• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Соціально-економічні аспекти екологічного туризму

ЗМ 5.

2.

1.

Особливості розвитку екологічного туризму

ЗМ 4.

За основним об’єктом

ВИДИ ЕКОЛОГІЧНИХ ТУРІВ

2.

- НАУКОВИЙ – туристи беруть участь у дослідженнях, спостерігають за поведінкою тварин, ведуть облік популяції китів, копитних тощо.

- ПІЗНАВАЛЬНИЙ – сукупність навчальних, науково-популярних і тематичних екскурсій найчастіше відносно біологічних видів

-РЕКРЕАЦІЙНИЙ – різні види активного і пасивного відпочинку на природі (альпінізм, лижні, пішохідні, кінні походи)

1. За основною метою туру:

1. спостереження за дикою природою

2. Спортивно-пригодницькі тури - альпінізм, водні, пішохідні, кінні мандрівки

3. Відпочинок на природі

4. Лікування природними факторами

Зоологічні,

еколого-культурні (археологічні, етнографічні),

ботанічні,

спелеологічні,

геологічні,

водні

ландшафтні

агротури,

3. За географічною ознакою:

- рівнинні,

- гірські,

- морські,

- прибережно-морські,

- річкові,

- комплексні.

4. За правовим статутом:

Міжнародні, внутрішні

5. За організованістю:

Організовані, самостійні

Завдання:

класифікувати наступні види туризму:

А)Туристи спостерігають за сайгаками в степах заповідника Асканія-Нова,

Б)туристи живуть на гірській фермі в Перу з розведенням лам,

В)турсти відпочивають, займаючись риболовлею на С.Дінці

1.Основні принципи екологічного туризму. Критерії екологічності туру.

2.Характерний портрет екотуриста і категорії екотуристів

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНОГО ТУРИЗМУ

(основані на бажанні людства досягти стійкого розвитку територій, зберегти біологічне та соціокультурне різноманіття)

1. Відвідування територій, які добре збереглися

2. Стійке використання природних ресурсів, яке не вичерпує їх

3. Дотримання певних, досить жорстких, правил поведінки

4. Значно менша, ніж при звичайному туризмі, інтенсивність використання ПР

5. Екологічна просвіта туристів, їх участь у природоохоронних заходах

6. Екологічне навчання персоналу

7. Інтеграція екотуризму в плани регіонального розвитку територій та участь місцевого населення в ророзвитку туризму.

КРИТЕРІЇ ЕКОЛОГІЧНОСТІ ТУРУ

1. Маршрути прокладено в цікаві та екологічно сприятливі природні і культурні ландшафти

2. До програми включено ознайомлення з місцевими екологічними проблемами

3. Транспорт не шкодить НС (автомобільний – не є екологічним)

4. Туристи не залишають на маршруті сміття, а збирають для подальшої утилізації

5. Привали і особливо вогнища – лише у суворо відведених для цього місцях

6. Збирання ягід, лікарських рослин – лише в суворо відведених місцях і в певний час

7. Суворо заборонено полювання, риболовство

8. Готелі та інші місця відпочинку не руйнують НС, з екологічних мат-лів, утилізують сміття

9. Туристи з повагою ставляться до місцевих жителів і їх культурі

10. Туристи беруть участь у вирішенні місцевих екопроблем

11. Місцеві жителі притягуються до тур бізнесу

12. Частина прибутку від туризму залишається в місцевому бюджеті.

КАТЕГОРІЇ ЕКОТУРИСТІВ

1. ФАХІВЦІ - Високоспеціалізовані спеціалісти, вчені, учасники спеціалізованих турів (еколого-освітніх і наукових)

2. «ЗАХОПЛЕНІ» туристи, які цілеспрямовано приїжджають на охоронювані території з метою пізнання місцевої природи і культури

3. «ОСНОВНИЙ ПОТІК», МАСОВІ - туристи, головною метою яких є просто «незвичайна подорож»

4. «ВИПАДКОВІ» туристи, для яких відвідування природних куточків є випадковою частиною більш великого туру

ПРОАНАЛІЗУВАТИ вимоги цих категорій туристів до гідів, ступеню комфорту, ступеню первозданності природи, а також потенціал попиту

Характерний портрет екотуриста

За статистикою:

Вік – 30 – 50 років, освіта – як мінімум середня спеціальна, бажана тривалість туру – 7-14 днів, атрактивність туру – дика природа, кінні, піші прогулянки, можливість спостерігати за тваринами, вивчення місцевого побуту, історично-культурних пам’яток.

За кордоном: до цього + здатний витратити під час туру близько 1000 доларів.

Портрет ідеального туристу з точки зору туроператору

- хоче і може адаптуватися до місцевих умов,

- любить природу,

- легкий в спілкуванні, неконфліктний,

- спортивний,

- цікавиться довкіллям, людьми, культурою,

- здатний тимчасово відмовитися від комфорту,

- не любить масовий туризм

Завдання: спробуйте «приміряти» цей портрет на себе та своїх знайомих

1.Ефективність екологічного туризму.

