• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 3. Державні та муніципальні цінні папери.

Мета лекції –вивчитихарактерні ознаки, цілі випуску та особливості обігу державних і муніципальних цінних паперів.

План лекції:

3.1. Класифікація та характеристика державних та муніципальних цінних паперів.

3.2. Цілі розміщення державних та муніципальних цінних паперів

3.3. Способи первинного розміщення державних та муніципальних цінних паперів

3.1. Класифікація та характеристика державних та муніципальних цінних паперів

Державні (муніципальні) цінні папери – це боргові зобов’язання держави або місцевих органів влади у формі цінних паперів.

Незалежно від способів розміщення державні папери класифікують на:

1) іменні;

2) на пред’явника.

А у залежності від виплати доходу цінні папери розподіляють на групи:

1) за фіксованим відсотком платежів (в умовах стабільного ринку);

2) зі ступінчатою відсотковою ставкою (збільшення ставки від одного строку до іншого );

3) з плаваючою відсотковою ставкою (змінюється у залежності від облікової ставки Національного банку України);

4) з індексацією номіналу (у відповідності до зміни цін);

5) реалізація з дисконтом (купівля зі знижкою, продаж згідно номіналу);

6) з вибором між погашенням або обміном на цінний папір з більшою ставкою доходу;

7) виграшні позики (папери, що не виграли викуповуються за номіналом).

Державні папери класифікують також на ринкові та неринкові.

За терміном існування державні цінні папери розподіляються на короткострокові (до 1 року), середньострокові (до 10 років), довгострокові (понад 10 років).

Основними різновидами державних цінних паперів є облігації місцевих позик, державні облігації та казначейські зобов'язання України. Види державних цінних паперів України показані на рис. 3.1.1.

1. Облігації внутрішніх державних позик

Облігації внутрішніх державних позик – цінні папери, що засвідчують внесення власником коштів до державного бюджету та підтверджують зобов’язання держави відшкодувати власнику номінальну вартість цінних паперів у передбачений ними термін з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Рис. 3.1.1. види державних цінних паперів в Україні

Основні характеристики облігацій внутрішніх державних позик:

- випускаються лише на пред’явника;

- рішення про випуск приймає Кабінет Міністрів України;

- умови емісії законодавчо не регламентуються, що дає можливість емітенту вільно маневрувати, конструюючи різні умови розміщення та обігу.

Облігації внутрішніх державних позик емітуються з початку 1995 р. і успішно розміщуються. Обов’язки щодо випуску покладено на Міністерство фінансів. Воно є також гарантом своєчасного погашення облігацій.

Облігації внутрішньої державної позики є нині високодохідним фондовим інструментом, про що свідчить порівняння їх дохідності зі ставкою рефінансування НБУ та дохідністю американського долара.

Нажаль, Міністерство фінансів уже кілька разів не виконало в строк свої зобов’язання по облігаціях, що породжує певні сумніви в їх надійності.

Операції з облігаціями можуть здійснювати іноземні інвестори через уповноважені українські банки.

До облігацій місцевих позик належать облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик.

Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, установлених бюджетним законодавством.

Реєстрацію випуску облігацій місцевих позик здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються умовами їх розміщення.

Державні облігації України можуть бути:

- довгострокові - понад п'ять років;

- середньострокові - від одного до п'яти років;

- короткострокові - до одного року.

Державні облігації України поділяються на облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України - державні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішніх державних позик України може бути визначена в іноземній валюті.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішеннями місцевих Рад народних депутатів лише на пред’явника; кошти, одержані від їх реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів чи позабюджетних фондів. Переважно облігації внутрішніх місцевих позик випускаються з метою вирішення найболючіших соціальних проблем – житлових (у Донецьку, Чернівцях та інших містах), транспортних (у Києві, Харкові тощо). Ці облігації гарантуються комунальною нерухомістю.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України - облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу.

Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів.

