• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛЕКЦІЯ 1. Загальні питання методики викладання іноземних мов

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ № 1 СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

1. НОРМУВАННЯ ПРАЦІ: ПОНЯТТЯ, МІСЦЕ У ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2. ПРИНЦИПИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

3. ОБ'ЄКТИ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

4. РОЗВИТОК НОРМУВАННЯ ПРАЦІ ЯК НАУКИ. СУЧАСНИЙ СТАН НОРМУВАННЯ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

-1-

Кожне підприємство створюється та існує для того, щоб увійшовши до суспільного поділу праці, зайнявши свою нішу на ринку товарів, шляхом виробництва та наступною реалізацією певної продукції заробити необхідні кошти як для забезпечення пристойного життя робітників, так і для подальшого розвитку виробничої бази підприємства.

Це зобов'язує колектив підприємства, і насамперед, його керівний склад добре налагоджувати виробничий процес, організовувати працю таким чином, щоб вона була економічно ефективною,забезпечувала кожному працівнику матеріальний добробут, приносила моральне задоволення.

Для забезпечення певної ефективності виробництва дуже важливо оптимізувати витрати усіх видів ресурсів, що залучаються для цього: живої праці, сировини та матеріалів, палива та енергії, інструментів та устаткування тощо. Першим кроком на шляху до оптимізації витрат виробничих ресурсів є нормування - обґрунтоване визначення кількості конкретних ресурсів, яка об'єктивно необхідна для ведення економічно ефективного виробництва в умовах досягнутого рівня розвитку продуктивних сил суспільства.

Отже, йдеться про певну об'єктивну міру витрачання ресурсів на одиницю продукту, що виробляється. Будь-який надлишок витрат ресурсів негайно збільшує собівартість продукції і тим самим зменшує прибуток підприємства. Невиправдана економія ресурсів також невигідна, бо спричиняє погіршення якості продукції. А це, за умов ринкових відносин, для підприємства може обернутися більшими збитками, ніж було заощаджено на економії ресурсів.

Усе це повною мірою стосується і живої праці. Зайві люди на виробництві - це низька продуктивність праці і висока собівартість продукції за рахунок невиправданих виплат грошей у формі заробітної плати. Менша від об'єктивних потреб чисельність персоналу дає деяку економію на заробітній плагі. Але негайно виникають диспропорції між різними структурними підрозділами, порушується виробничий ритм зусіма негативними наслідками.

Принциповим питанням для підприємства є забезпечення відповідності трудового доходу як індивідівлак і окремих колективів кількості і якості продукції, що вкладена ними у загальний результат колективних дій. Така відповідність у економічній літературі відома як співвідношення між мірою праці та мірою заробітної плати. Оптимальне співвідношення між цими показниками сприяє позитивній мотивації праці зростанню її продуктивності, правильному співвідношенню між фондами споживання та нагромадження.

Міра праці - це кількість робочого часу, яка об'єктивно потрібна на ■■ виконання конкретної роботи кваліфікованими виконавцями за сприятливих

організаційно-технічних умов.

Конкретною формою вираження міри праці є норма праці, що визначається у процесі її нормування.

Тобто, нормування праці - це процес встановлення науково обгрунтованої міри праці(норми праці), необхідно, для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва за допомогою наукових методів вивчення процесу праці.

Нормування праці є складовою організації праці і виробництва. Воно являє собою важливу ланку технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним. невід'ємну частину менеджменту і соціально-трудових відносин. Тому, організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість.

На підприємстві нормування працівизначається як процес встановлення кількості та якості праці, необхідної для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних організаційно-технічних умовах виробництва.

Мета нормування праці- скорочення витрат на виготовлення продукції(послуг), підвищення продуктивності та якості праці, сприяння розширенню виробництва та зростанню доходів підприємства та працівників на основі впровадження техніко-технологічних нововведень і вдосконалення організації виробничих і трудових процесів.

