Матеріально виражені (субстанціальні) та нульові морфеми

Типи морфем української мови за ступенем повторюваності

Типи морфем за будовою

За формою виділяють прості (непохідні) та складні (похідні) морфеми. Простими вважають такі афікси, у складі яких не можна виділити менші компоненти: Р на-, об-, перед-; S –ак-, -ец’-, -ов-, -іст-, -с’к-; Z –у, -е, -і.

Складними вважають афікси, що витворилися в процесі історичного розвитку мови шляхом злиття кількох (переважно двох) афіксів – префіксів: по- + над- - понад (понад-строковий); суфіксів: -ик- + -а- - ича- (ман’ірн-ича-ти-0); суфікса і закінчення: -а- +-м(земл’-ам); закінчення і займенника: -а + -йа- - -айа (зелен-айа).

Явище повторюваності притаманне всім морфемам. Корені поділяють на широко вживані, які наявні в багатьох словах (до кілька сотень): -сам-0, -вод-и-ти-0, -ход-и-ти-0; менш вживані, які зустрічаються також у багатьох словах (до кількох десітків) –лоб-0,-колос-0; одиничні, які трапляються в одному (таких 5 тисяч коренів) чи двох словах службових частин мови – прийменниках (до, на, над, під), сполучниках (або, і, чи, хоч), частках (б, би, ж, ні), вигуках (о, гей, ой), переважно невідмінюваних іменниках (бюро, леді, мадам, таксі) та прикметниках (беж, бордо), іноді – відмінюваних(ін’ій-0, ін-ист-ий, тис-0, тис-ов-ий)

Одиничні корені поняття відносне, оскільки від них можна утворити похідні: ах –ах-нути, ах-ати; ви – ви-кати,ви-кнути.

Афікси виділяють регулярні//нерегулярні або ж повторювані//неповторювані. Регулярні – ті, що повторюються у великій кількості без-, не-, -ач-, -н- … Нерегулярні – ті, що трапляються в 1 чи 2словах (поп-ад-я, поет-ес-а, потрон-таж-0, пошт-ампт-0). Такі афікси називаються уніфіксами (унікальними морфемами). Малорегулярні – вжив., але дуже рідко.

Типовою структурою слова є сполука "префікс + корінь + суфікс + флексія", яка адекватно виражає його лексичне значення: збирання, збірка. Тут кожний компонент плану змісту має відповідний компонент плану вираження. На фоні цієї типової структури при збереженні лексичного значення слова відсутність якогось афікса сприймається як невідповідність між планом змісту і планом вираження: збір. Усі компоненти значення слова збігаються, але два з них (значення предметності і граматичне іменника) не позначені звуками (буквами), тобто не мають відповідного знака в структурі слова, своїх засобів вираження.

За наявністю або відсутністю засобів вираження значення афіксальні морфеми поділяються на субстанціальні (позначені) і нульові (непозначені).

Позначені (субстанціальні) — це такі морфеми, план змісту яких в усній формі мови позначається звуками, а на письмі — буквами (тобто має план вираження: книг-α, книг-ою). Їх інколи називають повними, позитивними, матеріально вираженими.

Нульові — це такі морфи, план змісту яких у слові фактично наявний, але не виражений звуками (буквами), тобто не має плану вираження, наприклад: у словосполученні бачу ліс іменник ліс має граматичне значення знахідного відмінка (план змісту), але воно не виражається відповідним мовним знаком — звуком (буквою), тобто не має плану вираження. Отже, нульовий морф — це значуща відсутність засобів вираження значення. Кореневі морфеми не бувають нульовими, вони завжди позначені, матеріально виражені, оскільки є визначальним елементом лексичного значення слова. Нульовими бувають флексії, суфікси, префікси, інтерфікси в певних позиціях.

Нульові флексії мають: 1) деякі іменники в Η., Ρ. і 3. відмінках (степ — бачу степ, біолог; спроба — немає спроб; сталь, телята — немає телят; завдання — кічька завдань)', 2) присвійні прикметники на -ів, -ин у Н. в. (батьків портфель, мамин сміх) та короткі форми прикметників у Н. в. (зелен сад)', 3) дієслова минулого часу у формі чоловічого роду однини (читаво — пор. читал-а, читал-о, читал-и) та дієслова наказового способу у формі другої особи однини (ріж0, сядь0, кинь0); 4) деякі числівники у Н. в. (один0, шість0, сім0, дванадцять0, сорок0); б) невідмінювані іменники мають повністю нульову парадигму (деко0, таксіо).

Нульові формотвірні суфікси мають деякі дієслова у формі минулого часу чоловічого роду: приніс0 (пор. принес-л-а, принес-л-о, принес-л-τι), висох0, промок0, відвіз0, утік0, постриг0.

Нульові словотвірні суфікси мають: 1) віддієслівні іменники типу пуск0, хід0, крик0, нош0а, позолот0а, вибор0и (пор. пускання, ходіння, кричання, носіння, позолочення, вибирання); 2) відприкметникові іменники типу синь0, гладь0, твердь0, нудь0, слизь0, гниль0, міль0; 3) відчислівникові прикметники типу п'ят0ий, шост0ий, сьом0ий, дев'ят0ий, десяш0ий; 4) відіменникові безсуфіксні іменники типу золот0ий (від золото), тризуб0ий (від тризуб), удов0ии (від удова); 5) відіменникові безсуфіксні іменники типу раб0а (від раб), Валентин0а (від Валентин), Богдан0а (від Богдан), Владислав0а (від Владислав).

Нульові інтерфікси мають: 1) деякі складні слова без сполучних морфем: Нов0город (пор. Новоград), Мир0город (пор. Миропіль), Іван0город (пор. Петроострів)', 2) складені слова типу сон0-трава, інженер0-механік, кровать0-диван, хата0-читальня.

Нульові префікси. На думку А. І. Кузнецової і Т. Ф. Єфремової, авторів "Словника морфем російської мови" (М., 1988. – С. 419–466), типовою морфемною будовою слова є структура типу "префікс + корінь + суфікс + закінчення" (факультативно). Обов'язковою морфемою є корінь (нульовий корінь вони виявили лише в слові вынуть). Усі слова, які починаються безпосередньо з кореня, вони відносять до слів з нульовим префіксом: стіл, рука, вода, сонце, ліс, читати, державний, рукавиця тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливостi кримінальної вiдповiдальностi i покарання неповнолiтнiх.	\|	Спори -

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.