Видавнича діяльність і творче редагування

Авторське саморедагування

В цілому, типографська робота над одним номером газети становить не більше двох годин.

Третій етап. У друкарському цеху зображення з аркушів переноситься на папір і тиражується. На газетах можна помітити розрізи з боків із зовнішньої сторони - це сліди від машинних штифтів, які тримають папір при друці. Також машини самі роблять підрахунок екземплярів, людям залишається лише перевірити газету на наявність помилок. Номери складаються в пачки й надходять на склад.

Друк тиражу

Перший етап – друк газети на величезному принтері, точніше, фотовивідному пристрої. Газета виходить на спеціальній тонкій прозорій фотоплівці. Співробітники репроцентра, так називається місце першого етапу друку газети, перевіряють наявність на всіх смугах числа, дати та правильне розміщення тексту.

Другий етап виробництва газети в друкарні – монтаж. Смуги, виведені на фотоплівці, кріплять на спеціальний матеріал - астралон. Потім на встаткуванні копіюється зображення з астралона на тонкі металеві пластини - форму. На металевих аркушах проявляється зображення, воно проходить водну обробку. А потім форми відправляються в друкарський цех.

Як було зазначено вище, об'єктивною причиною необхідності редагування повідомлень є відмінності між автором і реципієнтом (див. розділ 3.3). Ще однією, але вже суб'єктивною причиною є те, що під час написання повідомлень, зокрема великих за обсягом (романів, епопей, наукових кількатомних праць), автори, доходячи до кінця повідомлення, іноді забувають написане ними на його початку і, відповідно, допускають помилки (адже робота над такими творами може тривати роками).

У зв'язку з цим виникає два питання: а) коли навчити авторів норм редагування, то чи зможуть вони редагувати свої повідомлення без участі редактора ЗМІ, тобто повністю самостійно? б) чи зможуть автори здійснювати саморедагування з такою ефективністю, яка б забезпечувала потрібну для реципієнтів якість повідомлень, тобто не нижчу, ніж у ЗМІ?

Відповідаючи на перше питання, треба сказати, що навчати авторів основ редагування, безсумнівно, доцільно і вкрай потрібно. Адже це може, з одного боку, поліпшити якість повідомлень, а, з іншого,—значно скоротить витрати самих ЗМІ на доведення авторських оригіналів до належного якісного рівня. Тут слід зазначити, що європейська та американська школи редагування до цього питання мають різні підходи. Європейська школа в опрацюванні повідомлень створила краще розвинуту нормативну базу, а тому більше покладається на редакторів-професіоналів. Американська ж, маючи дещо гірше розвинуту нормативну базу, однаково покладається і на авторів, навчених основ редагування, і на редакторів-професіоналів. Європейська школа редагування лояльніша до авторів і діє за принципом: коли автор допустив відхилення від норми, то ЗМІ (редактор) виправить їх замість автора.

Американська школа діє за іншим принципом: коли в повідомленні є багато відхилень, то ЗМІ шукає іншого автора, який напише повідомлення на ту ж тему, але зі значно меншою кількістю помилок. У такий спосіб американська школа редагування, створюючи конкурентні умови, відверто змушує авторів вивчати й застосовувати на практиці редакційні норми щодо своїх повідомлень.

Стоячи загалом на позиціях європейської школи, все ж вважаємо, що ЗМІ Старого світу слід запозичити досвід Нового світу. Зокрема, це стосується великої кількості спеціальних посібників, які вчать писати авторів у найрізноманітніших жанрах: від публіцистичних—до наукових. Ці посібники найчастіше мають назви на зразок "Ефективне писання" (їх опублікована велика кількість). Спеціально для авторів навіть видано енциклопедію. На жаль, і в цьому випадку доводиться констатувати, що такі посібники повністю відсутні в Україні, а тому їх готування для авторів, що пишуть українською мовою, є надзвичайно актуальним і потрібним.

Відповідь на друге питання полягає в тому, що автори ніколи стовідсотково не можуть уявити той код передачі повідомлення, ті норми, час, місце, ситуацію, тезаурус і механізми сприйняття, які будуть у реципієнтів, лише тому, що вони є авторами повідомлення. У цьому розумінні редактор має відмінний від автора код, норми, час, місце, ситуацію, тезаурус та механізми. Редактор завжди є, власне, першим реципієнтом повідомлення і наче випробовує його сприйняття на самому собі. Тому авторське саморедагування повідомлень на потрібному для реципієнтів рівні ефективності є принципово неможливим, а, отже, редагування повідомлення редактором-професіоналом є об'єктивно необхідним і обов'язковим. Із цього, звичайно, зовсім не випливає категоричне заперечення можливості саморедагування. Саморедагування, що його здійснює автор, та редагування того ж повідомлення редактором-професіоналом, повинні доповнювати одне одного.

Для ефективного саморедагування авторам значних за обсягом текстів (монографій, підручників, романів та ін.) варто, якщо це можливо, зачекати після завершення роботи над повідомленням стільки часу, скільки достатньо для того, щоби забути підготоване, тобто могти сприймати своє повідомлення відсторонено, як чуже (такий інтервал часу— це, як правило, від кількох місяців до року). Здійснювати саморедагування авторові слід лише після того, як повідомлення завершене в повному обсязі. Хоча саморедагування окремих розділів відразу ж після їх написання також не слід виключати, проте саморедагування повністю підготованого повідомлення є найдоцільнішим.

У випадках, коли відкладати редагування повідомлення на тривалий час нема можливості (це стосується авторів усіх без винятку ЗМІ), авторам після завершення роботи над повідомленням слід відразу ж, але як окремий етап, здійснити саморедагування свого повідомлення, сконцентрувавши увагу лише на дотриманні редакційних норм. Після цього повідомлення, звичайно, слід передавати для редагування сторонньому редакторові-професіоналу. Зрозуміло, що ефективність такого саморедагування значно нижча, ніж у тому випадку, коли саморедагування здійснюють після кількамісячної паузи.

Саморедагування найдоцільніше здійснювати на комп'ютері, користуючись текстовим процесором.

На редакційному етапі редактор, крім нормативного опрацювання повідомлення, повинен виконати цілу низку інших процедур, що належать до видавничої діяльності й творчого редагування. Оскільки редагування описано вище, коротко охарактеризуємо особливості видавничої діяльності й творчого редагування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Видавнича діяльність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.122 сек.