Тема 12 .1 Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

1. Токсичність експлуатаційних матеріалів.

2. Заходи безпеки при використанні пально-мастильних матеріалів.

3. Пожежний захист складів нафтопродуктів.

1. Всі сорти палив, змащувальних матеріалів і спеціальних рідин в тій або іншій степені отруйні (токсичні) і вогненебезпечні (пожежонебезпечні). Палива, крім того, ще і вибухонебезпечні. Тому необхідно знати основні екологічні властивості експлуатаційних матеріалів, які виявляються при контакті з людиною і навколишнім середовищем. Найбільш важливими з цих властивостей є токсичність, пожежонебезпека, вибухонебезпека і здатність електризуватися.

Автомобільні бензини, як токсичні матеріали, здатні проникати в організм через органи дихання, шкіру і травний тракт. Концентрація пари бензину в повітрі не повинна перевищувати 0,3 мг/л. При нетривалому вдиханні повітря, що містить бензин в кількості 5...10 мг/л, настає гостре отруєння, характерними ознаками якого є головна біль, неприємні відчуття в горлі, кашель, роздратування слизистої оболонки носа і очей, нестійкість ходи, запаморочення, збудження.

Токсичність пари дизельного палива зазвичай вище, ніж бензину, але із-за меншої випаровуваності концентрація цієї пари в повітрі буває значно менше. Гранично допустима концентрація пари дизельного палива 0,3 мг/л повітря. Заходи профілактики і перша допомога такі ж, як і при поводженні з бензинами.

Мастильні масла (моторні, трансмісійні, індустріальні і ін.) і гідравлічні рідини на мінеральній основі також є токсичними речовинами. До масел, які містять присадки, потрібно відноситися з більшою обережністю, чим до масел без присадок, оскільки токсичні речовини для присадок, до складу яких входять сірка, хлор, фосфор, цинк, свинець і інші елементи, вивчені ще недостатньо.

Етиленгліколь і його водні розчини – антифризи також вельми токсичні. При попаданні всередину організму вони вражують центральну нервову систему і нирки. Аналогічною токсичною дією володіють гальмівні рідини на гліколевій основі “Нева”, “Томь”, “Роса” і ін. Смертельна доза етиленгліколю складає всього 50 г (близько 100 г антифризу). Після роботи з антифризами і гальмівними рідинами слід вимити руки водою з милом

2. Для експлуатації техніки, а також для забезпечення всіх видів її ТО і ремонту застосовують великий асортимент палив і мастильних матеріалів. При критичних концентраціях пара нафтопродуктів у поєднанні з повітрям утворюються пожежонебезпечні суміші. Рідкі палива горять та вибухають при порівняно невисоких концентраціях пари у повітря. Для бензинів, газу і дизельного палива пожежонебезпечними є суміші, коли вміст у повітрі за об’ємом становить від 1,1 до 6%. Пожежонебезпечність палива та мастильних матеріалів характеризується температурою спалаху. Залежно від температури спалаху, нафтопродукти поділяють на легкозаймисті (температура спалаху нижче 40°С) і горючі (температура спалаху вище 40°С). Бензин і гас належать до легкозаймистих рідин, дизельне паливо до горючих рідин.

Загальні вимоги техніки безпеки такі.

Усі працівники перед зарахуванням на роботу, пов’язану з нафтопродуктами, проходять медичний огляд. Вони повинні вивчити і мати у своєму розпорядженні інструкції з технічної, особистої та пожежної безпеки. Багато робіт необхідно виконувати у спеціальному одязі і взутті. Необхідно мати захисні пристосування: рукавички, окуляри, маски, протигази та ін. У місцях, де можливе інтенсивне виділення пари нафтопродуктів, не можна знаходитися у взутті чи одязі зі сталевими підківками, набівками, пряжками, а також користуватися сталевим інструментом, щоб уникнути утворення іскри, яка може спричинити пожежу або вибух. Інструмент повинен бути виготовлений з кольорового металу або обміднений.

Нафтопродукти, які зайнялися, не можна заливати водою, тому що продукт розтікається по поверхні води і полум'я підсилюється. Для ліквідації вогню потрібно якнайшвидше припинити доступ повітря до палаючого предмету: закрити брезентом, ковдрою, засипати піском, використати вогнегасники. Джерело займання огороджують бар'єром з піску, а потім гасять вогонь. В умовах експлуатації найбільшу небезпеку становить порожня тара з-під бензину, тому що досить у 200-літровій бочці випарувати 10...50 г бензину, щоб одержати вибухонебезпечну бензоповітряну суміш. Тому забороняється відгвинчувати пробку порожньої сталевої бочки з-під бензину ударами молотка чи ключа або підходити до неї з вогнем.

3. Система пожежного захисту це комплекс організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання впливу на людей небезпечних факторів пожежі та обмеження матеріального збитку від неї – втрат нафтопродуктів.

Склади, стаціонарні й пересувні пункти й пости заправки повинні бути забезпечені справними протипожежними засобами та інвентарем відповідно до діючих норм.

Пожежний захист забезпечується рядом заходів:

♦ застосуванням за можливістю негорючих та важкогорючих речовин та матеріалів замість пожежонебезпечних;

♦ обмеженням числа горючих речовин та їх розташуванням. Це досягається:

- обмеженням місткості складу;

- улаштуванням протипожежних розривів між будівлями та спорудами складу та сусідніми підприємствами, житловими та громадськими будівлями населених пунктів;

-улаштуванням захисних зон між складами та житловою забудовою;

- профілактичних оглядів та поточного ремонту пожежонебезпечного обладнання;

- застосуванням засобів пожежної сигналізації та засобів повідомлення про пожежу.

Пожежна безпека будівель та приміщень.

Вогнестійкість будівель та споруд визначається границею вогнестійкості та групою займистості окремих елементів. Границя вогнестійкості – час (у годинах або хвилинах) від початку вогневого стандартного випробування зразків до виникнення одного з граничних станів елементів та конструкцій.

Будівлі та споруди діляться на п’ять ступенів вогнестійкості, які встановлюються у залежності від границі вогнестійкості окремих частин будівлі або споруди та групи займистості матеріалів. Ступінь вогнестійкості всієї будівлі значно зменшується, якщо границя вогнестійкості одного або кількох основних елементів невелика. Ступінь вогнестійкості металевих опор можна збільшувати, захищаючи (обкладаючи) їх негорючими матеріалами (цеглою, бетоном, гіпсовими матеріалами, штукатуркою).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік і звітність про витрати ПММ.	\|	Тема 12 .2 Техніка безпеки та охорона навколишнього середовища при використанні автомобільних експлуатаційних матеріалів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.