Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






В/. Референдум.

Референдум – це прийняття населенням шляхом голосування законів або інших важливих рішень загальнодержавного чи місцевого значення.

Референдум є найважливішою і вищою формою прямого народовладдя, оскільки за його допомогою відбувається безпосереднє прийняття населенням остаточного рішення щодо найважливіших питань державного і суспільного життя. Організація та проведення референдумів здійснюється згідно Конституції України таЗакону України від 3 липня 1991 р. “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”.

Залежно від тих чи інших ознак референдуми поділяються на декілька видів.

За юридичною силою розрізняють:

1) імперативний референдум, результати якого набувають найвищої юридичної сили і не потребують затвердження державними та іншими органами, є обов’язковими для них;

2) консультативний референдум або всенародне (місцеве) опитування, результати якого не мають юридичної сили і лише враховуються при прийнятті рішень відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування.

За змістом питання, що виноситься на голосування, референдуми бувають:

1) конституційними;

2) законодавчими;

3) з питань поточної політики.

Конституційний референдумце голосування виборчого корпусу, яке звичайно затверджує основний закон, його перегляд або внесення поправок до нього.

Законодавчий референдум – цеголосування виборчого корпусу, яке звичайно затверджує законопроект або скасовує закон, що набув чинності.

Референдум з питань поточної політики – це голосування виборчого корпусу, що прямо не стосується конституційної або законодавчої нормотворчості.

Деякі з таких референдумів за своїм значенням і наслідками нічим не поступаються законодавчим або навіть конституційним референдумам.

Різновидом референдуму з питань поточної політики є плебісцит. Поняття плебісциту в юридичній науці тлумачиться по-різному. Нерідко воно сприймається як синонім загального поняття референдуму.

З іншого боку, плебісцитами називають референдуми, що не мають законодавчого і конституційного характеру. Термін “плебісцит” використовується для позначення голосувань, які проводяться для визначення політичного статусу територій. Зокрема, плебісцити проводяться з питань визначення державної належності окремих територій. У міжнародному праві плебісцит характеризується як засіб і юридична підстава територіальних змін. Плебісцитами є також голосування з питань форми держави.

За територіальною ознакою референдуми поділяються на всеукраїнські та місцеві.

Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України. Всеукраїнський референдум може проголошуватися Президентом України також за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу. Причому підписи щодо призначення референдуму мають бути зібрані не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Конституцією України визначене колопитань, які можуть вирішуватися лише шляхом всеукраїнського референдуму.

Це питання про зміну території України (референдум призначається Верховною Радою України) та про затвердження змін до розділів І ”Загальні засади”, ІІІ “Вибори. Референдум” і XVІІІ “Внесення змін до Конституції України” (призначається Президентом України). Згідно статті 74 Конституції України, референдум в Україні не допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.

Місцевий референдум – це форма прийняття територіальною громадою шляхом голосування рішень з питань, віднесених законодавством до відання органів місцевого самоврядування. Питання, віднесені законом до відання органів державної влади, на місцевий референдум винесені бути не можуть. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов’язковими для виконання на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5/г/. Порядок підготовки та проведення виборів в Україні.

 

Порядок організації та проведення виборів в Україні крім Конституції України визначається такими законами України: “Про вибори Президента України” від 5 березня 1999 р.; “Про вибори народних депутатів України” від 25 березня 2004 р. зі змінами станом на 1 червня 2007 року; “Про вибори депутатів Верховної Ради АР Крим місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 6 квітня 2004 р.; “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р. зі змінами станом на 29 травня 2007 року.

За суб’єктами пасивного виборчого права вибори в Україні поділяються на вибори народних депутатів України (до Верховної Ради України), вибори Президента України, вибори депутатів Верховної Ради АР Крим, депутатів сільських, селищних, міських рад та сільських, селищних, міських голів.

За часом проведення вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, замість депутатів і голів, які вибули, а також у разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.

В Україні існує Центральна виборча комісія – постійно діючий державний орган, який забезпечує організацію підготовки та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, всеукраїнських референдумів, а також здійснює консультативно-методичне забезпечення проведення місцевих виборів і референдумів. ЦВК очолює систему виборчих комісій – окружних і дільничних, які утворюються для підготовки і проведення виборів народних депутатів і Президента України. До її складу входять 15 членів Комісії, які призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України зі строком повноважень члена Комісії – 7 років.

Виборчий закон від 25 березня 2004 р. (в редакції від 01.06.2007р.) закріпив пропорційну систему виборів народних депутатів України з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій. Стаття 59 Закону України “Про вибори народних депутатів України” передбачає наявність грошової застави, яка становить дві тисячі мінімальних розмірів заробітної плати і вноситься партією (блоком) у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії.

Грошова застава повертається партіям (блокам), які взяли участь у розподілі депутатських мандатів.

Грошова застава, внесена партією (блоком), яка не взяла участі у розподілі депутатських мандатів, у восьмиденний строк з дня офіційного оприлюднення результатів виборів депутатів перераховується до Державного бюджету України.

Грошова застава на виборах Президента України становить 500 тис. гривень і вноситься партією (партіями, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, або кандидатом на пост Президента України у безготівковому порядку на спеціальний рахунок Центральної виборчої комісії.

Грошова застава повертається партії (партіям, що входять до блоку), яка висунула кандидата на пост Президента України, якщо кандидат на пост Президента України отримав не менш як 7 відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Якщо кандидат на пост Президента України отримав менше 7 відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, грошова застава перераховується до Державного бюджету України.

