Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Організаційні зміни та їх природа. Стратегія організаційних змін

Наведені вище характеристики різних типів організаційних структур дають змогу сформулювати наступні Зауваження.

1. Ефективність управління тією чи іншою фірмою великою мірою залежить від її організаційної структури, яка забезпечує раціональну взаємодію її елементів у відповідь на вимоги зовнішнього оточення.

2. На сьогоднішній день не існує універсального типу організаційної структури, який би забезпечував максимальну ефективність управління; тип і конфігурація структури є індивідуальними для кожної фірми і залежать від багатьох чинників - як від складових та характеристик зовнішнього середовища, так і від прагнень та вподобань вищого керівництва. Тому при зміні визначальних ситуаційних факторів, коли організаційна структура перестає адекватно реагувати на їх вплив, мають відбуватися і організаційні зміни.

Отже, функціонування організації в умовах мінливого зовнішнього оточення обумовлює необхідність постійних змін у її структурі. У західному менеджменті існує своєрідна концепція щодо зміни і перебудови організаційних структур. Вона виділяє основні ознаки, названі "синдромом неповороткого бегемота", за наявності яких необхідно коригувати організаційну структуру: надмірна централізація управлінських рішень; процедурне ускладнення прийняття простих рішень, через що більшість організаційних проблем не вирішується; втрата відповідальності через обмеження повноважень; велика кількість суперечливих управлінських рішень; втрата співробітниками ентузіазму; порушення організаційної комунікації. У

взаємодії із зовнішнім середовищем така фірма неадекватно реагує на вимоги ринку, втрачає клієнтів, через що уповільнюється цикл "товар - гроші - товар"; її імідж різко падає. У внутрішньому середовищі (реакція персоналу фірми) з'являється страх перед звільненням; скорочується ініціатива знизу; працівників звинувачують у неспроможності виконувати свою роботу, вони ж орієнтуються тільки на особисті інтереси.

Таким чином, будь-які зміни організаційної структури управління мають здійснюватися з урахуванням того, що вони забезпечать кращі умови для досягнення організацією своїх цілей, підвищать ефективність управління нею. В залежності від задач, які вирішує фірма (проблема виживання чи проблеми зростання), основними показниками поліпшення управління можуть бути: зниження загальних витрат чи витрат на управління; ріст прибутку; збільшення частки ринку; прискорення техніко-економічного розвитку; підвищення оперативності та більша гнучкість у взаємодії із зовнішнім середовищем тощо. Але, незважаючи на причини, що обумовлюють необхідність організаційних перебудов, останні мають розширювати межі повноважень менеджерів нижчих рівнів управління, надавати їм значну самостійність у вирішенні виробничо-господарських задач. Це сприятиме залученню більшої кількості працівників фірми до управління, зростанню їх ділової активності, посилюватиме їх прагнення до саморозвитку, до оволодіння сучасними технологіями, в тому числі інформаційними, що в кінцевому підсумку забезпечуватиме своєчасність і відповідність управлінських рішень вимогам середовища господарювання.

Необхідність організаційних змін досить часто обумовлюється необхідністю подолання криз, які виникають на певних стадіях організаційного розвитку фірми (табл.3):

Таблиця.3 Характеристика фаз розвитку компанії за Л. Грейнером

Фаза_1 Створення бізнесу Концентрація зусиль на розвиток технології бізнесу і ринку; очікування винагород у майбутньому; контроль ґрунтується на швидкому зворотному зв'язку. Успіх приводить до кризи лідерства (засновник бізнесу не справляється з проблемою росту).
Фаза 2 Управління (формалізація і побудова структур і і систем управління Побудова формальних управлінських систем: організаційна структура, системи звітності і контролю, стандартизація бізнес-процесів, процедур та правил, формалізація зв'язків, розвиток управлінських кадрів. Успіх веде до кризи автономії (кризи управління).
Фа за 3 Делегування Виникає необхідність у децентралізації функцій, делегуванні повноважень. Створюються центри прибутку, система мотивації ґрунтується на результатах роботи; централізоване управління зосереджено на розробці стратегії. Успіх веде до часткової втрати контролю.
Фаза 4 Координація Запровадження процедур корпоративного планування. Нові продуктові групи розглядаються як центри інвестицій; технічні функції (логістика, автоматизація), а також PR зміщуються до центру. Успіх веде до кризи бюрократії (люди втрачають підприємницький і творчий інтерес)
Фаза 5 Співробітництво Створення структури на основі самостійних бізнес-одиниць, перерозподілові функцій та ролей між підрозділами га центром. Виникають підвищені вимоги до менеджерів, мотивація орієнтована на кінцевий результат. Існує велика ймовірність виникнення кризи синергії у групі.

 

Виникнення кризи вимагає змін у системі управління фірмою. Ці зміни стосуються не лише організаційної структури, але і стилю управління, системи і обсягів контролю, системи мотивації тощо. Центр зосередження уваги менеджменту зміщується від виробництва та продажу продукції (фаза 1) до ефективності операцій (фаза 2) та розширення ринку (фаза 3). Криза бюрократії (фаза 4) вимагає посилення консолідаційних зусиль з боку вищого менеджменту. В цей період в структурі організації виділяються стратегічні підрозділи, які мають досить високий ступінь оперативної самостійності, але разом з тим, жорстко контролюються з центру з точки зору використання стратегічних ресурсів організації: фінансових, технологічних, трудових і т.д. Це дає новий імпульс до розвитку, проте поступово призводить до виникнення певних відмежувань між штаб-квартирою і функціональними підрозділами організації, що в кінцевому результаті призводить до кризи управління. Для її подолання слід об'єднати команди на основі спільності інтересів.

Створення в організації команди однодумців дає їй новий імпульс до розвитку (фаза 5). Але ця стадія може завершитися кризою синергії, коли всі втомлюються від спільної роботи. Згуртований колектив перестає ефективно працювати. Криза синергії породжує проблеми взаємодії та інновацій. Адекватною реакцією на таку ситуацію мають бути зміни організації управління. В процесі такої трансформації може виникнути організація, дуже схожа на ту, з якої вона починалася, тобто з традиційною структурою, але з виокремленням самостійних бізнес-одиниць, які виробляють спільні цілі і розраховують на групову винагороду. У такій структурі з метою недопущення нових криз враховується досвід попередньої роботи, тому рівень делегування повноважень і відповідальності встановлюється досить високим, при цьому мотивація прив'язується до кінцевих результатів роботи групи.



Читайте також:

  1. IV. Критерій питомої потенціальної енергії деформації формозміни
  2. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
  3. А. Без зміни хазяїна та ендогенної агломерації
  4. АДАПТАЦІЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ДО ЗМІНИ ЇЇ ЗАВАНТАЖЕННЯ.
  5. Адаптивні організаційні структури управління.
  6. Адміністративні зміни кінця 18-19 ст. та утворення нових архівів
  7. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  8. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  9. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
  10. Аналіз організаційних структур управління.
  11. Аналіз та оцінка організаційних структур управління
  12. Аналіз чутливості рівня беззбитковості до зміни основних факторів




Переглядів: 726

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Види і типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування | Поняття і роль мотивації у менеджменті

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.