• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Припинення горіння та гасіння пожеж

Рисунок 5.1 Динаміка кількості пожеж та прямих збитків від них за 2001-2011 роки

Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності.

Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння.

ЛЕКЦІЯ 5. ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ТЕМА 3. ТЕХНОГЕННІ НЕБЕЗПЕКИ ТА ЇХ НАСЛІДКИ

Процес горіння можливий, якщо існує горюча речовина, джерело запалювання та окислювач. Горіння припиняється при зменшенні вмісту кисню до 12 – 14% [9].

Пожежа–це неконтрольоване горіння, поза спеціальним вогнищем, що розповсюджується у часі і просторі (ДСТУ 2272).

За даними масивів карток обліку пожеж, що надійшли з територіальних органів Держтехногенбезпеки України впродовж 2011 року, в Україні зареєстровано 60790 пожеж (проти 44015 в 2009 р.), а прямі збитки склали 802846 тис. грн. (проти 483098 тис. грн. в 2009р.). За два останні роки кількість пожеж збільшилась на 16775 (або на 38,11 %). Упродовж 2011р. в Україні в середньому щодня виникало 167 пожеж (проти 120 пожеж у 2009р.). Щоденні матеріальні втрати від пожеж становили 7 млн. 287 тис. грн. На рисунку 5.1 наведено динаміку кількості пожеж та прямих збитків, завданих ними за останні 11 років.

Найбільше людей під час пожеж було травмовано у Донецькій (175), Дніпропетровській (130), Луганській (102), Харківській (86) областях. Кількість пожеж із груповою загибеллю за областями України розподілилися таким чином: Донецька – 7 пожеж (загинуло 22 людини), Дніпропетровська – 5 пожеж (16 чол.), Харківська – 4 пожежі (13чол.), Київська – 4 пожежі (12 чол.) [24].

Пожежна безпека – стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвитку пожежі і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Горіння –це хімічна реакція окислення, котра супроводжується виділенням великої кількості тепла.

Загорання –це виникнення горіння під впливом джерела запалювання.

Запалення –це загорання, яке супроводжується полум’ям.

Основні ознаки пожежі – вогонь, дим, полум’я, іскри.

Розрізняють типи горіння: повне і неповне. Повне протікає при достатній кількості окислювача і продуктів реакції. А неповне горіннявідбувається, коли кисню недостатньо для окислювача і утворюються горючі токсичні продукти реакції – оксид вуглецю, спирти, кетони, альдегіди, які спричинюють задуху. Відомо, що не стільки від вогню, а більше від задухи та отруєння гинуть люди при пожежі.

Деякі речовини (торф, вугілля в териконах, промащене дрантя) здатні до самозаймання при контакті з повітрям. Газоподібні суміші горять за певної концентрації і температури повітря: відповідно 1,4 – 7,5% та 57 - 87°С.

90% пожеж виникають з вини людини, 7 – 8% - від блискавок, 2 – 3% - з інших причин.

Основні причини пожеж наступні:

· зварювальні роботи поблизу горючих речовин та некомпетентність людей;

· несправності електрообладнання і порушення правил експлуатації;

· необережне поводження з вогнем і нагрівальними приладами;

· порушення вимог зберігання паливно – мастильних матеріалів;

· несправності опалювальних систем та порушення правил користування ними;

· паління у недозволених місцях;

· порушення режимів технологічних процесів;

· невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки;

· самозаймання горючих речовим (теплове – через повітря, хімічне – через промаслені ганчірки біля штабелю селітри, вугілля, біологічне – через самонагрівання тирси, стогу сіна під впливом мікроорганізмів);

· блискавки, вибухи парів газів тощо.

Базується на трьох принципах:

· зниження температури горючої речовини до рівня нижче температури її запалювання;

· зниження концентрації кисню у зоні горіння;

· припинення надходження парів і газів.

Для припинення горіння використовують:

· воду у вигляді струменя чи у розпиленому вигляді;

· повітряно-механічну піну;

· інертні гази (вуглекислоту, вуглекислий газ тощо);

· водяну пару (при концентрації її до 35% об’єму приміщення);

· порошкоподібні суміші (пісок, соду, флюси та їх суміші);

· пожежні покриви із брезенту й азбесту.

Читайте також:

1. Аварії на пожежно-вибухонебезпечних об’єктах
2. Аналіз бойових дій пожежних підрозділів
3. Боротьба з пожежами
4. Боротьба з пожежами.
5. В ГАЛУЗІ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ
6. Вибухи і пожежі
7. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
8. Види збитків від пожеж
9. Використання матеріалів ОРД для попередження, припинення і розслідування злочинів, розшуку зло­чинців та осіб, які безвісно зникли
10. Вимоги пожежної безпеки до генеральних планів сільськогосподарських підприємств
11. Вимоги щодо проектування електрообладнання для пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон
12. Виникнення та припинення володіння

Переглядів: 1619