Загальний механізм регулюючого впливу на конфлікт.

Тема 4.1.Альтернативні системи вирішення конфліктів

План.

1. Третя сторона в конфлікті і механізм регулюючої дії на конфліктну ситуацію ззовні.

2. Загальна характеристика основних альтернативних систем вирішення конфліктів.

1. Третя сторона в конфлікті і механізм регулюючого впливу на конфліктну ситуацію ззовні.

Третя сторона в конфлікті – це особа або група осіб, що здійснюють інтервенцію в конфлікт ззовні з різної мети, що ставлять перед собою.

Интервенция в конфлікт – втручання сторонньої особи в конфлікт із метою направити його в русло, що воно вважає бажаним.

Види третьої сторони в конфлікті.

Традиційно в сучасному суспільстві склалося враження про третю сторону, як про сторону, що здійснює примусовий (силове) вплив на учасників конфлікту з метою його попередження або припинення. У цьому випадку ми можемо говорити про правоохоронні органи, безпосередньо попереджуючи конфлікти, що припиняє їх протиправний характер або про судові органи, що вирішують правові конфлікти з використанням нормативно-правової бази.

Поряд із третьою стороною, що здійснює примусовий вплив на учасників конфлікту з метою його попередження або припинення, склалася інша традиційна форма третьої сторони конфлікту, що здійснює захист однієї зі сторін конфлікту - адвокатура. Як адвокати у конфликтологічному розумінні можуть виступати не тільки адвокати-юристи, але також будь-які інші особи, що допомогають однієї зі сторін з метою досягнення стороною виграшу в конфлікті (співробітники, родичі, друзі, сусіди й т.д.).

Нетрадиційною формою третьої сторони конфлікту є т.зв. адвокати процесу конфлікту або посередник (медіатор). Мета посередника складається не в захисті інтересів однієї зі сторін і не в досягненні якогось певного результату, а в оптимізації процесу конфлікту, внаслідок якого процес сам по собі приведе до результатів, прийнятним для вирішення протиборччя сторін.

Схема, що ілюструє різні види інтервенції в конфлікт.

Третя сторона в конфлікті як чинник, що впливає на його динаміку. Можливість виділення тут зацікавленого инсайдера (обличчя, групи осіб або широкого громадянства, і сторін, що користуються довірою, знаходяться в зоні конфлікту, небайдужих до того, що тут відбувається) і нейтрального аутсайдера (третьої сторони, що впливає на ситуацію ззовні).

Рівні втручання третьої сторони в конфлікт: особистий, груповий, місцевий, національний, регіональний, глобальний. Актуальність підходу (намітився останніми роками), суть якого полягає в багатоканальній дії на конфліктні ситуації з боку різного роду акторов при чіткому розподілі їх функцій і рівнів компетенції, з упором на вживання превентивних заходів. Необхідність координації зусиль всіх зацікавлених акторов ‘по горизонталі’ і ‘по вертикалі’.

Що ж є механізмом регулюючої дії на конфліктну ситуацію ззовні? Його найважливіші компоненти: базова система цінностей, з якої виходить третя сторона; основоположні цілі і витікаючі з них завдання, які вона перед собою ставить; конкретний набір використовуваних при цьому засобів; нормативна база (національне законодавство, мижнародное публічне право, міжнародною гуманітарне право або комбінація їх елементів); структури і процедури в рамках яких відбувається узгодження інтересів конфліктуючих сторін і проводиться їх спілкування; ресурси, якими володіє третя сторона; відповідні кадри. Якісне інформаційне забезпечення – важлива умова успішної роботи з конфліктом третьої сторони.

Використання при цьому різних методів, пов'язаних з відповідними стратегіями: ‘крок за кроком’ (з метою послідовно укріплювати атмосферу довіри), ‘процедурні рамки’ (втягувати сторони в переговори до початку дійсних переговорів), ‘кінцева картина’ (ставити сторони перед принциповими питаннями).