Кошти, залучені до Державного бюджету України від розміщення цільових облігацій внутрішніх державних позик України, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів повинні відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим установленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

Облігації зовнішніх державних позик України - державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Емісія державних облігацій України регулюється законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з Бюджетним кодексом України.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Умови розміщення та погашення облігацій внутрішніх державних позик України і цільових облігацій внутрішніх державних позик України, не визначені умовами розміщення, встановлюються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов'язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить депозитарну діяльність щодо цих цінних паперів. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, встановлюється Національним банком України за погодженням з Міністерством фінансів України. Особливості провадження депозитарної діяльності з державними облігаціями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

Розміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснює Міністерство фінансів України, яке може залучати для цього банки, інвестиційні компанії тощо. Відносини між Міністерством фінансів України і цими організаціями регулюються відповідними договорами.

Витрати на підготовку розміщення, а також на розміщення, погашення державних облігацій України, виплату доходів здійснюються відповідно до умов розміщення державних облігацій України за рахунок коштів, передбачених на такі цілі у Державному бюджеті України.

Державні облігації України можуть бути іменними або на пред'явника.

Державні облігації України можуть існувати виключно в бездокументарній формі.

Продаж облігацій внутрішніх державних позик України здійснюється в національній або іноземній валюті, а облігацій зовнішніх державних позик України - у валюті запозичення.

Виплата доходів і погашення державних облігацій України здійснюються грошима або державними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

2. Казначейські зобов’язання (векселі) – вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються серед населення, свідчать про внесення їх власником відповідних коштів до бюджету і дають право на одержання доходу.

Основні характеристики казначейських зобов’язань:

Види:

– довгострокові – від 5 до 10 років;

– середньострокові – від 1 до 5 років;

– короткострокові – до 1 року;

Рішення про випуск довгострокових та середньострокових казначейських зобов’язань є прерогативою Кабінету Міністрів, а короткострокових – Міністерства фінансів.

Кошти, отримані від реалізації казначейських зобов’язань, спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Продажна вартість казначейських зобов’язань залежить від терміну їх придбання і встановлюється Міністерством фінансів.

Порядок виплати доходів і умови погашення визначаються Кабінетом Міністрів (для довго- і середньострокових казначейських зобов’язань) та Міністерством фінансів (для короткострокових).

Казначейські зобов’язання можуть мати форму векселів. Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» вексель – цінний папір, що засвідчує безумовне зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя.

Векселі можуть випускати Міністерство фінансів, Національний банк, а також Державне казначейство.

Казначейські векселі видаються в рахунок фінансування витрат державного бюджету;

Строк платежу по них не повинен перевищувати 1 року;

Відсотки на вексельну суму не нараховуються;

Можуть використовуватися їх держателями для погашення кредиторської заборгованості, продажу юридичним особам – резидентам, для застави, зарахування в рахунок сплати податків.

Казначейське зобов'язання України – державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Номінальна вартість казначейських зобов'язань України може бути визначена у національній або іноземній валюті.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емісія казначейських зобов'язань України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов'язаннями України гарантується доходами Державного бюджету України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути:

§ довгострокові – понад п'ять років;

§ середньострокові – від одного до п'яти років;

§ короткострокові – до одного року.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.

Казначейські зобов'язання України розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат.

У сертифікаті казначейського зобов'язання України зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, в якому повинно бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката казначейського зобов'язання України, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення, які затверджуються Міністерством фінансів України відповідно до законодавства.

Продаж, виплата грошового доходу та погашення казначейських зобов'язань України здійснюються в національній або іноземній валюті відповідно до умов їх розміщення.

Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Умови розміщення казначейських зобов'язань України можуть передбачати їх погашення шляхом зменшення зобов'язань перед Державним бюджетом України власника казначейського зобов'язання України на вартість цього зобов'язання.

Порядок визначення вартості продажу казначейських зобов'язань України (z1637-12) під час їх розміщення встановлюється Міністерством фінансів України.

Особливості провадження депозитарної діяльності з казначейськими зобов'язаннями України визначаються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку разом з Національним банком України.

3. Депозитні (ощадні) сертифікати Національного банку України – це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Основні характеристики депозитних сертифікатів Національного банку України:

1. Рішення про їх випуск приймає Правління НБУ.

