• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спори -

Палички.

3.Звивисті.

4.Нитчасті.

Кокикласифікують за характером взаємного розташування після поділу клітини на 6 груп:

1.Мікрококи. Клітини розташовані поодинці. Входять, переважно, до складу нормальної мікрофлори людини, перебувають у навколишньому середовищі. 2.Диплококи. Поділ цих мікроорганізмів відбувається в одній площині, утворюються пари клітин. Серед диплококів багато патогенних мікроорганізмів - гонокок, менінгокок, пневмокок.

3.Стрептококи. Поділ здійснюється в одній площині. Клітини, що розмножуються, зберігають зв'язок (не розходяться), утворюючи ланцюжки. Представниками стрептококів є багато патогенних мікроорганізмів - збудники ангін, скарлатини, гнійних запальних процесів.

4.Тетракоки. Ділення в двох взаємоперпендикулярних площинах з утворенням тетрад (тобто по чотири клітини).

5.Сарцины. Поділ клітин відбувається в трьох взаємоперпендикулярних площинах, утворюючи пакунки (пакети) з 8, 16 і більшої кількості клітин. Часто виявляють в повітрі.

6.Стафілококи (від латин.- гроно винограду). Діляться безладно в різних площинах, утворюючи скупчення, що нагадують грона винограду. Викликають численні хвороби, перш за все гнійно-запальні.

Паличкоподібніформи бактерій класифікують за здатністю до утворення спор.

1.Неспороутворюючі палички.

2.Спороутворюючі палички-аероби (бацили). Діаметр спори зазвичай не перевищує розміру (“ширини”) клітини.

3.Клостридії - анаеробні спороутворюючі палички мікроби. Діаметр спори більше поперечника (діаметру) вегетативної клітки, у зв'язку з чим клітка нагадує веретено або тенісну ракетку.

Звивистіформи бактерій класифікують за кількістю завитків і довжиною клітини.

1.Вібріони і кампілобактерії- мають один вигин, можуть бути у формі коми, короткого завитка.

2.Спірилли - мають 2- 3 завитки.

3.Спірохети - мають різне число завитків, довгі клітини, специфічний для різних представників характер руху і особливості будови (особливо кінцевих ділянок). З великого числа спірохет найбільше медичне значення мають представники три родів- Borrelia, Treponema, Leptospira.

Нитчасті форми бактерій класифікують за ознакою утворення постійних і тимчасових ниток. Це головним чином водні мікроорганізми. Одні з них вільно плавають у воді, інші прикріпляються до підводних предметів. Нитчасті бактерії розмножуються шляхом розпаду ниток на клітини, а також за допомогою гонідій - рухомих або нерухомих клітин розмноження.

1. Бактерії, які утворюють тимчасові нитки, при цьому розрізняються за озакою наявності / відсутності клітинної стінки (в умовах зміни середовища, дії мутагена і т.п.)

1.1. Хламідії (L-форми, періодично відновлюють клітинну стінку)

1.2. Мікоплазми (не мають клітинної сітнки)

1.3. Рикетсії (L-форми, не відновлюють клітинну стінку)

2. Бактерії, які мають постійну нитчасту форму клітини (залізобактерії, сіркобактерії, актиноміцети).

Рис. 2. 1. Різні морфологічні форми бактерій:

1 - коки; 2 - диплококи;

3 - тетракоки; 4 - стрептококи (зібрані ланцюжком);

5 - сарцини (пакети); 6 - бацили; 7 - спірілли; 8 - вібріони;

9 - нитчасті форми; 10 – сіркобактерії.

Рис. 2.2. Нитчасті бактерії

Crenothrix polyspora (залізобактерії):

1 – дернина і з сидячих ниток, відводів – збільшення = 60 разів;

2 - молода нитка (а),

нитка з одним поряд мікрогонідій (б),

нитки з мікрогонідіями (в, г).

2.Будова бактеріальної клітини

Бактерійна клітина побудована за типом рослинної клітки. Вона має оболонку, протоплазму, ядерну речовину. Крім того, деякі види бактерій мають капсулу, джгутики і спори.

Обов'язковими органоїдами є: ядерний апарат, цитоплазма, цитоплазматічеськая мембрана.

Необов'язковими (другорядними) структурними елементами є: клітинна стінка, капсула, спори, пілі, джгутики.

