• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Питання 1. Походження грошей.

Соціальні аспекти управління, специфіка у лісгоспах

Міжособисті взаємини й стосунки в трудовому колективі

Морально-психологічний клімат трудового колективу

Соціально-психологічна структура трудового колективу

91. Формальні і неформальні групи, їх роль у структуруванні колективу підприємства.Формальна структуравиражає формальні відносини і зв'язки, які виникають між працівниками в процесі виконання ними і службових функцій, що мають офіційний характер. Неформальна структуравиражає і неофіційні відносини, що складаються між працівниками в процесі суспільно-корисної і діяльності під впливом спільних інтересів, тотожності думок і поглядів, взаємної симпатії і довір'я, яких-небудь захоплень. Знання внутрішньої, неофіційної структури відносин і авторитетність трудового колективу дозволяють більш ефективно керувати цим колективом. Обидві" структури - формальна і неформальна - постійно взаємодіють. Тому регулювати неформальні структурні відносини можна через систему формальних зв'язків. В колективах, де формальна і неформальна структури співпадають, спостерігається гарний психологічний клімат, висока виробнича і суспільна активність. При формуванні будь-якої групи вимагаєтьсястворити виробничу єдність в колективі, забезпечити узгоджену й цілеспрямовану , діяльність на досягнення поставлених завдань.

92. Лідерство та його роль у структуруванні колективу.Лідер – той, хто користується найбільшим авторитетом у колективі, лідерство – процес впливу на людей з позиції займаної посади.

94. Психологія організаторської діяльності керівника.Для успішної діяльності сучасний керівник повинен володіти високими організаторським здібностями, які знаходять свій вияв у розсудливості, підприємливості, твердості характеру, вимогливості, смілості і схильності до обґрунтованого ризику, стриманості, вибирати стратегію та тактику діяльності, схильність до високої працездатності і звичці вольового напруження. Керівник повинен передбачати, організовувати, узгоджувати і контролювати. Неодмінною якістю хорошого організатора має бути вміння створювати ділову обстановку, завжди бачити головне в роботі, вмінні швидко реагувати на зміни у виробничому процесі.

95. Правове регулювання та забезпечення управліннявключає нормативне регулювання і виконання права як засобу управління стосовно конкретної сфери практика

Гроші посідають значне місце в ринковій економіці.

Вони забезпечують життєдіяльність кожної з ринкових структур, сприяють подальшому розвитку процесу суспільного відтворення матеріальних та нематеріальних благ, їх виробництву, обміну, розподілу та споживанню.

Функціональні зв’язки грошей : із часом, людьми, їх продуктом праці (товарами і послугами) і місцевими економічними суспільствами - цільна і не розривна інформація.

Якщо цю інформацію не враховувати, то – створюються умови для шахрайства.

Грошові відносини є найскладнішим елементом ринку. Вивчення сутності грошей, функцій, що виконують гроші, аналіз їхнього розвитку та впливу грошей і грошової політики на стан економіки здійснює грошова (монетарна) теорія, яка є складовою загальної економічної теорії.

Сама економічна теорія виникла завдяки аналізу грошових відносин.

Засновники класичної політичної економії дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.

На найнижчих щаблях економічного розвитку, коли виробники почали одержувати надлишки продуктів своєї праці і хотіли їх обміняти, зробити це було досить складно: бажання двох суб’єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не співпадали.

Учасники обміну поступово впевнювалися в тому, що серед продуктів, які обмінюються на ринку, є такий, який має найбільшу споживну вартість.

Цей продукт завжди можна обміняти на необхідний в даний момент (сіль, овечі шкури, зерно тощо).

Ці продукти починають приймати всі в обмін на звичайні продукти, і тим самим вони поступово набувають нової споживної вартості властивості бути загальним товарним еквівалентом.

В ролі загального еквівалента у різних народів виступали : худоба, хутра, сіль, зерно, черепашки, метали та ін.