Можливість/правомірність розгляду третьої сторони як чинника, що ззовні впливає на конфлікт, в двох основних испостасях як психолога, соціолога так і конфликтолога. Конфліктолог – конкретний (індивідуальний або колективний) суб'єкт, що здійснює безпосередню дію на конфлікт. Конфліктолог в сучасних умовах: покликання або професія? Критерії професіоналізму конфликтологов і моральні імперативи їх діяльності.

Перехід до розгляду питання: чи правомірно взагалі говорити про технологію врегулювання таких складних форм взаємодії людей, як конфлікти? Розгляд в зв'язку з цим загального поняття ‘технологія’ і його соціально-гуманітарної специфікації. Перевага використання в нашому випадку терміну ‘конфликтологическая робота’ в порівнянні з терміном ‘врегулювання конфліктів’. Можливість використання останнього в широкому і вузькому сенсі слова.

Щонайширший спектр форм регулюючої дії на конфлікти і конфліктні ситуації, що в принципі можуть мати місце у сфері практичної конфліктології:

- робота по вивченню фонової напруженості, ослеживание перших симптомів конфліктів і діагноста ситуації;

- попередження конфліктів і профілактична робота в цій області;

- залагоджування конфліктів (або їх врегулювання у вузькому і власному сенсі цього слова);

- реабілітаційна робота в умовах постконфліктного розвитку.

- допомога сторонам (обом або одній з них) в умовах дозволу ними конфліктів власними силами.

2. Загальна характеристика альтернативних технологій вирішення соціальних конфліктів.

Арбитрация ( . Arbitror - думати, уважати, думати) - подібна судової неформальна процедура, де роль суддів виконують т.зв. арбітри (звичайно в складі трьох чоловік - трибунал), у якій сторони беруть участь добровільно й представлені адвокатами, що викладають справу з погляду власного клієнта, а арбітри виносять рішення за підсумками.

Експертна оцінка ( Expertus - досвідчений) - добровільний для сторін процес, у якому третя нейтральна сторона (фахівець в області конфлікту, що розбирає), дає оцінку обговорюваних проблем. Знаходження факту - у цьому процесі бере участь спец. особа Вибираючи цей процес, сторони переступають щабель медіації, і шукають інформацію, що зможе допомогти усвідомити суть конфлікту. Спеціально запрошена людина. Вивчає всю інформацію, документи, готовить доповідну записку з рекомендаціями. Результат роботи - доповідь.

Медіація(панцира. Medium - середнє) - процес переговорів, проведений за допомогою залучення в дискусію третьої сторони.

Негоціація (переговори) ( Negotio – вести переговори, робити угоди) – процес, у якому беруть участь дві або більше сторони з метою вироблення договору по питанню, що представляє інтерес для обох сторін. Переговори - обидві сторони переслідують спільний нтерес - ДОМОВИТИСЯ. Це процес, у якому обидві сторони виступають за бажанням, нав'язувати їм участь у переговорах ніхто не вправі. Гарний результат переговорів - угода, підписана обома сторонами.

Фасилитация ( Fas - дозволене, можна) - форма переговорів, при якій у процес вступає третя сторона, що допомагає учасникам переговорів досягти консенсусу. фасилитатор - це медіатор, але в меншому ступені, він займається зближенням сторін, знімає бар'єри, полегшення руху двох сторін друг до друга.

Консолиация( Consilium - нарада, рада, рішення, задум) - форма переговорів, при якій третя сторона повідомляє думку й рішення між протиборчими сторонами.

Міні-суд -Конфліктуючі сторони не хочуть чекати суду або оголошення в пресі. Для вислуховування сторін запрошується колишній суддя, що перебуває на пенсії, спосіб урегулювання конфлікту - міні-суд. Сторони розуміють, що суд - дорога й довга процедура.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.1. Конфлікти у великих групах.	\|	Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.