Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Старість і радість

Епос про першого героя

Епос Гільгамеша в культурі

Епос про Гільгамеша надихнув багатьох митців на свою інтерпретацію міфа. Для прикладу тут можна згадати ораторію Богуслава Мартіну «Гільгамеш», або сонет «Гільгамеш» українського неокласика Миколи Зерова.

Схоже, у цій книзі є все – від сотворення людини із глини до протистояння природи й цивілізації. Всесвітній потоп і подорож до царства смерті, корумповані боги і ревниві богині, а також класичний набір дружба-кохання-підступність… Ні, це не іронічно-філософський роман постмодерніста. І навіть не збірка античних міфів, хоча таке припущення вже ближче до правди. Це епос про першу людину-героя, „того, хто бачив усе” – месопотамського царя Гільгамеша, пригоди якого цікавлять людство вже понад три тисячоліття.

”Епос про Гільгамеша” вважають однією з найдавніших літературних пам’яток людства. Однозначної думки щодо дати написання текстів немає, проте навіть приблизний період – між XXII і XVIII ст. до нашої ери – викликає повагу. Але цінність епосу полягає не тільки і не стільки в його віці: протягом уже згаданих трьох тисячоліть історію Гільгамеша читають як для загальнокультурного розвитку, так і для власного задоволення. А головне – йдеться не про художні перекази, як це часто буває зі стародавньою літературою, яка потребує суттєвої адаптації для розпещеного сучасного читача, а про справжнісінький собі перекладений оригінал. Властива фольклору ритмічність і не властивий епічним творам лаконізм плюс по-справжньому глибокий зміст і глобальність піднятих проблем – ось шумерський рецепт безсмертного тексту. Власне, а чого ще можна чекати від народу, який задовго до початку „нашої” ери жив за конституційним зводом законів, розвивав математику, астрономію і медицину, а ще мав два яскравих свідчення цивілізованості – каналізацію і пивоваріння?

Читається епос легко і без відчуття „серйозності” стародавньої літератури (важко втриматися від порівняння з Гомеровими “Іліадою” та “Одіссеєю”, перечитувати котрі на дозвіллі можуть тільки обрані просвітлені люди). Можливо, на якість тексту вплинуло те, що до написання „Епосу про Гільгамеша” легенди про царя міста Урук існували в усній формі – як збірка оповідань, які потім перетворили на повість, залишивши їй розмовний стиль короткої форми.

Жив собі цар…

Цар Гільгамеш (цілком реальна історична постать, до речі) жив – не тужив, розбудовував своє любе місто Урук і, цитую, „вдень і вночі буйствував плоттю”. Така поведінка обурила богів, оскільки була, мабуть, божественним привілеєм, і вони вирішили якось спинити свого недобожественного брата (Гільгамеш, як і годиться, був на дві третини богом і на третину людиною). Отже, створили вони йому друга (правильно: скажи мені, хто твій друг…) – людину природи Енкіда, який спочатку розпочав двобій із Гільгамешем, а потім забрав його із цивілізації до себе на природу (насправді в оригіналі – довга історія із повіями та рестораціями). І жили хлопці там як брати, допоки здичавілому вже Гільгамешу не закортіло врубати чужого кедрового лісу (науковці пояснюють, що цінну кедрову деревину шумерці широко використовували в будівництві). Але кедровий ліс охороняє злий Хумбаба (я б теж була зла, якби мої ліси отак просто вирубували всі, кому заманеться), впоратися з яким не так легко – треба підкупити одного з богів. Таким чином за допомогою бартерних відносин (ти нам допомогу – ми тобі храм) та грубої фізичної сили друзі порушили екологічний баланс Месопотамії (знайома ситуація, чи ж ні?). Потім до вашої уваги пропонуються любовно-мстиві стосунки між Гільгамешем та хтивою й розпусною богинею Іштар, які закінчуються смертю нестриманого на язик Енкіда.

У розпачі Гільгамеш тікає в пустелю шукати безсмертя. Перепливши океан, який тоді називали водами смерті, цар зустрічає мудрого Утнапішті, якому вдалося пережити всесвітній потоп (ще один відомий сюжет, який, до речі, до епосу включили пізніше). Той, хто пережив потоп, має непогані навички виживання – й справді, Утнапішті дає Гільгамешу квітку безсмертя. Проте цар Урука залишив віднайдену квітку без нагляду. Повз неї повзла змія – і, не будь дурна, взяла і з’їла її (кажуть, із того часу змії мають здатність скидати шкіру й молодшати). Отак і лишився Гільгамеш без друга, без богині й без квітки безсмертя.


Читайте також:

  1. Експлозія- це глибоке і інтенсивне емоційне переживання. Ф. Перлз [14] розрізняє чотири типи експлозії: скорбота, гнів, радість, оргазм.




Переглядів: 526

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Історія | Книжкова мініатюра

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.122 сек.