Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Складчастість нагнітання

 

Якщо усередині осадової товщі на деякій глибині під поверхнею залягає досить потужна товща порід, що володіє підвищеною пластичністю, то за певних умов вони можуть почати текти, вичавлюючись з одних місць і нагнітаючи в інші. В областях вижимання потужність пластичної серії при цьому зменшується, а в областях нагнітання збільшується. Підкоряючись руху пластичних порід, деформуються лежачі над ними менш пластичні осадові породи. Їхні верстви опускаються над областями вижимання і піднімаються над областями нагнітання пластичного матеріалу. Звичайно області вижимання займають широкі площі і над ними шари залягають переважно спокійно, тоді як області нагнітання являють собою місця зосередженого інтенсивного звуживання пластичного матеріалу і над ними у перекриваючій серії осадків утворяться локальні опуклі структури – куполоподібні чи брахіантиклінальні, в залежності від того, яку форму має нагнітання. Ці опуклі структури можуть мати різний ступінь вираженості: від дуже положистих підняттів до різких складок із крутим і навіть перекинутим заляганням шарів на крилах, розбитих численними розривами. Що стосується порід, що залягають глибше пластичної серії, то вони можуть взагалі не приймати участі в деформаціях, або рухи в «фундаменті» можуть тією чи іншою мірою впливати на розміщення областей вижимання і нагнітання в пластичній серії.

Вся сукупність описаних деформацій утворює те, що називається складчастістю нагнітання.

В областях розвитку останньої можливо виділити у вертикальному геологічному розрізі три комплекси порід: нижній, що підстилає пластичну серію, середній – пластичний, і верхню, покриваючу пластичну серію.

Пластичними породами, що утворять середній комплекс, бувають: кам'яна сіль, гіпс, глина, мергелі. З них сіль найчастіше є матеріалом для ядер нагнітання і протикування. Зустрічаються також маленькі діапіри з ядрами, що складені з вугілля і торфу.

Якщо шаруватість пластичних порід дозволяє побачити їхню внутрішню структуру, то часто можна помітити дуже складну будівлю ядер нагнітання і протикання. Вони особливо складні, коли матеріалом для нагнітання є верствувата сіль. Остання мнеться в дуже стиснуті ізоклінальні вигадливо вигнуті складки. У ядрах, що мають форму колон, шарніри таких внутрішніх складок вертикальні. Вони утворяться в результаті підтікання солі з усіх боків до місця нагнітання і подальшого її підйому усередині колони. На першій стадії, коли сіль горизонтально підтікає до колони, вона збирається в складки з горизонтальними шарнірами, що радіально сходяться до підстави колони. При подальшому підйомі ці складки затягуються усередину колони і їх шарніри стають вертикальними.

Вижимання і нагнітання відбувається в зв'язку з порушенням механічної стійкості в пластичній серії, що у свою чергу викликається наступними причинами:

а) інверсією щільностей;

б) нерівномірним навантаженням на пластичну серію;

в) віджиманням.

Складчастість нагнітання широко поширена в областях нагромадження осадових товщ, що залишаються неметаморфізованими і містять у розрізі серії пластичних порід, особливо соленосні. Такими областями є передові і міжгірні прогини орогених зон і глибокі синеклізи платформ. На Східно-Європейській платформі, окрім Прикаспійської синеклізи, складки нагнітання у формі диапірових куполів широко розвинуті в Дніпрово-Донецькій синеклізі.

Складки нагнітання утворюються довгостроково і поступово, так само як і брилові складки. Вони утворяться на тлі регіонального опускання земної кори і нагромадження осадків, тобто конседиментаційно. Подібно бриловим складкам, ріст їх у часі нерівномірний: епохи прискореного росту змінюються більш спокійними періодами і повними зупинками.

У Прикаспійській синеклізі сіль ядер діапірових куполів за віком кунгурська (рання перм). Протягом пізній пермі і ранньому тріасу протікав початковий етап формування діапірових структур. Пізніше, протягом мезозою і кайнозою, куполи продовжували підніматися, загалом, безупинно, але з чергуванням періодів посилення й ослаблення росту. Усі ці періоди збігаються в часі з регіональними підняттями кори. Причини такого збігу не встановлені.

Деякі складки нагнітання ростуть і в даний час. Геодезичні виміри на куполах у районі оз. Баскунчак указують на сучасний ріст куполів зі швидкістю декількох міліметрів у рік.

 

 


Читайте також:

  1. Екзогенна складчастість
  2. Ендогенна складчастість
  3. Постседиментаційна складчастість
  4. Складчастість загального зминання




Переглядів: 690

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Внутрішньокорові структури континентів | Складчастість загального зминання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.