Стихійне закріплення за одним з товарів ролі загального еквіваленту означало появу грошей в їх найпростішому вигляді.

Вони могли виконувати грошові функції засобу вимірювання вартості та засобу обігу. На цьому розвиток грошей не зупинився.

З розвитком товарного виробництва, зростанням продуктивності праці, розширенням територіальних меж обміну ринок посилював вимоги до грошового товару.

Посилювалися вимоги щодо портативності, здатності легко ділитися і відновлювати потрібну форму, довготривалого зберігання фізичних якостей, високої питомої вартості та здатності тривало утримувати її на незмінному рівні та ін.

Формування вказаних вимог призвело спочатку до заміни в ролі загального еквіваленту звичайних товарів першої необхідності /худоба, сіль, зерно/ товарами прикрасами /перли, черепашки, хутра тощо/, а потім цих останніх - кусочками металів, спочатку звичайних /залізо, мідь/, а потім - благородних / срібло, золото/.

В Китаї довгий час, майже до минулого століття, грошима служили шматки білого та зеленого нефриту, а народи стародавньої Африки розраховувалися мініатюрними сокирами з цього гарного мінералу.

Найбільшого розповсюдження серед твердих грошей отримали каурі. Цю блискучу барвисту мушлю добували в тропічних морях не лише для прикрас. Вона здавна служила грошима для багатьох народів Африки, Азії та островів Тихого океану, а в деяких районах Індії та Індонезії, Китаю та Африки - навіть на початку нашого століття.

«Монета» з моря - перлина. Вона і сьогодні бере участь у великих платежах.

Інший цінний матеріал для прикрас – бурштин -також використовувався як валюта.

Коли людина навчилась виробляти скло (це відбулося в Стародавньому Єгипті приблизно за чотири тисячоліття до нашої ери), з нього почали відливати "монети".

Наприклад, у мешканців Нової Гвінеї навіть у нашому столітті роль монет виконувало намисто зі скла. І в Європі в XV столітті Східна Словаччина спеціально карбувала скляні монети.

Перші паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е.

Хто вважає, що гроші друкували тільки на папері, глибоко помиляється.

Праобраз кредиток - купюри, які були намальовані або надруковані на шкірі.

Одним з перших матеріалів, на яких писали боргові розписки на Русі, була березова кора - береста.

Шовкові асигнації перебували в обігу в Китаї, в Середній Азії навіть у нашому столітті. Шовк і в натуральній формі служив засобом платежу.

Західний Судан, Тібет - для сплати використовували штани, плащі та чоботи.

В Середній Америці Гудзонівська компанія перенесла на чотири типи ковдр різної вартості функції грошей.

Вона врахувала, що тут серед індіанців авторитетом користувалися вашпу - шкіряні пояси з нашитими на них каурі. Навіть переселенці з Європи ними розраховувалися. Такому поясу, який став атрибутом ковбоя, дали офіційний курс - 40 доларів за штуку.

В історії багато надзвичайних ситуацій, коли не замислювалися над тим, за яким товаром закріпити роль грошей.

Призначені за таких умов замінювачі валюти отримали в істориків назву "гроші надзвичайних обставин".

Процес відбору грошового товару продовжувався.

Товарні гроші були витіснені металевими з срібла і золота.

Ці гроші мали внутрішню вартість, тобто були цінними самі по собі.

Недоліком металевих грошей було те, що для видобування коштовних металів потрібні були ресурси, які були обмеженими.

Спершу металеві гроші виступали у формі зливків срібла і золота, а згодом у формі монети.

З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, з часом ця функція перейшла до держави.

Держави почали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу засвідчували своїм штемпелем.

Такі зливки одержували назву монети.

Монета з’явилася в ІІІ ст. до н.е.

Слово «монета» виникло внаслідок того, що стародавні римляни використовували Храм богині Монети як майстерню для карбування монет.

Змінювалася форма монети – відомі квадратні, неправильної форми, овальні, найпоширеніші були круглі.

