передбачає передачу, згідно з договорами про приховування продукції та матеріальних цінностей, на зберігання іншій особі без права їхнього використання у господарському обороті фізичної чи юридичної особи, з подальшим поверненням цих цінностей без зміни їх якісних або кількісних характеристик. Товари, які перебувають на відповідальному зберіганні, зазначаються в описах окремо за кожним вантажним документом із примітками: дата та номер документа; найменування, кількість, фактична вартість відвантаженої продукції; місце зберігання, дата прийняття товарів на відповідальне зберігання. Ці дані підтверджуються розписками тих організацій, в яких зберігаються вказані товари. Одночасно аудитор має зажадати від підприємств, де знаходяться ці товари, копії актів їхньої останньої інвентаризації з місця зберігання. Інколи у складі такої простроченої заборгованості неправомірно відображають вартість товарів, які були розкрадені, або претензійні суми, які були пред'явлені покупцями під час прийманні товарів у зв'язку з їх нестачею, відхиленнями в якості чи комплектності продукції. Якщо аудитором будуть встановлені такі факти, він повинен отримати пояснення від посадових і матеріально відповідальних осіб підприємства, яке перевіряється.

Досліджуючи операції з продажу, аудитор має пам'ятати, що, згідно з чинним законодавством, продаж товарів - це будь-які операції, які здійснюються згідно з договорами про купівлю-продаж, обмін, поставку та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Під продажем результатів робіт (послуг) розуміють будь-які операції цивільно-правового характеру з питань надання результатів робіт (послуг) чи права на користування або на розпорядження товарами, у т. ч. нематеріальними активами та іншими, крім товарів, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних угод, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів інтелектуальної, в т. ч. промислової, власності. Аудитор має перевірити, чи включаються до валового доходу підприємства операції щодо безоплатного надання товарів (робіт, послуг).

Безоплатними товарами (роботами, послугами) є:

o товари, які надаються підприємством згідно з угодами дарування, іншими подібними угодами, які не передбачають грошової чи іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладання таких угод;

o роботи та послуги, які надаються підприємством без вимоги компенсації їх вартості;

o товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових угод, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Аудитор має також перевірити на підприємстві чинний порядок встановлення цін на власну продукцію, відвантажені товари, надані роботи та послуги, особливо за здійснення бартерних (товарообмінних) операцій та операцій з продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам. Доходи та витрати від здійснення бартерних операцій мають визначатися залежно від договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Звичайна ціна - це ціна продажу товарів (робіт, послуг) продавцем, яка включає суму нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка може бути отримана у разі їхнього продажу особам, які не пов'язані з продавцем при звичайних обставинах ведення господарської діяльності. Якщо ціни підлягають державному регулюванню згідно із чинним законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена відповідно до принципів такого регулювання. Якщо продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, фактично отримана у процесі такого продажу

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
3. Адміністративний арешт активів та його наслідки
4. Адреса аудитора.
5. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
6. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
7. Амортизація нематеріальних активів
8. Амортизація нематеріальних активів
9. Амортизація основних засобів
10. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
11. Амортизація основних засобів.
12. Амортизація основних фондів

Переглядів: 1724