![]()
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Лекція 3. Організація як об'єкт змін
Організаціяявляє собою групу людей або окремих людей, яка функціонує і координує свою діяльність для досягнення загальної мети чи цілей. Прийнято виділяти внутрішнє і зовнішнє середовище організації (рис.1.4). Внутрішнє середовище організації складається з наступних компонентів: · мета і стратегія організації. Будь-яка організація має велику розмаїтість цілей. Діяльність комерційних організацій спрямована на одержання прибутку шляхом виробництва товарів, надання послуг, виконання робіт. Некомерційні організації не ставлять за мету одержання прибутку. Вони зацікавлені в зниженні витрат для досягнення своїх статутних цілей. Великі організації мають систему цілей; · структура. Кожна організація розробляє визначену модель взаємодії рівнів і функціональних підрозділів, що дозволяє успішно досягати мети організації. Для ефективного використання цієї моделі необхідно враховувати діючу структуру організації при узгодженні стратегічних планів і рішень з вищим керівництвом та рівнями управління; · плани і завдання. Для досягнення цілей організації необхідно розробити систему планів і завдань, яка визначатиме діяльність усіх підрозділів організації відповідно до встановлених термінів; · процеси. Прийняття рішень, затвердження бюджету і накреслених планів ґрунтуються на відповідному порядку процедур і дій в організації. Обґрунтовані процеси управління сприяють ефективному менеджменту; · технології. Технологію можна представити як поєднання кваліфікованих навичок, устаткування, технологічних процесів, відповідних інструментів, знань, необхідних для здійснення визначених перетворень у людському факторі, інфраструктурі чи інформації. Технології знаходяться у прямій залежності з планами і завданнями, тому що для виконання останніх необхідне використання визначених технологій як засобів перетворення матеріалів, що надходять ззовні, у готові вироби; · культура організації. Її можна представити у вигляді певного мікроклімату в організації, що формується під впливом цінностей і традицій як керівництва, так і персоналу, мотивів і процесів, стилю керівництва, відносин на різних рівнях організації; · персонал організації. Персонал є найбільш ваговим ресурсом в організації, його інтелектуальний потенціал. Ставлення до роботи, ефективність діяльності персоналу, його мотивація, професійні здібності – у сукупності це сприяє досягненню визначених цілей організації.
Внутрішнє середовище організації змінне. Якщо відбуваються зміни певного компонента, змінюються й інші. Наприклад, при зміні планів і завдань організації відбуваються зміни в її стратегії, застосовуваній технології, а також зміни в людях. Зміни внутрішнього середовища організації залежать від впливу зовнішнього середовища.
Рис. 1.4. Компоненти організації У п'ятдесятих роках минулого століття західні менеджери вперше постали перед новими для них проблемами, що сформувалися у зовнішньому середовищі. Економічне зростання, виникнення дедалі більших і складних за структурою сучасних корпорацій, розвиток систем транспорту й комунікацій, поява нової техніки та технологій сприяли прояву нових факторів, що раніше не були відомі менеджерам. Дедалі більше уваги вони почали приділяти тому, яким чином організація в цілому може функціонувати найбільш ефективно й раціонально. Для цього доцільно здійснити аналіз організації за допомогою системного підходу. Система – це взаємозалежний набір спільно функціонуючих елементів: у теорії управління система розглядається як організація, яка складається з підсистем – відділень і підрозділів. Г. Стівенсон підкреслював, що виживання або розпад системи визначається взаємозв'язком підсистем, їх часткою участі в реалізації загальносистемних цілей. Наприклад, діяльність виробничого підрозділу підприємства багато в чому залежить від діяльності відділу збуту, а його, у свою чергу, від фінансових ресурсів, що виділяються фінансовим відділом, обсяг яких визначається ефективністю виробничої діяльності, тобто маємо замкнутий процес. Жодний підрозділ не може бути абсолютно незалежним від інших: він не може діяти, не визначивши результат своєї роботи для інших підрозділів [35].
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|