Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Схеми врівноваження гармат, принцип побудови і дії врівноважуючих механізмів

Призначення, принцип побудови та дії вріноважую-чого механізму.

Гарматний врівноважуючий механізм – пристрій, призначений для врівноваження частин гармати, що коливаються і розвантаження підйомного механізму на всіх кутах піднесення.

Врівноважуючий механізм призначений – для врівнова-ження частини, що коливається, щодо осі цапф, або полегшення роботи МВН.

Одним із шляхів підвищення стійкості гармати при стрільбі є зменшення висоти ведення вогню. У таких гармат для зруч-ності заряджання на великих КВН і виключення удару казенника об станину при відкаті, коливаюча частина виноситься вперед щодо осі цапф.

При такій конструкції сила тяжіння частини Р_к, що коливається, прикладена до центру тяжіння G, створює щодо осі цапф – т.0-момент, який затрудняє або робить неможливою роботу МВН.

Момент сили тяжіння частини М_к, що коливається, щодо осі цапф визначається з виразу М_к = Р_кL_кcosg,

де L_к-відстань між віссю цапф (т.0) і центром тяжіння частини т.G, що коливається;

g- кут між відрізком L_к і горизонтом.

Значення М_к_max буде при g = 0 і М_к_min при g = max.

В гарматах для полегшення роботи МВН дія моменту М_к компенсується:

- збільшенням ваги казенної частини ствола вантажем – противагою, що приводить центр тяжіння частини, що коли-вається, на лінію осі цапф;

- вживанням спеціального пристрою – врівноважуючого механізму, що створює щодо осі цапф момент М_y у напряму протилежному М_к.

До врівноважуючих механізмів пред'являються наступні основні вимоги:

- правильне врівноваження частин гармати, що коли-ваються, у всьому діапазоні КВН, тобто зусилля на маховик МВН повинне бути постійним у всьому діапазоні кутів;

- одноманітність врівноваження частин гармати, що коливаються, при зміні КВН, як за напрямом, так і за швидкістю;

- нечутливість сили керучуючого механізму до коливань температури навколишнього середовища;

- компактність і мала маса;

- тривалість терміну служби;

- простота конструкції, обслуговування і ремонту;

- зусилля на маховику при роботі МВН повинне бути, по можливості, однаковим, як при незарядженій, так і при зарядженій гарматі.

Врівноважуючі механізми за видом робочого тіла можуть бути:

- пружинні;

- торсіонні;

- пневматичні.

Залежно від величини М_y і характеру його зміни при доданні частини, що коливається, КВН розрізняє схеми:

- повного врівноваження;

- часткового врівноваження;

- неповного врівноваження.

Схема повного врівноваження – коли при всіх кутах вертикального наведення момент сили тяжіння М_к дорівнює за абсолютною величиною моменту врівноважуючого механізму, тобто [М_к ]=[М_у] при j_min<j<j_max, де

j - кут піднесення ствола.

Схема часткового врівноваження – коли при всіх кутах вертикального наведення момент сили тяжіння М_к > чи< за абсолютною величиною моменту врівноважуючого механізму, тобто [М_к]³[М_у] при j_min<j<j_max .

Ця схема застосовується у гармат з електричними і гідрав-лічними приводами для часткового полегшення роботи МВН.

Схема з неповним врівноваженням – коли при одному або декількох значеннях кута вертикального наведення момент сили тяжіння частини М_к, що коливається, дорівнює за абсолютною величиною моменту врівноважуючого механізму М_у, а при інших значеннях кута вертикального наведення ці моменти за абсолютною величиною рівні, тобто [М_к ]=[М_у] при j= j_min.

При такій схемі врівноваження частин, що коливаються, зусилля на провідній ланці МВН визначається найбільшою величиною моменту неврівноваженості. Така схема застосову-ється з ручним приводом МВН.

У врівноважуючому механізмі штовхаючого типу, врівноважуюча сила прикладена попереду осі цапф. Ці механіз-ми набули найбільшого поширення.

Позитивною якістю таких механізмів є зменшення тиску цапф люльки на гнізда цапф станини (верхнього станка), тим самим зменшується сила тертя при наведенні, при цьому позначки і їх кріплення робляться достатньо міцними.

Пружинний врівноважуючий механізм складається з:

- пружини (однієї або декількох), що знаходиться в піджатому стані;

- внутрішнього і зовнішнього циліндрів.

Зовнішній циліндр через рухомий шарнір зв'язаний з частиною, що коливається, а внутрішній циліндр - через нерухомий шарнір з верхнім станком.

Сила пружини Р_y створює момент щодо осі цапф М_y, зворотний за величиною моменту сили тяжіння частини, що коливається. При цьому відбувається повне або часткове її врівноваження, внаслідок чого полегшується робота МВН.

Теоретично можливе повне врівноваження у всьому секторі вертикального наведення. Практично це складно зробити через виробничі труднощі виготовлення пружин із заданими характеристиками, неминучого в перебігу часу осідання пружин, наявності тертя в шарнірах врівноважуючого механізму, в цапфах люльки і впливу власної сили тяжіння механізму.

