• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальні принципи компонування приміщень

План

РОЗДІЛ ІІІ. МОДЕЛЮВАННЯ ЗАКЛАДІВ РЕСТОРАННОГО ГОСПОДАРСТВА У ПРОСТОРІ

Склад приміщень для споживачів – вестибуль (включаючи гардероб, умивальні і туалетні кімнати), зали з роздавальними (у підприємствах харчування, де передбачене обслуговування офіціантами, - без роздавальних), аванзал, буфет, приміщення для офіціантів, артистична.

Проектування приміщень для споживачів

4.1. Проектування вестибуля. Вестибуль передбачається в підприємствах харчування кругло річного і змішаного функціонування. Це перше приміщення, що знаходиться на шляху руху споживачів у зали підприємств громадського харчування. Вестибуль повинний мати чітку організацію потоків руху споживачів. Варто передбачати відстані, що забезпечують вільні проходи між меблями, і відступи від стійок гардероба, дзеркал і рекламних стендів.

Площа вестибуля (включаючи гардероб, умивальні і туалетні кімнати) залежить від кількості місць у залі і розраховується по нормах площі від 0,3 до 0,45 м² на одне місце.

На площі вестибуля розміщають гардероб для споживачів, туалетні, умивальні кімнати.

Гардероб, як правило, поєднують з вестибулем. Уздовж гардероба передбачають вільне від основних потоків споживачів простір шириною 1,5 – 2 м. Розміщення гардероба може бути фронтальним, глибинним, кутовим. Площа гардероба для споживачів визначають з розрахунку 0,1м², а в ресторанах і кафе при готелях – 0,08 м² на одне місце в залі. Кількість вішалок розраховують на максимальне завантаження залу при коефіцієнті оборотності 1,1. Відстань між вішалками повинне складати 0,7 м.

Туалетні кімнати проектуються з розрахунку один унітаз на 60 місць у залі. У шлюзах туалетів встановлюють один умивальник на 4 унітази, у вестибулях і в окремих приміщеннях – додатково по одному умивальнику на кожні 50 місць у залі. У ресторанах і кафе з обслуговуванням офіціантами в шлюзах туалетів варто передбачати додатково площа 4 м² для туалетних.

Рисунок 3 – План вестибуля

1. Умивальники 2. Унітази 3. Вішалки.

4.2. Проектування аванзалу. У підприємствах харчування, що працюють по методу обслуговування офіціантами перед основними залами передбачається аванзал, як підзона відпочинку і чекання для розподілу потоків споживачів, особливо при наявності декількох залів, що виходять у це приміщення. . Для ресторанів, місткістю до 150 місць площа аванзалу приймається 15 м², у більш великих підприємствах на кожних наступних 50 місць додається 5 м².

Як правило аванзали обладнаються м'якими кріслами, журнальними столами, озелененням. Іноді в аванзалі встановлюють стіл для метрдотеля (адміністратора, хостеса).

4.3. Проектування залу. Зал підприємства харчування – основне приміщення для споживачів. Його місткість і швидкість обслуговування споживачів визначає пропускну здатність підприємства, а отже, і його рентабельність.

Планування залу залежить від методу обслуговування і типу роздачі, застосовуваної при самообслуговуванні. Найбільш раціональна прямокутна форма залу зі співвідношенням сторін 1:1,5 – 1:3. Зали великої місткості можуть мати Г- і П- образну планування.

Зали, як правило, розташовують по фасадній стороні будинку з орієнтацією на південь або південний захід. По можливості вони повинні мати двостороннє висвітлення.

Зали повинні бути зручно зв'язані з приміщеннями вхідного вузла (вестибулем, гардеробом і санвузлом для споживачів), а також роздавального і мийного столового посуду.

Для будинків ресторанів і кафі характерний принцип створення в залі єдиного простору при виділенні в ньому функціональних зон – вхідний, обідньої, естрадно-танцювальної.

Вхідна зона дозволяє споживачеві оглянути зал, установити наявність вільних місць, прийняти рішення на вибір місця, визначити шлях переміщення.

Обідня зона в залежності від планування залу визначається його розмірами, формою і прийомами розміщення меблів. У залі устаткування розставляють відповідно до напрямків руху потоків споживачів і обслуговуючого персоналу, а також потоків чистого і брудного посуду. При цьому необхідно забезпечити вільний підхід до роздавальної лінії й обідніх столів.

