Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Місце людини у біосфері.

(слайд 25)

Як біологічний вид людина розумна виникла на Землі приблизно 2-3 млн. років тому.

(слайд 26)

Дані антропології дозволяють виділити в еволюції людини чотири основні етапи.

Найдавніші знахідки предків сучасної людини мають вік 14 млн. років. Це рамопітеки, залишки яких знайдено в Індії, Кенії, Греції та інших районах світу. За своєю будовою рамопітеки були ближче до тварин. Вони мали тіло довжиною до 110см, але пересувалися переважно на задніх кінцівках.

У період 1-5 млн. років тому на Землі з'явилися австралопі­теки, які за розвитком мозку займали вже проміжне положення між тваринами і сучасною людиною. Об'єм мозку в них становив 428-530 см3. Будова шиї австралопітеків показує, що вони були прямоходячі істоти і, можливо, користувалися примітивним кам'яним знаряддям.

Третім етапом в еволюції людини була поява близько 3 млн. років тому представників роду Ноmо. Один з видів цього роду «людина прямоходяча» уже вмів виготовляти кам'яні знаряддя і користуватися вогнем.

Четвертий етап еволюції цієї біологічної гілки завершився виникненням Ноmо sаріеns. Обсяг мозку до цього часу вже досяг 1450 см3.

Віддалені предки людини порівняно з іншими тваринами явно не вирізнялися ні фізичною силою, ні швидкістю бігу. Прожи­вання у відкритій степовій і лісостеповій місцевості при порів­няно вбогому забезпеченні рослинною їжею спонукало їх до не­обхідності поповнювати свій раціон шляхом полювання. Полю­вання вимагало використання знарядь і певної хитрості та витонченості як компенсації недостатньої фізичної сили.

Таким чином, загальна біологічна еволюція людини тривала приблизно 14 млн. років, але культурний розвиток її почався всього 2-3 млн. років тому.

(слайд 27)

Біологічні корені людства спільні. Гуманоїдні форми сформувались і розвинулись одночасно в широкому географічному ареалі, що спочатку охоплював регіон північно-східної Африки. Із цього центра відбувалося розселення людини по всіх континентах планети. Зокрема, на Україні в селі Молодова на ріці Дністер виявлені залишки поселень людини палеолітичного віку, тобто людина жила там вже приблизно 40 тисяч років тому. Аналогічного типу поселення цього періоду виявлені і в інших регіонах Європи та на інших континентах.

Єдність людства як генетичної системи можна довести прос­тим розрахунком. Кожна сучасна людина має 2-х батьків, 4-х прабатьків (2-х бабусь і 2-х дідусів) і т.д. Досить простежити тільки 32 генерації, щоб переконатися, що при сучасній чисельності населення на Землі його корені сягають в популяції невеликої чисельності. А це означає, що всі люди - родичі між собою. Людство - це цілісна панміксна популяція. Генетичну єдність людства підтвердило й дослідження генома різних рас, проведене в 1990-2000 роках великою групою фахівців-генетиків із США і Китаю.

Окремі групи людей відрізняють тільки вторинні національ­ні й расові ознаки (колір шкіри, форма очей тощо) чи просто культурно-соціальні звичаї і традиції. Так, відповідно до аналі­зу, проведеного Ю.І. Новоженовим (1983), усі люди мають 3 пари генів, що визначають пігментацію шкіри. В Африці склалися умови, сприятливі для прояву цих генів, до того ж здійснюється їх посилення генами-модифікаторами, що й завершилося формуванням темної пігментації шкіри. Сам же по собі гено­фонд усього людства спільний і містить у собі до 40 тисяч генів. Раси людини - це групи тільки генетично відособлених популя­цій, і будь-які побудови, що стверджують неповноцінність тих чи інших рас, не мають ніякого наукового обґрунтування.