Виготовляли їх з золота з домішкою (для міцності) інших металів (лігатури).

Вага таких монет визначала їхньою вартість.

Монета вважалася повноцінною, якщо лігатура не перевищувала 10%. Така монета була найдосконалішою і існувала майже три тисячоліття.

Найдавнішими монетами відкарбованими на українських землях були емісії грецьких колоній заснованих на північному узбережжі Чорного моря (Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей та ін.) Випускались вони впродовж 6 ст. до н. е. — 4 ст. н. е.

На території України використовувалися такі монети : гривня , карбованець, шаг.

Гривня - це найстаріша шестикутна одиниця ваги (приблизно фунт – 0,454 гр.), що правила за монету.

Вона ділилася на 20 ногат, на 25 чи пізніше 50 кун, на 50 резан і приблизно на 100 векш чи вевериць.

Гривня була золотою і срібною, срібна вдвічі важча за золоту.

Золота гривня в Києві поділялася на 72 золотники, а в Новгороді – на 96 золотників. Один золотник важив 4,5 гр.

В епоху найбільшої могутності Київської держави князі розпочали власне монетне карбування.

Так, Володимир Святославич Великий (980—1015) випускав «златники» та «срібляники» — золоті та срібні монети, на лицевому боці яких розміщено зображення князя з усіма регаліями, а на зворотному — княжий герб — тризуб.

Після Володимира Великого срібну монету карбували князі Святополк Ярополкович (1015—1019), Ярослав Мудрий (1019—1054) та можливо, тмутараканський князь Олег-Михаїл.

Деякі з них виконані на високому мистецькому рівні і є цінними пам’ятками нашої історії.

Карбованець з’явився у грошовому обігу Княжої Русі у XІІІ ст.. у вигляді зливка срібла.

Від 1534 р. карбованець став одиницею грошової системи Росії і містив 68 г. срібла.

Карбованець поділявся на 100 копійок, або 200 шагів чи 400 півшагів.

З кінця 1704 року регулярно карбували карбованці, і цим започаткували десяткову монетну систему.

З кінця XVІІІ ст.. Вага срібла в одному карбованці дорівнювала 18гр.

З 1897 року срібло замінене золотом, однак золотих карбованців не карбували. Після Першої світової війни (1914р.) карбували срібні карбованці, а від 1924 року лише частково срібні і щораз із зменшеною його лігатурою (домішкою.).

Назва «карбованець» походить від процесу карбування, тобто від утворення рельєфних зображень на поверхні медалі та монет.

Шаг - це вартість російської півкопійки, або польського «трояка». Походження назви «шаг» остаточно нез’ясовано.

Сьогодні гривня є в обігу і оновленому варіанті.

До цього вона пройшла довготривалий еволюційний шлях.

Питання 2. Суть раціоналістичної та еволюційної концепції походження грошей.

В економічній літературі розглядаються два підходи до походження грошей:

- раціоналістична концепція,

- еволюційна концепція.

Починаючи з 7 – 8 ст. до н .е. і до XVIII ст. у теорії грошей поширеною була думка, що гроші виникли внаслідок угоди між людьми або запроваджені законодавчими актами держави задля полегшення обміну товарів.

Таке трактування походження грошей отримало назву раціоналістичної концепції.

Раціоналістична концепція - гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

Її теоретичне обґрунтування здійснив Аристотель (IV ст. до н.е.) у праці « Нікомахова етика ».

Ця концепція законодавчо була закріплена в нормах античного й середньовічного права.

Карбувалися монети на честь приходу до влади коронованої особи римським правом .

Проголошувалося, що гроші та їх вартість декретує імператор.

Ідея про гроші як витвір домовленості (« раціо » - розум) переважала аж до кінця XVIII ст..

Засновники класичної політекономії довели безпідставність раціоналістичної концепції і дійшли до висновку, що виникнення грошей зумовлене труднощами безпосереднього обміну продуктами праці.