1.У центрі бактерійної клітини знаходиться нуклеоїд –ядерне утворення, представлене найчастіше однією хромосомою кільцеподібної форми. Складається з дволанцюгової нитки ДНК. Нуклеоїд не відокремлений від цитоплазми ядерною мембраною.

Рис. 2.3. Схема будови бактеріальної клітини:

1 - нитки дезоксирибонуклеинової кислоти;

2 - рибосомм; 3 - ергастоплазматична система;

4 - мезосома; 5 - вакуоля;

6 –клітинна стінка; 7 - глікоген;

8 - волютин; 9 – цитоплазматична мембрана

2.Цитоплазма- складна колоїдна система, що містить різні включення метаболічного походження (зерна волютину, глікогену, гранулези і ін.), рибосоми та інші елементи білоксинтезуючої системи, плазміди (вненуклеоїдна ДНК), мезосоми (утворюються в результаті інвагінації цитоплазматичної мембрани в цитоплазму, беруть участь в енергетичному обміні, спороутворенні, формуванні міжклітинної перегородки при діленні).

3.Цитоплазматична мембранаобмежує із зовнішнього боку цитоплазму, має тришарову будову і виконує ряд найважливіших функцій - бар'єрну (створює і підтримує осмотичний тиск), енергетичну (містить багатоферментні системи - дихальні, окислювально-відновні, здійснює перенесення електронів), транспортну (перенесення різних речовин в клітину і з клітини).

4.Клітинна стінка-властива більшості бактерій (окрім мікоплазм, ахолеплазм і деяких інших мікроорганізмів, які не мають справжньої клітинної стінки). Вона виконує ряд функцій: забезпечує механічний захист і підтримання постійної форми клітин, з її наявністю в значній мірі пов'язані антигенні властивості бактерій.

Антигенні властивості полягають у тому, що антитіла організму хазяїна (наприклад, людини) розпізнають бактерій-патогенів за біохімічними сполуками клітинної стінки як чужорідний об’єкт, який потрібно знищувати.

У складі клітинної стінки бактерій два основних шари: наружний – пластичний та внутрішній - ригідний.

Основна хімічна с полука клітинної стінки, яка специфічна тільки для бактерій- пептидоглікан (мурєїнові кислоти). Від структури і хімічного складу клітинної стінки бактерій залежить важлива для систематики ознака бактерій- відношення до забарвлення по Граму. Відповідно до нього виділяють дві великі групи - грампозитивні (“грам+”) і грамнегативні (“грам- “) бактерії.

Стінка грампозитивних бактерій після забарвлення по Граму зберігає комплекс йоду з геанциановим фіолетовим (забарвлені в синє-фіолетовий колір), грамнегативні бактерії втрачають цей комплекс і відповідний колір після обробки етиловим спиртом і забарвлені в рожевий колір за рахунок дофарбовування фуксином.

Особливості клітинної стінки грампозитивних бактерій: потужна, товста, нескладно організована клітинна стінка, у складі якої переважають муреїнові та тейхоєві кислоти, немає ліпополісахаридів (ЛПС), часто немає діамінопімелінової кислоти.

Особливості клітинної стінки грамнегативних бактерій: клітинна стінка значно тонша, ніж у грам+ бактерій, містить ЛПС, ліпопротєїни, фосфоліпіди, діамінопімелінову кислоту. Влаштована більш складно - є зовнішня мембрана, тому клітинна стінка тришарова.

L- форми бактерій.

Під дією ряду чинників, що несприятливо діють на бактерійну клітину (антибіотики, ферменти, антитіла і ін.), відбувається L- трансформація бактерій, що призводить до постійної або тимчасової втрати клітинної стінки. L- трансформація є не тільки формою мінливості, але і пристосування бактерій до несприятливих умов існування. В результаті зміни антигенних властивостей (втрата О- і К- антигенів), зниження вірулентності і інших чинників L- форми набувають здатності тривало знаходитися (персистувати) в організмі господаря, підтримуючи мляво поротікаючий інфекційний процес. Втрата клітинної стінки робить L- форми нечутливими до антибіотиків, антитіл і різних хіміопрепаратів, точкою дії яких є бактерійна клітинна стінка. Нестабільні L- форми здатні реверсувати в класичні (результатні) форми бактерій, що мають клітинну стінку. Є також стабільні L- форми бактерій, відсутність клітинної стінки і нездатність реверсувати яких в класичні форми бактерій закріплені генетично. Вони по ряду ознак дуже нагадують мікоплазми і інші моллікути - бактерії, у яких клітинна стінка відсутня як таксономічна ознака. Мікроорганізми, що відносяться до мікоплазм - найдрібніші прокаріоти, не мають клітинної стінки.

