Наука виконує у суспільстві три основні функції.

Поняття - це думка, відбита в узагальненій формі. Воно відбиває суттєві й необхідні ознаки предметів та явищ, а також взаємозв'язки. Якщо поняття увійшло до наукового обігу, його назначають одним словом або використовують сукупність слів- термінів.

Наука – це сукупність теорій.

Теорія - вчення, система ідей, поглядів, положень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. До нової теорії висувають такі вимоги:

- адекватність наукової теорії описуваному об'єкту;

- можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

- повнота опису певного явища дійсності;

- можливість пояснення взаємозв'язків між різними компонентами в межах

даної теорії;

- внутрішня несуперечливість теорій та відповідність її дослідним даним.

Теорія - являє собою систему наукових концепцій, принципів, положень, фактів.

Наукова концепція - система поглядів, теоретичних положень, основних думок щодо об'єкта дослідження, які об'єднані певною головною ідеєю.

Концептуальність - це визначення змісту, суті, смислу того, про що йде мова.

Принцип - це правило, що виникло в результаті об'єктивного осмислення досвіду. Тобто це (постулати) аксіоми-це вихідні положення якої-небудь галузі науки.

Розкриття змісту поняття називають його визначенням.

Останнє має відповідати двом найважливішим вимогам:

- вказувати на найближче родове поняття;

- вказувати на те чим дане поняття відрізняється від інших понять.

Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані вченим особисто у своєму дослідженні.

Сукупність основних понять називають постійним апаратом тієї чи іншої науки.

Науковий факт - подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. Він є елементом, який у сукупності з іншими становить основу наукового знання, відбиває об'єктивні властивості явищ і процесів. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Функції науки:

1. пізнавальна

2. практична

3. управлінська

Головна функція науки полягає у пізнанні об’єктивного світу. Протягом багатьох століть єдиною функцією науки було знання – накопичення фактів і розкриття закономірностей навколишнього світу. Наука вивчала світ «яким він є», але не ставила питання про те, «яким він має бути». Але призначення науки не вичерпується пізнавальною функцією.

Промислова революція розставила нові акценти – зародилася і почала розвиватися нова функція науки, пов’язана з її участю у розвитку та вдосконаленні матеріального виробництва. Практична функція науки набуває конкретного змісту залежно від конкретної сфери практичної діяльності людей.

А науково-технічний прогрес ХХ ст. привів до становлення ще однієї функції науки – функції управління.

Функціональне поле науки набагато ширше і його можна подати у вигліді таблиці.

Таблиця 1.1. Функціональне поле науки

Назва функції	Характеристика
Евристична	Засіб здійснення відкриттів, отримання принципово нового знання
Пізнавальна	Засіб отримання знання: фіксації, описання, узагальнення фактів, побудова теорії, виділення закономірностей
Пояснювальна	Пояснює явища дійсності через виявлення законів, закономірностей та тенденцій
Інструментальна	Формує інструмент розуміння реальності
Технологічна	Здійснює технологічне втілення наукового знання
Інституційна	Специфічний інститут у суспільстві
Культурологічна	Важлива підсистема та елемент механізму культури
Світоглядна	Забезпечує формування наукового світогляду
Експертно-оцінна	Оцінює ті або інші проблеми, практичні і наукові проекти
Управлінська	Забезпечує реалізацію управління суспільством
Комерційна	Являє собою засіб отримання комерційного прибутку від реалізації продукту науки
Соціалізаторська	Реалізує процес освіти і соціалізації людей
Практична	Підвищує ефективність діяльності людини

За думкою американського соціолога Роберта Мертона, в основі функціонування науки як соціального інституту лежать чотири принципи, що складають Моральний імператив науки:

- Принцип універсалізму всеосяжності характеризує об'єктивну природу наукового знання (це завжди істинне знання, яке відповідає реальності). Існують загальні критерії і правила доведення. Наукова цінність знання не залежить від того, ким і коли воно одержане. Цей принцип вимагає, щоб об'єктивно оцінювався результат досліджень і репутація ґрунтувалася на реальних заслугах.

- Принцип комуналізму (або все загальності) вимагає, щоб наукове знання належало всьому науковому співтовариству й ставало загальним надбанням. Воно не повинно бути особистою власністю ученого чи корпорації. Цей принцип наполягає на відкритості науки.

- Принцип безкорисливості вимагає служіння істині. Вчений діє в ім'я досягнення істини, а не з корисливих міркувань.

- Принцип організованого скептицизму вимагає, щоб наукове знання не сприймалося на віру. Вченому повинні бути притаманні критичність і сумлінність під час перевірки одержаних результатів.

До перерахованих принципів іноді додають ще два: раціоналізм (прагнення зрозуміти все узагальнено і абстрактно); емоційна нейтральність (вимога з "холодною головою" відноситися до будь-яких стверджень).

Отже, з визначених принципів Роберта Мертона можна зробити висновок, що предметом науки виступає функціонування науки як соціального інституту в межах певного суспільства, як специфічної системи норм і цінностей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Описаний період в історії науки можна розглядати як перший етап її розвитку \ V ст. до н.е. - середина XVI ст.\.	\|	Класифікація наук

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.