2. Мета випуску – регулювання обсягів грошової маси в обігу.

3. Розміщення – тільки через комерційні банки.

4. Випускаються лише у паперовому вигляді і мають реквізити:

– місцезнаходження банку;

– порядковий номер сертифіката;

– дата випуску;

– сума депозиту;

– сума належних за сертифікатом відсотків;

– строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката);

– найменування держателя сертифіката;

– підпис керівника банку чи вповноваженої на те особи, печатка.

5. Види: строкові; до запитання; іменні; на пред’явника.

6. Строковий сертифікат передбачає виплату номінальної вартості і відсотків у встановлений сертифікатом термін. У разі пред’явлення строкового сертифіката до оплати раніше за термін, зазначений у ньому, його власнику виплачується менша сума відсотків, ніж зазначена у сертифікаті. Сума знижки встановлюється НБУ одночасно зі встановленням умов емісії.

7. Сертифікат до запитання передбачає, що розмір відсотків залежатиме від терміну пред’явлення сертифіката для погашення.

8. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають.

9. Номінальна вартість депозитного сертифіката встановлюється Правлінням НБУ.

10. Депозитний сертифікат може бути використаний комерційним банком як застава для отримання кредитів у НБУ.

4. Приватизаційні папери – це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Умови і порядок випуску, розміщення серед громадян, облік, використання та погашення визначаються Законом України «Про приватизаційні папери» та Указом Президента України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху».

Основні характеристики приватизаційних паперів:

1. Можуть бути лише іменними (крім компенсаційного сертифіката).

2. Види:

§ приватизаційний майновий сертифікат;

§ житловий чек;

§ земельний бон;

§ компенсаційний сертифікат.

3. Форма - матеріалізовані (приватизаційний майновий сертифікат, компенсаційний сертифікат) і у вигляді безготівкових документів (житловий чек, земельний бон).

4. Приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек і земельний бон мають однакову номінальну вартість.

5. Компенсаційний сертифікат існує у двох формах.

6. Використання приватизаційних паперів здійснюється обміном їх на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу.

7. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними.

8. Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються.

9. Приватизаційні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава.

10. Приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони формально є взаємно конвертованими.

5. Цінні папери, що розміщуються за кордоном. Українською державою випущено два види цінних паперів, що розміщуються за кордоном. Перша спроба виявилась невдалою – розміщення Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України було припинено.

Через недоліки при залученні іноземних інвестицій Президент України ліквідував Український кредитний фонд та припинив випуск і розміщення першої серії Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України.

Другий вид державних цінних паперів, що розміщуються за кордоном, – облігації державної зовнішньої позики України.

Муніципальні цінні папери випускаються місцевими органами влади з метою мобілізації коштів для виконання місцевих програм, зв’язаних з об’єктами громадського користування.

Муніципальні цінні папери мають такі характеристики:

за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

здебільшого мають неринковий характер;

доходи на такі цінні папери, як правило, не оподатковуються;

можуть бути іменними і на пред’явника (останніх стає все менше, оскільки особи, звільнені від податків, державою реєструються);

при випуску може передбачатися право дострокового погашення їх емітентом.

Види муніципальних цінних паперів, класифікованих за ознакою «тип забезпечення», показані на рис. 3.1.2.

рис. 3.1.2. Види муніципальних цінних паперів

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
3. Бюджет – загальне поняття, що об’єднує різноманітні фінансові документи, які включають заплановані доходи і державні видатки на відповідний період.
4. Важливо також правильно обрати: цінні папери яких підприємств, якого виду і в якій кількості слід купувати для поповнення своїх активів. Зупинимося на цьому більш детально.
5. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.
6. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.
7. Господарські об'єднання або державні чи комунальні господарські об'єднання.
8. Демократія як загальнолюдська цінність.
9. Державні боргові цінні папери та їх види.
10. ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ
11. Державні видатки здійснюються шляхом фінансування.
12. Державні видатки і збалансування дефіциту державного бюджету

Переглядів: 2426