Основні види спеціалізованих фінансово-кредитних установ.

В останні десятиріччя у ряді розвинутих країн серйозну конкуренцію комерційним банкам надають спеціальні інститути - кредитні установи, як банківські, так і небанківські, які спеціалізуються на якій-небудь галузі кредитування.

Небанківські кредитно-фінансові установи є фінансовими посередниками грошового ринку, які здійснюють акумуляцію заощаджень і розміщення їх в прибуткові активи: в цінні папери і кредити (переважно довгострокові).

В своїй діяльності вони мають багато загального з банками:

n функціонують в тому ж секторі грошового ринку, що і банки - в секторі опосередкованого фінансування;

n формуючи свої ресурси (пасиви), вони випускають, подібно банкам, боргові зобов'язання, які менш ліквідні, ніж зобов'язання банків, але також можуть реалізовуватися на ринку як додатковий фінансовий інструмент;

n їх діяльність по створенню зобов'язань і вимог базується на тих же умовах, що і банків.

Разом з тим посередницька діяльність небанківських фінансово-кредитних установ істотно відрізняється від банківської діяльності:

n вона не пов'язана з тими операціями, які визначені як базові банківські;

n вона не торкається процесу створення депозитів і не впливає на динаміку пропозиції грошей, тому немає необхідності контролювати їх діяльність так ретельно як банківську;

n вона є вузько спеціалізованою, причому за двома критеріями:

1) за характером залучення вільних грошових коштів кредиторів;

2) за додатковими послугами, які надають фінансові посередники своїм кредиторам.

Формування грошових ресурсів небанківських кредитно-фінансових установ має ту особливість, що воно не є депозитним, тобто переданими їм коштамии власники не можуть так вільно розпоряджатися, як банківськими внесками.

Недепозитне залучення коштів може здійснюватися двома способами: на договірних умовах і шляхом продажу посередником своїх цінних паперів. Звідси все СНКФУ можна розділити на дві групи:

1. Договірні фінансові посередники (залучають грошові кошти на підставі договору з кредитором (інвестором):

n страхові компанії;

n пенсійні фонди;

n ломбарди, лізингові, факторингові компанії;

2. Інвестиційні фінансові посередники (залучають кошти через продаж кредиторам своїх акцій, облігацій, паїв тощо):

n інвестиційні фонди;

n фінансові компанії;

n кредитні спілки та ін.

Зростанню впливу спеціалізованих небанківських установ сприяли три основні причини:

1) зростання доходів населення в розвинутих країнах;

2) активний розвиток ринку цінних паперів;

3) надання цими установами спеціальних послуг, які не можуть надавати банки.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Банківська система України і її характеристика	\|	Договірні фінансово-кредитні установи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.