• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Посилання

Сутність посилань. Посилання — це вказівники в основному тексті на окремі одиниці композиції (томи, частини, розділи, підрозділи, параграфи, речення), на нетекстові частини оригіналу (таблиці, формули, ілюстрації), на компоненти апарату видання, а також вказівники з апарату видання на елементи основного тексту. Тут вказівник — це адреса, що стоїть біля одного компонента повідомлення і вказує на інший його компонент, розташований на певній віддалі.

За типом елементів, на які посилаються, розрізняють посилання на композиційні одиниці, примітки (неджерельні та джерельні), таблиці, формули, ілюстрації, додатки тощо. Залежно від способу подання адрес розрізняють абсолютні (наприклад, номери сторінок) та відносні (наприклад, порядкові номери розділів, таблиць, формул тощо) посилання.

Першою в посиланні дають вказівку на розташування компонента, на який посилаються (див.). Цю вказівку дають лише в тому випадку, коли компонент розташований на великій відстані від місця посилання.

Приклад. ...Ці характеристики металу (див. табл. 7)...; ...такі методи проектування (див. рис. 6)... .

• Кожне посилання повинно мати за підставу реально існуючий у повідомленні компонент і його реальну адресу.

Виділення

Виділенням називають зміну графічного оформлення невеликого уривка тексту (слова, словосполучення, речення) стосовно основного тексту.

Виділення поділяють на шрифтові та нешрифтові. Шрифтові у свою чергу поділяють на виділення: а) кеглем (більшим чи меншим від основного); б) гарнітурою; в) великими літерами; г) накресленням (курсивним, товстим, товстим курсивним, підкресленням); ґ) кольором. Нешрифтові виділення, як правило, стосуються цілих абзаців, а тому їх виконують: а) відступами (зверху чи знизу, лівосторонніми чи правосторонніми, комбінованими); б) лінійками (зверху чи знизу, зліва чи справа); в) рамками; г) кольоровим фоном.

Виділення найчастіше служать для того, щоби зробити на окремих словах чи їх групах, в тому числі термінах, логічний наголос, виділити правила, приклади, означення, цитати, ремарки тощо.

Норми, якими повинен керуватися редактор, контролюючи виділення.

• Виділення повинно привертати увагу до головного, а не другорядного компонента повідомлення.

Тому в одному фрагменті тексту (наприклад, розділі) повинно бути не більше одного, максимум трьох виділень. Інакше порушуються норми щодо естетичності оформлення сторінок видання. Звичайно, ця норма не стосується публіцистичного виду літератури (газетно-журнальних видань).

• Обсяг виділення повинен бути такого розміру, щоби воно могло поміститися в короткочасну пам'ять реципієнта.

• Для виділення слів краще використовувати шрифтові, а для абзаців —нешрифтові засоби.

• Для реципієнтів низької кваліфікації виділення краще робити кольором чи тоном.

Такою реципієнтською аудиторією з низьким рівнем кваліфікації є, наприклад, діти.

• Для різних елементів повідомлення слід використовувати різні типи виділень.

• Кількість видів шрифтових виділень не повинна перевищувати чотирьох.

• Використовувати виділення розріджуванням і згущуванням не слід. Розріджування й згущування в основному тексті робить сторінку строкатою. Винятком із цього правила є рубрики, особливо в публіцистичному виді літератури.

Читайте також:

1. Абсолютні й відносні посилання у формулах
2. Посилання
3. Посилання
4. Посилання на інші аркуші в межах однієї книги.
5. Посилання на літературу в тексті та оформлення списку літератури

Переглядів: 1824