Ширина проходів у залах визначається відстанню між спинками стільців (при далекості спинки стільця від краю столу, рівної 0,5м), між вільними сторонами столів або між спинками стільців і вільних сторін (кутами) столів. Вона повинна забезпечувати швидку евакуацію людей із залів і зручність пересування обслуговуючого персоналу. Значення ширини проходів для підприємств громадського харчування різних типів представлені в таблиці.

Таблиця 1 – Ширина проходів у залі, м, не менш

* У дужках зазначена ширина проходів між столами, призначеними для харчування стоячи.

У залах їдалень ширину основного проходу, що обслуговує більш 200 місць, допускається збільшувати проти зазначеної на 0,2 м на кожні 100 місць понад 200, але в цілому не більше ніж на 1,2 м.

Столи в залах можна розміщати по діагоналі або рівнобіжним рядам, лініями, однаково вилученими друг від друга, або групами з різними проміжками між столами. При розміщенні столів необхідно враховувати загальну конфігурацію залу, а також розташування вікон, дверей, роздачі, буфета. У залах прямокутних у плані підприємств, що працюють з обслуговуванням офіціантами, застосовують головним чином розміщення столів по діагоналі. У підприємствах громадського харчування, що передбачають самообслуговування, прямокутні столи встановлюють перпендикулярно основним проходам, причому стільці ставлять тільки по довгій стороні столу. Завдяки цьому більш ефективно використовується площа залу і забезпечується вільний підхід споживачів і персоналу до столу.

Відстань між стіною і розташованими уздовж неї столами повинне складати не менш 0,4 м, а при розташуванні столів рівнобіжними рядами – 0,3 м.

Естрадно-танцювальна зона в значній мірі визначає архітектурно-планувальну композицію залів. Танцювальне коло, як правило, є центром композиції залу і повинний мати гарну оглядність. Площа для танців у залах на 75,100,150 місць приймають відповідно 8; 12; 16 м². Мінімальні габарити: довжина естради 2,5 м, ширина 1,8, висота 0,25 – 0,45 м. Іноді в залах на 75 – 100 місць для танців використовують основний прохід зі збільшенням його до 2,5 м. танцювальна площадка може не примикати до естради. Від естради повинний бути зручний прохід у кімнату для збереження музичних інструментів.

Для кафе площа естради складає не менш 7 м², а для ресторанів – не менш 12 м² при висоті не менш 250 мм. Якщо естраду передбачають круглої, то її діаметр для кафе – не менш 3 м, для ресторанів – не менш 4,5 м.

У підприємствах із самообслуговуванням на площі залів звичайно розміщають і роздавальну лінію. Відстань від неї до найбільш віддаленого столу не повинне перевищувати 20 м. Проміжок між роздавальним прилавком і бар'єром при проході споживачів в один ряд варто приймати рівним 0,7 м, у два ряди (з обгоном) – 1,2 м, ширина робочої зони за роздавальною лінією повинна складати не менш 1 м.

Загальну площу залу розраховують на підставі норм площі на одне місце (для їдалень і ресторанів – 1,8; для кафі і закусочних із самообслуговуванням – 1,6; кафе з обслуговуванням офіціантами, молодіжних кафе, шашликових, пивних барів – 1,4 і т.д.). Для підприємств , що працюють із самообслуговуванням, у норму площі для залів включена площа роздавальних.

4.4. Проектування роздач. У підприємствах громадського харчування із самообслуговуванням на площі залів розташовують роздавальні лінії, з огляду на зручність доставки в них готову продукцію, раціональної організації потоків споживачів, а також потоків брудного і чистого посуду (рисунок 4).

Рисунок 4 – Варіанти розміщення роздавальних саме обслуговування:

а) відкрито в залі із симетричним розташуванням секцій;

б) з поворотом секцій і можливістю обгону;

в) роздавальні і бар створюють дві зони для прийому блюд;

г) роздавальна відділена від залу;

д) бар при вході об'єднаний з роздавальної;

є) роздавальна об'єднана з зоною столів.

Розрахунок роздавальних у підприємствах, що працюють із самообслуговуванням.

