• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

Облік матеріалів

Облік розрахунків з підзвітними особами

Облік основних засобів

Облік банківських операцій

Облік касових операцій

Облік нарахування та виплати заробітної плати

Облік особового складу підприємства

ОСНОВНІ ФОРМИ БУХГАЛТЕРСЬКИХ ДОКУМЕНТІВ

Ф. № П-1 Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу;

Ф. № П-2 Особова картка;

Ф. № П-5 Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу;

Ф. № П-6 Наказ (розпорядження) про надання відпустки;

Ф. № П-8 Наказ (розпорядження) про припинення трудової угоди;

Ф. № П-13 Табель обліку використання робочого часу.

Ф. № П-49 Розрахунково-платіжна відомість;

Ф. № П-51 Розрахункова відомість;

Ф. № П-53 Платіжна відомість;

Ф. № П-54 Особовий рахунок.

Ф. № КО-1 Прибутковий касовий ордер;

Ф. № КО-2 Видатковий касовий ордер;

Ф. № КО-3 Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів;

Ф. № КО-4 Касова книга.

Ф. № 868 Рахунок-фактура;

Код 0401001 Платіжна вимога;

Код 0401002 Платіжне доручення;

Код 0401003 Зведене платіжне доручення;

Код 0401004 Заява про відмову від акцепту;

Код 0401007 Реєстр чеків;

Код 0401008 Зведена вимога.

Ф. № ОЗ-1 Акт (накладна) приймання-передачі (внутрішнього переміщення)

основних засобів;

Ф. № ОЗ-2 Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів;

Ф. № 03-3 Акт на списання основних засобів;

Ф. № 03-4 Акт на списання автотранспортних засобів;

Ф. № ОЗ-6 Інвентарна картка обліку основних засобів;

Ф. № 03-7 Опис інвентарних карток з обліку основних засобів;

Ф. № 03-9 Інвентарний список основних засобів (за місцем їх знаходження,

експлуатації).

Ф. № 807 Авансовий звіт.

Ф. № М-1 Журнал обліку вантажів, що надійшли;

Ф. № М-2 Довіреність;

Ф. № М-3 Журнал обліку виданих довіреностей;

Ф. № М-4 Прибутковий ордер;

Ф. № М-7 Акт про прийняття матеріалів;

Ф. № М-8 Лімітно-забірна карта (на одне найменування матеріалу та багатократний відпуск);

Ф. № М-9 Лімітно-забірна карта (для багатократного відпуску

двох-п'яти найменувань матеріалів);

Ф. № М-10 Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів;

Ф. № М-11 Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів;

Ф. № М-12 Картка складського обліку матеріалів;

Ф. № М-13 Реєстр приймання-здачі документів;

Ф. № М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі;

Ф. № М-15 Акт про приймання обладнання;

Ф. № М-16 Акт приймання-передачі обладнання до монтажу;

Ф. № М-17 Акт про встановлені дефекти обладнання;

Ф. № М-22 Акт на списання матеріалів відкритого зберігання;

Ф. № М-28 Лімітно-забірна карта (для будівельних організацій

Ф. № МПІ-1 Відомість на поповнення (вилучення) постійного запасу інструментів;

Ф. № МШ-2 Картка обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів;

Ф. № МПІ-4 Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів;

Ф. № МШ-5 Акт на списання інструментів (пристосувань) та обмін їх на придатні для використання;

Ф. № МІП-6 Особиста картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристосувань;

Ф. № МІП-7 Відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та

запобіжних пристроїв;

Ф. № МІП-8 Акт списання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Тема 6. План рахунків бухгалтерського обліку

1. Значення та будова плану рахунків.

2. Узгодженість Плану рахунків із фінансовою звітністю.

1. Значення та будова плану рахунків.

Для забезпечення єдності, порівнювання й узагальнення облікових даних необхідно, щоб господарські операції однаково відображалися на рахунках бухгалтерського обліку підприємств незалежно д організаційно-правових форм. Такої єдності досягають за допомогою єдиної системи рахунків бухгалтерського обліку і єдиних вимог з неї. В Україні застосовують спеціальний перелік рахунків, який називають Планом рахунків.

План рахунків — це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку для відображення господарських операцій накопичення бухгалтерської інформації про діяльність підприємства, необхідної користувачам для прийняття рішень.

План рахунків має забезпечувати отримання інформації для внутрішніх і зовнішніх користувачів, задоволення інформаційних потреб різних рівнів управління і складання форм фінансової звітності безпосередньо за даними рахунків, а також можливість їх використання в системі національних рахунків (СНР) для макроекономічних показників; агрегування інформації окремих рахунків і субрахунків з метою одержання узагальнюючих та консолідованих даних, можливість гнучкого трансформування рахунків і субрахунків без порушення загальної структури плану; ідентифікацію рахунків з показниками та статтями фінансової звітності та приміток (пояснень) до звітів, що забезпечує логічність побудови та зручність при її складанні.

При розробці Плану рахунків послідовно вирішуються такі завдання: вибір структури плану та оптимального переліку рахунків; їх систематизація та спосіб кодування; визначення сфери застосування окремих рахунків.

