• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Банківська система України і її характеристика

Сутність, призначення та види фінансового посередництва

План.

8.1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва

8.2. Банківська система України і її характеристика.

8.3. Основні види спеціалізованих фінансово-кредитних установ.

Мета:зрозуміти сутність сучасної кредитної системи розвинутих країн, а також кредитної системи України; принципи, функції та задачі банківської системи, ознайомитися з традиційними функціями та операціями центральних банків.

Кредитна система є сукупністю різних кредитно-фінансових інститутів, діючих на грошовому ринку і здійснюючих акумуляцію і мобілізацію грошового капіталу.

Сучасна кредитна система включає два основні поняття:

1) сукупність кредитно-розрахункових і платіжних відносин, які базуються на певних, конкретних формах і методах кредитування;

2) сукупність функціонуючих кредитно-фінансових інститутів.

Кредитна система функціонує через кредитний механізм, який є наступним:

- систему зв'язків по акумуляції і мобілізації грошового капіталу між кредитними інститутами і різними секторами економіки;

- відносини, пов'язані з перерозподілом грошового капіталу між кредитними інститутами в рамках діючого грошового ринку;

- відносини між кредитними інститутами і іноземними клієнтами.

Кредитна система складається з наступних інституційних ланок або ярусів:

1. Центральний банк, державні і напівдержавні банки.

2. Банківський сектор.

3. Сектор страховки

9. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути.

Така система є типовою для більшості промислово розвинутих країн. Проте по ступеню розвинутої тих або інших ланок окремі країни істотно відрізняються один від одного. Кредитні системи країн, що розвиваються, за рідкісним виключенням, розвинуті слабо. В більшості цих країн існує двохярусна система, представлена національним банком і системою комерційних банків.

Банківська система - це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, що займаються банківською діяльністю.

Необхідність формування банківської системи, як особливої структури, визначається двома групами причин:

1) пов'язаних із необхідністю проведення громадського нагляду і регулювання банківської діяльності, узгодження інтересів окремих банків з інтересами товариства - забезпеченням усталеності грошей і стабільної роботи всіх банків;

2) пов'язаних із функціонуванням грошового ринку, забезпеченням збалансованості попиту і пропозиції на грошовому ринку й у кожному його секторі.

Банківська система характеризується такими ознаками:

- включає елементи, підпорядковані визначеній єдності, які відповідають єдиним цілям;

- мають специфічні властивості (специфіка банківської системи визначається її складовими елементами і відношеннями, що укладаються між ними);

- спроможна до взаємозамінності елементів (у випадку, якщо ліквідується один банк, то вся система не стає недієздатною - з'являється інший банк, який може виконувати банківські операції і послуги);

- є динамичною системою (поповнюється новими компонентами й удосконалюється, а також усередині банківської системи виникають нові зв'язки);

- виступає як система «закритого типу» (у повному значенні її не можна назвати закритою, оскільки вона взаємодіє з зовнішнім середовищем, з іншими системами, поповнюється новими елементами, проте існує так звана банківська «таємниця»);

- має характер саморегулюючої системи (зміна економічної кон'юнктури, політичної ситуації неминуче призводить до автоматичної зміни політики банку);

- є керованою системою (НБУ підзвітний Президенту України і Верховній Раді України).

Як уже відзначалося вище, банківська система України носить дворівневий характер. Вона складається із: Національного банку України і комерційних банків.

Банківська система покликана виконувати такі функції:

1. Трансформаційна

2. Створення платіжних коштів і регулювання грошової маси

3. Забезпечення стабільності банківської діяльності і грошового ринку.

Трансформаційна функція обумовлена посередницькою місією банків. Мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів ринку і передаючи їхніми різними засобами іншим суб'єктам, банки можуть змінювати (трансформувати) терміни грошових капіталів, їх розміри, фінансові ризики і т.п.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обертанні, збільшує або зменшує їх відповідно змінам попиту на гроші. Іншими словами, банківська система управляє пропозицією грошей.