Однієї з основних задач, що вирішуються при проектуванні роздавальних є вибір методів і форм обслуговування, що забезпечують відповідністю пропускної здатності роздачі й інтенсивністю потоку споживачів.

У залежності від планування залу, місткості підприємства, інтенсивності потоку споживачів, форм самообслуговування в підприємствах громадського харчування можуть застосуються роздачі двох типів – спеціалізовані й універсальні.

У спеціалізованих роздачах реалізація здійснюється зі спеціалізованих секцій по відпустці холодних закусок, солодких і гарячих блюд, напоїв і ін. В універсальних роздачах блюда, що входять у меню сніданку, обіду і вечері, відпускаються з того самого прилавка або роздавального вікна.

Кожній формі самообслуговування відповідає визначений тип роздачі: з попередньою оплатою – універсальна, з наступної – універсальна, а при інтенсивному потоці - спеціалізована; з оплатою після прийому їжі – спеціалізована. У таблиці 2 приведена пропускна здатність роздач у залежності від форм самообслуговування.

Таблиця 2. Оптимальна пропускна здатність роздач, чол./хв.

Необхідна кількість роздач визначається в розрахунку на години найбільшого завантаження залу по формулі:

,

де u – інтенсивність потоку споживачів, чол./ хв.

q – пропускна здатність роздачі, чол./ хв.

Nч – кількість споживачів за годину максимального завантаження залу (визначають за графіком завантаження залу) чол.

У залі може застосовуватися кілька форм самообслуговування (видів оплати). Принцип розрахунку в цьому випадку не змінюється, варто тільки врахувати всі прийняті форми обслуговування.

Чисельність персоналу, що обслуговує роздачу, залежить від форми самообслуговування, типу і кількості роздач.

Таблиця 3 – Чисельність обслуговуючого персоналові для однієї роздачі

* Один касир обслуговує дві роздачі

Загальна кількість персоналу, необхідного для видачі їжі в годинник максимального завантаження залу,

n - кількість блюд, реалізована за 1 ч максимального завантаження залу,

t – витрати часу при відпустці одного блюда (таблиця 4).

Таблиця 4 – Затрати години на обслуговування споживачів

Тема 1. Розробка планувальних рішень та компоновка приміщень закладів ресторанного господарства

1. Основні параметри об'ємно-планувальних рішень будівель підприємств харчування.

2. Загальні принципи компоновки приміщень підприємств харчування.

3. Функціональний взаємозв'язок окремих груп приміщень підприємств харчування.

4. Реконструкція закладів ресторанного господарства.

1. Основні параметри об'ємно-планувальних рішень будівель

підприємств харчування

Створення об'ємно-планувального рішення підприємства харчування - складний і трудомісткий процес, метою якого є поєднання в єдине ціле всіх груп приміщень, які пред'являються до проектування кожної з них.

В наш час часто вживають макетний метод проектування, при якому з легко оздоблювальних матеріалів (звичайно з пластмаси) виготовляються в заданому масштабі елементи будівлі, потім їх збирають на моделювальному столику з координатною сіткою і отримують макет підприємства. Макетне проектування дозволяє створити варіанти компонування та вибрати оптимальний.

Об'ємно-планувальне рішення повинно забезпечувати:

- комфорт для персоналу і споживачів;

- можливість застосування прогресивних методів виробництва;

- можливість централізації виробничих процесів при сумісному розміщенні декількох підприємств в одній будівлі;

- функціональний взаємозв'язок приміщень з урахуванням вимог поточності технологічного процесу, скорочення довжини потоків;

- можливість трансформації частини приміщень в процесі експлуатації

будівлі при змінах в технології виробництва підприємства.

Планування будівлі в цілому може відбуватися в такому порядку:

1. вибір типу будівлі (що стоїть окремо, прибудована або вбудована в будівлю іншого призначення);

2. вибір поверховості і конструкції;

3. вибір архітектурно-планувальної схеми;

4. розміщення приміщень в будівлі.

Перелічені об'ємно-планувальні параметри будівлі підприємства харчування визначаються:

- потужністю підприємства;

- специфікою технологічного процесу;

- містобудівельними вимогами до конкретної забудови;

- номенклатурою будівельних виробів.