Методологічною основою діючого в Україні Плану рахунків є: загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності; міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) та ПБО; Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Плани рахунків будуються здебільшого за модульним принципом, що забезпечує послідовне спрощення або ускладнення бухгалтерського обліку шляхом додавання або вилучення окремих модулів. У цьому випадку бухгалтерський модуль — це функціонально завершений вузол Плану рахунків, що забезпечує бухгалтерський облік і визначення фінансового результату підприємства незалежно від його організаційно-правових форм. Отже, у методологічному аспекті План рахунків можна розглядати як сукупність бухгалтерських модулів, які можуть інтегруватися і функціонувати самостійно: балансовий, витрати — доходи — результати, позабалансовий. Кожен модуль складається з окремих класів рахунків.

На сьогодні в Україні застосовують чотири плани рахунків: План рахунків бухгалтерського обліку підприємств і організацій; План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ; План рахунків бухгалтерського обліку Національного банку України;План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій структурно складається з 10 класів, які включають балансові, номінальні та позабалансові рахунки. План рахунків зорієнтований на потреби складання фінансової та внутрішньої звітності, тому чітко розмежовані балансові рахунки, об'єднані в класи з розділами активу і пасиву балансу, номінальні рахунки для обліку витрат, доходів і результатів діяльності, а також позабалансові рахунки.

Кожен клас рахунків має конкретне призначення та тісно пов'язаний з інформаційними потребами внутрішніх і зовнішніх користувачів. У Плані рахунків використано децимальну систему кодування, за якої кожна цифра в коді рахунка визначає відповідну складову (клас, синтетичний рахунок, субрахунок). Так, код 105 означає: 1 — клас "Необоротні активи"; 0 — синтетичний рахунок "Основні засоби"; 5 — субрахунок "Транспортні засоби". Таким чином, діючий План рахунків розрахований на максимально можливу кількість 99 рахунків першого порядку, а кожен рахунок може вмістити до 9 субрахунків (рахунків другого порядку). Діючий План рахунків містить 80 синтетичних рахунків, 73 з яких призначені для всіх видів діяльності. Розглянемо зміст розділів діючого Плану рахунків підприємств і організацій.

Клас 1 "Необоротні активи" включає рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокової дебіторської заборгованості та інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Клас 2 "Запаси" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві та для господарських потреб, а також малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Клас 3 "Кошти, розрахунки та Інші активи" охоплює рахунки для узагальнення інформації про наявність і рух грошових коштів (у національній та іноземній валюті в касах, на поточних рахунках у банках), грошових документів, короткострокових векселів одержаних і фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, резерву сумнівних боргів і витрат майбутніх періодів.

Клас 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" включає рахунки для узагальнення інформації про стан та рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Клас 5 "Довгострокові зобов'язання" об'єднує рахунки для обліку та узагальнення даних заборгованості підприємства банкам за отримані від них кредити, за зобов'язаннями за залученими пози­ковими коштами, за виданими векселями, інша заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Клас 6 "Поточні зобов'язання" охоплює рахунки для обліку даних та узагальнення інформації про зобов'язання щодо короткострокових кредитів банків та виданих векселів, розрахунків з постачальниками та підрядниками, за податками і платежами, страхуванням, з оплати праці, учасниками, за іншими операціями, які будуть погашені у звичайному ході операційного циклу або протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Клас 7 "Доходи і результати діяльності" включає рахунки, призначені для узагальнення інформації про доходи від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, а також від надзвичайних подій. Тут відображають валові фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Клас 8 "Витрати за елементами" об'єднує рахунки для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року за елементами витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Інформація за цими рахунками необхідна для складання макроекономічних показників, зокрема показника валового внутрішнього продукту (ВВП).

Клас 9 "Витрати діяльності" охоплює рахунки, які застосовують для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності підприємства та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Клас 0 "Позабалансові рахунки" включає рахунки, призначені для обліку майна і зобов'язань, які не підлягають відображенню у балансі.

Для забезпечення правильного використання рахунків при відображенні господарських операцій одночасно з прийняттям Плану рахунків Міністерство фінансів України розробляє і затверджує Інструкцію щодо його застосування. У ній наводяться характеристика економічного змісту, призначення і структури кожного рахунка, типова кореспонденція рахунків, даються вказівки щодо організації обліку.

2. Узгодженість Плану рахунків із фінансовою звітністю.

Діючий План рахунків бухобліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку прийняті 30 листопада 1999 року № 291 (із змінами та доповненнями) є важливим засобом державного регулювання бухобліку і складання звітності.

Узгодженість Плану рахунків із фінансовою звітністю.

Тема 7.1 : Облікові регістри, їх класифікація.

1. Класифікація облікових регістрів.

2. Техніка облікової реєстрації.

3. Способи виправлення помилок в облікових регістрах.

1. Класифікація облікових регістрів.

Всі господарські операції після їх оформлення первинними документами записують до облікових регістрів.

Обліковий регістр – це спеціальна таблиця, призначена для відображення документально оформлених господарських операцій у системі рахунків, накопичення та зберігання облікової інформації.

Облікові регістри – це носії спеціального формату у вигляді відомостей, журналів, книг, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Інформація, що міститься в облікових регістрах, використовуєть­ся для оперативного управління, економічного аналізу діяльності підрозділів і підприємства в цілому, а також для складання звітності. Тому своєчасне і повне відображення господарських операцій в об­лікових регістрах — одна із обов'язкових умов якості й оперативності обліку.

