Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема 5.

Аналіз виконання договірних зобов'язань.

1. Аналіз і обґрунтування рішень в області партнерських відносин.

2. Основні етапи аналізу при висновку господарських договорів.

3. Основні показники, напрямки і способи аналізу виробництва і реалізації продукції.

4. Аналіз товарної і реалізованої продукції.

5. Аналіз асортименту і номенклатури випуску продукції.

6. Аналіз ритмічності випуску продукції.

7. Аналіз якості продукції.

1. Аналіз і обґрунтування рішень в області партнерських відносин.

У ринкових умовах характер і порядок виробничо комерційних відносин між партнерами регламентується господарськими договорами.

Договір - це угода двох чи більш сторін про встановлення, зміну чи припинення прав і обов'язків при виконанні яких-небудь дій. Договір визначає і регламентує “горизонтальні” і “вертикальні” взаємини підприємств.

Система горизонтальних зв'язків охоплює різні сторони виробничо-господарської діяльності підприємств.

Система вертикальних взаємозв'язків охоплює комерційно-збутову діяльність підприємства.

Найбільш яскравим прикладом сучасних ринкових форм партнерських відносин є вертикальні маркетингові системи.

Вертикально-маркетингова система (ВМС) складається з виробника, одного чи декількох оптових і роздрібних торговців, що діють як єдина система.

Переваги ВМС:

1) контроль і запобігання конфліктів;

2) економічність;

3) виключення дублювання зусиль.

Існує три основні види ВМС:

1) корпоративні ВМС, коли етапи виробництва і розподілу продукції знаходяться в єдиному володінні;

2) договірні складаються з незалежних фірм, зв'язаних договірними відносини. Основні етапи договірних ВМС

а) добровільні мережі роздрібних торговців під егідою оптовика;

б) кооперативи роздрібних торговців;

в) організації власників привілеїв. Існує три форми привілеїв:

- роздрібні власники привілеїв під егідою виробника;

- система оптовиків-власників привілеїв під егідою виробника;

- роздрібні власники привілеїв під егідою фірми послуг;

3) управління ВМС координують зусилля по реалізації продукції завдяки розмірам і моці одного з учасників ВМС.

2. Основні етапи аналізу при укладенні господарських договорів.

Основні етапи аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства при висновку договорів.

1. Проведення маркетингових досліджень по вивченню попиту та пропозиції на продукцію, що випускається.

2. Аналіз виконання діючих договорів по обсягу, ритмічності, комплектності, якості постачань.

3. Виявлення додаткових резервів по основних елементах виробництва.

4. Аналіз можливих причин (зовнішніх і внутрішніх) невиконання договірних зобов'язань.

5. Визначення ступеня провини учасників договірних відносин і внутрішньозаводських підрозділів за невиконання договірних зобов'язань.

6. Підготовка пропозицій по організації обов'язкового виконання договору.

3. Основні показники, напрямки і способи аналізу виробництва і реалізації продукції.

Виробництво продукції оцінюється показниками з наступними одиницями виміру:

- натуральними;

- умовно-натуральними, тобто показниками, приведеними до яких-небудь єдиних одиниць виміру для декількох різнорідних виробів;

- трудомісткості, для виміру кількості витраченої праці на одиницю продукції;

- вартісними, для виміру різнорідної продукції.

Вартісні показники підрозділяються на показники:

- обсягу виробництва;

- випуску продукції;

- реалізації продукції.

До першої групи відносяться наступні показники:

- валова продукція, вимірювана сумою витрат засобів праці, матеріалів, і живої праці;

- чиста продукція, вимірювана як різниця між валовою продукцією і матеріальними витратами.

До другої групи відносять показники:

- готову продукцію рівної валової продукції (бувають випадки нерівності, коли є незавершене виробництво і воно враховується у валовому виробництві);

- товарної продукції вимірюваною сумою виготовленої готової продукції, напівфабрикатів для реалізації, роботою і послугами промислового характеру, готових виробів на складі.