Функція забезпечення стабільності банків і грошового ринку (стабілізаційна) пов'язана з незвичайно високою ризикованістю банківської діяльності. Банки на відміну від інших економічних суб'єктів, несуть у собі підвищену небезпеку дестабілізації власної діяльності, розлад усього грошового ринку, провокування загальноекономічної кризи.

Задача банківської системи в перехідний період до ринку:

1. Вона повинна забезпечувати економічний виправданий розподіл фінансових ресурсів, стимулювати конкуренцію, сприяти приватизації, перебудові ціноутворення і цінових пропорцій.

2. Банківський сектор повинний утримувати в достатньо стабільному плані грошово-кредитну систему, створювати перешкоди гіперінфляції, дефіциту бюджету.

3. Банки повинні створювати умови для «відкриття» економіки, забезпечувати міжнародне просування товарів, прямих і «портфельних» інвестицій, робочої сили, сприяючи переходу до конвертуємої національної валюти.

4. Банкіри повинні забезпечувати фінансову дисципліну і учити клієнтів рахувати гроші, що призведе до уміння економічно мислити.

Банківська система України - це найважливіша інфраструктура ринкової економіки , яка формується. Вона спрямована на обслуговування процесів становлення нових ринків, демонополізацію, приватизацію, технічну і технологічну перебудову національної економіки, а також на становлення усталеності грошової системи України.

Банк -юридична особа, яка має виключне право на пiдставi лiцензiї Нацiонального банку України здiйснювати у сукупностi такi операцiї: залучення у вклади грошових коштiв фiзичних i юридичних осiб та розмiщення зазначених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик, вiдкриття i ведення банкiвських рахункiв фiзичних та юридичних осiб.

Банки в Українi можуть функцiонувати як унiверсальнi або як спецiалiзованi. За спецiалiзацiєю банки можуть бути ощадними, iнвестицiйними, iпотечними, розрахунковими (клiринговими).

Банк самостiйно визначає напрями своєї дiяльностi i спецiалiзацiю за видами операцiй. Нацiональний банк України здiйснює регулювання дiяльностi спецiалiзованих банкiв через економiчнi нормативи та нормативно-правове забезпечення здiйснюваних цими банками операцiй.

Банк набуває статусу спецiалiзованого банку у разi, якщо бiльше 50 вiдсоткiв його активiв є активами одного типу. Банк набуває статусу спецiалiзованого ощадного банку у разi, якщо бiльше 50 вiдсоткiв його пасивiв є вкладами фiзичних осiб.

Банки мають право самостiйно володiти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхнiй власностi.

Держава не вiдповiдає за зобов’язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов’язаннями держави, якщо iнше не передбачено законом або договором.

Нацiональний банк України не вiдповiдає за зобов’язаннями банкiв, а банки не вiдповiдають за зобов’язаннями Нацiонального банку України, якщо iнше не передбачено законом або договором.

Органам державної влади i органам мiсцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керiвництво чи працiвникiв банкiв у ходi виконання ними службових обов’язкiв або втручатись у дiяльнiсть банку, за винятком випадкiв, передбачених законом.

На пiдставi банкiвської лiцензiї банки мають право здiйснювати такi банкiвськi операцiї:

1) приймання вкладiв (депозитiв) вiд юридичних i фiзичних осiб;

2) вiдкриття та ведення поточних рахункiв клiєнтiв i банкiв-кореспондентiв, у тому числi переказ грошових коштiв з цих рахункiв за допомогою платiжних iнструментiв та зарахування коштiв на них;

3) розмiщення залучених коштiв вiд свого iменi, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крiм перелiчених операцiй, має право здiйснювати такi операцiї та угоди:

1) операцiї з валютними цiнностями;

2) емiсiю власних цiнних паперiв;

