Психологічна характеристика емоційних станів.

Спрямованість

Структура особистості за С.Л. Рубінштейном.

2. Знання, вміння, навички

3. Індивідуально-типологічні особливості(темперамент, характер, здібності).

Зовсім іншою є структура особистості за З. Фрейдом.

Перша частина особистості – Воно (id )– це система біологічних потреб у фізичних задоволеннях, резервуар усіх психічних енергій та природжених інстинктів життя (енергія лібідо) і смерті (енергія мортідо).

Воно повністю відірване від зовнішньої реальності, сфокусоване на власному задоволенні, незважаючи на наслідки. Дії id підпорядковані принципу задоволення.

Друга частина – Я (ego) – розумна, раціональна, відповідає за адаптацію до середовища. Його дія підпорядкована принципу реальності, що стримує бажання Воно доти, доки не буде знайдений слушний прояв для задоволення. Основна функція ego – захищати Воно і забезпечувати йому безпечне задоволення. На відміну від несвідомого id, ego зберігає тісні зв’язки зі свідомістю, хоча виконує і несвідомі функції.

Воно є природжене, наявне від народження. Я починає розвиватися протягом першого року життя через досвід взаємодії з реальністю.

Пізніше, із соціалізацією дитини, засвоєнням суспільних цінностей, засновується третє силове поле особистості – понад-Я(super-ego). Цей компонент уособлює голос моралі, нагороджує людину за добрі дії та карає за погані. Понад-Я складається з ідеалу Я (стандарти і моральні норми, які особа вважає правильними) і з сумління (внутрішній голос, який з’являється тоді, коли людина чинить неправильно). Отже, super-ego вимагає від індивіда чогось нереалістичного, щоб він робив те, що вважається правильним, незалежно від наслідків.

З. Фрейд вважав, що задля блага цивілізації сексуальні та агресивні потяги можуть і повинні бути сублімовані у належній конструктивній формі.

Емоції – це специфічна форма взаємодії людини з довколишнім світом, спрямована на пізнання цього світу та свого місця в ньому через саму себе у формі переживань. Ця специфічність виявляється в суттєвих якостях позитивного і негативного полюсів емоції, що означає їх диференціацію.

Як зазначав В.Вундт у тримірній теорії емоцій, в останніх присутні полярність приємного і неприємного, протилежності напруження і розрядки, збудження і пригніченості. Так поряд зі збудженою радістю існують радість спокійна, і радість напружена.

Кожна людина на власному досвіді переконується, що вона відчуває саме щастя, печаль чи страх, а не просто емоцію, що вони розрізняються за внутрішнім переживанням й за зовнішнім виглядом. Розрізнюючись, емоції взаємодіють одна з одною, а також із перцептивними, когнітивними, моторними процесами і впливають як на них, так і одна на одну. Радість послаблює страх, печаль посилює відчай.

Названі особливості виступають характеристиками емоцій. Серед них розрізняють якісні характеристики (знак – позитивні чи негативні, модальність – страх, гнів, радість, сором тощо) і кількісні (сила або слабкість, збудженість і пригніченість, й інтенсивність, що визначається через напруженість – розрядку).

Емоції виявляються в різноманітних периферичних змінах, що відображаються на всіх внутрішніх, вісцеральних процесах, від яких залежить життя організму.

Фізичні зміни при емоціях так зовні різко виділяються, що на їх роль вже давно звернули увагу. Яке ж значення вони мають? Звичайно представляється такий порядок: зовнішнє роздратування викликає психічну реакцію, наприклад переляк, потім з'являється здригання "від переляку", серцебиття.

Теорія виникнення емоцій Джемса – Ланге.

Ланге (1890), Джемс(1892) висунули теорію, що емоції є сприйняття відчуттів, викликаних змінами в тілі внаслідок зовнішнього роздратування. Зовнішнє роздратування, що служить причиною виникнення афекту, викликає рефлекторні зміни в діяльності серця, дихання, в кровообігу, в тонусі м'язів. Внаслідок цього у всьому тілі при емоції відчуваються різні почуття, з яких і складається переживання емоцій.

Наприклад, ми зустріли ведмедя, злякалися, тремтимо, а потім тікаємо. А згідно з теорією Джемса - Ланге, порядок подій формулюється так: ми боїмося, тому що тремтимо. Якби тілесні вияви не слідували негайно за сприйняттям, то, на їх думку, не було б і емоції. Якщо ми уявимо собі яку не будь емоцію і уявно віднімемо з неї одне за іншим всі тілесні відчуття, з нею пов'язані, то від неї зрештою нічого не залишиться. Так, якщо з емоції страху усунути серцебиття, утруднене дихання, тремтіння в руках і ногах, слабість в тілі і т.п., то не буде і страху. Тобто людська емоція, позбавлена всяких тілесних змін, є ні що інше як пустий звук.

Емоції можуть виникати без всякого впливу на психіку, під впливом чисто хімічних і лікарських впливів. Відомо, що вино "веселить серце людини", вином можна "залити тугу", завдяки вину зникає страх - "п'яному море по коліно".

Мухомор викликає припадки сказу і схильність до насильства. Настій мухомора в старовину давали воїнам, щоб привести їх в "кровожерливий стан". Гашиш теж може викликати припадки буйства.

Емоції виникають також під впливом внутрішніх причин в патологічних випадках. При захворюваннях серця і аорти з'являється туга. При багатьох захворюваннях з'являються страх або радість без прямих об'єктів цих емоцій: хворий боїться, сам не знаючи чого, або щасливий без причини. Емоції виражаються мімікою м'язів обличчя, рухами мови, викликами і звуками.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура особистості за К.К. Платоновим.	\|	Емоційні стани.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.