• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема: Загальні засади організації державної влади в Україні. Референдум. Вибори. Види виборчих систем.

Згідно з Конституцією Україна є демократичною державою. Са­ме тому носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її як безпосередньо, так і через орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування (ст. 1, 5).

З означеного випливає пріоритетність народовладдя та похідний від нього характер влади державних органів та органів місцевого самоврядування. Забезпечується це тим, що:

1) предме­том референдуму можуть бути будь-які питання, що визначають принципи організації суспільних відносин загальнодержавного та місцевого значення;

2) Конституцією та законом про референ­думи визначено питання, які вирішуються виключно шляхом ре­ферендуму;

3) рішення, прийняті на всеукраїнському референдумі, мають найвищу юридичну силу, а рішення, прийняті місцевими референдумами, мають вищу юридичну силу щодо рішень місце­вих рад, на території яких вони проводились;

4) закони і рішен­ня, прийняті референдумом, не потребують затвердження дер­жавними органами;

5) найважливіші органи державної влади та місцевого самоврядування формуються шляхом виборів.

Основними формами безпосередньої (прямої) реалізації наро­довладдя в Україні є референдуми та вибори.

Оскільки державна влада в Україні здійснюється за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову, то систему її органів утворюють органи законодавчої, виконавчої та судової влади. (Конституція України, ст. 6)

Розподіл влад – один з визначальних принципів сучасного конституціоналізму, у відповідності з чим державна влада не є єдиним цілим, а розрізняється на самостійні і незалежні одна від одної гілки влади – законодавчу, виконавчу, судову.

В окремих країнах ці гілки більш розгалужені: вони доповнюються установчою, виборчою, контрольною владою. В багатьох країнах світу принцип розподілу влад не діє. Більш того, діє конституційний принцип верховенства законодавчої влади над виконавчими органами.

В СРСР ні теоретично, ні практично цей принцип не визнавався, оскільки вважалося, що вся влада належить Радам народних депутатів, які складали політичну основу держави.

В Україні принцип розподілу влад знайшов своє конституційне закріплення, хоча його становлення і розвиток відбувається з величезними труднощами, що особливо виразно спостерігається у взаємовідносинах законодавчої і виконавчої влади, на фоні несформованої судової влади.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Систему органів виконавчої влади в Україні утворюють:

- найвищий орган виконавчої влади - Кабінет Міністрів (уряд) України;

- центральні органи виконавчої влади - міністерства і відом­ства України;

- місцеві органи виконавчої влади, якими на рівні області і району є місцеві державні адміністрації.

Систему органів судової влади України утворюють:

- Конституційний Суд України;

- система судів загальної юрисдикції.

Специфіка організації державної влади в Україні зумовлює потребу окремо вирізняти і главу держави, яким є Президент України, та інші органи держави, наприклад: прокуратуру, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Національний банк тощо.

Принцип поділу влади, що закріплений у ст. 6 К. У., реалізується та конкретизується в інших нормах К. У., що визначають статус Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів та судів України. Зміст цих норм показує, що принцип поділу влади передбачає взаємодію її гілок. Так, окремі функції прийняття законів та наділення відповідними повноваженнями Верховної Ради України поєднуються з правом Президента України відхиляти закони, з наступним поверненням в парламент для повторного обговорення, а також видавати укази (в тому числі і нормативного характеру), які не повинні суперечити законам і правам Кабінету міністрів України видавати постанови та розпорядження на підставі та на виконання КУ, законів, нормативних указів Президента.

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
3. PR-відділ організації: переваги і недоліки
4. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
5. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
6. Автономна Республіка Крим, регіональні та місцеві органи державної влади.
7. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
8. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
9. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
10. Акти з охорони праці в організації.
11. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
12. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.

Переглядів: 1431