• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Конституція України – Основний закон суспільства і держави.

У перекладі з англійської мови слово "конституція" означає "устрій", з латинської - "затверджую, установлюю". Цей термін відомий ще з часів Римської імперії. Акти, які де­що були схожі на конституцію, існували ів часи феодалізму (наприклад, Павійська Конституція 1037 р. Священної Римської імперії (німецької нації") та інші), однак у власному ро­зумінні цього слова вони такими не були і не могли бути.

Конституція-це закон, який має найвищу юри­дичну силу порівняно з іншими законами. Від існуючих у державі численних законів конституція відрізняється тим, що вона є головним джерелом конституційного права, в якому в систематизованій формі закріплені найважливіші правові но­рми держави. Вона підноситься над всіма іншими законами через значення норм, правил, що в ній містяться, і особливі гарантії їх реалізації. На відміну від інших галузевих законів конституція регулює надзвичайно широке коло суспільних відносин, які охоплюються поняттям "державний устрій".

Конституція України - це єдиний нормативне-правовий акт, який має особливий юридичний характер І з допомогою якого Український народ виражає свою суверен­ну волю, утверджує основні засади устрою суспільства і дер­жави, визначає систему і структуру державної влади, місцево­го самоврядування, засади правового статусу людини і громадянина, територіального устрою держави.

Конституція має низку юридичних властивостей, які відрізняють її від інших правових актів. Найважливіші з них такі:

- Конституція наділена вищою юридичною силою, верховенством у правовій системі держави, що означає її
пріоритетне становище в системі законодавства країни. Усі акти, що видаються в державі, повинні відповідати Конститу­ції і не суперечити їй;

- Конституція має властивості установчого характеру. Це означає, що в її функції входить заснування головних ін­ститутів держави та суспільства. Своїми нормами вона закрі­плює систему органів державної влади, місцевого самовряду­вання, основні права і свободи людини і громадянина, тощо;

- Конституція - юридична база поточного законодав­ства, її головні положення конкретизуються, деталізуються і розвиваються у чинному галузевому законодавстві;

- для Конституції характерною є особлива процедура прийняття і внесення змін. Конституція 1996 р. запровадила ускладнений порядок змін її норм і неможливість прийняття нової Конституції України парламентом;

- важливою властивістю Конституції є її підвищена стабільність. Це передбачає значну тривалість дії норм Кон­ституції без внесення в неї суттєвих змін, коли для цього не­ має об'єктивних політичних та соціальних чинників;

- Конституції властива якість програмного документа. Вона закріплює не тільки досягнуте в суспільстві, але й відо­бражає цілі, завдання і перспективи розвитку основних інсти­тутів суспільства, держави та права.

Дуже важливою для її ефективності, підвищення авто­ритету є властивість Конституції як безпосередньо діючого права, що означає пряму дію її норм. Уперше в історії консти­туційного законодавства гарантується звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина навіть без наявності інших нормативних актів.

Конституція як особливий нормативний акт має свою внутрішню структуру, а також форму організації вміщеного в ній матеріалу. Форма Конституції показує, з яких елементів вона складається. Чіткість внутрішньої структури Конституції має велике значення для послідовного сприйняття матеріалу за ступенем його важливості, а також правильного застосу­вання на практиці її положень. Чинна Конституція України містить преамбулу, 15 розділів і 161 статтю.

Закріплення державного, народного і національного суверенітетів у Декларації про державний суверенітет України

16 липня 1990 р. Верховною Радою України була прийнята Декларація про державний суверенітет України як важ­ливий політико-правовий акт і мала на меті утвердити суве­ренітет і самоврядування народу України. Декларація проголосила державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади держави в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах. Цей документ складається із преам­були і 10 розділів, у яких закріплені питання державного, народного і національного сувере­нітетів. Найважливіші такі положення:

- Україна як суверенна національна держава розвива­ється в існуючих кордонах на основі здійснення українською нацією свого невід'ємного права на самовизначення;

- єдиним джерелом державної влади в країні визна­ний народ України;

- Україна є самостійною у вирішенні будь-яких пи­тань свого державного життя. Державна влада здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову;

- затверджується інститут громадянства України;

- Україна здійснює верховенство на всій території, а сама територія в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена або використана без згоди держави;

- закріплюється право народу України на володіння, користування і розпорядження національним багатством України;

- Україна самостійно встановлює порядок організації охорони природи на її території та порядок використання природних ресурсів;

- Україна є самостійною у вирішені питань науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації;

- проголошується право на власні збройні сили, вну­трішні війська та органи державної безпеки, проголошено про намір у майбутньому стати нейтральною державою;

- у міжнародних відносинах Україна виступає рівно­правним учасником міжнародного спілкування, визнає пріо­ритет загальновизнаних норм міжнародного права.

Читайте також:

1. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
2. IV. Закони ідеальних газів.
3. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
4. А/. Верховна Рада України.
5. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
6. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
7. Аграрне право та законодавство США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Ізраїлю, Польщі, Росії
8. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
9. Аграрні закони України
10. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
11. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
12. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства

Переглядів: 1317