Запис у регістрах бухгалтерського обліку виконується на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти виконання господарських операцій і розпоряджень (дозволів) на їх проведення, накопичують і систематизують інформацію первинних документів. Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

Перенесення інформації має здійснюватися у порядку надходження первинних документів до місця обробки (бухгалтерії) або не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну звітність, наприклад, нарахування і виплату заробітної плати, складання бухгалтерської, статистичної звітності тощо.

Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Ведення облікових регістрів та контирування документів первинного обліку здійснюють із застосуванням, щонайменше, коду класів рахунків і коду синтетичного рахунка. Аналітичні дані в облікових регістрах мають узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Інформація про господарські операції, здійснені підприємством за певний період, в облікових регістрах переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерської звітності підприємства.

У бухгалтерському обліку використовують різні облікові регістри за формою, змістом та способом відображення інформації.

Облікові регістри-картки. Прикладом можуть бути картки кількісно-сумового обліку матеріалів. Картки не скріплюються між собою і зберігаються у спеціальних ящиках. Картки ведуть на підприємствах, де не застосовується обчислювальна техніка для відображення аналітичних даних (докладний опис про об'єкт обліку) за кожною номенклатурою обліку (товарно-матеріальних цінностей, основних засобів тощо). Залежно від обліковуваного об'єкта картки аналітичного обліку поділяють на картки кількісно-сумового обліку, призначені для обліку товарно-матеріальних цінностей, картки контокорентної форми, призначені для обліку розрахунків, та багатографні, призначені для обліку витрат на виробництво. Крім типових форм карток, в обліковій практиці застосовують інші спеціальні форми, як наприклад, картки складського обліку, інвентарні картки тощо. Зібрані разом картки складають картотеку, яка розділяється за певними ознаками.

Рис. 7.1. Облікові регістри

Облікові регістри-листки мають стандартний формат, кожний з них призначений для обліку певних операцій і залежно від цього має специфічний зміст. До таких листків належать журнали-ордери, відомості, розроблювальні групові таблиці тощо. У них, як правило, систематизують інформацію, необхідну для контролю й економічного аналізу.

За обсягом змісту облікові регістри поділяють на регістри синтетичного й аналітичного обліку та комбіновані. Такий поділ обумовлений відмінностями і призначенням синтетичних і аналітичних рахунків, різним ступенем узагальнення облікових даних та їх комбінування.

Синтетичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведуть за синтетичними рахунками: Головна книга, Журнал-ордер, Журнал-Головна. Всі вони є матеріальними носіями синтетичного обліку.

Аналітичні облікові регістри — це регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. Дані подають у натуральних, трудових і вартісних вимірниках. До таких регістрів належать книги, картки. У цих регістрах враховують специфіку обліковуваних об'єктів.

Останнього часу значного поширення набули так звані комбіновані регістри систематичного обліку, які поєднують синтетичні й аналітичні записи. Застосування комбінованих регістрів дає змогу оперативно отримувати хронологічні й систематичні дані або показники синтетичного й аналітичного обліку разом, що скорочує облікову роботу за реєстрації і дає повне уявлення про здійснені операції. Прикладом комбінованого регістру може бути Журнал-ордер.

За видами бухгалтерських записів облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні та змішані (комбіновані).

Хронологічними називаються регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронологічної послідовності їх виконання та оформлення. Так, ведеться Касова книга, в якій рух коштів у касі відображається за їх отриманням і видачею. Особливе значення цих регістрів полягає в їх оперативній та контрольній функціях, характеристиці руху об'єктів обліку.

Систематичними називаються облікові регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтетичних і аналітичних рахунках. Такі записи ведуть у Головній книзі, в якій узагальнюються записи за кожним синтетичним рахунком, а також на картках і книгах, де відображаються і групуються дані аналітичного обліку.

Комбінованими називаються регістри, в яких одночасно поєднуються хронологічний і систематичний записи.

За будовою облікові регістри поділяють на односторонні, двосторонні, багатографні та шахові.

В односторонніх облікових регістрах подають дані про господарську операцію, суму якої записують за дебетом або за кредитом відповідного рахунка. Як правило, записи за дебетом і кредитом розміщують поруч на правій стороні регістру, зліва розміщують інформацію щодо дати, номера, змісту операції тощо. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на контокорентні, кількісно-сумового і кількісно-сортового обліку. Прикладом таких регістрів є Касова книга, картки аналітичного обліку розрахунків, Книга складського обліку, картки кількісно-сумового обліку матеріалів тощо.

Двосторонні облікові регістри складаються з двох частин: в одній подають дані про дебетові обороти на рахунку, а у другій — про кредитові обороти на цьому рахунку. Двостороння будова регістрів характерна для Головної книги.

Багатографні облікові регістри — це регістри, в яких одна з граф (найчастіше дебетова) поділена на кілька граф. До такого виду облікових регістрів належить Журнал-ордер, де окремі графи використовують для аналітичного обліку за рахунками, суми яких групують за певними показниками (наприклад, розшифрування дебетових оборотів, облік витрат за статтями калькуляції тощо).