До поверхневих структур бактерій (необов'язкових, як і клітинна стінка), відносяться капсула, джгутики, мікроворсинки.

Капсула або слизистий шар оточує оболонку ряду бактерій. Виділяють мікрокапсулу, що виявляється при електронній мікроскопії у вигляді шару мікроволокнини, і макрокапсулу, що виявляється при світловій мікроскопії. Капсула є захисною структурою (перш за все від висихання), у ряду бактерій - чинником патогенності, перешкоджає фагоцитозу, інгібірує перші етапи захисних реакцій організму хазяїна - розпізнавання і поглинання. У сапрофітів капсули утворюються в зовнішньому середовищі, у патогенів - частіше в організмі господаря. Існує ряд методів забарвлення капсул залежно від їх хімічного складу. Капсула найчастіше складається із полісахаридів (найбільш поширений метод розпізнавання – забарвлення по Гінсу), рідше - із поліпептидів.

Джгутики. Рухомі бактерії можуть бути двох видів - ковзаючі (пересуваються по твердій поверхні в результаті хвилеподібних скорочень) та джгутиконосці - такі, що пересуваються за рахунок ниткоподібних спіральних зігнутих білкових утворень - джгутиків.

За ознакою розташування і кількості джгутиків виділяють чотири форми бактерій.

1.Монотрихи- мають один полярний джгутик.

2.Лофотрихи- мають полярно розташований пучок джгутиків.

3.Амфітрихи- мають джгутики по діаметрально протилежних полюсах.

4.Перитрихи- мають джгутики по всьому периметру бактерійної клітки.

Здібність до цілеспрямованого руху (хемотаксис, аеротаксис, фототаксис) у бактерій генетично детермінована.

Фімбрії або вії - короткі нитки, які у великій кількості оточують бактеріальну клітину, за допомогою яких бактерії прикріплюются до субстратів (наприклад, до поверхні слизистих оболонок). Таким чином, фімбрії є чинниками адгезії і колонізації.

F- пілі (чинник фертильності) - апарат кон'югації бактерій, зустрічаються в невеликій кількості у вигляді тонких білкових ворсинок.

Ендоспори і спороутворення.

Спороутворення - спосіб збереження певних видів бактерій в несприятливих умовах середовища.

Спори - округлі блискучі тільця, які знаходяться усередині бактеріальної клітини, утворюються у деяких видів бактерій на певній стадії розвитку, найчастіше - за несприятливих зовнішніх умов, наприклад при голодуванні. Розвиток спори в клітині протікає протягом1,5-2 годин, рідко протягом доби. Спочатку в клітині виникає проспора, в неї переходить вся ДНК клітини. Потім вона покривається щільною оболонкою і стає зрілою спорою. Бацила утворює одну спору. Таким чином, спороутворення є пристосування до збереження виду, що виробилося в процесі еволюції і зумовлене генетично. Це не процес розмноження, як у грибів. Спора (що покоїться) за сприятливих умов (вологість, тепло) проростає, перетворюючись знову на паличку (вегетативна форма). Спори дуже стійкі до зовнішніх впливів. У ґрунті вони можуть зберігатися десятки років. Сінна паличка витримує температуру в 100°С протягом 3 годин.

Така стійкість спор утруднює боротьбу з інфекціями, що викликають хвороби у людей і тварин, та із спороутворюючими бактеріями при консервації харчових продуктів.

Ферментативна активність у спор припиняється, бо в спорах вода переходить в зв'язаний стан з колоїдами протоплазми. Це властивість і інші физико-хімічні зміни, а також щільна, погано проникна оболонка обумовлюють стійкість спор. Спороутворення - стійка видова ознака, проте при зміні деяких зовнішніх умов здатність спороутворення може назавжди втратитися (виникають аспорогенні раси).

Бактерії, які утворюють спори, називаються бацилами, а неспороутворюючі - бактеріями.

Спори можуть знаходитися в центрі клітини, ближче до одного з кінців клітки (субтермінально) або ж на кінці палички (термінально). У деяких спорообразующих видів діаметр спори перевищує діаметр бактерійної клітки і клітка приймає форму веретена, тому такі бактерії називають клостридіями (closter - веретено). До них належать, наприклад, клостридії масляно-кислого бродіння. У правцевої палички спора ширша в поперечнику, розташована на самому кінці палички і надає їй форму шпильки.

