Основи електробезпеки. Види ураження електричним струмом

Тема: Електробезпка

Заняття № 20.

1. Основи електробезпеки. Види ураження електричним струмом

2. Фактори, якi визначають безпеку ураження електричним струмом.

3. Категорії приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом.

4.Основні технічні заходи захисту в електроустановках. Причини ураження електричним струмом та основні заходи захисту.

Сучасне виробництво нерозривно пов’язане з використанням електроенергiї. В умовах експлуатацiї потужних енергосистем, електричних машин та апаратiв, розвитку обчислювальної техніки i приладобудування, роботизацiї та комп’ютеризацiї виробництва важливого значення набуває проблема в електробезпеці – захист електротехнiчного персоналу та iнших осiб, якi обслуговують електроустаткування вiд ураження електричним струмом.

Аналiз загальної кiлькостi виробничих нещасних випадкiв свідчить, що кiлькiсть електротравм становить 1,0–1,5%, а в енергетиці навіть 3–5%. Але серед нещасних випадкiв зi смертельним наслiдком електротравми становлять 20–40% на виробництвi, а в енергетицi до 60%, займаючи одне з перших мiсць. При цьому 60–85% смертельних уражень електричним струмом вiдбувається в електроустановках напругою до 1000 В (127–380 B).

Електротравматизм порiвняно з iншими видами травматизму має деякi вiдмiннi особливостi.

Перша особливiсть полягає у тому, що органiзм людини не має органів, за допомогою яких можна дистанцiйно визначити наявнiсть напруги, як, наприклад, теплову, свiтлову енергiю, деталi, якi рухаються. Тому захисна реакцiя органiзму виявляється тiльки пiсля потрапляння пiд напругу.

Друга особливiсть електротравматизму полягає в тому, що струм, який проходить крiзь людину, дiє не тiльки в мiсцях контактiв та на шляху протiкання крiзь органiзм, а й викликає рефлекторну взаємодiю, спричиняючи порушення нормальної дiяльностi окремих органiв (серцево-судинної системи, системи дихання).

Третьою особливiстю є можливiсть отримання електротравми не маючи безпосереднього контакту зi струмопровiдними частинами – перемiщення по землi поблизу пошкодженої установки (у випадку замикання на землю), ураження через електричну дугу.

Четверта особливiсть електротравматизму – це те, що у бiльшостi випадкiв для розслiдування, облiку та аналiзу доступнi тільки електротравми з тяжкими та смертельними наслiдками.

Безпека людини на виробництвi залежить вiд багатьох факторiв і, зокрема, вiд рiвня електробезпеки. Грамотне вирiшення проблеми електробезпеки має забезпечувати людинi використання електричної енергiї в будь-яких умовах без ризику для життя.

Електробезпека – це система органiзацiйних та технiчних заходiв і засобiв, якi забезпечують захист людей вiд шкiдливого та небезпечного електричного струму, електричної дуги, електромагнiтного поля та статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76).

Електричний струм, який проходить крiзь живий органiзм, чинить термiчну, електролiтичну та біологiчну дiю. Термiчна та електролiтична дiя властива будь-яким провiдникам, а бiологiчна – тiльки живiй тканинi.

Термiчна (теплова) дiя струму виявляється в опiках окремих дiлянок тiла, нагрiваннi до високої температури кровоносних судин, нервiв, серця, мозку та iнших органiв, якi перебувають на шляху

протiкання струму, що викликає серйознi функцiональнi розлади цих органів й організму в цілому.

Електролiтична (хiмiчна) дiя струму виражається в розкладi (електролiзі) органiчних рiдин, в тому числi й кровi, що супроводжується значними порушеннями їх фiзико-хiмiчного складу.

Бiологiчна дiя струму виявляється в подразненнi та збудженні живих тканин органiзму, а також у порушеннi внутрiшнiх бiоелектричних процесiв, якi протiкають у нормально дiючому органiзмі

й тiсно пов’язанi з його життєвими органами. Подразнювальна бiологiчна дiя на тканини органiзму може бути прямою, коли струм проходить безпосередньо по цих тканинах,

i рефлекторною, тобто дія відбувається через центральну нервову систему, а шлях струму пролягає за межами цих тканин.

Механiчна (динамiчна) дiя струму виявляється в розшаруваннi, розривi та iнших подiбних пошкодженнях рiзних тканин органiзму, в тому числi м’язової тканини, стiнок кровоносних судин легеневої тканини тощо внаслiдок електродинамiчного ефекту, а також миттєвого вибухоподiбного утворення пари вiд перенагрiтої струмом рiдини тканини i кровi.

Рiзноманiтність дiй електричного струму на органiзм людини може призвести до рiзних електротравм, якi умовно можна звести до двох видiв: мiсцевих електротравм, коли виникає мiсцеве пошкодження органiзму, i загальних електротравм, так званих електричних ударів, коли уражається (або створюється загроза ураження) весь органiзм через порушення нормальної дiяльностi життєво важливих органiв і систем.