До третьої групи показників відносять:

- відвантажену товарну продукцію, рівну товарної продукції (без залишку готових виробів на складі) = інша товарна продукція + залишки відвантажених товарів);

- реалізовану товарну продукцію, рівну відвантаженої товарної продукції, в оплату якої цілком надійшли кошти на розрахунковий і інші рахунки підприємства й у касу.

Напрямки аналізу показників виробництва і реалізації продукції:

1. Оцінка динаміки зміни показників.

2. Перевірка збалансованості, оптимальності, напруженості і реальності показників.

3. Виявлення ступеня впливу основних факторів на зміну показників.

4. Розробка заходів щодо використання резервів зростання виробництва і реалізації продукції.

Для аналізу виробництва і реалізації продукції в основному використовують засоби і прийоми, що включаються в логічну і математичну групи методів економічного аналізу. Порядок їхнього застосування викладений у темі №3 «Методи і прийоми економічного аналізу».

4. Аналіз товарної і реалізованої продукції.

Товарна продукція характеризує: випуск цілком закінчених виробів, обсяг промислових послуг іншим підприємствам, а також проданих напівфабрикатів і запчастин.

Основні розрахунки при аналізі товарної продукції:

1) визначаються абсолютні і відносні відхилення товарної продукції звітного року в порівнянні з плановими цифрами і цифрами попереднього періоду. При цьому товарна продукція звітного року показується в двох оцінках:

а) у діючих цінах звітного року;

б) у цінах попереднього базового періоду;

2) визначається динаміка зміни показників товарної продукції по показниках темпів росту, темпів приросту, абсолютного розміру 1% приросту продукції;

3) визначається вплив факторів на зміну товарної продукції. На величину випуску товарної продукції впливає дві групи факторів: зовнішні (в основному зміни цін) і внутрішні (виробничі). Внутрішні у свою чергу поділяються на дві групи:

- матеріальні, зв'язані з використанням засобів і предметів праці;

- особисті, зв'язані з використанням робочої сили.

Обсяг виробництва товарної продукції лімітується тими факторами, наявність яких мінімально (це вузькі місця підприємства). Фактори усередині кожної групи поділяються на кількісні і якісні.

Реалізація продукції означає одержання від покупця платежу за поставлені послуги, вироби, роботи.

Обсяг реалізованої продукції виражається формулою товарного балансу:

Т = ТП + (П₁ - П₂) + (Т₁ - Т₂),

де ТП - випуск товарної продукції, грн..;

П₁ і П₂ - залишки продукції на складі відповідно на початок і кінець періоду;

Т₁ і Т₂ - залишки відвантаженої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і кінець періоду, грн.

Основний аналітичний показник - це обсяг реалізованої продукції з урахуванням укладених договорів

де Рп - рівень виконання зобов'язань по договорах на реалізацію продукції;

Рп_дог_. - планований обсяг реалізації по договорах, грн.;

Пп_дог_. - обсяг непоставленої продукції за договором, грн.

5. Аналіз асортименту і номенклатури продукції, що випускається.

Профіль підприємства визначається тією продукцією, до випуску якої найбільшою мірою пристосовані і призначені виробничі потужності, устаткування, кадри працівників і господарські зв'язки.

Асортимент продукції - це перелік окремих видів, розмірів, сортів продукції, що підприємство зобов'язане поставити відповідно до господарських договорів.

Основний аналітичний показник - це коефіцієнт асортиментності:

де Q_дог_. - обсяг випуску продукції за асортиментом відповідно до договору;

q - сума недоданої продукції за асортиментом.

Існує 2 способи визначення цього показника:

1) спосіб найменшого числа (для невеликого асортименту - до 50 видів), коли в рахунок виконання договорів по асортименту записують фактичну суму, але не більше договірної;

2) для різноманітного асортименту (500-1000 видів) визначається як відношення кількості позицій, по яких договір виконаний до загального числа позицій, включених у договір.

Номенклатура продукції, що випускається - це перелік продукції однакового технічного і господарського призначення.

