• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Цілі випуску і класифікація акцій

Випускаючи акції, корпорації мають такі цілі:

1) забезпечити новому підприємству стартовий капітал, необхідний для початку діяльності;

2) залучити додаткові грошові ресурси під час функціонування підприємства;

3) обміняти старі акції при злитті з іншою корпорацією.

Акції класифікуються за такими критеріями:

§ місце розміщення - акції, що обертаються на національному ринку, та міжнародні акції;

§ форма розпорядження - акції на пред’явника та іменні;

§ права власника - акції прості та привілейовані.

На міжнародному ринку цінних паперів обертаються акції транснаціональних компаній двох видів – євроакції та американські депозитні свідоцтва. Євроакції котируються на міжнародних фондових біржах Європи (Лондонській, Франкфуртській, Паризькій, Люксембурзькій). Обіг їх порівняно незначний: серед основних цінних паперів світового ринку. Це пояснюється відсутністю єдиного міжнародного вторинного ринку цінних паперів.

Кроком до інтернаціоналізації акцій є американські депозитні свідоцтва, що репрезентують євроакції, розміщені у депозитаріях США і обмінені на депозитні свідоцтва, які обертаються на американському фондовому ринку. Таким чином європейські компанії отримують доступ на ринок цінних паперів США.

У СНД першими на міжнародний ринок вийшли російські корпорації.

У іменній акції зазначається ім’я власника – тільки він є акціонером і користується відповідними правами. Перехід такої акції до іншого власника фіксується в реєстрі акціонерів корпорації. Акції на пред’явника вільно обертаються без спеціальної реєстрації.

Прості акції:

не гарантують власникам дивідендів – останні виплачуються, виходячи з розміру прибутку, що залишається після сплати податків та інших обов’язкових платежів, а також дивідендів по привілейованих акціях;

дають право голосу.

Привілейовані акції:

гарантують власникам фіксований дивіденд незалежно від результатів діяльності корпорації;

дають пріоритетне право (у порівнянні з власниками простих акцій) на участь у розподілі майна акціонерного товариства за його ліквідації;

не дають власнику права голосу.

Прості акції більш поширені, ніж привілейовані, оскільки:

по-перше, існують законодавчі обмеження щодо випуску привілейованих акцій з метою уникнення порушень у балансі інтересів акціонерів і менеджерів товариства;

по-друге, прості акції більш дохідні, ніж привілейовані, оскільки є більш ризиковими.

Види привілейованих акцій:

У ряді країн (США, Канада, Великобританія та у деяких інших) привілейовані акції мають такі види:

Кумулятивні привілейовані акції.

Невиплачені дивіденди на них накопичуються і сплачуються власникам акцій до оголошення про виплату дивідендів на прості акції.

Некумулятивні привілейовані акції.

Власники втрачають дивіденди за той період, коли не було оголошено про їх виплату.

Привілейовані акції з часткою участі.

Дають власникам право на отримання додаткових дивідендів понад оголошену суму, якщо дивіденди по простих акціях перевищують цю суму.

Конвертовані привілейовані акції.

Можуть бути обмінені на певну кількість простих акцій.

Привілейовані акції із ставкою дивідендів, що коригується.

Дивіденди по цих акціях не є фіксованими, а коригуються з урахуванням дохідності інших паперів.

Привілейовані акції, що можуть бути викуплені емітентом.

Акціонерне товариство залишає за собою право викупити акції з надбавкою до номінальної вартості. Для цього в корпорації створюється викупний фонд; але якщо його розмір виявляється недостатнім для викупу акцій, їх погашення не відбувається.

Ретрективні привілейовані акції.

Власник такої акції може змусити корпорацію погасити її.

Підпорядковані привілейовані акції.

Деякі акціонерні товариства випускають привілейовані акції різних класів з різними правами, стосовно активів і дивідендів. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція цієї самої корпорації вищого класу.

Згідно із Законом України «Про цінні папери та фондову біржу» обов’язковими реквізитами акційє:

1) фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження;

2) найменування цінного паперу – «акція»;

3) порядковий номер акції;

4) дата випуску;

5) вид акції;

6) номінальна вартість;

7) ім’я власника (для іменної акції);

8) розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;

9) кількість акцій, що випускаються;

10) строк виплати дивідендів;

11) підпис голови правління акціонерного товариства або іншої вповноваженої на те особи;

12) печатка акціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний листок на виплату дивідендів. У купоні мають бути такі основні дані:

§ порядковий номер купона на виплату дивідендів;

§ порядковий номер акції, на яку сплачуються дивіденди;

§ найменування акціонерного товариства;

§ рік виплати дивідендів.

На сумарну номінальну власність акціонерам може видаватися сертифікат. Згідно з українським законодавством сертифікат не є цінним папером і реквізити його не регламентуються.

Права власників акцій:

1. Право голосу (управління).

На установчих зборах діє принцип «одна акція – один голос». Але в статуті акціонерного товариства може бути встановлена квота щодо збільшення або обмеження кількості голосів для одного акціонера.