Тому на практиці повне врівноваження проводять тільки для 2 або 3 значень КВН, а для решти значень в межах сектора вертикального наведення здійснюється часткове врівноваження частин, що коливаються, тобто застосовують схему неповного врівноваження.

До позитивних якостей пружинних ВРМ відносяться:

- можливість кращого врівноваження;

- малі коливання величини моменту неурівноваження при зміні КВН;

- практична нечутливість до зміни навколишнього середовища;

- простота конструкції і обслуговування.

До недоліків пружинних ВРМ відносяться:

- трудність виготовлення пружини із заданою жорсткістю;

- осідання пружини з часом, що веде до розладу роботи механізму;

- великі габарити ВРМ для гармат середнього і крупного калібрів.

Пневматичний врівноважуючий механізм складається з однієї або двох колонок. Колонка складається з:

- зовнішнього циліндра;

- внутрішнього циліндра;

- воротникового пристрою;

- гідравлічного затвора;

- вентильного пристрою.

Циліндри переміщаються один щодо одного під дією сили тиску газу, що знаходиться у внутрішніх порожнинах циліндра. Гідравлічний затвор заповнений рідиною.

Вентильний пристрій призначений для накопичення і випуску з колонки газу і рідини.

На практиці пневматичним ВРМ важко забезпечити хороше врівноваження в широкому діапазоні зміни КВН через різні закони зміни моментів М_к і М_y.

Конструкції більшості пневматичних ВРМ мають спеціальні пристрої, які дозволяють підтримувати величину моменту неврівноваженості DМ в необхідних межах при зміні КВН і регулювати роботу механізму при зміні температури навколишнього середовища. Дуже часто в пневматичному врівноважуючому механізмі роль пристрою для підтримки DМ в необхідних межах виконує пружина, яка, в свою чергу, закріплена нерухомо в зовнішньому циліндрі. Пружина поміщена у внутрішньому циліндрі.

При переміщенні вгору зовнішнього циліндра пружина вільно підіймається і ніякого впливу на силу врівноважуючого механізму, отже, на момент М_y не надає. При подальшому переміщенні зовнішнього циліндра пружина упирається в торець внутрішнього циліндра і під дією газу починає стискатись. При цьому вектор сили пружини, прикладений до стрижня, а, отже, і до зовнішнього циліндра, буде направлений у зворотний бік від сили тиску газу. Тобто на пружинний циліндр діє дві сили, рівнодіюча яких є силою врівноважуючого механізму.

Чим більше буде величина переміщення циліндра, тим більше збільшуватиметься сила пружини при одночасному зменшенні сили Р_y. Тому величина моменту неврівноваженості підтримуватиметься в необхідних межах у всьому секторі ВН.

При коливанні температури навколишнього середовища в пневматичних ВРМ змінюється тиск газу, що приводить до збільшення моменту неврівноваженості Мy, внаслідок чого затрудняється робота МВН.

Для підтримки моменту ВРМ необхідної величини в інтервалі добового коливання температури повітря ( ±17⁰С) у конструкції ВРМ передбачається спеціальний регулюючий пристрій.

Регулювання величини моменту врівноважуючого механізму при коливанні температури навколишнього середови-ща проводиться або за рахунок зміни плеча дії сили, або за рахунок підтримки постійного значення сили, або комбінованим способом. При цьому постійне значення сили підтримується компенсаційним і об'ємним способом.

Компенсаційний спосіб полягає в тому, що за рахунок додаткового підведення (відведення) газу з окремих емностей (компенсаційних балонів) у колонці встановлюється необхідний тиск. Об'єм газу в циліндрах при цьому способі регулювання не змінюється, а кількість його зміняється.

Об'ємний спосіб встановлення заданого тиску газу полягає в тому, що шляхом зміни об'єму, займаного певною кількістю газу, підтримують тиск газу необхідної величини.

До позитивних якостей пневматичних ВРМ відносяться:

- компактність;

- мала маса;

- простота регулювання.

До недоліків пневматичних ВРМ відносяться:

- велике коливання моменту неврівноваженості при зміні КВН;

- залежність роботи від температури навколишнього середовища;

- неодноманітність врівноваження залежна від напряму і швидкості додання КВН, від зміни величини сил тертя в пристроях ущільнювачів, тобто залежність сили, а значить і моменту механізму залежить від напряму і швидкості руху ствола гармати при наведенні.

Торсіонний врівноважуючий механізм складається з:

- циліндра;

- осі;

- торсіона.

Один кінець торсіона закріплений на осі, а інший - на корпусі циліндра. Таких циліндрів два. Циліндр із віссю надівається на цапфи верхньої станини.

До позитивних якостей торсіонних УРМ відносяться:

- простота обслуговування;

- нечутливість роботи ВРМ до зміни температури навколишнього середовища;

- висока міцність щодо втоми в порівнянні з пружинними механізмами.

До недоліків торсіонних ВРМ відносяться:

- складність конструкції;

- трудність забезпечення врівноваження при зміні КВН в широкому діапазоні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Принцип будови та дії механізмів заряджання.	\|	Класифікація вибухових речовин та вимоги, що висуваються до них.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.009 сек.