2.Вплив екологічного туризму на сферу культури і освіти.

Екологічний туризм можна розглядати як специфічний індикатор економіки, з якою він тісно взаємодіє. Основою цих взаємодій є суспільно-економічиі відносини, зумовлені особливостями виробництва і споживання специфічного екотуристського продукту.

Екотуристський продукт - комплекс екомістких та екозначущих продуктів, товарів і послуг переважно іптелектуальио-освітнього та рекреаційного характеру, що мають просторову (геоеко-логічну, ландшафтно-екологічну), кількісну і якісну визначеність та підготовлені для реалізації туристам та відпочиваючим (споживачам цього продукту).

У його виробництві задіяні природоохоронні, природогосподарські та туристичні підприємства і організації, що пов'язані між собою процесом створення екотуристського продукту.

КОМПОНЕНТИ ЕКОТУРИСТСЬКОГО ПРОДУКТУ:

- екотуристські послуги (послуги організаторів екологічного туризму - туроператорів та турагентів, природоохоронних та природогосподарських організацій, транспортні послуги, послуги системи гостинності та громадського харчування, культурно-дозвіллєві послуги та інші, що можна віднести до категорії екоту-ристських);

- діяльність та роботи, що супроводжують процес реалізації та споживання туристських послуг (робота на маршруті менеджера екологічного туризму, гіда-природознавця, екоосвітня та екотуристсько-тренінгова діяльність тощо);

- товари, що споживаються під час екотуру, та супутні товари, які споживаються поза його межами (різноманітні споживчі та декоративні товари, сувеніри, значки, листівки та ін.).

Взаємозв'язок цих компонентів та їх частка в певному екотуристському продукті залежать від напрямку та мети екотуризму, фахового та економічного рівня організаторів

Реалізація екотуристського продукту зазнає впливу урбокомпенсаційпих, рекреаційних, соціально-культурних, освітніх та інших суспільних потреб та туристського попиту. Економічно це виявляється фінансовими потребами людей, які купують екотуристський продукт у вигляді подорожі або поїздки в місця, що їх цікавлять, або спеціальної брошури для самостійної екологічної стежки. Частина отриманого прибутку витрачається на відновлення природного середовища та підтримання екотуристичної інфраструктури.

Суспільне значення екотуристського продукту полягає також у його доступності, низькій собівартості та швидкій самоокупності.

Т.ч., екотуризм - складний комплекс природо-суспільно-економічних відносин між:

- учасниками створення та реалізації екотуристського продукту;

- споживачем і виробником з приводу придбання екотуристського продукту;

-споживачем і виробником екотуристського продукту з приводу його споживання;

- споживачем і самим екотуристським продуктом (природним середовищем);

- учасниками реалізації та відтворення екотуристського продукту.

Екотуристичні витрати - це сума витрат, що йдуть на створення екотуристського продукту, його просування до споживача, реалізацію та відтворення. Важлива особливість екотуристичних витрат полягає в тому, що значна їх частина припадає на відтворення природного середовища та охорону природи. Різниця між вартістю екотуристського продукту і витратами на його виробництво, реалізацію і відтворення складає прибуток підприємств та організацій, що його реалізують.

економічний зміст екотуристичної діяльності виявляється ще й у тому, щоб залучити туриста, спонукати його до придбання екотуристського продукту (еко-туру) і зробити все для того, щоб він залишився задоволеним цим екотуристським продуктом. В іншому разі немає економічного сенсу займатися екотуристичною діяльністю, тому що вона буде збитковою чи може існувати лише за рахунок різноманітних дотацій, як правило, за залишковим принципом.

Таким чином, екотуристський продукт, екотуристичні витрати і прибуток від екотуристичної діяльності є основними суснільно-економічиими явищами, що визначають пріоритетні напрямки в менеджменті екологічного туризму.

ФАКТОРИ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗНАЧЕННЯ ЕКОТУРИЗМУ

- Сприянння економічному розвитку країн і регіонів, особливо периферійних і низькорозвинутих.

- Притік конвертованої валюти та інвестицій в країну (регіон).

- Зростання добробуту місцевого населення,

- стимулювання розвитку інших галузей господарства.

- Створення нових робочих місць для місцевого населення.

- Сприяння Розвитку бережного відношення до місцевих історико-культурних пам’яток (мат. підтримання, можливість реставрації та оновлення)

- Притік додаткових фінансових коштів на підтримання та відтворення НС

Читайте також:

1. Антропічні аспекти
2. Антропічні аспекти
3. Антропічні аспекти. Забруднення та самоочищення геосистем
4. АРХІВОЗНАВЧІ АСПЕКТИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ
5. Аспекти вибору системи складування
6. Аспекти незалежності аудиторської професії
7. Аспекти незалежності аудиторської професії.
8. Аспекти організаційного порядку
9. Аспекти роботи над зв'язним мовленням
10. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
11. Брендинг у сфері туризму
12. Взаємини суб’єктів туризму.Туроперейтинг

Переглядів: 1315