Основними завданнями нормування праці є:

1) Раціональна організація взаємодії учасників виробництва у межах єдиного організаційно і технічно взаємопов'язаного трудового процесу;

2) Аналіз організаційно-технічних умов виконання роботи, методів і прийомів праці;

3) Виявлення резервів подальшого зростання продуктивності праці за рахунок нормативних завдань виконавців і вдосконалення технологіївиконання операцій;

4) Розробка заходів щодо впровадження аорм витрат праці, найбільш раціонального порядку(технологій) виконання операцій;

5) Підвищення не тільки технічної, а й економічної обґрунтованості норм, їх фізіологічної доцільності;

6) Розширення сфери нормування праці, охоплення нормуванням усіх категорій працюючих;

7) Підтримання постійної прогресивності норм шляхомвчасного їх перегляду, підвищення навичок і кваліфікації робітників.

Нормування праці напідприємстві передбачає здійснення аналізу трудових і іроцесів, вибір оптимального варіанту технології та організації праці, систем обслуговуванняробочих місць, режимів праці та відпочинку.

розрахунок норм відповідно до особливостей технологічного процесу,їх запровадження з подальшим коригуванняму міру змін організаційно-технічних умов.

Предмет нормування праці - тривалість трудових процесів у часі.

Об'єкт нормування праці- трудова діяльність людини, здійснення нею виробничого процесу з метою перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.

Нормування праці як наука має на меті дослідження теорії і практики регламентування витрат живої праціза різних умов трудової діяльності людини.

Нормування праці як навчальна дисциплінамає на меті ознайомиш студентів зтеорією і практикою нормування праці, з методикою аналізувитрат робочого часу, проектування раціонального складу трудового процесу та послідовності трудових прийомів, встановлення технічно обґрунтованих норм та загального рівня нормування праці на підприємстві.

Нормування праці є самостійною дисципліною, вивчення якої досить тісно пов'язано з такими дисциплінами як планування та організація діяльності підприємства, економіка підприємства, економічний аналіз,статистика.

Нормуванню праці на підприємствах надається великого значення, адже в умовах ринкової економіки , коли підприємство стає економічно самостійним, а конкуренція товаровиробників гостро ставить питання виживання, воно виступає ефективним засобом скорочення витрат живої праці, економії коштів, що йдуть на оплату праці, зниження собівартості продукції та підвищення її конкурентоспроможності.

Практичне значення нормування праці для підприємства полягає у наступному:

1) Норма праці є первинною ланкою організації праці та виробництва, на

основі якої ґрунтуються практично всі планово-економічні розрахунки на

підприємстві як поточного, так і перспективного характеру, розраховується економічна ефективність науково-технічних та

організаційних нововведень;

2)Норма праці є об'єктивною основою раціональної організації та

оперативного управління виробництвом;

3)Нормування праці є засобом встановлення рівнонапружених норм праці

за однакових умов виробництва незалежно від галузевої приналежності

підприємств;

4)Нормування у поєднанні з іншими заходами організації праці сприяє

раціоналізації трудових процесів, усуненню втрат робочого часу.

оптимальному поєднанню колективних зусильна основі прогресивних

форм кооперування праці. Порівняння фактичних витрат з об'єктивно

необхідними дає можливість виявити приховані резерви виробництва, що

з рештою веде до зменшення трудомісткості продукції та зростання

продуктивності праці;

5)Норми часу, встановлені на конкретних робочих місцях,

використовуються для обґрунтування раціональних режимів праці та

відпочинку як важливої передумови продуктивної роботи без шкоди

здоров'ю людини;

6)Нормування праці є ефективним засобом позитивної мотивації праці,

спрямованої на посилення творчої активності робітників, спеціалістів та

керівників виробництва.

-2-

На підприємстві нормування праці повинно здійснюватись на основі Наступиих наукових принципів:

1) Принцип забезпечення максимальної відповідності норм суспільно чеобхідним витратам праці. Норми завжди виконують роль одного з найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному виробництві. Якщо норми витрат праці на конкретному підприємстві значно вищі необхідних, то це робить його діяльність збитковою, нерентабельною, призводить до банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує більш прогресивні норми праці, воно знижує витрати, підвищує конкурентоспроможність своєї продукції на ринку.

2) Принцип прогресивності норм- тобто доведення їх до рівня витрат праці, який нижче суспільно необхідного. Виконання цього принципу робить норми стимулятором науково-технічного та організаційного прогресу, сприяє підвищенню ефективності виробництва.