Шахові облікові регістри побудовані за принципом шахової дошки. Записи в таких регістрах роблять у клітинці, що на перетині стовпчика і рядка таблиці, які відповідають дебетовому і кредитовому обороту на відповідних рахунках. Така будова значно скорочує кількість записів, оскільки подвійний запис тут здійснюється в один робочий прийом, посилює поточний контроль відображення операцій та підвищує аналітичні можливості бухгалтерського обліку. За таким принципом побудовані журнали-ордери.

2. Техніка облікової реєстрації

Записи господарських операцій у регістрах називаються обліко­вою реєстрацією. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обліково-економічна інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку шляхом занесення методом подвійного запису до регістрів синтетичного й аналітичного обліку з використанням типової кореспонденції рахунків. Господарські операції в облікові регістри записують тільки на підставі належно оформлених і опрацьованих документів чорнилом темного кольору або пастою кулькових ручок, машинними засобами, які б забезпечували збереження цих записів протягом тривалого часу і запобігали б внесенню несанкціонованих і непомітних виправлень.

Перенесення інформації із первинних документів в облікові регістри має здійснюватися в порядку надходження документів до місця опрацювання (бухгалтерія, обчислювальний центр) відповідно до затвердженого плану-графіка документообороту.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали та підписали ці регістри_;

Записи господарських операцій мають бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому їх було здійснено.

У разі складання та зберігання регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних та інших відповідних органів у межах їхніх повноважень, передбачених законами.

Підприємство має забезпечити запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у регістрах бухгалтерського обліку, а також належне їх зберігання протягом встановленого терміну. Головним архівним управлінням України встановлено у Переліку документальних матеріалів (п. 321—323), що облікові регістри зберігаються протягом трьох років за умови завершення перевірки державними податковими органами, дотримання податкового законодавства.

Регістри бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства тільки за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їхніх повноважень, передбачених законами. Посадова особа підприємства має право у присутності представників органів, які здійснюють вилучення, зняти копії регістрів, що вилучаються, при цьому обов'язково складати реєстр документів, що вилучаються.

Записи в облікові регістри можуть бути прості й копіювальні. Простими є записи, які здійснюються тільки в одному примірнику (регістрі), наприклад, меморіальному ордері, Журналі-ордері тощо. Копіювальні записи застосовують у тому випадку, коли необхідно мати копію запису. Копіювальні записи можуть вестися в ручному чи машинному (автоматичному) режимах.

При ручному способі записи здійснюють за допомогою копіювального паперу (наприклад, при виписці квитанцій, копій меморіальних ордерів у банку, при ведені Касової книги тощо). При використанні обчислювальної техніки (ПЕОМ) копіювання інформації здійснюється в автоматичному режимі.

Порядок відображення господарських операцій в облікових регістрах залежить від форми бухгалтерського обліку, що застосовується на підприємстві. Так, при меморіально-ордерній формі операції спочатку відображають у регістрах синтетичного обліку, а потім —аналітичного. При журнально-ордерній формі поточний облік операцій здійснюється одночасно в комбінованих регістрах хронологічного і систематичного обліку, а за окремими об'єктами обліку також синтетичного й аналітичного обліку (наприклад, журналі ордери та відомості за операціями розрахунків). При перенесенні інформації в обліковий регістр з документа, в останньому роблять відповідну відмітку, що засвідчує закінчення облікової процедури щодо документа і має контрольне значення.

Наприкінці кожного місяця облікові регістри закривають. Ця процедура включає підрахунки підсумків за дебетом і кредитом та сальдо за кожним синтетичним і аналітичним рахунком. Підсумкову інформацію переносять у регістри, на основі яких складають звітність. Важливою при цьому є система контролю записів, яка ґрунтується, як правило, на взаємозв'язках і взаємоконтролі даних облікових регістрів. Так, загальний підсумок оборотів за синтетичними рахунками за звітний період, показаних в оборотній відомості за синтетичними рахунками, має збігатися з підсумком Журналу реєстрації операцій. У регістрах шахової форми, а це здебільшого журнали-ордери, загальний підсумок граф по горизонталі має збігатися з підсумком граф по вертикалі. Щодо контролю відповідності аналітичного обліку рахункам синтетичного обліку, то ця відповідність забезпечується за допомогою оборотних та сальдових відомостей. Сума записів за синтетичним рахунком має збігатися із підсумками оборотної відомості за його аналітичними рахунками. Якщо в регістрах бухгалтерського обліку поєднані дані синтетичного й аналітичного обліку (наприклад, у деяких журналах-ордерах і відомостях), то процедура контролю стає зайвою, оскільки підсумки аналітичних рахунків і синтетичного збігаються, тобто є однаковими. Перевіркою правильності облікових записів та виправленням допущених помилок завершується процедура облікової реєстрації. Зведені дані облікових регістрів використовують для складання звітності з метою здійснення контролю й економічного аналізу.

3. Способи виправлення помилок в облікових регістрах

При заповнені облікових регістрів можливі помилки. Помилки виникають з різних причин: внаслідок втоми, недбалості працівника, несправності облікового пристрою або комп'ютера. Однак у тексті та цифрових даних первинних документів, облікових регістрів і звітів підчищення й необумовлені виправлення не дозволяються. А в докуентах, якими оформлено касові, банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не допускаються, документ оформляють заново.