Акціонери на установчих зборах вирішують такі питання:

1) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут (3/4 голосів присутніх);

2) приймають або відхиляють пропозицію про передплату на акції, якщо вона перевищує кількість акцій, на які було оголошено передплату раніше (простою більшістю присутніх);

3) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк передплатою на акції не вдалося покрити всю суму (простою більшістю голосів присутніх);

4) обирають спостережну раду акціонерного товариства, правління та ревізійну комісію (3/4 голосів присутніх);

5) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства (простою більшістю голосів присутніх);

6) визначають пільги, що надаються засновникам (3/4 голосів присутніх);

7) затверджують оцінку внесків у натуральній формі (простою більшістю голосів присутніх);

8) інші питання відповідно до статутних документів (простою більшістю голосів присутніх).

Вищим органом управління корпорацією є загальні збори товариства. На них акціонери:

1) визначають основні напрями діяльності та затверджують плани і звіти про їх виконання (простою більшістю голосів присутніх);

2) вносять зміни до статуту (3/4 голосів присутніх);

3) обирають та відкликають членів правління та ревізійної комісії (простою більшістю голосів присутніх);

4) затверджують річні результати діяльності акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, звіти і висновки ревізійної комісії, порядок розподілу прибутку, визначають порядок покриття збитків (простою більшістю голосів присутніх);

5) приймають рішення щодо створення і ліквідації дочірніх підприємств, філій та представництв (3/4 голосів присутніх), їх реорганізації, затверджують їхні статути та положення (простою більшістю голосів присутніх);

6) виносять рішення про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб (простою більшістю голосів присутніх);

7) затверджують правила процедури та інші внутрішні нормативні документи (простою більшістю голосів);

8) вирішують питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним (простою більшістю голосів присутніх);

9) визначають умови оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв (простою більшістю голосів присутніх);

10) затверджують договори, укладені на суму, що перевищує вказану у статуті (простою більшістю голосів);

11) приймають рішення про припинення діяльності товариства (3/4 голосів присутніх), призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу (простою більшістю голосів).

Загальні збори є правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту понад 60 відсотків голосів.

Будь-хто з акціонерів може вносити свої пропозиції до порядку денного загальних зборів не пізніше ніж за 40 днів до їх скликання. У цей же строк акціонери, що володіють у сукупності понад 10-ма відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

Акціонери, які володіють у сукупності понад 20-ма відсотками голосів, мають право вимагати скликання загальних зборів у будь-який час з будь-якого приводу. Якщо правління не виконало їх вимогу протягом 20 днів, то вони можуть самостійно скликати загальні збори.

Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні товариством, якщо інше не зафіксовано в статуті.

Загальновизнаним є погляд, що дрібні акціонери в умовах становлення фондового ринку мають обмежені права в управлінні і не можуть протистояти менеджменту чи стратегічним інвесторам.

2. Право на участь у прибутках.

Воно реалізується начисленням дивідендів на акції.

Привілейовані акції дають власнику першочергове право на отримання дивідендів. Вони можуть випускатися з фіксованим у відсотках до номінальної вартості дивідендом. Виплата дивідендів відбувається незалежно від розміру прибутку акціонерного товариства. У випадку недостатнього прибутку дивіденди виплачуються за рахунок резервного (страхового) фонду.

Якщо розмір дивідендів на прості акції перевищує розмір дивідендів на привілейовані акції, власникам останніх може проводитися доплата до розміру дивідендів, виплачених іншим акціонерам.

Дивіденди виплачуються за підсумками року.

3. Першочергове право на купівлю нових акцій.

Воно дає можливість закупити акції нової емісії до моменту появи акцій у відкритому продажу. Мета такого права – захистити держателів значних пакетів акцій від втрати свого впливу на діяльність товариства.

4. Право на активи за ліквідації товариства.

Це право дає можливість акціонерам отримати частку майна підприємства за його ліквідації, але тільки після:

– покриття витрат, зв’язаних із провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії;

– задоволення забезпечених заставою вимог кредиторів;

– виконання зобов’язань перед працівниками підприємства;

– виплат державних і місцевих податків, платежів органам державного страхування та соціального забезпечення;

– задоволення не забезпечених заставою вимог кредиторів [3].

Власники привілейованих акцій мають переважне (порівняно із власниками простих акцій) право на активи товариства за його ліквідації.

5. Право на інспекцію.

Акціонерам надається можливість ознайомлення з документами, зв’язаними із порядком денним загальних зборів. Крім того, окремі з них можуть увійти до складу спостережної ради, що контролює дії правління, або ревізійної комісії, яка займається перевіркою фінансово-господарської діяльності правління.

Читайте також:

1. II. Класифікація видатків та кредитування бюджету.
2. V. Класифікація і внесення поправок
3. V. Класифікація рахунків
4. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
5. Агресивне керування портфелем акцій
6. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
7. Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій.
8. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
9. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
10. Банківська платіжна картка як засіб розрахунків. Класифікація платіжних карток
11. Банківський кредит та його класифікація.
12. Банківські ресурси, їх види та класифікація

Переглядів: 1808