Потреба в обміні виникла в епоху розкладу первіснообщинного ладу.

До того люди жили замкнутими общинами, в межах яких спільно працювали і безпосередньо задовольняли потреби своїх членів.

У середині такої общини не було обміну і не було потреби в грошах.

Коли община стала виробляти продуктів більше ніж їх потрібно було для прожитку, виникла потреба в міжобщинному обміні, що відкрило шлях до появи грошей.

Вирішенням проблеми став пошук товарів, які були необхідні всім завжди ( сіль, овечі шкури, сокири, хутро, зерно та ін. ).

Згідно з еволюційною концепцією, гроші з'явилися в результаті еволюційного процесу, який поза волею людей привів до того, що деякі предмети виділилися із загальної маси і посіли особливе місце.

Процес еволюції та становлення грошей являє собою розвиток форм вартості, тобто розвиток мінової вартості.

Перша форма— проста, або випадкова, форма вартості — властива низькому рівню розвитку продуктивних сил.

Наприклад, одна вівця дорівнювала одному мішку зерна.

В цій простій формі вартості були закладені основи майбутніх грошей.

Друга форма — розгорнута форма вартості.

З розподілом праці і зростанням виробництва все більше продуктів — товарів надходить на ринок.

Один товар зустрічається при обміні з великою кількістю інших товарів-еквівалентів.

Наприклад, один мішок зерна дорівнює:

— одній тварині;

— одній сокирі;

— одному аршину полотна тощо.

Третя форма вартості — товар стає головною метою виробництва. Кожний товаровиробник за продукт своєї праці прагне отримати загальний товар, який потрібний усім.

У зв'язку з цим стали виділятися товари, що виконують роль загального еквіваленту.

Загальними еквівалентами ставали худоба, хутро, у племен Центральної Африки — слонова кістка.

Внаслідок розвитку обміну загальним еквівалентом стає один товар - метал.

Він визначив появу четвертої форми вартості — грошової, для якої характерні такі риси:

> обидва суб'єкти не можуть відмовитися при обміні своїх цінностей на товар - гроші;

> наявність особливих фізичних властивостей у товару - грошей, придатності для постійного обміну;

> тривале виконання грошима ролі загального еквівалента.

Отже, гроші виникли з обміну стихійно, а не за згодою сторін.

В ролі грошей виступали різні товари, але більш придатними виявилися дорогоцінні метали — золото і срібло.

Гроші за своїм походженням — це товар.

Гроші мають ті самі властивості, що й будь-який інший товар:

> володіють споживчою вартістю (наприклад, золото в формі грошей може використовуватися як прикраса і задовольняти естетичні потреби людини);

> володіють вартістю, оскільки на виробництво товару - грошей (золота) витрачена певна кількість суспільної праці.

Гроші за походженням – це товар, але не просто товар, а носій певних суспільних відносин, формування яких зумовило виділення із широкого ряду звичайних товарів одного - грошового;

Лекція 2
Гроші та їх функції в ринковій економіці

1. Гроші як міра вартості , механізм використання даної функції.

2. Гроші як засіб обігу.

3. Гроші як засіб платежу.

4. Гроші як засіб нагромадження вартості. Світові гроші.

Питання 1. Гроші як міра вартості , механізм використання даної функції.

Найповніше суть грошей розкривається в їх функціях.

Функція міри вартості є центральною у системі грошових відносин.

Міра вартості – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання та порівняння вартості товарів та послуг.

Тут гроші виконують роль загального еквівалента.

За допомогою грошей порівнюються величини вартості всіх інших товарів.

Виконують вони цю функцію тому, що самі володіють вартістю, але виконують її уявно, тобто як ідеальні гроші.

До них прирівнюються величини вартості всіх інших товарів.

Гроші реалізують функцію міри вартості через масштаб цін.

Масштаб цін – це розрахункова міра, яку може змінювати держава.