Помилки можуть бути локальні — перекручування інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильно поставлена дата) і транзитні — помилка автоматично проходить через декілька облікових регістрів, наприклад, перекручування запису будь-якої суми в журналі реєстрації операцій веде до помилок на рахунках, в оборотній відомості й балансі.

Найчастіше помилки трапляються в тексті операцій, тоді вони призводять до неправильної кореспонденції рахунків —проводки.

Помилки часто трапляються при записах сум. Записавши суму в дебет одного рахунка, бухгалтер забуває записати її в кредит другого рахунка і навпаки. Інколи, записавши суму до журналу, він забуває рознести її за бухгалтерськими рахунками. Інколи, записавши суму в регістри синтетичного обліку, бухгалтер забуває про аналітичний облік. Цю групу помилок можна легко проконтролювати шляхом подвійного запису.

Усі допущені помилки необхідно своєчасно виявити та належ­ним чином виправити. Якщо в результаті перевірки виявлено по­милку, то необхідно з'ясувати величину помилки, її місце (за дебетом чи кредитом відповідного рахунка), встановити об'єкти, де по­милки є найбільш імовірними, порівняти дані взаємозв'язаних регістрів. Надійним, але досить громіздким способом виявлення помилок, є спосіб пунктування, коли суцільно або вибірково перевіряють записи, позначаючи перевірені суми певним чином.

Порядок виправлення помилок залежить від їхнього характеру і часу виявлення. Передбачено виправлення помилок такими способами: коректурним, "червоним сторно" і додаткових записів. Кожен із цих способів використовують для виправлення певного виду помилок (рис.7.2).

Рис.7.2. Способи виправлення помилок.

Тема 7.2. Форми бухгалтерського обліку

1. Меморіальне — ордерна форма бухгалтерського обліку.

2. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку

3. Таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку

4. Спрощена форма бухгалтерського обліку

Використання різних облікових регістрів і технічних засобів в обліку приводить до створення різних форм бухгалтерського обліку, які відрізняються одна від одної за кількістю облікових регістрів, їх призначенням, змістом, формою і зовнішнім виглядом; послідовністю і способом записів в облікові регістри; взаємозв'язком регістрів хронологічного і систематичного, синтетичного й аналітичного обліку.

Форма бухгалтерського обліку - система взаємопов'язаних облікових регістрів з певною методикою відображення господарських операцій, хронологічними і систематичними записами.

У нашій країні застосовують такі основні форми обліку: меморіально-ордерну, журнально-ордерну і форму бухгалтерського обліку, основану на широкому використанні сучасних ЕОМ.

1. Меморіальне — ордерна форма бухгалтерського обліку

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку створена в 1928-1930 роках на базі контрольно-шахової форми. Вона вдосконалювалась за рахунок впровадження в облік найраціональніших засобів і прийомів бухгалтерського обліку. У завершеному вигляді, що встановився, меморіально-ордерна форма була рекомендована до впровадження "Положенням про документи та записи в бухгал­терському обліку підприємств і господарських організацій". Цим документом регламентовано складання меморіальних ордерів для відображення кореспонденції рахунків з усіх госпо­дарських операцій, а також передбачено ведення Головної книги за дебетом і кредитом синтетичних рахунків.

Суть меморіально-ордерної форми обліку полягає в тому, що на основі перевірених і згрупованих документів складають ме­моріальні ордера із зазначенням кореспондуючих рахунків, на яких повинні бути відображені господарські операції.

Сума прописом (грн.)

Головний (старший) бухгалтер. Склав бухгалтер

Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку, який називається реєстраційним журналом. Він призначений для порядкової реєстрації меморіальних ордерів і контролю за їх зберіганням.

Зареєстровані меморіальні ордери записують у систематич­ний регістр синтетичного обліку - Головну книгу, причому за дебе­том рахунку показують кореспондуючі рахунки, що кредитуються, а за кредитом - рахунки, що дебетуються. В кінці місяця дебетові й кредитові обороти кожного рахунку переносять в оборотну відомість синтетичних рахунків, в якій виявляють остачі за рахунками на кінець місяця. Обороти усіх рахунків порівнюють із загальною су­мою реєстраційного журналу; вони повинні бути однаковими. Аналітичний облік за цією формою ведуть у картках, записи в які роблять безпосередньо з первинних документів, доданих до ме­моріальних ордерів.

Після закінчення місяця складають оборотні відомості за ра­хунками аналітичного обліку і звіряють їх підсумки з відповідними сумами оборотної відомості за синтетичними рахунками. На основі звірених даних оборотної відомості за синтетичними рахунками складають сальдовий баланс та інші звітні форми.

Меморіально-ордерна форма обліку має чимало недоліків, суть яких полягає у відокремленні аналітичного обліку від синте­тичного, повторенні тих самих записів у різних регістрах і потребі вибирати дані при складанні звітності.

2. Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку є резуль­татом добору найпрогресивніших за економічністю й технічним удо­сконаленням прийомів, досягнутих бухгалтерським обліком за весь час його існування, а також результатом творчого пошуку вчених і практиків. Уперше вона була застосована на початку 40-х років. У 1949 р. Міністерством фінансів були розроблені й рекомендовані всім галузям промисловості типові регістри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку. Це було початком її масового впро­вадження. В результаті вона швидко набула поширення. В 1960 р. на основі єдиного Плану рахунків бухгалтерського обліку Мінфіном введені в дію нові типові регістри журнально-ордерної форми бух­галтерського обліку для всіх галузей народного господарства. Після цього вона почала називатися єдиною журнально-ордерного формою рахівництва.

Журнально-ордерна форма обліку ґрунтується на принципі ведення з усіх операцій нагромаджувальних журналів-ордерів (табл. 7.1). За зовнішнім виглядом - це аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції якого облічують в даному журналі-ордері. Записи в журнали-ордери роблять на підставі первинних чи зведених документів, а та­кож допоміжних відомостей, і меморіальні ордери не складають. Го­сподарські операції записують за дебетом і кредитом кореспондую­чих рахунків /шаховий принцип/.

Це зменшує обсяг облікової роботи, унаочнює й підвищує якість облікових даних. Підсумки журналів-ордерів за місяць пере­носять до Головної книги, на основі якої складають баланс (рис.7.3.).

У більшості журналів-ордерів синтетичний і аналітичний облік поєднують. Аналітичний облік відокремлюють тільки за тими рахунками, за якими є велика кількість облічуваних об'єктів матеріали, готова продукція. За цими аналітичними рахунками складають сальдові й оборотні відомості.При журнально-ордерній формі обліку скорочується кількість облікових регістрів, синтетичний облік поєднується з аналітичним, забезпечується протягом місяця рівномірний запис операцій в облікові регістри, підвищується якість обліку й звітності.

Щоденні

записи

Щомісячні

записи

Звірка

записів

Рис.7.2 Схема журнальної форми обліку

Але журнально-ордерна форма має й недоліки - через складність і громіздкість деяких журналів-ордерів неможливо зро­бити повну механізацію обліку.

Реєстри бухгалтерського обліку

Продовження Таблиці7.1

Продовження Таблиці7.1

3. Таблично-автоматизована форма бухгалтерського обліку

При таблично-автоматизованій формі бухгалтерського обліку облікова інформація може передаватися за каналом зв'язку з місць її виконання /цех, склад і т.п./ безпосередньо на обчислювальну установку.

Облікова інформація, що надійшла, автоматизовано оброб­ляється на ЕОМ з більшою швидкістю. Результати обробки даних друкуючі пристрої ЕОМ виводять на друк. Це можуть бути докумен­ти і регістри будь-якої форми на рулонному

папері - платежі, вимоги, доручення, лімітно-забірні карти, платіжні відомості, машинограми синтетичного й аналітичного обліку, Головна книга, баланс тощо.

Аналітичні й синтетичні рахунки на ЕОМ обробляють сортуванням машинних документів, підрахунками сум і друком відповідних регістрів. При цьому на магнітну стрічку фіксуються результатні дані за синтетичними і аналітичними рахунками. Отри­мані дані використовуються для складання звітності.

Регістрами при таблично-автоматизованій формі обліку є ма­шинограми. Вони застосовуються на друкуючих пристроях ЕОМ в один прийом на основі відповідних масивів інформації. Зведені регістри і звітність розробляють за даними зведеної інформації, що є на машинних носіях, заповненими при створенні машинограми.

Таблично-автоматизована форма обліку найбільш повно відповідає вимогам, що пред’являються до бухгалтерського обліку. При ній забезпечується повний взаємозв'язок даних синтетичного і аналітичного обліку, оскільки всі облікові показники отримують на основі єдиної вихідної інформації й автоматично.

Вона дає можливість автоматизувати всі ділянки обліку, підвищити його оперативність і достовірність при одночасному ско­рочені кількості облікового персоналу, вирішити проблему безпе­рервного контролю за основними господарськими операціями.

Машинограма оборотного балансу синтетичних рахунків за березень 200_ р.

4. Спрощена форма бухгалтерського обліку

Згідно даним документам підприємства малого бізнесу самостійно обирають форму бухгалтерського обліку. Підприємства матеріальної сфери виробництва використовують регістри передбачені журнально-ордерною формою бухгалтерського обліку, а підприємства торгівлі і постачальницько-збутових видів діяльності використовують регістри спрощеної форми обліку.

На початковому етапі обліку проводиться суцільне документування всіх господарських операцій. Для документування малі підприємства можуть використовувати типові міжвідомчі та відомчі форми первинної документації.

На наступному етапі обліку проводиться реєстрація відомостей, що складаються на основі первинних та зведених документів та складання регістрів обліку і фінансової звітності.

На малих підприємствах застосовується два види спрощених форм бухгалтерського обліку:

- проста форма (без використання регістрів обліку майна);

- форма бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна.

При простій формі обліку малі підприємства здійснюють не більше 100 господарських операцій за місяць. При цій формі-реєстрація первинних облікових документів, відображення госпо­дарських операцій на рахунках, визначення фінансового результату ведеться в одному регістрі - книзі обліку господарських операцій за формою № К-1. Ця книга є комбінованим регістром аналітичного та синтетичного обліку. На підставі цього регістра складається фінан­сова звітність. Книга обліку господарських операцій повинна бути прошнурована, пронумерована, засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера та печаткою підприємства.

