• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види станів.

Психічні стани можуть бути класифіковані як вияви пси­хічних процесів:

стани емоційні — настрої, афекти, тривога та ін.;

стани вольові — рішучість, розгубленість тощо;

стани пізнавальні — зосередженість, замисленість і т. д.

Психічні стани розрізняють і за глибиною та тривалістю. Пристрасть як психічний стан глибше, ніж настрій. Кожний стан тимчасовий, може заступитися іншим. З практичною метою виділяють стани миттєві (нестійкі), довгочасні і на­віть хронічні, або оперативні, поточні та перманентні. Кож­ний стан, наприклад тривога і замисленість, за певних умов може бути і оперативним (нестійким), і поточним (трива­лим), і перманентним (хронічним). Перехід станів із по­точних у перманентні може мати як позитивний (стан тре­нованості в спорті, рішучості), так і негативний (стан утоми, розгубленості) характер.

Складність розрізнення типів психічних станів полягає в тому, що їх майже неможливо розмістити в межах однієї шкали, класифікувати за однією ознакою, кожний із станів мас свій континуум проявів і набір ознак (рівень усвідомленості, домінування психічних процесів, тривалість, адекват­ність чи неадекватність ситуації тощо).

Стрес (від англ. stress – тиск, напруження) – індивідуальна реакція організму людини на екстремальну ситуацію, яка вимагає певної перебудови функцій організму, його адаптації.

ФАЗИ СТРЕСУ:

1. Тривожність — стан підвищеного психологічного дискомфорту, переживання з приводу подій, які мають відбутися, стан невпевнено­сті у своїх силах і можливостях, самонавіювання негативній думок. Людина сприймає щось незвичне, не може собі його пояснити і це викликає в неї певне занепокоєння. А організм одразу готується до захисту (саме тут і виявляються фізіологічні симптоми стресу).

2. Адаптації — це період пристосування до нової ситуації, небез­пеки, яка виникла. У цей час настає так звана рівновага протидії захисних сил нервової системи і впливів зовнішнього середовища (чинника стресу). Як стверджує канадський фізіолог, директор Ін­ституту експериментальної медицини та хірургії в Монреалі Г.Сельє, ця фаза називається “еустрес” (від гр. “еу” — гарний). Оскільки стрес випадає на долю однієї системи, інша в цей час відпочиває. Сельє звертає увагу на те, що в повсякденному житті термін “стрес” чомусь обов'язково пов'язують лише з несприятливою для організ­му реакцією. Насправді ж діяльність, зумовлена стресом, може бути і приємною, і неприємною. Г.Сельє наголошує: “Повна свобода від стресу — це смерть”. Стрес спонукає нас до нових висот.

3. Виснаження — це і є третя фаза стресу. Саме під час виснажен­ня позитивний стрес переходить у негативний, або, за Г.Сельє, “ди-стрес”. Відповідно до експериментальних досліджень, вчений визна­чив такі стадії стресу: тривалий страх — виснаження нервової сис­теми — смерть.

Фрустрація (від лат. frustratio – обман, розлад, крах планів) – психологічний стан людини, який викликається суб’єктивно неподоланими труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети чи до вирішення завдань; переживання невдачі, почуття розчарування, крах надій.

Читайте також:

1. Експертиза статевих станів.
2. Психічні стани їх особливості. Види емоційних станів.
3. Психологічна характеристика емоційних станів.
4. Регістр станів.

Переглядів: 890