У розподілі мандатів депутатів беруть участь партії (блоки), виборчі списки яких за підсумками голосування на виборах депутатів набрали не менше трьох відсотків голосів виборців, що взяли участь у голосуванні.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України і поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні (мажоритарна система відносної більшості).

Стаття 85 Закону передбачає, що якщо жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів виборців проводиться повторне голосування, яке призначається на третю неділю після дня виборів. До виборчого бюлетеня для повторного голосування включаються два кандидати на пост Президента України, які у підсумку голосування у день виборів одержали найбільшу кількість голосів.

За мажоритарною виборчою системою відносної більшості проводяться вибори: депутатів сільських, селищних рад – по одномандатних виборчих округах, на які поділяється вся територія відповідно села або селища та вибори сільських, селищних, міських голів.

Вибори депутатів міських рад, депутатів районних у містах рад, районних рад депутатів обласних рад, міст Києва та Севастополя, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної області, району, району у місті, міст Києва та Севастополя, АРК, згідно з існуючим адміністративно-територіальним устроєм.

Виборчий процес здійснюється на засадах:

1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;

2) політичного плюралізму та багатопартійності;

3) публічності і відкритості виборчого процесу;

4) рівності суб’єктів виборчого процесу перед законом;

5) рівності прав усіх кандидатів у депутати та відповідно кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови;

6) свободи передвиборної агітації, рівних можливостей доступу до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності;

7) неупередженості до місцевих організацій партій (блоків), кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб та керівників підприємств, установ і організацій.

Суб’єктом виборчого процесу є:

1) виборець;

2) виборча комісія, утворена відповідно до Закону України “Про Центральну виборчу комісію”;

3) партія (блок), що висунула кандидатів у депутати;

4) кандидат у депутати, зареєстрований у порядку, встановленому Законом;

5) офіційний спостерігач від партії (блоку) – суб’єкта виборчого процесу.

Виборчий процес включає такі етапи:

1) складання та уточнення списків виборців;

2) утворення виборчих округів;

3) утворення виборчих дільниць;

4) утворення виборчих комісій;

5) висування та реєстрація кандидатів;

6) проведення передвиборної агітації;

7) голосування;

8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

9) встановлення результатів виборів та їх офіційне оприлюднення;

10) припинення діяльності виборчих комісій.

Виборче законодавство чітко регламентує строки, що відводяться на кожний етап виборів, а також інші умови підготовки і проведення виборів.

Законодавство передбачає, що висунення кандидатів на посаду Президента України дозволяється політичним партіям (блокам), або само висунення, а кандидатів в народні депутати висувають виключно політичні партії (блоки).

Для реєстрації кандидатів у депутати потрібно подати певні документи: списки виборців, які підтримують претендента на кандидата у депутати, програму кандидата, документ, що підтверджує внесення грошової застави тощо. Проведення передвиборної агітації може здійснюватись у будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції та законам України.

Для проведення виборів депутатів територія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – регіони) встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчих дільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів Президента України або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворено більше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення до одного територіального виборчого округу частин території двох чи більше регіонів.

Систему виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення виборів депутатів, становлять:

1) Центральна виборча комісія;

2) окружні виборчі комісії;

3) дільничні виборчі комісії.

Повноваження виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів депутатів здійснюються:

1) Центральної виборчої комісії – на всій території України та у закордонному виборчому окрузі;

2) окружної виборчої комісії – у межах територіального виборчого округу;

3) дільничної виборчої комісії – у межах виборчої дільниці.

Повноваження окружної виборчої комісії закордонного виборчого округу здійснює Центральна виборча комісія.

Виборчі комісії є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення виборів депутатів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про вибори депутатів.

Статус Центральної виборчої комісії визначається Конституцією України, Законом України “Про Центральну виборчу комісію”.

Центральна виборча комісія очолює систему виборчих комісій, які організовують підготовку і проведення виборів депутатів, і є комісією вищого рівня щодо всіх окружних та дільничних виборчих комісій.

Окружна виборча комісія є юридичною особою. Окружна виборча комісія є комісією вищого рівня щодо всіх дільничних виборчих комісій в межах відповідного територіального виборчого округу з питань виборів депутатів.

Окружна виборча комісія утворюється Центральною виборчою комісією не пізніш як за шістдесят днів до дня виборів у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів комісії у кількості не менше дванадцяти і не більше вісімнадцяти осіб.

Право подання кандидатур до складу окружних виборчих комісій мають партії (блоки), які в поточному складі Верховної Ради України станом на 15 вересня року, що передує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків), а також інші партії (блоки) – суб’єкти виборчого процесу.

До складу окружної виборчої комісії обов’язково включаються (за наявності відповідного подання) по одному представнику від партій (блоків), які в поточному складі Верховної Ради України станом на 15 вересня року, що передує рокові проведення виборів, мають свої партійні фракції (фракції блоків). Не більше ніж по одному представнику від інших партій (блоків) – суб’єктів виборчого процесу включаються до складу окружної виборчої комісії шляхом жеребкування, що проводиться Центральною виборчою комісією не пізніше ніж на третій день після закінчення строку внесення подань.

Дільнична виборча комісія не є юридичною особою. Дільнична виборча комісія є суб’єктом відповідного виборчого процесу, має право звертатися в межах своїх повноважень до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до підприємств, закладів, установ та організацій, їх посадових та службових осіб. Дільнична виборча комісія має власну печатку, зразок якої затверджується Центральною виборчою комісією.

Виборчий процес завершується через п’ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.


Читайте також:

  1. Тема: Загальні засади організації державної влади в Україні. Референдум. Вибори. Види виборчих систем.




Переглядів: 464

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Б/. Принципи виборчого права. | А/. Верховна Рада України.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.