В ній записуються залишки на початок року за кожним видом засобів, капіталу та зобов'язань.

На підставі первинних документів всі господарські операції поточного місяця послідовно відображають позиційним способом у графі 3 "Зміст операції". Кожна господарська операція, зареєстрована в книзі відображається одноразово в "Дебет" і "Кредит" рахунків обліку засобів, власного капіталу та зобов'язань.

Дані за місяць з усіх відомостей переносяться у регістр форми № В-9, на підставі якої складається оборотна відомість по рахункам синтетичного обліку, їх дані використовуються для складання бухгалтерського балансу.

Тема 8. Облік господарських процесів

1. Кругообіг господарських засобів

2. Облік процесу постачання

3. Облік витрат на виробництво

4. Облік процесу реалізації.

1. Кругообіг господарських засобів

Рис.9.1. Графічне узагальнення відображення обліку кругообігу коштів промислового підприємства.

2. Облік процесу постачання

Для створення суспільного продукту необхідні предмети праці, тобто сировина, матеріали тощо. Кожна ланка господарства заготовляє потрібні йому предмети праці.

Бухгалтерський облік відображає затрати на придбання предметів праці, визначаючи їх собівартість і забезпечуючи контроль за виконанням плану постачання щодо кількості, номенклатури і собівартості заготовлених засобів.

Такі елементи методу бухгалтерського обліку, як оцінка і калькуляція дають змогу одержати ці показники.

Процес постачання - сукупність операцій по забезпеченню підприємств матеріалами, сировиною, паливом тощо.

Витрати придбання предметів праці поділяють на дві групи:

- витрати в розмірі купівельної вартості придбаних предметів праці;

- транспортно-заготівельні витрати (перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи).

Виходячи з суті і характеру процесу заготівлі бухгалтерським обліком вирішуються слідуючі облікові задачі:

- облік матеріалів на складі підприємств;

- облік розрахунків з постачальниками за отримані матеріальні цінності;

- облік розрахунків за транспортно-заготівельні витрати;

- обчислення собівартості придбаних матеріалів.

Для обліку процесу постачання і вирішення поставлених задач використовуються слідуючи показники: кількість придбаних матеріалів, їх вартість; вартість транспортно-заготівельних витрат; визначення загальної вартості придбаних матеріалів.

Для відображення господарських операцій по придбанню виробничих запасів у бухгалтерському обліку використовується рахунок 20 "Виробничі запаси". По дебету цього рахунку відображають­ся витрати, пов'язані із заготівлею матеріальних цінностей, що над­ходять на підприємство по купівельній договірній вартості і сумою транспортно-заготівельних витрат. Це дає змогу визначити фактичну собівартість купівельних матеріальних цінностей. По кредиту рахунку 20 "Виробничі запаси" відображаються операції, пов'язані з їх рухом та списанням матеріальних, трудових та інших витрат.

За даними аналітичних рахунків та субрахунків одержують інформацію про кількість та вартість окремих видів сировини, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, тари і тар­них матеріалів, палива, запасних частин, будівельних матеріалів тощо.

Облік розрахунків з постачальниками за одержані матеріальні цінності та надані транспортні послуги, здійснюється на активно-пасивному рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками ".

Відображення господарських операцій по заготівлі матеріальних цінностей:

Придбані матеріальні цінності в аналітичному обліку відображаються за купівельною вартістю.

Для визначення фактичної собівартості кожного виду матеріалів необхідно суму транспортно-заготівельних витрат розподілити між ними пропорційно визначеному базису, тобто їх вазі, покупній вартості тощо.

Відсоткове відношення транспортно-заготівельних витрат до покупної вартості придбаних матеріалів чи іншого базису, визна­чається шляхом відношення суми транспортно-заготівельних витрат до покупної вартості придбаних матеріалів та добутком визначеного результату на 100 %.

3. Облік витрат на виробництво

Процес виробництва уявляє сукупність витрат, пов'язаних з виготовленням готової продукції (виконаних робіт, послуг).

Метою обліку процесу виробництва є: відображення і обчислення витрат, пов'язаних з виготовленням продукції; виявлення її кількості і собівартості.

Це в свою чергу обумовлює слідуючі основні задачі:

- облік матеріальних і трудових витрат на виробництво продукції;

- визначення кількості виготовленої готової продукції і виробів, виготовлення яких не завершено на кінець звітного періоду;

- обчислення затрат на виготовлення виробів, обробка яких незавершена і обчислення собівартості готової продукції.

Отже, бухгалтерський облік процесу виробництва, повинен відображати всі затрати на виготовлення продукції з одного боку та випуск готової продукції - з іншого.

Витрати виробництва - це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю(сировину, матеріали, амортизацію основних засобів тощо).

Операційні витрати - це витрати, пов'язані з діяльністю по реалізації продукції та управлінням підприємством. Це витрати звітного періоду, не пов'язані з виробництвом продукції.

До основного виробництва відносяться: цехи, дільниці, що беруть участь у виготовленні продукції.

Допоміжні виробництва призначені для обслуговування цехів основного виробництва: для робіт по ремонту основних засобів; забезпечення інструментом, запчастинами, різними видами енергії, транспортними послугами.

