Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Диспансеризація населення.

Комплексна система профілактики стоматологічних захворювань.

Комплексна система профілактики- це комплекс заходів, направлених на попередження стоматологічних захворювань, що включають всі використані на цьому етапі методи профілактики, при участі служб по охороні здоров’я, санпросвіти, і самої групи населення. Вона включає методи, направлені на попередження загальних захворювань, методи, що підвищують резистентність зубів і пародонта. Умовно їх поділяють на основні і допоміжні.

Основні методи профілактики:

- загальний раціональний режим;

збалансоване харчування:

- раціональна гігієна порожнини рота; активна санітарно-просвітня робота;

Допоміжні методи:

обробка зубів ремінералізуючими розчинами;

призначення лікувальних паст;

- усунення травматичної оклюзії;

- корегуюча гімнастика;

Загальний раціональний режим ~ це комплекс соціально-гігієнічних заходів, що впливають на правильний, гармонійний розвиток індивідуума, що протягом свого життя активно працює на благо суспільства. Сюди відносять оптимальні умови годування, харчування, дозрівання, функціонування і старіння організму у відповідності з фізіологічними особливостями людини. Режим включає індивідуальні і гігієнічні заходи (режим праці, харчування, відпочинку, особиста гігієна).

Під терміном „ збалансоване харчування” розуміють потребу в необхідних для підтримання оптимального здоров’я і працездатності кількості і пропорцій білків, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів і води. Фізіологічна потреба організму в харчових речовинах залежить від віку, статі, енергетичних затрат, стану нервової системи, умов середовища.

Раціональна гігієна це правильний догляд за порожниною рота з використанням засобів гігієни.

Усунення травматичної оклюзії Стабілізація зубів і зубних рядів, створення благоприємних умов для пародонта (пришліфовування зубів).

Комплексну профілактику слід проводити в першу чергу в жіночих консультаціях, дитячих садочках, школах, ПТУ, технікумах, вузах, заводах фабриках і в інщих організованих колективах населення на базі спеціального приміщення ( спеціалізованих класів).

Для організації комплексної системи профілактики повинні проводитися стоматологічні обстеження організованих груп - вагітних, дітей і дорослих..

Основним реєстраційним документом, що заповняється в ході первинних і вторинних оглядів є „ Карта оцінки ефективності первинної профілактики стоматологічних захворювань”.

Перед впровадженням програми профілактики в певному районі необхідно зібрати відомості:

1. Демографічні дані:

- знати чисельність населення, що проживає в даній місцевості, щорічний приріст населення ( в %), відсоток міського населення, необхідно уточнити кількість дітей у віці від 0 до 6 років і від 7 до 17 років, кількість дитячих садочків, шкіл в даній місцевості.

2. Фактори навколишнього середовища:

- кількість вживання цукру (рахується по об’ємах проданого цукру за певний період часу) , фторовавість води.

3. Стоматологічні послуги:

- кількість стоматологів, гігієністів і середнього медичного персоналу.

- число стоматологічних поліклінік., кількість хворих, що відвідують поліклініку. Критерії ефективності проведеної профілактики.

Організаційна ефективність оцінюється на рівні охоплення контингенту дітей профілактичними заходами у повному обсязі (з 1 -го року після початку цієї роботи). Медична ефективність може бути розрахована не раніше як через 2 роки після початку запровадження методу в певному колективі дітей. Оцінюєть її за такими показниками:

1) за зменшенням поширення карієсу;

2) за зниженням інтенсивності розвитку карієсу;

3) за зниженням інтенсивності розвитку проросту карієсу.

Оцінюють показники на підставі порівняння з аналогічними даними у дітей, не охоплених профілактикою( за 1 рік).

Економічний ефект розраховують за даними про вартість лікування карієсу, насамперед неускладненого. Економічні вигоди дає і зменшення обсягу лікувальної роботи завдяки зниженню карієсу, оскільки точно підібрані інтервали між оглядами в диспансеризації дозволяють своєчасно і з максимальним ефектом використовувати для кожної дитини запобіжні засоби і цим знизити приріст карієсу і його ускладнень.

Диспансеризація - це є активне спостереження за здоров’ям всього населення чи окремих контингетів, у вивченні умов праці і побуту, забезпечені збереження здоров’я, попередження захворювань шляхом проведення лікувально-профілактичних, санітарно - гігієнічних і соціальних заходів.

Диспансеризація стоматологічних хворих передбачає раннє виявлення хвороб зубів, пародонту, слизової оболонки рота, лікування і усунення причин їх виникнення ( з умовою їх праці і побуту).

Основні задачі диспансеризації:

• активне виявлення хворих;

• повне клінічне обстеження;

• проведення комплексу лікувально-оздоровчих заходів;

• динамічне спостереження за станом хворих;

• санітарно-просвітня робота;

• узагальнення даних про ефективність диспансеризації.

Диспансеризація населення включає:

1. Щомісячний медичний огляд всього населення з проведенням встановленого об’єму лабораторних і інструментальних досліджень;

2. Визначення і оцінювання стану здоров'я з метою виявлення осіб, що мають фактори ризику, які ведуть до розвитку захворювань.