3) Принцип наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм. Науковість передбачає використання при розробці норм досягнень науки за умови повної відповідності розроблених норм реально досяжної продуктивності та максимального використання виробничих резервів. Організаційно-технічна обгрунтованість означає повне врахування при їх розробці усіх виробничих факторів, що виливають на продуктивність праці.

4) Принцип єдності та рівнонапруженості норм — цей принцип забезпечує встановлення однакових норм витрат праці на однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних умовах, незалежно від галузевого профілю підприємства. Що призводить до отримання однакових результатів.

5) Принцип комплексності норм- обгрунтовані норми повинні охоплювати весь обсяг робіт з урахуванням усіх наявних на підприємстві факторів, що впливають на продуктивність праці. Неповний облік дієвих факторів чи витрат праці робить узагальнені розрахунки в цілому недостовірними.

6) Принцип чіткої регламентації складу робіт та організаційно-технічних умов їх виконання. Значення регламентації складу робіт полягає у тому, що у виробничих умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективні результати. Всі надлишкові елементи трудового процесу ведуть до надмірних витрат праці, тому встановленню норм повинно передувати впровадження раціонального складу, робіт.

7) Принцип оптимального вибору об'єкта нормування. Кожний об'єкт нормування повиненмати таке визначення за функцією та робочиммісцем, яке бдозволило чітко відрізняти його від інших об'єктів і точно фіксувати час виконання конкретної роботи, операції.

Критеріямиоптимального вибору можуть бути: виявлення чіткого об'єктивного взаємозв'язкуміж зовнішніми ознаками нормованої праці та її змістом, можливостями формального обліку результатів та зіставленням особливостей виконання у різних організаційно-технічпих умовах, стабільність внутрішнього змісту протягом досить тривалого часу.

8) Принцип демократичного іалучення працівників до розробки норм праці. Він передбачає прояв ініціативи персоналу підприємства у встановленні, освоєнні, впровадженні прогресивних норм, їх перегляді, розширення прав трудових колективів у встановленні міри праці з урахуванням ЇЇ умов та напруженості на конкретних робочих місцях.

-3-

Об'єкт нормування, праці- це трудова діяльність людини, здійснення нею виробничого процесу.з метою перетворення сировини, матеріалів, напівфабрикатів у готову продукцію.

Розроблення норм праці враховує дію різних чинників організаційно-технічного й соціально-економічногохарактеру, тому до об'єктів нормування у широкому сенсі належать також умови й охорона праці, витрати та результати праці.

Залежно від соціально-економічних передумов, особливостей технологій, організації виробництва до конкретних об'єктів нормування у вузько­практичному сенсі належать: робочий час, виробнича(технологічна ) операція, технологічна структура операцій, трудові рухи(мікроелементи), обсяг робіт, зона обслуговування, чисельність персоналу.

Робочий час - законодавчо встановлена тривалість обов'язкового перебування працівника на робочому місці та виконання ним трудових обов'язків. Згідно з Кодексом законів України про працю та за сприятливих умов праці норма робочого часу становить 40 годин на тиждень. Тривалість робочого часу вимірюється фактично відпрацьованими годинами протягом робочого дня(зміни), тижня, місяця, року.

Виробнича(технологічна) операція єрезультатом поглибленого поділу праці, для виконання якої у певних організаційно-технічних умовах потрібно визначити час. операція як об'єкт нормування одночасно є одиницею планування та обліку виробництва. Виробнича операція- це частина виробничого(трудового) процес, спрямована назміну форми або структури предмета праці(технологічна операція); перевірку результатів праці(контрольна операція); зміну місця перебування предмета праці у просторі(транспортна операція).

За цільовим призначенням операції поділяють на основш(поступовецільове перетворення предмета праці на готовий продуктпраці) та допоміжні(створюють необхідні умови для швидкого і якісного виконання основних операцій).