3) органiзацiю купiвлi та продажу цiнних паперiв за дорученням клiєнтiв;

4) здiйснення операцiй на ринку цiнних паперiв вiд свого iменi (включаючи андеррайтинг);

5) надання гарантiй i поручительств та iнших зобов’язань вiд третiх осiб, якi передбачають їх виконання у грошовiй формi;

6) придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовiй формi за поставленi товари чи наданi послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежiв (факторинг);

7) лiзинг;

8) послуги з вiдповiдального зберiгання та надання в оренду сейфiв для зберiгання цiнностей та документiв;

9) випуск, купiвлю, продаж i обслуговування чекiв, векселiв та iнших оборотних платiжних iнструментiв;

10) випуск банкiвських платiжних карток i здiйснення операцiй з використанням цих карток;

11) надання консультацiйних та iнформацiйних послуг щодо банкiвських операцiй.

За умови отримання письмового дозволу Нацiонального банку України банки також мають право здiйснювати такi операцiї:

1) здiйснення iнвестицiй у статутнi фонди та акцiї iнших юридичних осiб;

2) здiйснення випуску, обiгу, погашення (розповсюдження) державної та iншої грошової лотереї;

3) перевезення валютних цiнностей та iнкасацiю коштiв;

4) операцiї за дорученням клiєнтiв або вiд свого iменi: з iнструментами грошового ринку; з iнструментами, що базуються на обмiнних курсах та вiдсотках; з фiнансовими ф’ючерсами та опцiонами;

5) довiрче управлiння коштами та цiнними паперами за договорами з юридичними та фiзичними особами;

6) депозитарну дiяльнiсть i дiяльнiсть з ведення реєстрiв власникiв iменних цiнних паперiв.

Нацiональний банк України встановлює порядок надання банкам дозволу на здiйснення операцiй, якщо:

1) рiвень регулятивного капiталу банку вiдповiдає вимогам Нацiонального банку України, що пiдтверджується незалежним аудитором;

2) банк не є об’єктом застосування заходiв впливу;

3) банком подано план, за яким вiн буде здiйснювати таку дiяльнiсть, i цей план схвалений Нацiональним банком України;

4) Нацiональний банк України дiйшов висновку, що банк має достатнi фiнансовi можливостi i вiдповiдних спецiалiстiв для здiйснення такої дiяльностi.

Банк має право здiйснювати iншi угоди згiдно iз законодавством України.

Нацiональний банк України має право встановити спецiальнi вимоги, включаючи вимоги щодо пiдвищення рiвня регулятивного капiталу банку чи iнших економiчних нормативiв, стосовно певного виду дiяльностi, передбаченого у цiй статтi.

Комерцiйнi банки самостiйно встановлюють процентнi ставки та комiсiйну винагороду по своїх операцiях.

Банкам забороняється дiяльнiсть у сферi матерiального виробництва, торгiвлi (за винятком реалiзацiї пам’ятних, ювiлейних i iнвестицiйних монет) та страхування, крiм виконання функцiй страхового посередника.

Спецiалiзованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) вiд фiзичних осiб в обсягах, що перевищують 5 вiдсоткiв капiталу банку.

Банк може мати у власностi нерухоме майно загальною вартiстю не бiльше 25 вiдсоткiв капiталу банку. Це обмеження не поширюється на:

1) примiщення, яке забезпечує технологiчне здiйснення банкiвських функцiй;

2) майно, яке перейшло банку у власнiсть на пiдставi реалiзацiї прав заставодержателя вiдповiдно до умов договору застави;

3) майно, набуте банком з метою запобiгання збиткам, за умови, що таке майно має бути вiдчужено банком протягом одного року з моменту набуття права власностi на нього.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
5. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
8. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
9. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
10. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
11. VI. Узагальнення та систематизація знань
12. VII. Закріплення нового матеріалу і систематизація знань.

Переглядів: 3473