Масштаб цін - це законодавчо зафіксований валовий вміст монетарного металу, що закріпляються державою за грошовою одиницею.

Коли вперше карбували монети, масштаб цін збігався з їхнім ваговим вмістом.

З появою розмінних на золото паперових грошей, масштаб цін зберігав своє призначення.

З повним припиненням перетворення паперових грошей на – золото, необхідність офіційної фіксації державного масштабу цін відпала.

Це не означає, що функція міри вартості вичерпана.

У сучасній науковій літературі під масштабом цін розуміють товарний, золотий чи валютний зміст однієї національної грошової одиниці.

З масштабом цін пов’язані девальвація і ревальвація грошової одиниці.

Девальвація – означає зменшення курсу грошової одиниці щодо валют інших країн.

Ревальвація – це збільшення курсу грошової одиниці відносно до валют інших країн.

Між сукупною товарною масою і окремими товарами встановлюється цінове співвідношення. Саме це співвідношення і визначає рівень цін.

Йдеться про визначення купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості.

На основі купівельної спроможності порівнюються національні грошові одиниці, встановлюються валютні курси.

Наприклад, такою грошовою одиницею в Україні - гривня, у США є долар, в Англії – фунт стерлінгів, які прирівнюються до різної вагової кількості золота.

Отже, через міру вартості гроші виражають кількісне втілення в товарах суспільної праці,

а масштаб цін – вагову кількість золота, яка міститься в грошовій одиниці та її складових частинах.

Тому міра вартості – суспільна функція, а масштаб цін – це розрахункова міра , яку може змінювати держава.

Питання 2.Гроші як засіб обігу.

Функція – засіб обігу – пов’язана з тим, що за умов розвинутого товарного обміну безпосередній обмін товарів переріс у товарно-грошовий обіг :

товар – гроші – товар

( тобто продаж здійснюється заради купівлі).

Засоб обігу - функція, в якій гроші виступають посередником в обміні товарів і забезпечують їхній обіг.

Як посередники гроші доводять товари до споживача.

Функцію грошей як засобу обігу виконують реальні гроші.

Ця функція передбачає фізичну наявність відповідної кількості грошей (готівкових чи безготівкових).

Передача товару покупцю і його оплата відбуваються одночасно.

Функцію засобу обігу гроші виконують миттєво, тобто в момент сплати покупцем за отриманий товар.

Для виконання функції засобу обігу не має значення, в якій формі виступають гроші - повноцінних золотих чи срібних монет, розмінних чи нерозмінних знаків вартості, або неповноцінних паперово-кредитних грошей.

Важливо лише те, щоб як засіб обігу вони забезпечували перехід товарів від виробника до споживача, щоб їх як гроші визнавало суспільство, щоб можна було їх використати як купівельний засіб.

У сучасних умовах використання грошей як засобу обігу здійснюється переважно в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню тощо.

Проте розвиток ринкових відносин створює передумови для звуження сфери використання цієї функції.

Це відбувається завдяки розширенню використання кредитних відносин.

Питання 3. Гроші як засіб платежу.

Функція - засіб платежу - відображає особливості кредитного господарства, тобто купівлі – продажу товарів у кредит з відстрочкою платежу.

В даному випадку продавець виступає як кредитор, а покупець – як боржник.

Гроші у цій функції - це засіб погашення боргу.

Розширення функції грошей як платіжного засобу викликало потребу у використанні кредитних грошей.

Це – векселі, банкноти, платіжні доручення, чеки.

Це посприяло зменшенню потреби в наявних грошових знаках.

З розвитком економічних відносин, кредитових та фінансових зв’язків гроші як засіб платежу стали обслуговувати погашення різноманітних зобов’язань у суспільстві у грошовій формі ( не тільки продаж товару у кредит, це платежі за послуги, за зроблені роботи, за товари).