3. Дообстеження потребуючих з використанням методів діагностики.

4. Виявлення захворювань на ранніх стадіях з послідуючим проведенням комплексу лікувально-оздоровчих заходів і динамічного спостереження за станом здоров’я населення.

При проведенні диспансеризації населення планується:

- підвищення рівня і якості щорічного огляду і диспансеризації з проведенням необхідних обстежень;

- розширення участі різних спеціалістів;

- розширення об’єму обстежень.

- Виявлення і усування причин, що визивають захворювання..

Виділяють два етапи диспансеризації:

1-й - відбір контингенту на диспансерне спостереження;

2 -й - власне диспансерне спостереження, що включає лікувально-оздоровчі заходи.

На першому етапі диспансеризації відбір хворих для диспансерного спостереження проводиться під час звертання хворих за стоматологічною допомогою чи в процесі медичного огляду. На першому етапі планують оглядати інвалідів, учасників ВВ війни, вагітних жінок, робітників певних професій. Після відбору проводиться їх групування в залежності від виду патології, її важкості, віку хворого, давності захворювання.

На другому етапі диспансеризації хворих поділяють на дві підгрупи:

а) ті, що отримують лікування;

б) ті, що знаходяться під наглядом.

Хворі першої підгрупи отримують повний курс комплексної терапії, другої - оглядаються профілактично ( контролюється якість чистки зубів, санації порожнини рота), при необхідності їм призначають курс лікування з метою профілактики загострення захворювання. В залежності від характеру протікання захворювання визначається кратність оглядів. На цьому етапі розширена кількість лабораторних і інструментальних обстежень, збільшена кількість спеціалістів, які беруть участь в диспансеризації Оцінюється кожний етап диспансеризації. Оцінка першого етапу складається з :

- повноти обсягу диспансеризації; своєчасністю виявлення захворювання;

- своєчасністю взяття на диспансерний огляд..

Критеріями оцінки другого етапу диспансеризації є:

- повнота проведення лікувальних і оздоровчих заходів; дотримання строків оглядів;

- процент осіб, переведених із групи активного лікування в групу спостереження.

Для аналізу ефективності диспансерного спостереження їх поділяють на 4 групи:

1 - практично здорові особи в стадії стійкої компенсації захворювань (без

стоматологічних захворювань, гінгівіти обумовлені неякісним станом порожнини рота, неякісними пломбами);

2 - хворі з легким протіканням в стадії компенсації з рідкими загостреннями;

3 - хворі з субкомпенсованим протіканням захворювання, частими загостреннями,

тимчасово недієздатні в період загострення;

4 - хворі з декомпенсованим протіканням хвороб, порушенням функцій органів і систем, обмежена працездатність.

Особи, що відносяться до першо групи підлягають спостереженню 1 раз на рік.

До другої -2 -3 рази на рік.

До третьої групи -3 -4 рази на рік.

До четвертої - щомісячно.

Переведення хворих з однієї групи в іншу проводить комісія на чолі з головним лікарем по лікувальній роботі. В кінці року на кожного диспансерного хворого складається експертиза і записується в історію хвороби.

На першому етапі диспансеризації дорослого населення проводяться огляди терапевтом, стоматологом, гігієністом зубним, акушером-гінекологом, хірургом.

На другому етапі проводяться лабораторні і інструментальні дослідження, залучення більшої кількості спеціалістів.

Важливою умовою ефективності диспансеризації є оформлення документації: наказ № 50 від січня 1988 року Основна документація:

1. Медична карта стоматологічного хворого форма № 0 43- У, де У - „усовершенствована” Заводять на кожного хворого, де вносять дані про обстеження.

2. Листок щоденного обліку роботи лікаря - стоматолога, форма 037 -У -88;

3. Зведена відомість обліку лікаря -стоматолога. Форма № 039 -У -88 заповнюється один раз в місяць.

3. Карта диспансерного обліку. Форма № 030

 

Гігієнічне навчання та виховання населення - одна із основних ланок первинної профілактики стоматологічних

захворювань.

Гігієнічне виховання - це система набуття корисних навиків і звичок на основі знань правил здорового способу життя і переконання в необхідності їх виконувати.

Основною частиною комплексної системи первинної профілактики стоматологічних захворювань є гігієнічне виховання населення, яке складається з двох важливих розділів :

- санітарно-просвітньої роботи;

- навчання способам гігієни ротової порожнини.

Такі заходи доцільно проводити у відведених для цього приміщеннях шкіл ( класах гігієни), дошкільних закладів чи поліклініки ( кабінет гігієни),обладнаних належним чином ( таблиці, плакати, малюнки, стенди, слайди, раковини, дзеркала, шафи для зберігання засобів гігієни і профілактики).

Санітарно-освітня робота в організованих колективах та безпосереднє навчання дітей правилам догляду за ротовою порожниною -це два основних взаємопов’язаних розділів гігієнічного виховання підростаючого покоління.