Технологічна структура операціїзначною мірою впливає па точність визначення норм і трудомісткість нормування. Структурно найскладнішими вважаються основні операції механічної обробки металів. Технологічна структура такої операції включає наступні елементи:

- Встановлення- це одноразове закріплення заготовки або деталі

(наприклад, оброблення циліндричної поверхні вала, закріпленого в центрах, здійснюється за одну установку, а оброблення торців вала, закріпленого в патроні - за дві установки).

- Позиція — це фіксоване положення предмета праці у просторі, де він підлягає технологічному впливу багатопозиційного устаткувания(автоматичні лінії, агрегатні верстати тощо).

-Перехід - частина операції, яка характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту( наприклад,. проста операція штампування нескладних деталей зводиться до одного переходу, але здебільшого їх буває кілька).

-Прохід— це однакова частина переходу, яка повторюється і пов'язана зі зняттям нового шару матеріалу(наприклад, токарна операція оброблення втулки може складатися з трьох переходів: підрізування торця, розточування отвору і обточування зовнішньої поверхні, причомудругий і третій переходи можуть кожен складатися з чернового та чистовото проходів). '

Трудовий рух(трудовий мікроелемент)- це елементарна частина трудовоїструктури операції(однократне переміщення робочих органів людини з одного положення в інше при виконанні трудової дії).

Обсяг роботияк об'єкт нормування використовується на таких роботах, де недоцільно нормувати кожну операцію чи дрібніші її частинй(наприклад, видобувні та апаратурні процеси, допоміжні роботи на промислових підприємствах).

Зона обслуговуванняяк об'єкт нормування характерна для роботи багатоверстатників у текстильній промисловості, для обробних процесів із багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні.

Чисельність персоналустосується різних сфер трудової діяльності. Наприклад, у матеріальному виробництві потрібна значна кількість персоналу для обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо. Для встановлення оптимальної кількості керівників, спеціалістів та службовців також використовуються розрахунки чисельності персоналу за певними функціями.

Об'єкти нормування праці різноманітні за своїм характером, вимагають застосування різних підходів і методів, часом досить складних і трудомістких, за ними стоїть величезний контингент робітників і службовців. Тому навіть незначні помилки і прорахунки у нормуванні праці можуть спричинити значні втрати для підприємства. Все це робить процес нормування праці значущим й відповідальним, а діяльність відповідних установ, служб і працівників об'єктивно необхідною і престижною.

Трудова діяльність людини стала об'єктом дослідження вчених починаючи з 19 століття. Основна мета таких досліджень спочатку була у пошуку методів раціонального виконання виробничих операцій. Так виник науковий напрямок «Наукова організація праці».

Засновником наукової організації праці вважається американський інженер Фредерік Уінслоу Тейлор( 1856-1915). Основні положення наукової організації праці викладені Тейлором у його роботах: «Управління фабрикою»(1903 р.), «Принципи наукового управління»( 1911 р.) Система Тейлора передбачала детальне вивчення трудових процесів і встановлення твердого регламенту їхнього виконання, встановлення«поденного уроку»,раціональш способи подачі матеріалів іінструментів, певне чергування елементів праці й відпочинку, підбір і спеціальне тренування робітників для досягнення максимальної ефективності праці.

Тейлор вважав, що наукові методи організації праці повинні розроблятися на основі ретельного спостереження за діями працівника. Для спостереження він вибирав найбільш фізично сильного, спритного і талановитого працівника, який був вже попередньо навчений певним методам праці. За його роботою необхідно було спостерігати під час найвищої активності. Трудова операція поділялася на найпростіші елементи й вимірювалася за допомогою хронометражу або фотографії робочого місця. Під час аналізу отриманих даних замінялися нераціональні, виключались усі марні і помилкові рухи, невиробничі витрати робочого часу, точно визначався мінімально необхідний час для зняття втоми. входження в ритм роботи. Отримані таким чином показники продуктивності робітника встановлювалися як норма, обов'язкова для виконання всіма робітниками.

