Захист фольклорної практики

Творчий метод Ж. Расіна

— поєднання давньокласичних переказів із почуттями XVII століття. Пояснюється це головним чином тим, що Расін намагався слідувати правилу Н.Буало, — «бути вірним історії і одночасно зберігати благопристойність». Поєднати і те, і інше було неможливо — ось чому герої Расіна так мало схожі на своїх прототипів;

— зрозуміло, чому до триєдності Расін додав ще й четверту — єдність мови: усі його герої та героїні розмовляють однаково вишуканою, правильною мовою. У зв'язку з цим вони наділені надзвичайною вишуканістю манер; наприклад, наклеп на Іпполіта робить не сама цариця, як у Еврипіда, а лише її годувальниця;

— Расін, на відміну від Корнеля, побачив у коханні майже винятковий предмет психологічного спостереження і драматичного відтворення; головним чином, Расін аналізує кохання жінки;

— Расін, звичайно, поет національний, хоча ці слова треба розуміти відносно: він не цікавився французькою нацією в цілому, а лише середовищем придворних і дворянства, серед якого він жив і яке дійсно знайшло майже повне відображення у його театрі.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яке місце займав жанр трагедії у ієрархії жанрів класицизму?

2. Кого вважають «батьком» класицистичної трагедії?

3. У яких творах П. Корнеля найбільшою мірою втілено конфлікт між обов'язком та почуттями?

4. У чому полягає новаторство драматичної творчості Ж. Расіна у порівнянні із творчістю П,Корнеля?

5. Яку функцію виконувала трагедія у тогочасному суспільно-політичному житті? Яких людей виховувала?

До захисту фольклорної практики в Уманському державному педагогічному університеті студенти готуються як до свята, оскільки вона є вінцем їх пошукової роботи, свідченням їх уміння вести перші польові дослідження, є першими, мабуть, дещо невпевненими, кроками у науці, перемогою у подоланні цілої низки стереотипів стосовно нашої народної культури.

Захист фольклорної практики проходить у декілька етапів.

На першому керівник практики перевіряє поданий на кафедру студентом матеріал, пропонує роботу до захисту.

На другому етапі студент повинен на засіданні кафедри української літератури та українознавства продемонструвати знання фольклорної традиції даного регіону, визначити, які жанри фольклору є пасивними, а які активними, розповісти про носіїв фольклорної традиції, народних співців та оповідачів, добре знати історію села. У процесі захисту студенту задаються питання не тільки членами кафедри, але й представниками сільської громади, де відбувалася практика, отож, за таких умов студент почуває максимальну відповідальність за кожне слово, кожен факт, висвітлений у своїй роботі, що дає можливість максимально справедливо оцінити роботу студента. Оцінювання проводиться диференційовано, згідно ЕКТС, визначаються найкращі, найдосконаліші студентські дослідження, авторам яких пропонується виступити на звітній студентській конференції за результатами фольклорно-етнографічної практики за даний польовий сезон та навчальний рік.

Викладачі та науковці визначають кращі виступи, які рекомендують до друку у студентському збірнику наукових праць, а один з них, найкращий, нагороджується почесним горнятком з портретом Г. Т. Танцюри та з написом «Кращому фольклористу».

Наступний етап – концерт, на якому студенти-практиканти виконують народні пісні, танці, легенди, перекази, які записали в процесі практики. Кращому виконавцю вручається «Горнятко Енея», а дипломи, цінні подарунки.

У фойє студенти кожної групи готують виставку, на якій демонструють знайдені в процесі практики побутові речі, рушники, сорочки, керамічні та дерев’яні вироби, народні дитячі іграшки.

Інформація про конференцію висвітлюється в районній пресі, на радіо та телебаченні.

За матеріалами практики керівниками практики укладається фольклорно-етнографічний посібник досліджуваного села.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Вплив геохімічних чинників біосфери нa здоров'я людини	\|	ЗВІТ ПРО ФОЛЬКЛОРНУ ПРАКТИКУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.