PR-відділ організації: переваги і недоліки

Переваги

Можна навести щонайменше чотири аргументи на користь створення PR-відділу всередині організації: належність піарменів до однієї команди; знання організації; заощадження коштів організації під час виконання PR-програм; доступність у спілкуванні. Розглянемо докладніше кожний із цих аргументів. Належність до однієї команди - це, мабуть, основний аргумент на користь створення власного відділу паблик рілейшнз, на противагу практиці користування послугами сторонніх PR-консультантів. Недарма в багатьох випадках кабінет керівника відділу паблик рілейшнз знаходиться поруч із кабінетом головного керівника організації. Це дає можливість кожний робочий день починати з короткої наради, обміну думками й обговорення поточного стану справ. Часті робочі контакти відділу паблик рілейшнз і вищого керівництва організації стають загальним правилом. Досвід показує, що під час подібних нарад у більшості випадків темою розмови є саме питання зв'язків організації з громадськістю. Особисті контакти породжують атмосферу конфіденційності, довіри і взаємної підтримки. Близькі стосунки між керівниками PR-відділу й організації приводять до того, що PR-менеджер стає членом керівної команди.

Знання організації означає глибоке розуміння всіх подробиць поточного моменту, доступне лише членові колективу. Штатні піармени в курсі стосунків, що склалися між окремими людьми і відділами всередині організації. Вони розуміються на «прихованих пружинах» політики організації і ролі тих чи інших осіб у її виробленні. PR-працівники можуть вийти на ключових людей, що ухвалюють рішення, й обминути тих, хто з амбітних міркувань здатний ставити палиці в колеса, перешкоджаючи ефективній роботі у сфері паблик рілейшнз. Маючи уявлення про здібності працівників організації, вони знають, хто краще зможе представити організацію публіці, бути спікером, сміливо і вправно працювати з представниками преси, триматися перед камерою. Працівники відділу паблик рілейшнз можуть вчасно, зі знанням справи порадити і надати практичну допомогу, оскільки в цій ситуації вони є невід'ємною складовою культури організації, обізнані з її історією і традиціями.

Заощадження коштів можливе завдяки тому, що не доводиться витрачати додаткові ресурси на консультантів зі сторони, а також внаслідок ефективної інтеграції дій піарменів із життєдіяльністю організації. Коли повсякчас існує потреба в налагодженні зв'язків із громадськістю (а вона актуальна для більшості організацій), утримання постійного штату піарменів менш затратне, ніж звернення по допомогу до зовнішніх консультантів. Як правило, кошти на облаштування й утримання PR-відділу для великої організації становлять дуже незначну частину її загальних витрат.

Крім того, стартова вартість проведення тієї або іншої PR-кампанії чи реалізації PR-проекту за наявності власного PR-персоналу завжди менша, оскільки цей персонал знає проблему в цілому і має доступ до керівництва і документації своєї організації. Такі складові PR-роботи, як підготовка щотижневих прес-релізів, щомісячних видань і друкованих повідомлень, квартальних звітів та ін., здійснюються найефективніше тими людьми, які ближче до джерел інформації, до діяльності та персоналу організації, що неодмінно впливає на зниження загальних витрат.

Доступність спілкування зі штатними піарменами також має багато переваг. Коли виникає проблема, фахівці завжди поруч для особистих консультацій. Як заступникам керівників організації, їм можна цілком довіряти під час обговорення делікатних питань. Наприклад, якщо хтось із відповідальних працівників перекрутить факти, перший керівник може відразу ж викликати на місце події PR-спеціаліста, який знає історію питання, усвідомлює небезпеку неправильної інтерпретації подій у пресі й користується довірою засобів масової інформації і ключових фігур громадськості.

Доступність означає також своєчасну або постійну присутність PR-спеціалістів в усіх відділах, підрозділах або віддалених філіях організації. Штатних піарменів можна миттєво запросити на засідання, щоб оперативно одержати додаткову інформацію. У деяких територіально роз'єднаних організаціях піармени з центрального офісу час від часу навідуються у філії, але в таких випадках їх нерідко сприймають на місцях як «консультантів зі сторони». Тому вважається, що ефективнішою є організація роботи піармена на місці, коли він знає конкретну ситуацію і може відразу дати більш цінні рекомендації.

Недоліки

Належність PR-працівників до однієї команди викликає також низку негативних наслідків: лояльність піармена може обернутися його експлуатацією; доступність - призвести до перетворення його на хлопчика на побігеньках. Але, крім цього, існує і більш серйозна небезпека.

По-перше, піармен, який є частиною організації і щодня виконує спільні з колективом завдання, найчастіше повільно і непомітно для себе втрачає здатність об'єктивно оцінювати ситуацію. Підтримуючи інших і одержуючи підтримку з їхньої сторони, він може виявитися цілковито залежним від внутрішньої громадської думки. Втрата піарменом здатності об'єктивно оцінювати думки інших нерідко трапляється внаслідок бажання догодити керівникові, який дав йому роботу.

Отже, для штатного PR-працівника існує загроза переступити ту непомітну межу, що пролягає між необхідністю вирішити проблему організації і спробою «втекти» від неї. У такому разі замість того, щоб сприяти вирішенню проблеми, штатний піармен може перетворитися на джерело її дальшого загострення.

По-друге, штатний піармен, включений до складу команди керівників організації, може виявитися в цілковитій залежності від начальства і перетворитися на його догідника. Адже одна справа - бути повноправним гравцем у команді й допомагати організації, і зовсім інша - бути в когось на побігеньках і внаслідок цього випадати з процесу розробки важливих питань стратегії і тактики організації.

У цьому випадку штатний PR-спеціаліст ходить по лезу бритви, лавіруючи між наданням професійних послуг, що доволі високо цінуються, і виконанням дрібних доручень, без яких взагалі можна обійтися. Тобто дуже важливо бути гравцем команди, але завжди залишатися особистістю і професіоналом. А це зовсім не просто.

По-третє, прагнення повсякчас бути, як кажуть, під рукою (доступність) може закінчитися дискредитацією ролі і місії штатного піармена в життєдіяльності організації. Нерідко трапляється так, що керівник організації, який пообіцяв особисто брати участь у тих або інших заходах, замість себе посилає піармена. Виникають й інші обставини. Керівник може давати штатному піармену доручення, виконання яких не є його прямим професійним обов'язком. Так трапляється або тому, що піармен завжди виявляється під рукою, або в тих випадках, коли при найманні піармена на роботу коло його службових обов'язків не було чітко обумовлене. Як наслідок, штатний піармен потрапляє в зачароване коло: що дрібніші виконувані ним доручення, то менше часу в нього залишається на власне PR-діяльність. При цьому з часом у керівника організації можуть виникнути підозри щодо професійних здібностей штатного піармена і доцільності його праці в штаті взагалі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розмір організації та обсяг PR-функцій	\|	Підстави для звернення до спеціалізованих PR-фірм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.