Основний напрямок санітарно-освітньої роботи - збагатити населення знаннями про здоровий спосіб життя, причини стоматологічних захворювань та про заходи щодо запобігання їм. Організувати санітарно-освітню роботу в різних дитячих колективах можна за умов знання психології та вікових особливостей організму дитини, застосування необхідних форм та методів відповідно до складу конкретного колективу. Дитячий вік є найсприятливішим періодом для закріплення гігієнічних навичок на все життя.

Принципи гігієнічного навчання і виховання:

- важлим є комплексність впливу санітарно-освітніх заходів на дитину, у забезпеченні яких повинні брати участь чотири ланки: педагогічний колектив дитячої установи, медичні працівники, що здійснюють профілактику, батьки і діти. Комплексність забезпечується такими компонентами:

а) навчання методиці гігієнічних заходів;

б) постійний контроль за якістю виконання гігієнічних рекомендацій, з

метою

перейти від умінь до навиків і сформувати у дитини гігієнічні звички

звички.

- другим принципом є систематичність і безперервність, починаючи з періоду вагітності жінки, а потім протягом життя дитини;

третій принцип - диференціювання форм в залежності від вікових особливостей дитини. Такий підхід можливий при активній участі не тільки дитячих стоматологів, але і батьків, педіатрів, медичних сестер, педагогів.

Розрізняють активні і пасивні форми санітарно-освітньої роботи.

До активних форм належать методи безпосереднього спілкування медичних працівників з населенням. Це так звані уроки здоров’я, розмови, виступи, лекції, доповіді.

Пасивні форми передбачають видання науково-популярної літератури, статей, листівок, пам’яток, плакатів, санітарних бюлетнів, проведення виставок, показ кінофільмів. Перевагою активних форм санітарно- освітньої діяльності є безпосереднє спілкування з аудиторією. У свою чергу пасивні форми вирізняються тривалим впливом, і при цьому не обов’язкова присутність медичного працівника.

Активні методи, з одного боку, дозволяють врахувати контингент слухачів, з другого боку, - визначити рівень їх первинної підготовки, ступінь засвоєння матеріалу. Під час основної розмови відбувається первинне ознайомлення дорослого населення з конкретними аспектами проблемами, а завдяки допоміжним формам роботи ( додаткові заняття,батьківські куточки) формується уявлення.

У проведенні активних форм санітарно-освітньої роботи важливо дотримуватися етапності.

Перший етап - розмови або семінари з педагогами та медичними працівниками дитячої установи, під час проведення яких висвітлюють мету, завдання, заходи з профілактики стоматологічних захворювань, пояснюють роль вихователів та медичних працівників у здійсненні її.

Другий етап активної санітарно-освітньої роботи в організованих дитячих колективах проводять у формі розмови з батьками, які повинні турбуватися про стан зубів і органів ротової порожнини своїх дітей, бути зацікавленими в проведенні профілактичних заходів.

До третього етапу активних форм санітарно-освітньої роботи належать розмови та уроки здоров’я, які проводять з урахуванням вікових особливостей дітей. Для малюків віком 2-4 роки вони мають бути у формі гри. Починаючи з 3 років і до молодшого шкільного віку { 1 -3 -й класи), у дітей переважає реакція наслідування дорослим. У цей період дуже важливим є особистий приклад членів сім’ї та показ елементів догляду за порожниною рота вихователем чи медпрацівником дитячих установ. У середніх та старших класах лекція з питань гігієнічної культури має носити науковий характер і впливати на емоції слухачів.

Пасивні форми санітарно-освітньої роботи головним чином адресовані батькам та дітям, частково - медичним працівникам дитячих установ та педагогам. У школах, дошкільних установах та поліклініках засоби наочної агітації ( стенди, плакати, санбюлетні, вітражі тощо) доцільно розташовувати в кімнатах гігієни. Отже увесь комплекс санітарно - освітніх заходів повинен бути спрямованим на збереження здоров’я населення, профілактику стоматологічних захворювань.

Подальшим важливим етапом санітарно-освітньої роботи є навчання методам гігієни ротової порожнини.

Кожний медичний працівник щомісячно 4 години робочого часу повинен використовувати для санітарно-освітньої роботи серед населення.

Санітарно-освітня робота може бути:

- індивідуальною,

- колективною масовою.


Читайте також:

  1. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
  2. Блок 5. Доходи та рівень життя населення.
  3. Вибіркове спостереження населення.
  4. Вплив соціально-економічних чинників на кількість населення.
  5. Демографічні показники в характеристиці здоров'я населення.
  6. Державні заходи щодо захисту населення.
  7. Джерела інформації про населення.
  8. Діяльність держави щодо вразливих верств населення.
  9. Евакуація як один із способів захисту персоналу підприємств і населення.
  10. Завдання статистики населення. Показники чисельності та складу населення.
  11. Застосування стандартної комп’ютерної моделі «Джемпродж» для моделювання чисельності та складу населення.




Переглядів: 4560

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Порфесійна гігієна. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.008 сек.