Оптимізуючи ручну працю робітників, їейлор велике значення надавав стандартизації інструмента з урахувавшім конкретних видів праці. Тейлор був прихильником концепції «економічної людини», тобто робітника розглядав як автоматичного виконавця трудових дій. запропонованих інструкцією.Основними рушійними мотивами трудової діяльності працівника він вважав одержання матеріальної винагороди за працо, зацікавленість у особистій економічній вигоді, тому на підприємствах була встановлена залежність між витратами і результатами праці робітника. Однак центром тейлорівськоїконцепції став принцип: « люди не повинні, одержувати більше того, що вони заробили», оплата повинна відповідати внеску у виробництво, вести до його розширення, необхідно постійно підвищувати індивідуальну відповідальність людини за його власне благополуччя.

Особливістю тейлорівської системи оплати і стимулювання праці була ставка на індивідуального працівника. У відрядній формі оплати праці їм пропонувалося два види ставок, причому критерієм для визначення відрядної розцінки був рівень індивідуальної продуктивності праці і його ефективність. Праця робітника, що недовиконав встановлену норму, оплачувалася за низькою ставкою. Працівник, що виконував і перевиконував норму, одержував заробітну плату за більш високими розцінками, що перевищували базову приблизно на 20%. 'Гака різниця й було матеріальним стимулом для досягнення необхідної продуктивності праці більшістю працівників і була гарантією підтримки її максимального рівня.

Система Тейлора вимагала ретельного обліку індивідуальних особливостей працівника при розробці заходів щодо зміцнення дисципліни праці, підбору робітників для виконання кожного виду праці. На його думку, ретельно відібраний працівник, що має певні природні здібності і володіє трудовими навичками, може одержати максимальні результати від своєї трудової діяльності

Тейлор також вважав, що трудові в операції повинні виконуватись робітником механічно, а контроль за його діями повинен здійснюватись адміністрацією. Керівник повинен мати більше інформації про роботу, ніж сам її виконавець, і повинен знати усі особливості роботи, щоб обґрунтовано встановлювати час її виконання.

Вивченням проблем удосконалення трудових процесів займались також подружжя Гілберт. Вони проводили дослідження в умовах масового, потокового виробництва. Предметом їх вивчення були трудові рухи, для спостереження за якими вони використовували кінозйомку. Результатом їх досліджень стали принципи трудових рухів, був розроблений циклографічний метод дослідження, що поклав початок створення системи мікроелементного нормування.

Гілберти вважали, що під час здійснення усіх трудових процесів використовуються ті самі мікрорухи, але у різних сполученнях і послідовності, тому на основі ретельного аналізу методів виконання будь-якої роботи різними робітниками можна знайти найкращий метод, який виключає непродуктивні і зайві рухи, а будь-які трудові дії можна розкласти на найпростіші мікрорухи. Гілберти розрізняли рух рук, ніг, корпуса робітника, що дозволило їм встановити 17 елементарних мікрорухів, які вони назвали «терблігами», що було основою мікроелементного нормування трудового процесу.

Великий внесок у розвиток організації і нормування праці вніс Емерсон, який розробив принципи організації праці великих виробничих колективів і рекомендації з організації керування цими колективами. Головним в організації праці виробничого колективу, за словами Емерсона, є створення.системи взаємозв'язку між окремими ланками, використання для інструктивних вказівок компетентної консультації, ефективного розміщення керівників, визначення їхньої відповідальності, надання їм прав для прийняття самостійних рішень щодо реалізації вказівок керівництва, чітке формулювання основних цілей тієї чи іншої ланки, навчання кожного працівника кваліфікованому виконанню обов'язків, необхідність дисципліни праці, її нормування, створення необхідних умов праці на кожному робочому місці. Емсрсон створив також теорію організаційної системи.що охоплювала працю робітників не тільки окремого підприємства, але й сукупності підприємств.

На думку Емерсона, основними принципами продуктивності праці є:

1) Чітко означені цілі як вихідний шлях управління трудовим колективом;

2) Використання здорового глузду, заснованого на спеціальних .знаннях, вміння визнавати помилки й шукати їх причини:

3) Компетентна різнобічна консультація на основі залучення професіоналів з метою вдосконалення управління;

4) Дисципліна, яка забезпечена чіткою регламентацією діяльності, контролем, своєчасним заохоченням;

5) Справедливе відношення до ретельно підібраного персоналу.

