Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Тема № 9.

Аналіз витрат виробництва і збуту продукції

1. Класифікація й угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції.

2. Аналіз показників собівартості продукції.

3. Пофакторний аналіз собівартості.

4. Аналіз витрат збуту продукції.

1. Класифікація й угруповання витрат, що включаються в собівартість продукції.

Собівартість продукції – це сума витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Основні класифікаційні групи витрат, що включаються в собівартість:

1.1 – по елементах витрат;

1.2 – по статтях витрат.

1.1. По елементах витрати, що включаються в собівартість продукції, групуються по економічному змісту незалежно від їхнього виробничого призначення і місця, де вони виробляються.

Усі витрати, що включаються в собівартість, поєднуються в три основні групи економічних елементів:

1. Витрати засобів праці (списуються на собівартість у виді амортизаційних відрахувань).

2. Витрати предметів праці (сировина, матеріали, напівфабрикати і т. ін., що списуються на собівартість прямим рахунком).

3. Витрати трудових ресурсів (списуються на собівартість у вигляді заробітної плати і відрахувань на соціальне страхування).

Це угруповання використовується для складання кошторису витрат на виробництво. Кошторис витрат - це плановий розрахунок витрат різних видів ресурсів на всі нестатки підприємства на календарний період.

У залежності від участі в технологічному процесі витрати по елементах витрат поділяються на:

основні, котрі безпосередньо зв'язані з технологією виробництва, визначають його характер і споживчі властивості виробів;

накладні, що зв'язані з управлінням і обслуговуванням виробництва.

1.2. Облік витрат по окремих статтях ведеться в структурних підрозділах підприємства по всіх господарських операціях, зв'язаних з виробництвом і реалізацією продукції.

Постатейний склад витрат на виробництво і реалізацію продукції визначається типовими положенням по плануванню обліку і калькулюванню собівартості продукції (робіт і послуг).

Витрати, які можна записати на рахунок виробництва виробів називаються прямими.

До прямих витрат відносяться наступні статті витрат:

- сировина й основні матеріали;

- комплектуючі вироби;

- напівфабрикати;

- витрати на оплату праці виробничих робітників.

Величина прямих витрат складає технологічну собівартість виробу.

Витрати які сумуються, а потім розподіляються на кожен виріб по непрямих ознаках (пропорційно нормо-годинам, обсягу виробництва, сумі основної заробітної плати) називаються непрямими.

До непрямих витрат відносять:

- адміністративні й управлінські витрати;

- амортизація;

- витрати по збуту і реалізації продукції;

- загальногосподарські і збутові витрати.

Не можна ототожнювати основні витрати з прямими, а накладні з непрямими, тому що деякі основні витрати (наприклад, амортизація) списуються на собівартість як непрямі витрати.

Сума прямих і непрямих витрат на виріб, вироблений у цехах і інших підрозділах, складає цехову собівартість виробу.

Якщо до цехової собівартості додати загальнозаводські витрати, то одержимо загальнозаводську виробничу собівартість чи суму усіх виробничих витрат.

Якщо до виробничої собівартості додати позавиробничі витрати (по реалізації продукції), то одержимо повну загальну собівартість.

Розрахунок собівартості одиниці виробу з розбивкою по статтях витрат називається калькуляцією одиниці виробу продукції.

Розрізняють планову, нормативну і звітну калькуляцію.

2. Аналіз показників собівартості продукції.

Рівень собівартості продукції підприємства оцінюється за допомогою системи показників:

1) собівартість усієї товарної продукції;

2) витрати на 1 грн. товарної продукції (чи витрати на одиницю вартості);

3) собівартість одиниці продукції.

В облікових документах товарна продукція по собівартості показується в двох оцінках:

по плановим (розрахунковим) нормам витрат;

по фактичних витратах.

Основні етапи аналізу собівартості товарної продукції:

1. Визначення абсолютного і відносного відхилення фактичних витрат від планових і попереднього періоду. При цьому враховуються дві особливості:

1) виключається вплив зовнішніх цінових факторів;

2) при порівнянні фактичного рівня собівартості з рівнем попереднього періоду оцінка виробляється тільки по порівнянній продукції.

2. Вивчення собівартості товарної продукції по елементах витрат.

Порядок аналізу:

1) визначається структура витрат по окремих елементах у загальній собівартості всієї товарної продукції. У залежності від переваги того чи іншого елемента виробляється поділ виробництв на матеріалоємні, енергоємні чи трудомісткі.