До обслуговуючих виробництв непромислових господарств належать: незаводський транспорт; житлово-комунальні господарства; культурно-побутові заклади; підсобні сільськогосподарські підприємства, що не беруть участі у виробництві товарної продукції.

Витрати на виробництво поділяються: за елементами та за статтями калькуляції. Під елементами витрат розуміють економічно однорідні витрати. Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво.

За способом перенесення вартості на продукт витрати поділяються на прямі і непрямі. До прямих витрат належать : витрати, пов’язані з виробництвом окремих видів продукції на сировину, основні матеріали, купівельні вироби тощо), що включаються до їх собівартості.

До непрямих витрат відносяться витрати, пов’язані з виробництвом продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, загальновиробничі), що включаються до собівартості продукції робіт, послуг). Ці витрати створюють комплексні статті калькуляції, тобто включають декілька елементів, які відрізняються за функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень, витрати поділяються на: умовно-змінні; умовно-постійні. До умовно-змінних витрат належать: витрати, абсолютний розмір яких збільшується із збільшенням обсягу випуску продукції та знижується з його зменшенням (витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, технологічне паливо та енергія, оплата праці робітникам, зайнятим у виробництві продукції, відрахування на соціальні заходи та ін).

Умовно-постійні - це витрати, абсолютний розмір яких із збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється.До них належать витрати , пов'язані з обслуговуванням і уп­равлінням виробничою діяльністю цехів, витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво поділяються за календарними періодами на: поточні; одноразові. Поточні витрати (постійні) — це звичайні витрати, або витрати, з періодичністю менше місяця. Одноразові витрати - це витрати, що здійснюються періодично і спрямовані на забезпечення виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають: прямі матеріальні витрати, а також постійні, змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Витрати на виробництво обліковують в системі рахунків, призначених для відображення процесу виробництва. Витрати на виробництво обліковують на рахунку 23 "Виробництво ". По дебету цього рахунку групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції. По кредиту - відображають собівартість готової продукції(робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів, одержаних у процесі виробництва. Сальдо на початок звітного періоду відображає залишки неза­вершеного виробництва. Сальдо на кінець звітного періоду відобра­жає залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Схематична будова рахунку 23 "Виробництво"(грн.)

Дебет Кредит

Аналітичний облік рахунка 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.

Таким чином по дебету рахунку 23 "Виробництво" та на його аналітичних субрахунках відображаються як прямі так і непрямі матеріальні, трудові і інші витрати. Це дає змогу визначити виробничу собівартість готової продукції, випущеної із виробництва. Для цього складають калькуляцію, в якій визначають собівартість товарного випуску та одиниці продукції.

Фактичну собівартість випущеної готової продукції із виробництва визначають : до витрат у незавершеному виробництві на початок місяця додають затрати за місяць і віднімають затрати у незавершене виробництво на кінець місяця.

Кореспонденція рахунків з обліку процесу виробництва

4. Облік процесу реалізації.

Заключним етапом роботи підприємств є реалізація виробленої продукції, яка відбувається відповідно до договорів. Під процесом реалізації розуміють сукупність операцій по продажу готової продукції споживачам. Виконання цього процесу забезпечує кінцеві результати господарської діяльності підприємства - прибуток (збиток). Цим і обумовлено велике значення обліку реалізації готової продукції.

Облікові задачі по реалізації продукції передбачають наступне: визначення кількості та вартості реалізованої продукції; облік реалізації продукції на аналітичних та синтетичних рахунках; віднесення на реалізовану продукцію затрат на пакування, транспортування(витрати на збут); облік надходження грошей від покупців; визначення і відображення на рахунку 79 "Фінансові результати" доходу від реалізації; контроль за виконанням обов'язків по договорам.

Реалізованою продукцією підприємств вважається продукція за яку пред’явлені покупцеві розрахункові документи, або продукція за яку підприємство - продавець одержало плату на поточний рахунок чи авансові платежі.

Собівартість реалізованої продукції відображається на активному рах.90 "Собівартість реалізації", суми якого в кінці звітного періоду списуються в дебет рахунка № 79 "Фінансові результати".

По кредиту рахунку № 70 "Доходи від реалізації" відображаються доходи від реалізації (товарів, послуг). Відображення податків на додану вартість, акцизного збору відображається по дебету рахунку № 70 "Доходи від реалізації". Наприкінці звітного періоду кінцеве сальдо по рахунку № 70 "Доходи від реалізації" списується на рахунок № 79 "Фінансові результати".

Витрати на збут (рах.№ 93) зменшують фінансові результати, які обліковуються на рахунку № 79 "Фінансові результати".

Таким чином, по дебету рахунку № 79 "Фінансові результати" одержують повну собівартість реалізованої продукції (яка складається з виробничої собівартості, витрат на збут, а також податку на додану вартість і акцизного збору), а по кредиту - дохід від реалізації продук

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. Автоматизовані форми та системи обліку.
4. Акції та їх облік
5. Акції та їх облік
6. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
7. Аналітичний та синтетичний облік ГП
8. Аудит на підприємствах з комп’ютеризованим бухгалтерським обліком
9. Аудит на підприємстві з кмп’ютеризованим бухгалтерським обліком.
10. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
11. Баланс робочого часу одного середньооблікового працівника
12. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК

Переглядів: 3222