6) Швидкий, надійний, повний, точний і постійний облік;

7) Розробка норм, що сприяють пошуку і реалізації резервів;

8) Нормалізація умов праці й їх пристосування відповідно до своїх потреб;

9) Нормування операцій, що полягає в стандартизації способів їхнього виконання, регламентування часу, розробка ретельного плану виконання

кожної роботи;

10) Розробка письмових і стандартних інструкцій як збірки законів і

практичних прийомів;

11) Винагорода за продуктивність, яка заснована на точних трудових

еквівалентах;

На початку 20 столітгя на основі тейлоризму виник новий на той час рух -фордизм. засновником якого є Генрі Форд. Впроваджена на його підприємствах система організації праці припускала, що працівник, зайнятий на конвеєрі, виконував один або два простих рухи, доведених до автоматизму. У результаті різко зросла продуктивність праці, ціна продукції знизилася більш ніж у три рази, середньоденна заробітна плата робітників збільшилася вдвічі. Однак головний недолік такої системи організації праці полягав у тому,що працівник дійсно ставав придатком машини, він не потребував високої кваліфікації, ініціатива не заохочувалась, праця його була монотонною і малозмістовною.

Поряд з цим. Форд стверджував,що якщо вдасться вирішити проблему людських відносин па виробництві, то в найближчому майбутньомуможна досягти такого ж прогресу у зниженні витрат виробництва, який був досягнутий шляхом розвитку масового виробництва.

У питаннях організації оплати праці робітників Форд робив ставку на стимулювання колективної праці, вважаючи окремого працівника «гвинтиком» у великій машині великого конвеєра.

Продовженням теорії наукової організації праці стала теорія «людських відносин», засновником якої вважається Елтон Мейо.

Проведені у 30-х роках минулого століття експериментина чиказькому заводі «Уестерн Електрик» охоплювали до 20 тис. чоловік. Зміст експерименту полягав у вивченні впливу морально-психологічних факторів на ефективність і продуктивність праці робітників визначався ступінь впливусприятливих умов праці(освітлення, режими праці і відпочинку, система оплати праці таінші) на рівень його продуктивності. У результаті було встановлено, що дотримання сприятливих умов праці забезпечує зростання і збереження високої продуктивності праці робітників. Все це ще раз підтвердило необхідність соціального й психофізіологічного обгрунтування нормування й організації праці на підприємстві.

У Росії теоретичні і практичні аспекти організації і нормуванняпраці почали розвиватись у 20-х роках минулого століття.

Основним об'єктом дослідження російських вчених були роботи Тейлора.

Так, Єрманський О. А. випустив книгу «Система Тейлора» (1918 р.), у якій здійснив докладний аналіз системи організації праці Тейлора і зробив „головний висновок: «Ніщо не повинно робитися по рутині. Все, навіть самий дріб'язок, повинен бути попередньо досліджений науково. Все повинно бути заздалегідь передбачено, доцільно побудовано й точно встановлено.робота службовців та робітників повинна бути точним виконанням цього заздалегідь виробленого, докладно й науково обміркованого плану». Єрманський виділив принципи і закони організації праці, досліджував методи вивчення . витрат робочого часу й раціоналізації трудових процесів, стандартизації організаційних рішень, механізації виробництва, організації масового виробництва та інші.

Велику популярність у 20-30рр. 20 століття мали робота В. М. Иоффе . «Нові ідеї в технічному нормуванні», «Робота, її сутність і елементи». У цих роботах він представив метод дослідження операцій і систему мікроелементних нормативів. Однак відсутність відповідних технічних засобів і кваліфікованих нормувальників, що володіють методами мікроелементного нормування , не дозволили впровадити цей метод на всіх підприємствах. В подальшому принципи мікроелементного нормування праці, сформульовані Йоффе були взяті за основу при розробці диференційованих нормативів часу.

У 1920 році був створений Центральний інститут нраці(ЦІП),основним напрямком роботи якого стали проблеми наукової організації праці й підготовки кадрів. Теоретичною базою для роботи радянських вчених у сфері наукової організації праці стали роботи Тейлора.