Вони повинні відповідати затвердженим габаритним схемам будівель і вимогам їх міжгалузевої уніфікації.

Підприємства харчування за своїм містобудівельним положенням можуть розміщуватися:

- в будівлях, що стоять окремо;

- бути прибудованими до будівель іншого призначення при відособленості всіх груп приміщень з аналогічними групами приміщень цих будівель;

- у вставці між будівлями іншого призначення.

Розміщення підприємства харчування в будівлі, що стоїть окремо - найбільш універсальний прийом, що має перед іншими рішеннями багато переваг. Зокрема, при такому рішенні легше проводити завантажувальні роботи, простіше забезпечити доцільний технологічний зв'язок між внутрішніми приміщеннями, зберігається можливість багатоцільового використання підприємства. Необхідність в будівлі, що стоїть окремо, може виникнути також через особливі умови промислового виробництва. Так, на хімічних заводах або в інших промислових підприємствах зі специфічними запахами у виробничих цехах їдальні зручніше розташовувати в окремих корпусах.

У прибудовах (або вставках) до будівлі іншого призначення підприємства харчування розміщують тоді, коли це обумовлено архітектурними вимогами, а також на великих промислових підприємствах, де виробництво зосереджене в корпусах великої довжини - в цьому випадку їдальні по можливості повинні бути наближені до виробництва.

Нерідко ресторани, їдальні, кафе, буфети розташовують в будівлях іншого призначення: готелях, вокзалах, театрах і кінотеатрах, корпусах учбових і оздоровчих закладів, торговельних центрах, виробничих і адміністративно-побутових корпусах промислових підприємств, житлових домах та ін. Поєднання в одній будівлі підприємств різного профілю викликає певну складність блокування цехів, служб, приміщень основного підприємства і підприємства громадського харчування, приводячи до дублювання деяких служб. Наприклад, в ресторанах при готелі окрім входу з вестибуля готелю передбачають самостійний, відособлений вхід з вулиці з усіма відповідними приміщеннями (вестибулем, гардеробом, санвузлами та ін.). При складанні технологічної схеми їдальні, що розміщується в приміщенні адміністративно-побутового корпусу промислового підприємства, доводиться враховувати потоки споживачів, спрямовані до неї зовні і з корпусу, для чого влаштовують також два входи - один з вулиці, інший з корпусу.

Якщо підприємство харчування проектується вбудованим в житлову будівлю, то в цьому випадку габаритні розміри окремих приміщень залежать від відповідних розмірів житлових секцій. Ускладнюються також розміщення мийних, прив'язаних до мережі водопостачання, що обумовлено специфікою систем водопостачання в житлових домах, рішення схем вентиляції внаслідок необхідності пропуску каналів через всі поверхи будівлі, об'єднання приміщень в функціональні блоки. Місткість підприємств, вбудованих в житлову будівлю не повинна перевищувати 50 місць.

Підприємства громадського харчування розміщуватися в будівлях з одним, двома і великою кількістю поверхів, з підвалом і без нього.

Вибір поверховості визначається потужністю підприємства умовами містобудівництв.

Невеликі підприємства (до 100 місць) рекомендується розміщувати в

одному поверсі; 100 - 200 місць в одному або двох; 300 - 500 місць в двох, а більшої місткості в трьох поверхах.

Поверховість залежить від типу підприємства і місцевих умов. Наприклад, підприємства літнього типу (сезонні) незалежно від місткості розміщують переважно в одному поверсі. Якщо розміри ділянки забудови обмежені, поверховість збільшують. При високому рівні ґрунтових вод відмовляються від підвальних та цокольних поверхів.

Ті підприємства харчування, що розташовуються в одноповерхових будівлях, мають ряд переваг перед підприємствами, розташованими в багатоповерхових будівлях:

- в них найбільш просто вирішується питання взаємозв'язку окремих груп приміщень;

- більше можливостей організувати додаткові літні місця;

- раціонально вирішити планувальну схему підприємства;

- одноповерхові будівлі проектуються переважно без підвалу - відпадає необхідність в улаштуванні сходів, що значно знижує вартість будівництва

Проте, одноповерхові будівлі вимагають більшої площі забудови, тому великі підприємства громадського харчування, а також підприємства громадського харчування, розташовані в районах сформованої забудови, рекомендують розміщувати в багатоповерхових будівлях.