Основний аналітичний показник - це коефіцієнт номенклатурного дотримання випуску продукції:

де n - загальне число номенклатурних позицій, фактично зроблених і необхідних споживачу за аналізований період;

ВПф_i - обсяг фактично зробленої продукції i-го найменування (вартісний показник), грн.;

ВПтр._i - обсяг продукції, необхідної споживачам, грн.

Структура продукції - це питома вага чи частка окремих видів продукції в загальному їхньому обсязі.

6. Аналіз ритмічності випуску продукції.

Ритмічність - це рівень рівномірного випуску продукції протягом визначеного періоду. Основний показник для аналізу - коефіцієнт ритмічності - визначається для:

1) короткострокових періодів (до 5 днів) - як питома вага продукції, випущеної без порушення графіка;

2) тривалих періодів - коефіцієнт ритмічності визначається по формулі:

де УфіУз- фактична і запланована питома вага випуску продукції в останньому місяці кварталу в загальному обсязі випуску продукції за квартал чи питому вагу випуску продукції в останньому кварталі в загальному обсязі випуску продукції за рік, %.

7. Аналіз якості продукції.

З 1993 року в Україні введена обов'язкова сертифікація промислової продукції в державній системі сертифікації УкрСЕПРО, за допомогою якої перевіряється і затверджується відповідність якої-небудь продукції вимогам ринку.

В даний момент визначена номенклатура продукції, що не підлягає реалізації без сертифіката відповідності (якості).

Аналіз якості продукції починається з оцінки технічного рівня продукції. Основні показники:

1) показники структури якості - питома вага продукції різних категорій якості;

2) показники конкурентноздатності продукції; технічні, організаційні й економічні параметри продукції; кількість продукції, поставленої на експорт, запатентованої;

3) техніко-експлуатаційні показники - це показники відповідності продукції вимогам стандартів, норм і нормативів.

Якість продукції характеризується також узагальнюючими показниками якості:

1) середній рівень якості продукції по підприємству;

2) показник середньої сортності по підприємству;

3) роздрібна ціна на виріб;

4) коефіцієнт споживчої вартості виробу (КПС);

5) рівень конкурентноздатності виробу (КС);

6) гранично прийнятна ціна на виріб (Цпр.).

На обсяг виробництва впливає і виробничий брак. Існує:

1) зовнішній виробничий брак - виявляється в споживача в процесі експлуатації виробу;

2) внутрішній брак, що виявляється в процесі виробництва продукції.

Показники виміру виробничого браку:

1) обсяг зробленого браку по вартості - визначається сумою собівартості остаточно забракованих виробів і витрат на виправлення виробів, які можна виправити;

2) обсяг зробленого браку у відсотках - визначається відношенням обсягу браку по вартості до собівартості валової продукції;

3) сума недоданої продукції через виробничий брак - визначається як добуток об'єму валової продукції з метою реалізації на обсяг зробленого браку у відсотках.

Контрольні питання по темі.

1. Сучасні форми партнерських відносин в області виробництва і реалізації продукції.

2. Основні напрямки аналізу виробництва і реалізації продукції.

3. Джерела інформації і методи аналізу зробленої продукції.

4. Основні розрахунки при аналізі товарної і реалізованої продукції.

5. Показники асортименту, номенклатури і структури продукції, що випускається.

6. Періоди визначення ритмічності випуску продукції.

7. Узагальнюючі показники якості продукції.

Тема № 6.

Аналіз використання трудових ресурсів, оплати і

продуктивності праці.

1. Аналіз складу і структури працюючих на підприємстві.

2. Аналіз плинності кадрів і використання робочого часу.

3. Аналіз динаміки продуктивності праці.

4. Аналіз використання фонду оплати праці.

5. Аналіз умов праці виробничого колективу.

1. Аналіз складу і структури працюючих на підприємстві.

Весь склад працюючих на підприємстві підрозділяється на дві великі групи:

1. Промислово – виробничий персонал (ППП) - працівники підприємства, що беруть участь у виробничому процесі.