Приблизний розподiл нещасних випадкiв вiд електричного струму в промисловостi за зазначеними видами травм такий: 20% – мiсцевi електротравми; 25% – електричнi удари; 55% – змiшанi травми, тобто одночасно мiсцевi електротравми й удари.

Травми обох видів часто супроводжують одна одну. Але вони рiзнi i мають розглядатися окремо. Характернi мiсцевi електротравми – це електричнi опiки, електричнi знаки, металiзацiя шкiри, механiчнi пошкодження та електроофтальмiя.

Електричний опiк – найбiльш поширена електротравма. Залежно вiд умов виникнення розрiзняють два основних види опiкiв: струмовий (або контактний), який виникає в електроустановках з відносно невеликою напругою – не вище 2 кВ, при проходженнi струму безпосередньо крізь тiло людини внаслідок контакту зi струмопровідною частиною. При бiльш високiй напрузi, як правило, утворюється електрична дуга або iскра, яка й спричиняє виникнення опiку другого виду – дугового. Розрiзняють чотири ступеня опiкiв: I – почервонiння шкiри; II – утворення пухирiв; III – вiдмирання усiєї товщі шкiри; IV – обвуглювання тканини.

Звичайно тяжкiсть пошкодження органiзму при опiках визначається не ступенем опiку, а площею поверхнi тiла, ураженою опiками.

Електричнi знаки, якi називаються ще позначками струму, це плями сiрого або блiдо-жовтого кольору у виглядi подряпин, невеликих ран, бородавок, мозолей на поверхнi шкiри в мiсцях контакту зi струмопровiдними частинами. Найчастіше знаки мают круглу або овальну форму i діаметр 1–5 мм із заглибленням у центрi. Електричнi знаки, як правило, є безболiсними i з часом зникають.

Електрометалiзацiя шкiри – проникнення у верхнi шари шкiри дрiбних частинок металу, що розплавилися пiд дiєю електричної дуги. Уражена частина шкiри має жорстку поверхню, колір якої визначається кольором сполуки металу, який потрапив у шкiру. Електрометалiзацiя шкiри не становить небезпеки i з часом зникає, як і електричнi знаки.

Електроофтальмiя – запалення зовнiшньої оболонки ока, роговиці та кон’юнктиви (слизової оболонки, яка покриває очне яблуко), що виникає у разi дiї потужного потоку ультрафiолетових променiв, якi енергiйно поглинаються клiтинами органiзму i викликають у них фiзичнi змiни. Таке можливе при появi електричної дуги – джерела iнтенсивного випромiнювання не тiльки видимого свiтла, а й ультрафiолетових та iнфрачервоних променiв. Звичайно хвороба триває кiлька днiв. У разі ураження рогової оболонки лiкування є складнішим і довготривалішим.

Електричний удар – електротравма, зумовлена рефлекторною дією електричного струму (який діє через нервову систему), внаслідок чого починаються спазми м’язiв або iнших тканин, порушується серцево- судинна дiяльность. Залежно вiд виду ураження електричнi удари подiляються на чотири групи (ступеня):

I – спазматичне скорочення м’язiв без утрати свiдомостi;

II – спазматичне скорочення м’язiв зі втратою свiдомостi, але з працюючим серцем та системою дихання;

III – втрата свiдомостi з порушенням серцевої діяльностi або дихання (або того й iншого разом);

IV – клiнiчна смерть. Вiдсутнiсть дихання та кровообiгу.

Клiнiчна смерть – короткочасний перехiдний стан вiд життя до смертi, який наступає з моменту припинення дiяльностi серця та легенiв. У людини, яка перебуває у стадiї клiнiчної смертi, вiдсутнi усi ознаки життя: вона не дихає, серце не працює, больовi подразнення не викликають нiякої реакцiї, зiницi ока дуже розширенi й не реагують на свiтло. Тривалiсть клiнiчної смертi визначається з моменту припинення серцевої дiяльностi та дихання до початку загибелi клiтин

кори головного мозку, у бiльшостi випадкiв вона триває 4–6 хвилин. При загибелi здорової людини вiд випадкової причини, наприклад, вiд електричного струму, тривалiсть клiнiчної смертi може становити 7–8 хвилин, а в разі смертi людини через тяжку хворобу серця, легень тощо лише кiлька секунд. Проте якщо в цей перiод надати постраждалому допомогу, тобто штучним диханням забезпечити збагачення його кровi киснем, а непрямим масажем серця налагодити в органiзмi штучний кровообiг i тим самим забезпечити клітини органiзму киснем, то розвиток смертi можна буде припинити, а життя повернути.

Бiологiчна, або iстинна, смерть – необоротне явище, яке характеризується зупинкою бiологiчних процесiв у клiтинах та тканинах i розкладом бiлкових структур. Вона починається після закінчення перiоду клiнiчної смертi.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безпека під час вантажно –розвантажувальних робіт.	\|	Фактори, якi визначають безпеку ураження електричним струмом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.