Гроші як засіб платежу здійснюють самостійний рух, обслуговують рух вартості в процесі розширеного відтворення (платежі в державний бюджет, в централізовані фонди цільового призначення і т.д.)

Цю функцію можуть виконувати тільки реальні гроші . Для виконання цієї функції вони повинні бути стійкими.

Питання 4.Гроші як засіб нагромадження вартості.Світові гроші.

Функція – засіб утворення скарбів і нагромадження - пов’язана з наявністю повноцінних грошей поза сферою обігу.

Гроші затримуються в руках товаровиробників, випадають із сфери обігу. Цим товаровиробники захищаються від різних випадковостей стихійного ринку.

Але такі гроші в будь – який час можуть знову повернутися в товарообіг.

Для виконання цієї функції гроші мають бути реальними.

Спочатку нагромадження грошей мало одну мету – збереження вартості.

На стадіях простого товарного виробництва нагромадження здійснювалось у формі скарб ( це було мертве багатство, що не приносило доходів і не задовольняло жодних потреб).

З розвитком грошових відносин виникла естетична форма скарбу ( збереження вартості тут відбуваються поряд з тим, що задовольняють потреби людини у самовираженні, естетичному задоволені - прикраси, художні цінності, картини, музейні експонати, ознаки влади - корона).

Естетична форма скарбу збереглася до сьогодні.

З часом формується необхідність у створенні резерву платіжних засобів для забезпечення зростання попиту, для розширення виробництва.

Для цього товаровиробники передавали свої скарби в борг.

Таким чином, функція засобу нагромадження обслуговує нагромадження вартості, що знаходиться у розпорядженні суб’єктів економіки у процесі відтворення.

Нагромадження грошей – необхідна умова для безперервного розвитку товарного виробництва.

Світові гроші - це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Функція світових грошей зумовлена інтернаціоналізацією економічних зв’язків , поглибленням міжнародного поділу праці, зовнішньої торгівлі та появою світового ринку.

Світові гроші мають таке призначення :

· Міжнародного платіжного засобу;

· Міжнародного купівельного засобу;

Світові гроші є формою матеріалізації суспільного багатства.

Роль світових грошей в умовах золотого стандарту закріпилась за золотом у формі злитків ( 995 –ї проби), а пізніше за деякими національними валютами, які вільно розмінювались на золото, насамперед - англійським фунтом стерлінгів та доларом США.

Після краху золотого стандарту відбулася трансформація форм світових грошей : від металевих (золотих) до національних валют кредитного характеру, а від них до колективних валют, що не мають матеріальної форми (запаси на банківських рахунках).

Нині золото не використовується як міжнародний платіжний засіб і замінене в цій ролі вільно конвертованими національними валютами.

Золото залишилося резервним засобом міжнародного платіжного засобу.

Як міжнародні платіжні засоби використовуються міжнародні колективні валюти - євро, СДР, та інші.

СДР – спеціальні права запозичення в Міжнародному валютному фонді (МВФ). Такими правами наділяється кожна країна-член МВФ, для якої відкривається у фонді спеціальний ліміт у СДР.

Отже, світові гроші, виходячи на світовий ринок за виразом К. Маркса «скидають з себе національні мундири» тобто масштаб цін , і виступають у своїй початковій формі, тобто у вигляді зливків благородних металів.

На міжнародному ринку світові гроші використовуються як засіб платежу.

Торгові і фінансові операції здійснюються не готівкою а через банки.

Якщо під час цих розрахунків виникає заборгованість вона покривається золотом чи валютою тієї держави, якій сплачується борг.

Лекція 3
Суть і структура грошового обороту

1. Поняття грошового обороту.

2. Суб’єкти грошового обороту.

3. Структура грошового обороту .

Читайте також:

1. IV. Питання самоконтролю.
2. V. Питання для самоконтолю
3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
8. Бесіда за запитаннями.
9. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
10. Вартість грошей.
11. Види грошей та їх походження
12. Види грошей.

Переглядів: 639