Екзогенна складчастість

Глибинні складки

Процеси утворення глибинної складчастості значно менше вивчені. Вони розвинені переважно в докембрійських і менше в нижньопалеозойських товщах. У середньо- і верхньопалеозойських, а також у мезозойських породах розвинені лише тоді, коли ті були занурені на значні глибини. Основну роль у перекристалізації порід на великих глибинах, крім тиску, відіграє стрес, який викликає переміщення речовини. Під впливом стресу в умовах пластичного стану гірських порід при високій температурі і високому всесторонньому тиску розвивається глибинна складчастість, яку можна розглядати як складчастість витікання.

Сили, які викликають утворення глибинної складчастості, можуть діяти переважно в горизонтальному чи вертикальному напрямку. Горизонтальні сили зумовлюють формування складчастості вертикального витікання, вертикальні сили – складчастості горизонтального витікання.

Складки вертикальної течії головним чином пов’язані з переміщенням великих сегментів земної кори (і підкорової речовини) вздовж глибинних розломів, розташованих під кутом до поверхні Землі; внаслідок цього при горизонтальному стискуванні величезні клини витискаються догори. Складки вертикального витікання характеризуються різко вираженою лінійністю, гострими замками, крутими крилами, інтенсивно розвинутою сланцюватістю, паралельною до осьових поверхонь, кліважем, слабонахиленими шарнірами.

Складки горизонтальної течії виникають внаслідок дії вертикальних сил при загальних підняттях. Викликаються також переміщенням магматичних мас у верхні частини земної кори; такі складки зустрічаються найбільше в докембрійських товщах і гранітогнейсах. Характеризуються плавними окресленнями, крутонахиленими шарнірами, крутим або вертикальним падінням порід на крилах. Добре помітні в плані поблизу границь крупних інтрузивних масивів.

Складчасті структури, які характеризують екзогенну складчастість, наведені в таблиці 7.1. Головним фактором в їх утворенні є сила тяжіння, інтенсивність дії якої тісно пов’язана з будовою сучасного, а інколи і древнього рельєфу.

Складки зумовлені деформаціями при епігенезі та діагенезі осадків, являють собою багаточисельну і різноманітну за будовою групу порушень, зумовлену головним чином нерівномірною дегідратацією та ущільненням осадків, а також переходом з одного фізико-хімічного стану в інший.

Складки, викликані розвантаженням від вищезалягаючих товщ, виникають в понижених ділянках рельєфу та на схилах. Вони виражені плавними вигинами шарів в бік відкритого простору.

Деформації, зумовлені карстовими процесами, провалами та обвалами, мають локальний характер і виникають в безпосередній близькості від ділянок розвитку вказаних явищ.

Складки гляціодислокації (викликані переміщенням льодовиків) виникають на підвищених ділянках дольодовикового рельєфу; проявляються в дрібних часто перекинутих і розірваних формах.

До екзогенних структур належать також різноманітні за формою первинні нахили та вигини поверхонь нашарування, викликані нерівностями еродованого рельєфу, на якому відбувається накопичення осадків. Вони мають іноді зовнішні риси справжніх складок, але являють собою первинні нахили структур облягання, тобто є псевдоскладками або хибними складками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Постседиментаційна складчастість	\|	Тріщини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.