2) визначається абсолютне відхилення і динаміка зміни окремих елементів з метою розкриття резервів зниження собівартості продукції.

3. Аналіз собівартості товарної продукції по статтях витрат.

Порядок аналізу:

1. Зіставляються фактичні витрати по кожній статті з плановими, переліченими на фактичний випуск продукції.

2. Визначається абсолютна і відносна зміна кожної статті витрат у порівнянні з плановим і попереднім періодом.

3. Визначається вплив змін по кожній статті на зміну собівартості всієї товарної продукції.

Витрати на 1 грн. товарної продукції – основний відносний показник, що характеризує використання ресурсів. Загальний розрахунок дорівнює відношенню собівартості товарної продукції до товарної продукції в оптових цінах підприємства.

Цей показник дозволяє досягти порівнянності при аналізі змін показників собівартості за ряд років і пов’язати собівартість продукції з прибутком.

Аналіз показника собівартості одиниці продукції здійснюється за даними планової, нормативної чи звітної калькуляції.

3. Пофакторний аналіз собівартості.

Методика аналізу собівартості продукції по основних факторах базується на послідовному вивченні впливу факторів на наступні показники:

1. На зміну витрат на 1 грн. товарної продукції.

2. На зміну собівартості всієї товарної продукції.

3. На зміну економічно однорідних статей.

1. Порядок оцінки впливу факторів на показники витрат на 1 грн. товарної продукції:

1) виявляється відхилення фактичного рівня витрат від рівня, установленого за планом;

2) при виявленні відхилення виявляється вплив на це відхилення наступних факторів:

а) зміна оптових цін на товарну продукцію;

б) зміна цін на матеріальні ресурси;

в) зміна матеріалоємності окремих видів продукції;

г) зміна номенклатури й асортименту продукції;

3) отримані відхилення коректуються на величину не залежну від підприємства;

4) при визначенні впливу одного з факторів умовно абстрагуються від впливу інших факторів.

2. Порядок впливу факторів на зміну повної собівартості продукції визначається за даними про зміну витрат на 1 грн. товарної продукції.

Як фактори, які змінюють собівартість товарної продукції виділяють:

а) зміна цін на матеріали;

б) зміна рівня матеріалоємності;

в) зміна асортименту і номенклатури продукції.

Загальний порядок розрахунку: абсолютний розмір зміни витрат на 1 грн. товарної продукції по кожному фактору збільшується на фактичний випуск товарної продукції в оптових цінах підприємства, прийнятих у плані.

3. Послідовність визначення впливу факторів на зміну економічно однорідних статей:

1) установлюється загальна величина і структура економічно однорідних статей по одноелементних калькуляційних статтях;

2) зіставляються фактичні витрати по економічно однорідних статтях із плановими і розрахунковими, виявляються їхні зміни і відхилення;

3) визначаються фактори економічно однорідних статей, що впливають на зміну:

а) зміна обсягу виробництва;

б) зміна структури випуску продукції;

в) зміна рівня витрат.

4. Аналіз витрат збуту продукції.

У закордонній практиці робота з організації збуту враховується по статті “Витрати на заходи ФОССТИС” (формування попиту і стимулювання збуту). У структурі витрат на заходи ФОССТИС 80-90 відсотків займають витрати на рекламу.

Існує наступна структура рекламних каналів поширення інформації: реклама в пресі, друкована реклама, зовнішня реклама, реклама на радіо і телебаченні і т. ін.

Аналіз витрат на заходи ФОССТИС по окремих рекламних каналах базується на функціональній моделі зв'язку комерційних результатів з виділеними на рекламу коштами.

Вибір різних каналів ґрунтується на двох підходах:

І підхід – порівняння витрат по абсолютному і відносному критерію:

по абсолютному – порівняння загальної суми витрат по кожному рекламному каналу;

по відносному – порівняння мінімуму витрат на один рекламний контакт із потенційним покупцем.

ІІ підхід – зв'язаний з урахуванням специфіки рекламованих товарів, а саме їхнім розподілом на:

1) товари виробничого призначення;

2) предмети індивідуального споживання тривалого і короткочасного використання.

Контрольні питання по темі.

1. Порядок формування повної собівартості продукції.

2. Угруповання витрат включених у собівартість.

3. Аналіз собівартості продукції по елементах і статтям витрат.

4. Аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції.

5. Методика аналізу собівартості по основних факторах її зміни.

6.Аналіз витрат при виборі основних рекламних каналів поширення інформації.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема № 8.	\|	Фактори, що впливають на величину прибутку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.