У багатоповерхових будівлях розміщують, як правило, підприємства харчування великої місткості і потужності. На відміну від одноповерхових будівель (без підвалу), в яких виробничий процес вирішується на одному рівні, в багатоповерхових будівлях технологічні і людські потоки спрямовані як по горизонталі, так і по вертикалі. 3 цією метою передбачають сходи, ліфти та інше пристосування для вертикального транспортування сировини, напівфабрикатів і готових блюд.

Багатоповерхові будівлі більш компактні і займають меншу площу, ніж одноповерхові будівлі тієї ж місткості. Тому їх доцільно проектувати для районів з великою щільністю забудови.

Основні недоліки таких будівель - ускладнення взаємозв'язку основних груп приміщень, підвищення вартості будівництва і експлуатації порівняно з аналогічними одноповерховими будівлями.

При проектуванні багатоповерхових будівель потрібно уникати складних конфігурацій забудови. Доцільно застосовувати прості, переважно прямокутні плани.

Багатоповерхові будівлі проектують з підвалом і без нього. Поверхове розміщення основних груп приміщень може бути таким: у верхніх поверхах – зали з роздавальною, мийні столового і кухонного посуду, гарячий цех, зали з усіма основними виробничими приміщеннями та ін.; в першому поверсі - всі інші приміщення в залежності від складу верхніх поверхів, зали закусочних, кулінарні магазини, приміщення відпустки обідів на дім, в підвалі – охолоджувані камери та неохолоджувальні комори, технічні приміщення.

Якщо однакові за функціональним призначенням приміщення передбачені на різних поверхах. Їх розташовують один під другим, що дозволяє уникнути зустрічних потоків.

Верхні поверхи підприємств харчування в залежності від конфігурації плану будівлі вирішуються за тими ж планувальними схемами (центричною, поперечною та ін.), що і одноповерхові будівлі. Нижні поверхи зазвичай мають індивідуальні планувальні рішення. Частіше за все на перших поверхах за периметром плану розташовують приміщення, що потребують природного освітлення, а в середині - комори, технічні і побутові приміщення.

Вибір конфігурації будівлі.

Конфігурація будівель заготівельних підприємств харчування повинна бути простою (у вигляді прямокутника). Наявність прибудов, виступів, спричиняє значне збільшення площі ділянки; ускладнює підведення комунікацій, подорожчує благоустроєність ділянки.

Для доготівельних підприємств харчування припускається та форма будівлі, при якій найкращим чином вирішується питання взаємозв'язку приміщень відповідно до технологічного процесу виробництва.

- Залежить від містобудівельних і національних особливостей;

- Не повинна порушувати існуючий архітектурний ансамбль.

Всередині будівлі приміщення потрібно розташовувати за визначеними

архітектурно-планувальними схемами.

При виконанні планувальних рішень доготівельних підприємств головну роль грає взаємозв'язок основної групи приміщень для споживачів і виробничих, а точніше залів і гарячого цеху. У зв'язку з цим рекомендується декілька архітектурно-планувальних схем:

- центрична;

- кутова;

- повздовжня однобічна;

- повздовжня двобічна;

- поперечна однобічна;

- поперечна двобічна;

- Г - подібна;

- Т - подібна;

При центричній планувальній схемі (схема 1) виробничі приміщення розміщуються в центрі будівлі, а зали, кожний зі своєю роздавальною – навколо них. План будівлі може мати прямокутну, близьку до квадрата, або круглу форму. Цю схему рекомендується застосовувати для підприємств, розрахованих більш ніж на 200 місць. До недоліків її відноситься велике число незручних для обслуговування місць в залах, що обумовлено великими відстанями від окремих обідніх столів до роздавальних і мийних столового посуду.

Схема 1. Планувальні схеми будівель для підприємств громадського харчування: 1 - центрична, 2 - повздовжня однобічна, 3 - повздовжня двобічна, 4 - Г-подібна, 5 - Т-подібна, 6 - кутова, 7 - поперечна однобічна, 8 - поперечна двобічна.

Умовні позначення: - торгівельні приміщення;

- виробничі приміщення;

- мийна столового посуду.