2. Невиробничий персонал – працівники, зайняті в основному в соціальній сфері.

По виду участі у виробничому процесі виділяються наступні категорії ППП: робітники, інженерно-технічний персонал (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП), учні, охорона.

Крім того, за формою залучення до трудової діяльності виділяються наступні групи працюючих на підприємстві: штатні працівники, сумісники і працюючі по договорах цивільно-правового характеру.

До основних напрямків аналізу складу і структури працюючих на підприємстві відносяться наступні:

1. Аналіз наявності і зміни чисельності працюючих по основних групах і категоріям ППП.

2. Визначається показник середньоспискової чисельності працюючих.

3. Аналіз структури ППП по професіях і категоріям.

4.Аналіз відповідності складу працюючих характеру робіт і їхньої кваліфікації.

2. Аналіз плинності кадрів і використання робочого часу.

Напрямки аналізу плинності кадрів:

1.Визначення зовнішнього і внутрішнього руху робочої сили.

Цей рух характеризується системою показників:

а) абсолютних - загальним числом вибулих і прибулих працівників на підприємстві усього і по окремих категоріях;

б) відносних – для характеристики інтенсивності руху робочої сили. До них відносяться коефіцієнти обороту по прийому, по вибуттю і плинності кадрів.

2. Характеристика причин звільнення працівників.

Причини звільнення поділяються на залежні і незалежні від підприємства.

Порядок аналізу плинності кадрів із причин звільнення:

1. Визначається загальна кількість і питома вага працівників, звільнених по кожній із причин.

2. Порівнюються отримані дані за звітний період з показниками попередніх періодів.

3. Дається характеристика кадрової роботи підприємства і намічаються заходи щодо закріплення кадрів.

Використання робочого часу аналізується по наступним напрямках:

1. Визначення основного показника – фонду бюджету робочого часу, що включає число людино-днів, відпрацьованих усіма категоріями працюючих за визначений період.

2. Розрахунок змін фактичного фонду робочого часу в порівнянні з плановим фондом і фондом попереднього періоду.

3. Визначення факторів, що впливають на зміну фонду робочого часу:

чисельності працюючих;

тривалості робочого періоду;

тривалості робочого дня.

4. Визначення ефективності використання робочого часу за наступними показниками:

середнє число днів, відпрацьованих одним працівником за визначений період;

середня тривалість робочого дня;

середнє число робочих годин, відпрацьованих одним працівником.

5. Визначення резервів робочого часу.

Основним джерелом резервів є скорочення витрат робочого часу. Конкретні причини витрат робочого часу встановлюється при аналізі балансу робочого часу.

6. Організація обліку робочого часу для виявлення витрат і резервів його економії.

Способи обліку:

ведення спеціальних облікових документів;

проведення фотографій (самофотографій) робочого дня;

організація моментних спостережень.

3. Аналіз динаміки продуктивності праці.

Продуктивність праці характеризується двома основними показниками, зв'язаними з використанням трудових ресурсів:

1. Вироблення товарної продукції в розрахунку на 1 працівника.

2. Трудомісткість (витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції).

Розрізняють річну, місячну, годинну й інші види продуктивності праці.

Порядок аналізу продуктивності праці.

1. Визначаються абсолютні і відносні зміни фактичного показника продуктивності праці в порівнянні з плановим чи розрахунковим показником.

2. Визначається приріст виробництва продукції за рахунок зміни вироблення і чисельності працівників.

3. Вивчення факторів, що впливають на зміну продуктивності праці.

Основні групи факторів зміни продуктивності праці:

1) підвищення технічного рівня виробництва;

2) удосконалювання управління організацією виробництва і праці;

3) структурні зрушення виробництва;

4) зміна обсягу виробництва на ріст продуктивності праці;

5) інші фактори.