Серед паличкоподібних бактерій спороутворюючих видів менше, ніжнеспороутворюючих. У коків і звивистих форм утворення спор є тільки у одиничних видів, наприклад: з коків у Sarcina ureae, розкладаючих сечовину, у звивистих Desulfovibrio desulfuricans, причому у останнього утворення спор буває тільки при температурі 45-50°.

Деякі бацили викликають захворювання людини, тварин, наприклад: паличка сибірської виразки, яка в організмі хворого спор не утворює, паличка правця, збудник газової гангрени.

Некультивовані форми бактерій.

У багатьох видів грам- бактерій, які не утворюють спори, існує особливий стан пристосування - некультивовані форми. Вони характеризуються низькою метаболічною активністю і активно не розмножуються, тобто не утворюють колоній на щільних поживних середовищах, при посівах не виявляються. Володіють високою стійкістю і можуть зберігати життєздатність протягом кількох років. Не виявляються класичними бактеріологічними методами, виявляються тільки за допомогою генетичних методів (полімеразної ланцюгової реакції - ПЛР).

4.Морфологічна характеристика грибів.

Гриби і найпростіші мікроорганізми мають чітко обмежене ядро і відносяться до домену еукаріотів (Eucaryotae).

Гриби більші за бактерій, в еволюційному плані близькі до рослин (наявність клітинної стінки, що містить хітин або целюлозу, вакуолей з клітинним соком, нездатність до переміщення, видимий рух цитоплазми). Ядерний матеріал грибів відокремлений від цитоплазми ядерною мембраною.

Дріжджові гриби утворюють окремі овальні клітини. Цвілеві гриби формують клітинні нітчасті структури - гіфи. Міцелій -переплетення гіфів - основна морфологічна структура цвілевих грибів. У нижчих грибів міцелій одноклітинний, не має внутрішніх перегородок (септ).

Гриби розмножуються статевим і безстатевим (вегетативним) способом. При вегетативному розмноженні утворюються спеціалізовані репродуктивні структури – спори, які містяться у спорангіях, які розміщені у конідіях. Спори можуть розташовуватися в спеціалізованих клітинах - спорангіях (ендоспори) або відшнуровуватися від гифів, що плодоносять (екзоспори). Рідше спостерігають утворення спор усередині клітин (оїдії), що є сегментами гифа.

Дріжджові клітини розмножуються брунькуванням, міцелій не утворюють. Статеве розмноження включає взаємодію спеціалізованих клітин, що мають істотні відмінності в морфології у різних грибів і часто використовуваних як диференціально-діагностична ознака.

Для більшості видів патогенних грибів характерна наявність конідій (або екзоспор), що є формами нестатевого розмноження. Їх класифікація ґрунтується на морфологічних формах конідій. Їх найбільш часті форми - бластопори, хламідоспори, артроспори, конідіоспори.

Бластоспори- прості структури, котрі утворюються в результаті брунькування, з подальшим відділенням бруньки від батьківської клітки, наприклад у дріжджових грибів.

Хламідоспори утворюються в результаті збільшення гіфальних клітин з утворенням товстої оболонки, що захищає спори від несприятливих умов навколишнього середовища.

Артроспори - спори, що утворюються шляхом фрагментації гіфів на окремі клітини. Вони зустрічаються у дріжжевих грибів, збудника кокцидіоїдозу, тканинних форм дерматофітов у волосі, шкірних лусках і в нігтях.

Конідіоспори - зрілі зовнішні спори, що виникають на диференційованих конідіофорах (конідіоносцях), що відрізняються від інших ниток міцелію формою і розмірами (у аспергілл, пеніцилл) або розташовані з боків і на кінцях будь-якої гілки міцелію, прикріпляючись до нього безпосередньо або тонкою ніжкою.

До ендоспор справжніх грибів відносяться спорангіоспори мукорових грибів, що розвиваються в спеціальних органах (спорангіях), розташованих на вершині спорангіеносця. Спори звільняються при розриві стінки спорангія.

Ендоспори виявляють також у тканинних форм збудників кокцидіоїдозу. Вони розвиваються в круглих утвореннях - сферулах, при розриві стінки зрілої сферули потрапляють у зовнішнє середовище.

Основна функціональна відмінність спор у бактерій і грибів: у бактерій спори забезпечують переживання в несприятливих умовах навколишнього середовища, у грибів утворення спор - спосіб розмноження.