Повздовжня однобічна схема (фронтальна) (схема 2) - призначена для підприємств з одним залом на 50 - 300 місць. При цій схемі зал розміщують вздовж одного фасаду, а виробничі приміщення - вздовж другого.

Зал з роздавальною своєю довгою стороною примикає до гарячого і холодного цехів, мийного столового посуду, приміщенню для різання хліба (а в ресторанах - до сервізної і буфету).

До нього легко прибудувати тераси і веранди з літніми обідніми місцями. Завдяки такому плануванню спрощується організація рушення споживачів і персоналу, сировини і готової продукції.

При проектуванні їдалень з механізованими лініями відпуску скомплектованих обідів, кухню зміщають до одного з торців будівлі, маючи в своєму розпорядженні її поруч з мийною столового посуду, або розміщують в центрі виробничої групи приміщень. У першому випадку передбачається лінія ЛКНО, у другому - лінії для безперервної відпустки скомплектованих обідів (МЛКО, ЛККО та ін.).

Повздовжня двобічна схема (схема 3) застосовується для підприємств великої місткості. У цьому випадку зали розміщують вздовж обох довгих фасадів, а інші приміщення в центрі будівлі вздовж всього корпусу.

Спланована за Г- подібною схемою будівля складається ніби то з двох корпусів - торгівельного і неторговельного, поєднаних під прямим кутом. Мийна розташовується в групі приміщень для споживачів або відокремлюється від зали та приєднується до кухні (схема 4).

Т- подібна схема (схема 5) схожа з попередньою. Різниця полягає лише в тому, що корпус, в якому розміщена кухня, приєднується до залів в центрі будівлі.

Кутову схему (схема 6) доцільно застосовувати при кутовому розміщенні будівлі (на схрещенні двох вулиць), якщо план його наближається до квадрата. Виробничі приміщення згруповують в одному з кутів квадрата, а зали приєднують до них з обох боків. Ця планувальна схема дозволяє створювати підприємства великої місткості (більше за 200 місць) з декількома уособленими залами, кожний з яких пов'язаний з гарячим цехом окремої роздавальної. Кухню, як правило, розташовують в центрі будівлі, мийні столового посуду - в торцях.

При поперечній однобічній (глибинній) схемі (схема 7) план будівлі ділиться на дві частини – для споживачів та іншу, розташовану паралельно коротким сторонам. Характерна особливість цієї схеми – послідовне розміщення основних груп приміщень в глибину будівлі. Відповідно організуються і потоки: рушення сировини, напівфабрикатів, готових блюд і персоналу направлено з одного торця будівлі, відвідувачів - з протилежного.

Зал з роздавальною своєю більш вузькою стороною примикає до гарячого цеху і мийного столового посуду. Він освітлюється природним світлом з двох або трьох (в залежності від розташування входу) сторін.

Гарячий цех може розміщуватися вздовж осі плану будівлі, освітлюючись в цьому випадку верхнім природним світлом, або вздовж зовнішньої стіни і мати бічне природне освітлення.

При організації відпустки скомплектованих обідів через лінію "Ефект" її розміщують вздовж довгої зовнішньої стіни, а транспортер для збирання посуду і мийну столового посуду - біля протилежної стіни.

Недоліками вказаної схеми є схрещення потоків споживачів і використаного посуду при розміщенні входів в зал з протилежної від роздавальної стійки сторони; нераціональне використання площі залу за рахунок вбудови головного проходу на всю глибину; обмежений фронт роздавальної; порівняно велике число віддалених від роздачі місць (останнього вдається уникнути при використанні лінії "Ефект").

Дану планувальну схему доцільно застосовувати для підприємств харчування на 100 і більше місць в житлових районах з щільною забудовою.

При поперечній двобічній схемі (схема 8) корпус ділиться на три частини, також розташовані паралельно коротким сторонам. У центрі розміщуються виробничі приміщення, по краях – зал. Планувальні схеми підприємств харчування, вбудованих в будівлі іншого призначення, вирішують так само, як і ті, що стоять окремо,

Читайте також:

1. II. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
2. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
3. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
4. Антикорупційні принципи
5. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
6. Б/. Принципи виборчого права.
7. Базові принципи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції
8. Базові принципи психології спорту.
9. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
10. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
11. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
12. Білковий обмін: загальні відомості

Переглядів: 3766