Біологічні відмінності людини полягають не тільки в поси­леному розвитку головного мозку, що в першу чергу виділило Ноmо sаріеns серед інших видів тварин. Відмінності виявилися в необмеженій здатності до розмно­ження, оскільки протягом всього існування людини як біологічно­го виду чисельність народонасе­лення невпинно зростала.

За період існування людства густо­та його популяції зросла більш ніж у 4 тисячі разів. Це зростан­ня чисельності не мало плавного характеру. Протягом тривалого часу чисель­ність народонаселення зростала поступово. Злам відбувся у XX столітті, коли темпи приросту стрімко зросли.

Якщо раніше для подвоєння кількості жителів планети потрібно було десь 600 років, то для останнього подвоєн­ня вистачило всього 38 років! Це зростання було настільки стрімким, що отримало назву демографічного вибуху.

(слайд 28)

Висока чисельність населення Землі, таким чином, виявила­ся новим явищем. Раніше такий фактор в еволюції біосфери був відсутній. Поряд з науково-технічною революцією він став головною причиною антропогенної зміни біосфери.

Спеціалісти по-різному оцінюють наслідки демографічного вибуху. Багато хто з них припускає, що взаємовідносини в сис­темі «людина - природне середовище» залежатимуть від пода­льшої тенденції чисельності народонаселення. Однак оптимісти вважають, що помітний спад приросту населення, який зараз дав про себе знати в розвинених країнах Західної Європи, у найбли­жчому майбутньому пошириться на всю земну кулю, і на рівні 10,2 млрд. чоловік відбудеться стабілізація процесів росту вна­слідок дії природних механізмів.

Діаметрально протилежна точка зору була висловлена ще в 1798 році Т. Мальтусом, який стверджував, що чисельність наро­донаселення росте і буде зростати в геометричній прогресії, а ресур­си, що необхідні для задоволення потреб людства, збільшуватимуться тільки в арифметичній прогресії. Цим наперед визначається кон­фліктність у системі «людина - природне середовище».

Т. Мальтус цілком справедливо підкреслював, що людство як компонент біосфери, очевидно, не може мати безмежно велику чисельність.

Негативне ставлення до мальтузіанства було викликане від­крито негуманними висловленнями автора цієї взагалі правиль­ної концепції. Так, у роботі «Досвід про закон народонаселення» Т. Мальтус писав: «Усі немовлята, за винятком тих, що необхідні для збереження даного рівня населення, неминуче повинні загинути, якщо тільки для них не звільниться місце через смерть дорослих. Тому замість того, щоб нерозумно й марно перешко­джати цьому, ми повинні бути послідовними і сприяти діям при­роди, яка викликає смертність». І далі автор закликав: «Замість того щоб проповідувати серед бідняків необхідність чистоти, ми повинні заохочувати саме протилежні звички. Треба робити в містах вузькі вулиці, перенаселяти будинки і сприяти повторен­ню епідемій, необхідно будувати села біля непротічних водойм і особливо сприяти заселенню болотистих і шкідливих для здоро­в'я місць. Та насамперед нам треба засудити застосування особ­ливих ліків для лікування смертельних хвороб, а також засудити тих добрих людей, що помилково вважають, що роблять послугу людству, винаходячи способи викорінення певних хвороб».

Але Т. Мальтус був цілком правий, підкреслюючи, що людство як компонент біосфери, напевно, не може мати нескінченно вели­кої чисельності. Хоча очевидно, що стабілізувати народонаселен­ня на оптимальному рівні потрібно цивілізованими способами.


Читайте також:

  1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  2. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
  3. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
  4. Автоматизоване робоче місце метролога
  5. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
  6. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
  7. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
  9. Акустичні поля людини
  10. Аналіз ризику в життєдіяльності людини.
  11. Аналіз умов ураження людини електричним струмом.
  12. Аналізатори людини та їхні властивості.




Переглядів: 981

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Структура біосфери. | Поняття середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.032 сек.