Порядок визначення впливу факторів на підвищення продуктивності праці:

1) визначається зміна трудомісткості випуску продукції в результаті впровадження заходів, що входять у ту чи іншу групу факторів;

2) визначається відносне чи умовне вивільнення чисельності працівників у результаті впровадження окремих заходів;

3) визначається зміна продуктивності праці за рахунок того чи іншого фактора;

4) визначається узагальнююче визначення впливу факторів на ріст продуктивності праці на основі середньостатистичного розкладання середньорічного вироблення працівника (по методу ланцюгових підстановок).

4. Аналіз використання фонду оплати праці.

Фонд оплати праці складається з коштів:

1) фонду основної зарплати.

2) фонду додаткової оплати праці.

3) інших заохочень і компенсаційних виплат

Основний зміст аналізу витрат коштів на оплату праці полягає в зіставленні фактичного фонду оплати з плановим, переліченим на фактичний обсяг виробництва, рівень доходів і середньоспискова чисельність працівників, з метою виявлення сум, виплачених понад рівня, передбаченого фактичним обсягом виробництва (реалізації) продукції, робіт послуг.

Даний підхід використаний при визначенні сум, внесених у бюджет у зв'язку з перевищенням фонду споживання для підприємств монополістів (постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.98р. № 423).

Порядок визначення сум, внесених у бюджет:

1. Сума, внесена в бюджет у зв'язку з перевищенням фонду споживання, визначається як добуток розміру збільшення фонду на базову ставку оподаткування прибутку.

2. Розмір перевищення фонду споживання визначається підприємством як різниця між фактичним і розрахунковим фондом споживання.

3. Розрахунковий фонд споживання визначається перемножуванням:

розрахункової величини середнього доходу одного працівника;

індексів обсягу виробництва продукції;

середньоспискової чисельності працівників;

індексів інфляції за звітний період.

Крім цього для цілей аналізу коштів спрямованих на оплату праці використовуються наступні показники:

1) зміна фонду оплати праці по окремих категоріях працівників;

2) зіставлення темпів росту оплати праці і продуктивності праці;

3) зміна заробітку 1-го працівника ППП і окремих категорій і інші.

5. Аналіз умов праці виробничого колективу.

Основну характеристику умов праці складають наступні компоненти:

1. Психофізіологічні умови праці;

2. Санітарно-гігієнічні і безпечні умови праці.

3. Культура праці і культурно-побутове обслуговування на виробництві.

1. При аналізі психофізіологічних умов праці оцінюється відповідність установленим нормам і нормативам наступних характеристик виробничого середовища:

а) вага і напруженість праці;

б) режим праці і відпочинку;

в) темп і ритм виробничого процесу.

Основні фактори, що впливають на зміну характеристик виробничого середовища: скорочення ручної, важкої і шкідливої праці, зниження ступеня напруженості праці, раціональне сполучення режимів праці і відпочинку.

2. Санітарно-гігієнічні умови праці регулюються санітарними нормами – гранично припустимими величинами виробничих шкідливостей, перевищення яких може з'явитися причиною погіршення здоров'я і працездатності.

Виробничі шкідливості обумовлені різними факторами:

а) хіміко-фізичними властивостями сировини;

б) недосконалістю технологій виробництва;

в) незадовільним станом навколишнього середовища;

3. Культура праці і культурно побутове обслуговування.

Сутністю аналізу культури праці на виробництві є оцінка рівня задоволення трудящих: культурно-побутовим обслуговуванням відповідно до діючого нормами і нормативами (наявність побутових приміщень, спортзалів, мед. пунктів і. т. ін.).

Основні економічні показники впровадження заходів щодо поліпшення умов праці:

1) ріст продуктивності праці;

2) річна економія від скорочення втрат у зв'язку з поліпшенням несприятливих умов праці.

Контрольні питання по темі.

1. Основні напрямки аналізу використання трудових ресурсів на підприємстві.

2. Аналіз використання робочого часу.

3. Аналіз використання фондів оплати праці і споживання.

4. Порядок аналізу продуктивності праці по факторах.

5. Основні характеристики умов праці і напрямку їхнього аналізу.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Донецьк 2002	\|	Тема №7.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.