Керівником ЦІП був Ф. К. Гастев, він опублікував понад 200 наукових праць, серед яких найбільш популярні: «Як треба працювати», «Профспілки й організація праці», «Трудові установки», «Нормування й організація праці» таінші. У своїй роботі «Установка виробництва методом ЦІП» Гастев висунув завдання НОП - перетворити сучасне підприємство у величезну соціальну лабораторію з метою проведення наукових експериментів і технічної раціоналізації трудових процесів, що становлять основу перебудови самого виробництва. Організувати працю по-новому, раціоналізуючи технологічні процеси й звільняючи кваліфікованих робітників від допоміжних операцій з метою підвищення продуктивності праці й заробітної плати працівників.

На думку вченого, дослідження і раціоналізацію трудових процесів необхідно було починати з окремого робочого місця, на якому виконується певне коло операцій. Першими об'єктами такого дослідження були дві операції слюсарного виробництва: рубка металу зубилом й обпиловка деталей напилком. По кожній операції визначалися прийоми і навички, необхідні для успішної роботи, а потім на основі цієї «вузької бази» створювалисяметоди й система трудового навчання не тільки слюсарів, але й працівників іншихспеціальностей.

Сутьідеї «вузької бази» полягала у тому, що всю роботу з наукової організації праці варто починати з упорядкування праці окремої людини, ким би вона не була - виконавцем чи керівником.

Взявши за основу тезу Тейлора про необхідність обгрунтування норми по технічних параметрах, Гастев звернув увагу на необхідність відображення у нормі психологічних і загальнобіологічних здібностей людей, здатність адаптуватися до конкретних умов виробничого середовища. Оцінку норми по можливостях людського організму стали називати психофізіологічним обгрунтуванням норм і до його параметрів сталії відносити витрати енергії працівників, ступінь їхнього стомлення, вплив трудового процесу на організм

тощо.

Ще пітніше, у 60-і роки Петроченко П. Ф. довів необхідність обґрунтування норм праці за соціальнимипараметрами тобто за змістом праці. за її розмаітністю, за наявністю у ній елементів творчості, з урахуванням відносин у трудових колективів. У цей же час почали формуватися методи обґрунтування норм за економічними факторами.

ЦІП під керівництвомГастева здійснював проектування у наступній послідовності: спочатку розроблялися організаційні стандартидо проектування, на їхній основі - організація праці на робочих місцях, потімпереходили до проектування так званого «робочого фронту»й до побудови системи організації праці й виробництва в цеху іна підприємстві в цілому.

Значним етапом у розвитку теорії наукової організації праці стала соціо.технічна концепція,відповідно до якої будь-яка організація являє собою функціонування двох систем соціальної і технічної. Технічна підсистема має на увазі більш ефективне використання техніки і технології, вдосконалення організації виробництва. Соціальна підсистема особливу увагу приділяє керуванню персоналом, підбору, навчанню й просуванню кадрів, розподілу функційі відповідальності між учасниками виробництва, плануваннюпраці, ефективним системам оплати праці тощо. Ефективне функціонуванняпідприємства забезпечується шляхом погодженої взаємодії цих двох підсистем. При цьому повинні враховуватисьзавдання організації виробництва, раціонального використання техніки і технології, а також погреби і прагнення працівників. При цьому соціальна підсистема повинна забезпечуватиефективне функціонування технічної підсистеми.

На початку70-х років з'явилась теорія гуманізації праці. Вона створювалась як спроба синтезувати переваги тейлоризму(раціоналізація виробництва) і концепції людських відносин(вивчення психологічних процесів). Відповідно до теорії гуманізації праці праця не повинна принижувати,спустошувати й набридати робітникові, вона повинна зацікавлювати і задовольняти працівника, використовувати його вміння й майстерність, а також створюватиумови для отримання ним інших знань і умінь. Для цього пропонується з"єднання малозмістовнихтрудових операцій,, розширення трудових функцій і взаємозамінність працівників. Робітники повинні наділятися великою відповідальністю, браги участь в управлінні виробництвом.

Прихильникицієї теорії підкреслююсь, щоціль гуманізації - створення більшсприятливих умов праці, причому нововведення повинні охоплювати весь комплекс проблем, пов'язаних ізпрацею: зміст виконуваних функцій, організацію виробничого процесу, професійну підготовку й перепідготовку, ергономічнівимоги до устаткування, планування, оснащення робочих місць, умовипраці йстан виробничогосередовища.