6. Морфологічна характеристика актиноміцетів (променистих грибів по старих класифікаціях).

Актиноміцети - форми бактерій, що мають істинний - такий, що не має перегородок міцелій (він являє собою одну клітину).

Міцеліальне (у вигляді ниток, що гілкуються) розростання цих грам+ бактерій робить їх зовнішню схожими із грибами. Ця подібність посилюється внаслідок наявності у вищих форм актиноміцетів зовнішніх нестатевих спор, які називаються гонідіями (у ін. літературних джерелах – конідіями).

На відміну від грибів, актиноміцети мають прокаріотичну будову клітини, що і є їх основною ознакою як представника бактерій.

У нижчих актиноміцетів міцелій фрагментується на типові одноклітинні бактерії. Міцелій актиноміцетів підрозділяють на субстратний (у субстраті) і повітряний. До міцеліальних бактерій відносять мікобактерії, роду накардій і актиноміцетів, декілька родів вищих актиноміцетів.

Представники роду Mycobacterium, в який входять збудники туберкульозу, є кислотостійкими мікроорганізмами, що погано сприймають фарби. Їх висока резистентність в зовнішньому середовищі, кислотостійкість і ряд інших властивостей пов'язані з особливим складом клітинної стінки, великим вмістом ліпідів і воску.

У представників родів Actinomyces і Nocardia міцелій виражений в значно більшому ступені, чим у мікобактерій, проте в старих культурах вони також проявляють тенденцію фрагментуватися на окремі клітини неправильної форми. Мікроорганізми роду Actinomyces є анаеробами, Nocardia - аеробами, багато хто з яких проявляє кислотостійкість.

Мікроорганізми, що відносяться до вищих актиноміцетів (роду Streptomyces, Micromonospora) утворюють міцелій і розмножуються зовнішніми нестатевими спорами або гонідіями. Звичайним місцепроживаням для більшості актиноміцетів є грунт. Проте ряд видів актиноміцетів і нокардій можуть інфікувати рани і викликати утворення абсцесів. Для актиноміцетів характерне утворення друз - щільних “зерен” в гної, що являють собою безладно переплетений в центрі нитками міцелій із радіальними розростаннями на периферію у вигляді колбовидно розширених на кінцях “палиць”. З деякими актиноміцетами (наприклад, стрептоміцетами) пов'язана здатність вироблення антибіотиків.

6. Морфологічна характеристика найпростіших.

Найпростіші мікроорганізми мають еукаріотичну будову клітини і значно складнішу функціональну і морфологічну організацію в порівнянні з бактеріями і грибами. Зовні тіло найпростіших покриває еластична і ригідна пеллікула, утворена зовнішнім шаром цитоплазми. У деяких видів клітинна мембрана може включати опорну волокнину і навіть мінеральний скелет. Найпростіші можуть мати декілька ядер. Багато найпростіших здатні активно рухатися за рахунок псевдоподій, джгутиків або війок. Життєвий цикл паразитичних найпростіших нерідко включає утворення проміжних форм в різних господарях.

Основні класи найпростіших: саркодові або амеби - найпростіше влаштовані організми, споровики (малярійні плазмодії, токсоплазми, пневмоцисти, бабезії), джгутиконосці (трихомонади, лейшманії), інфузорії.

Найпростіші дуже широко розповсюджені, підтвердженням чого є той факт, що лише малярійними плазмодіями і токсоплазмами в сумі уражено до третини населення земної кулі. Всього відомо близько 7 тисяч видів найпростіших, патогенних для різних рослин, тварин, людини, непатогенних - у багато разів більше. Найпростіших вивчає наука протозоологія.

Лекція 3. Систематика мікроорганізмів

1. Прокаріоти (Домен Procaryotae)

Читайте також:

1. Безстатеве розмноження, його визначення та загальна характеристика. Спори — клітини безстатевого розмноження, способи утворення і типи спор.
2. Індивідуальні спори про застосування норм трудового за­конодавства, колективних і трудових договорів прийнято нази­вати позовними спорами.
3. Індивідуальні та колективні трудові спори.
4. Органи, що розглядають трудові спори
5. Письменники української діаспори для дітей
6. Спори про право на земельну частку (пай)
7. Тема 11 «Трудові спори та порядок їх вирішення».
8. ТРУДОВІ СПОРИ
9. Трудові спори
10. Філософська думка української діаспори в ХХ ст.
11. Цефалоспорини. Властивості. Застосування

Переглядів: 5622