• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Джерела інформації про населення.

Головне джерело – це переписи – одночасне суцільне статистичне спостереження, мета якого – визначення чисельності, складу та розміщення населення. У програмі перепису – перелік відомостей про чисельність наявного та постійного населення, його розподіл на сільське та міське, статевий, віковий, сімейний і національний стан. У програмі перепису виділяють адресну частину (країна, область, населений пункт, вулиця, номер будинку, прізвище, ім.”я та по-батькові, відношення до глави сім”ї. Можуть бути передбачені деякі додаткові питання для вибіркового перепису, що значно економить час, трудовитрати на проведення і обробку. Програма перепису єдина для всієї території, охопленої переписом. Державні органи статистики розробляють інструкцію про порядок перепису, якою повинні керуватися всі залучені до перепису.

Способи проведення перепису:

- самообчислення. Населенню завчасно видається переписний лист. Він заповнюється населенням і збирається працівниками перепису.;

- експедиційний. Переписні листи заповнюють спеціально підготовлені працівники, обходячи всі місця мешкання людей і проводять їх опитування.

Критичний момент перепису, тобто певний день і година, за станом на які передбачено оформлення відомостей про населення, вибирають у період найменшої рухомості населення (взимку, вночі, у бідній день).

Після заповнення переписних листів роблять контрольні обходи.

Перепису передує велика підготовча робота (інструктаж, підготовка переписних працівників, широка роз”яснювальна робота серед населення, складання списків, уточнення назв вулиць, номерів будинків і т. ін.).

Переписи мають проводитися регулярно, через певні проміжки часу (1897,1926, 1937, 1959, 1970, 1979, 1989, 2002).

Інше джерело – поточний облік руху населення. Він дає кількісні характеристики населення країни та окремих її частин у між переписний період. Проводиться поточний облік систематично по мірі виникнення того чи іншого демографічного факту. Спочатку реєстрацією природного руху займалася церква; коли її відділили від держави, було введено громадянську реєстрацію (Загси та сільради). Запис робили у спеціальну книгу, а виписка з неї – свідоцтво – видавали населенню як головний юридичний документ. Книги мають відривні талони з копією запису, які передаються у статистичні органи, а потім повертаються в архів і там зберігаються.

Статистичні органи, обробляючи одержану інформацію, мають можливість за кожний період часу для даної території визначати загальні числа народжених, померлих, одружених і розлучених, складати групування усіх категорій з урахуванням статі, віку, соціального стану, громадянства і т. ін.

Облік механічного руху зосереджено в паспортних столах міліції (дані про приписку і виписку). Облік проводиться на основі відривних талонів адресних листів прибуття (вибуття). Адресні листки заповнюються на тих, хто переїжджає на постійне місце проживання, на роботу незалежно від її строку та характеру, на тривале навчання, у відрядження більше, ніж на 1,5 місяці, а також на всіх членів сім”ї, що переїжджають для спільного проживання (діти до 16 років записуються на звороті адресного листка).

Статистичні органи отримують відривні талони, на їх основі розробляють дані про кількість прибулих і вибулих, напрями міграції потоків і їх обсяг, вікову, статеву структури міграції сукупностей, сальдо міграцій.

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. Активність особистості та її джерела, спрямованість особистості
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Альтернативні джерела формування підприємницького капіталу
6. Аналіз зовнішньої інформації
7. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
8. АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ЇХ ФОРМУВАННЯ
9. Аналіз співвідношення активів із джерелами їх фінансування
10. Аналіз та інтерпретація інформації
11. Аналіз та узагальнення отриманої інформації.
12. Аналіз якості виробничої інформації

Переглядів: 1057