Паралельно зтеорією гуманізації праці сформувалася концепція якості трудового життя: необхідно забезпечити цілісність праці й культури, створення таких умов праці,при яких працівники зможуть реалізувати свій творчий потенціал.

Основними складовими концепції якості трудового життя є:

- Адекватна і справедлива оплата за працю і ЇЇ матеріальне стимулювання;

- Забезпечення безпечних умов праці і охорони здоров'я працівників;

- Можливість застосування й удосконалення у процесі праці особистих. здібностей людини;

- Розвиток соціальних, комунікацій у трудовому колективі таінше.

Таким чином, узагальнивши досягнення закордонних засновників наукової організації праці, радянські вчені продовжили ЇЇ розвиток з урахуванням радянської специфіки і рівня розвитку продуктивних сил.

Сучасна організаціяпраці на українських підприємствах увібрала у себе" усі досягнення закордонної і радянської наукової думки, а також багаторічної практики підприємстврізних країн світу.

У сучасних умовах стану економіки України основою нормуванняпраці повинна бути система наукових, організаційно-методичних і практичних заходів, шо забезпечують ефективне управління науковим обґрунтуванням, встановленням,використанням, контролем і постійнимкорегуванням діючих нормпраці. Проблемам нормування і організації праці присвячені роботи таких українських вчених як Б. М. Колота, С. Г. Дзюби, Л. М. Фільштейна, І. В. Багрової.

Сьогодні нормуваннямзаймається підприємство, за державою залишається лише право на створення сприятливих умов для здійснення самостійної роботи з нормування праці за допомогою правового, науково-методичного і нормативного забезпечення, а також системи підготовки кадрів.

Ринковий механізм функціонування економіки підвищуєвимоги до нормування праці, а роль норми як найважливішого засобу організації праці і виробництва зростає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.95 № 97 визначено низку заходів, спрямованих на поліпшення нормування праці в країні:

- Інвентаризація нормативних документів з питань нормування праці; визначення міжгалузевих та галузевих нормативів праці, що підлягають переробленню і доповненню, а також видів робіт, на які відсутні нормативи;

- Забезпечення, розроблення, перероблення і доповнення міжгалузевих, галузевих норм і нормативів праці;

- Створення бази міжгалузевих, галузевих норм і нормативів праці та забезпечення їх тиражування для галузей народного господарства за їхніми замовленнями;

- Створення Анатованогокаталогу міжгалузевих матеріалів з нормування праці;

- Розроблення разом з Мінстатом і затвердження державної статистичної звітності з питань нормування праці в основних галузях народного господарства.

Для поліпшення стану нормування на підприємствах необхідно:

- Систематичне проведення оргаюзаційно-технічних заходів щодо перегляду і зміни норм часу, виробітку, нормативів чисельності, норм обслуговування та інших нормативних матеріалів;

- Широке впровадження технічно обгрунтованихнорм і нормативів обслуговування,розрахованих на основі міжгалузевих і галузевих нормативів;

- Забезпечення підприємств і міністерств необхідними нормативними матеріалами;

- Постійне вивчення і оцінка діючих норм витрат праці;

- Підвищення рівня кваліфікації кадрів, зайнятих нормуванням праці ну. підприємствах.

Проте, виконання цих заходів повністюне завершено, що знижуч ефективністьроботи з поліпшення нормування праціна підприємствах.У зв'язку з цим складність розроблення норм прані на підприємствах зроепк . одночаснопідвищується роль технологічнихслужб і нормувальників.

В Україні єдоста іній практичнийдосвід щодо встановленнянауково обґрунтованих

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. IV. Питання самоконтролю.
3. V. Питання для самоконтолю
4. V. Питання туристично-спортивної діяльності
5. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
6. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
7. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
8. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
9. Базові поняття теорії і методики фізичного виховання.
10. Бесіда за запитаннями.
11. Білковий обмін: загальні відомості
12. Біохімічна ОБГРУНТУВАННЯ МЕТОДИКИ занять фізичною культурою і спортом з особами різного віку та статі

Переглядів: 926